INTRO

Коли я, як завжди, думав, з чим асоціюється в мене iBasso DC-Elite, щоб зробити відсилання у заголовку, то спало на думку, що ніщо краще не опише сутність та природу iBasso DC-Elite, як сумочка. Як сумочка, яку зачарувала Герміона і в яку, попри більш ніж скромні розміри, вміщалось безліч всього. Всього набагато більшого за цей аксесуар. Ось такий він вийшов, iBasso DC-Elite, забігаючи наперед. Маленький, а здатний вмістити в себе те, що і не мав сміливості припустити, і здивувати не на жарт.

Після програвача на вісімці ЦАПів, здається, iBasso вже не могли нічим здивувати. “Hold my bear!” – заперечили маркетологи та розробники компанії та представили світу новий “свисток”, ультрапортативний ЦАП-підсилювач для навушників DC-Elite. Ультра – тому що не має власного джерела живлення. Тому як не такий вже він і компактний вийшов, порівняно з іншими пристроями, навіть з верхнього сегмента. А коли спільнота дізналась ціну, то стало ясно, що дах існуючого сегменту здався iBasso занадто низьким і з успіхом був проломлений ціною новинки. 500 баксів з податками та зборами, камон! Це ж свисток. Розмір, ціна – та що вони про себе вигадують? Впевнений, що так думала більшість після чергових анонсів компанії. 

А ці заяви: “Ми зробили мініверсію DX320MAX” – це теж змушувало задуматись, що в iBasso, схоже, змінили баригу та значно покращили якість речовин. Подивіться на MAX, на будь-який MAX, і подивіться на цю малечу. Погодьтеся, заява більш ніж суперечлива. 

Особливо з урахуванням того, що iBasso, хоч по суті і розпочали цей сегмент – сегмент “свистків” – але не намагалися здобути лаври компанії, яка пропонує топ не оглядаючись на ціну. Тут переважно поралися Lotoo, Cayin, L&P та, прости господи, AK. Якось все це виглядало контроверсійно. Проте я дуже радий, що мій скепсіс було пошматовано та анігільовано. Буквально.

УПАКОВКА ТА КОМПЛЕКТ ПОСТАВКИ

iBasso DC-Elite постачається в середнього розміру упаковці, в дещо більшій, ніж зазвичай використовують для пакування ультрапортативу. Воно і не дивно. На білій обкладинці-сорочці нанесено лого iBasso, назву моделі та зазначено максимальні параметри цифрового сигналу, з яким ладен працювати DC-Elite. Крім того, виробник на фасаді упаковки розміщує два стікери про перемогу на цьогорічну нагороду VGP. Що це таке? Це як EISA, тільки для Японії. До речі, iBasso DC-Elite – це перший китайський пристрій, який отримав перший приз в одній з категорій. Більш того, щоб двічі не ходить, iBasso забрали одразу дві нагороди: в сегменті ультракомпактних портативних комбайнів та в портативі загалом. Однак. 

Під сорочкою ховається дуже міцний бокс, виконаний з синього картону. На верхній кришці тисненням нанесено лого iBasso. В середині короб червоний, що додає йому ще візуальних балів. Ще й має доволі потужний магнітний замок. DC-Elite вже під час розпакування недвозначно заявляє про свій преміум-статус. Скільки цих “свистків” я оглядав, а такого ретельного підходу до пакування ще не зустрічав. 

Під кришкою (до речі, внутрішній її бік дбайливо закритий поролоном) на ложементі знаходиться власне сам iBasso DC-Elite. Під ним лаконічний, але достатній комплект: документація, чохол з еко-шкіри, адаптер USB-C на USB-A та пара кабелів в оксамитовий мішечок. Запаковані вони так, що, грішним ділом, подумав що ера мені надіслала пару косяків для кращого занурення під час роботи над оглядом.

У двох щільно скручених пакунках на вас очікують кабелі – USB-C на USB-C та Lightning на USB-C. Що приємно – адже зазвичай власникам iPhone доводиться купляти кабель окремо. Звісно, якщо вони не власники 15-ї лінійки. А тут вже є все, що тільки може знадобиться.

Чого я б додав? Хіба що адаптер для можливості підключати зовнішнє живлення. Я не збоченець, і ні в якому разі не гуляв би містом з бутербродом із смартфона, ЦАПа та павербанки. Але для тривалих подорожів таке волів би мати. Погодьтеся. Але то нескладно самостійно придбати.

ДИЗАЙН ТА ЕРГОНОМІКА

Так, він великий. Так, це ультрапортатив. Він повинен бути настільки компактним та зручним, наскільки це взагалі можливо. Відсутність батареї та інтерфейсу керування зобов’язує. В принципі, інші топ-свистки також були більшими за більш доступних конкурентів та ще й мали які не які, а дисплеї. А тут дисплея нема, а розміри вельми неультра портативні, так би мовити. Якщо товщина 64 мм, то ще нормально – Cayin Ru7 має довжину 66 мм – то от ширина вже дійсно “преміальна”: 35 мм проти 24 в Cayin. Товщина теж більша – 14,5 мм проти 12. Взяв саме RU7, т.я. це останній свисток, який я оглядав. 

Найцікавіше – вага. iBasso DC-Elite важить 60 грамів. Ru7, увага, 25. Звісно, вага занадто мала, щоб вплинути на зручність. Вона скоріше ще раз натякає на серйозність начинки DC-Elite. Я б не сказав, що різниця у два з половиною рази зробить використання iBasso DC-Elite менш зручним. Це не 300 та 750. Проте, зважте ще на те, що DC-Elite має титановий корпус, що зробило його вагу нижчою, ніж вона могла б бути, якщо iBasso використали б, наприклад, сталь. 

Отже, попри розміри, які явно перевищують інші рішення на ринку, iBasso DC-Elite все ще зручний для використання зі смартфоном в кишені пальто. В кишеню джинсів, звісно, це вже не так зручно буде класти, але хто я такий, щоб вам щось казати робити або не робити.

Щодо дизайну. І візуально, і тактильно iBasso DC-Elite, ні, не говорить, він ВОЛАЄ про свою виключність та преміальність. Якщо далека від авдіофілії людина кине на нього швидкий погляд, то скорше сприйме його за запальничку. Дорогу запальничку. Він дійсно з зовні нагадує запальничку за рахунок розміру, співвідношення сторін і, звісно, коліщатка регулювання гучності. То ж роздивимось цю “запальничку” поближче. 

На лицьовому боці боці більша поверхні прикрита якісним склом, де нанесено назву моделі та максимальні параметри цифрового “травлення” iBasso DC-Elite. Тут же і наліпка про відповідність ДСТУ стандарту Hi-Res. Інша частина поверхні – це ребристий титановий корпус. Задня поверхня цілком та повністю покрита склом. Внизу нанесено назви виробника та девіз “In Pursuit of Perfection”. 

Правий торець заокруглений і не має жодного елементу управління чи комутації. Лівий – трохи втоплений та має аналогічну лицьовій поверхні ребристість. Тут розташовані два елементи управління та індикації. Кнопка, яка дозволяє перемикати 3,5 мм вихід між режимами роботи в якості виходу на навушники та SPDIF та регулювати крок зростання гучності. Індикатор показує режим, в якому працює 3,5 мм вихід (білий колір – коаксіальний вихід), а також сигнал, який поступає на ЦАП: зелений – PCM, синій – DSD, червоний – режим очікування. Було б добре, якби можна було керувати відтворенням завдяки цій кнопці. Але ні. Мені особисто це ні до чого – у випадку використання iBasso DC-Elite зі смартфоном, я керую відтворенням за допомогою смартгодинника. В іншому випадку потрібно діставати телефон з кишені.

На нижньому торці розташовано два виходи: сумісний 3,5 (навушники та SPDIF) та 4,4 мм балансний вихід на навушники. Лінійного виходу не передбачено. Проте, можна використовувати як конвертер USB-SPDIF, що, погодьтеся, теж непогано. 

На верхньому торці розміщено USB-C порт для підключення джерела (або джерела та живлення, у разі використання адаптера) та коліщатко регулювання гучності. Коліщатко має абразивну поверхню та захист – частково втоплене в корпус плюс з двох боків прикрите захисним бортом. Чи то для захисту від механічних пошкоджень, чи то для захисту від випадкових обертів – не знаю. Але скажу точно, що випадково покрутити це коліщатко у вас навряд чи б вийшло. Його і навмисне не так вже і легко крутити. Ще на ньому відсутня будь-яка позначка, для визначення рівня. Тут як – один раз налаштував, а далі крок вперед, крок назад, не більше. Це, мабуть, єдине, що я міг би пред’явити iBasso як експлуатаційний недолік. 

Якщо підсумувати, то iBasso DC-Elite це тактильно та візуально топовий пристрій. Поєднання скла та титану викликає викиди дофаміну як при дотику, так і при погляді на DC-Elite. Тому виймати з чохла ви його будете нерідко. Чохол зелений, приємний на дотик. Ні додати, ні відняти. Але скажу так: iBasso DC-Elite це пристрій того естетичного та технічного рівня, коли замовлення авторського шкіряного чохла має всі підстави. Або ж навіть комплексного – під джерело та сам ЦАП. 

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ

Головним чином, вага та габарити iBasso DC-Elite є наслідком його технічного бекграунду. Сам виробник назвав пристрій зменшеною версією DX320MAX. Погодьтеся, звучить зухвало. 5-кратна різниця в ціні та бозна-яка у вазі та габаритах – це не схоже на DX320MAX_lite. Але під цією заявою приховано дещо інше. По-перше – сама концепція звуку, характер, тюнінг. По-друге, власне, тракт, його побудова, архітектура, так би мовити. Та чого там підбирати слова, якщо використано той самий флагманський ЦАП – ROHM DB34301EKV. Такий самий, як в DX320, DX320MAX, Cayin N8 mk2. Це рішення того рівня, які лакшері-виробники хай-енд аудіо ставлять у свої вироби. Luxman D-10X – просто подивіться на це, і все одразу стане зрозуміло.

Отже, перейдемо до технічних характеристик. Власне, детально з ними ви можете ознайомитися на офіційному сайті, а я зверну увагу лише на основні. iBasso DC-Elite може обробляти вхідний цифровий сигнал аж до PCM 32 bit 768 kHz та DSD512. Погодьтеся, це круто, як для ультрапортатива. Плюс ще й вивід через SPDIF до 32/768. Підтримка MQA не заявлена. Що в цілому не дивно та й навряд може бути віднесено до недоліків. 

А що по аналогу? А там все чудово: балансний вихід забезпечує 4,6 В середньоквадратичної напруги, що перетворюються в 280 мВт потужності на 32 Ом. 3,5 мм дає дещо скромніші цифри – 2,28 В та 162 мВт. Чого (мова про баланс) більш ніж достатньо для впевненого контролю iem та нормальної роботи з нетугими повнорозмірами на кшталт Meze Liric, в яких, до речі, вийшла оновлена версія. Звісно, не можу радити iBasso DC-Elite як цільове рішення для full-sized навушників, проте як щось проміжне або on-the-go – то цілком. 

iBasso DC-Elite має абсолютно чорний фон – навіть з надчутливими Solaris SE немає остогидлого шипіння. Але про якість тракту більш красномовно скажуть числові параметри. Оскільки Cayin Ru7 вже було використано для референсу при порівнянні ваги та розмірів, то не будемо відходити від цього і використаємо його в якості контрасту ще раз. SNR – 121 дБ проти 112 в Ru7, динамічний діапазон – 118 проти 115 дБ. А от THD+N вже відрізняється більш суттєво – 0,00031% проти 0,006%. Звісно, питання до того, як робились вимірювання, проте різниця показова. Єдине, чим Ru7 може похизуватись, це потужність. 400 мВт проти 280 мВт (на балансі) в iBasso DC-Elite. Знов-таки, якщо мова йде тільки про iem, то це не є критичним. 

При всьому цьому енергоспоживання лишається достатньо комфортним – 690 мВт при підключенні по балансу та 630 – при single-ended підключенні. Іншими словами, година Qobuz через мобільні дані і з використанням UAPP, включно з хай-резами, “куштує” 9% АКБ Samsung A54 (5000 mAh, нова батарея). 

За рахунок чого такі гарні ТТХ? Виробник це обґрунтовує тим, що по суті вони не стали вигадувати ровера та масштабували тракт DX320MAX на формат iBasso DC-Elite. Амбітно. Але давайте подивимось більш уважно.

Архітектура тракту повторює архітектуру MAX’а: FPGA-DAC-I/V-LPF-VOL-AMP. За отримання даних від джерела та подальшого перетворення відповідає адаптована до можливостей формату FPGA-матриця розробки iBasso з фемтосекундним генератором від NDK, що дозволяє вирішити питання джиттера. 

Як вже я писав, за перетворення потоку даних в струм відповідає флагманський ЦАП ROHM BD34301EKV, щоправда, він тут тільки один, навідміну від DX320MAX, який вмістив їх аж чотири. Розумний компроміс, погодьтеся. А то як мед – так ложкою. 

Для регулювання гучності теж використали рішення, застосоване в DX320MAX – 4-секційний 24-позиційний ступінчастий атенюатор, зменшивши об’єм до однієї десятої розміру оригінального атенюатора, гарантуючи при цьому, що допуск на дисбаланс каналів не перевищує 0,1 дБ. Звісно, його довелось адаптувати до можливостей формату, проте, концепція рішення не зазнала змін. Тільки аналог, тільки хард-корд – і ніякого цифрового регулювання з втратою бітів та динамічного діапазону.

Як ми бачимо, у випадку iBasso DC-Elite не варто говорити про спрощення задля досягнення більш привабливої ціни. Відбулось масштабування під зовсім інший формат, в якому нам так само пропонують TOTL-рішення. Це що завгодно, але не лайт-версія. XS-версія – так. Але зі всіма атрибутами повноформатного рішення в подобі DX320MAX. 

Підсилення було змінено більш кардинально – через обмеження dongle-формату. Замість тракту на дискретних компонентах в класі А маємо все ще не соромну шістку операційних підсилювачів. В цьому форматі мені на думку не спадаються рішення з транзисторним підсиленням. Скажу лише те, що давно вже усвідомив – технологія чи спосіб, яким керується пристрій, не так важливі, як сама реалізація. Простіше рішення з кращою імплементацією завжди краще складного, реалізованого наполовину. 

ЗВУК

Навіщо всі ці збочення, якщо пристрій не звучатиме? А iBasso DC-Elite звучить, ще й як. Скажу відверто – мене вкрай рідко щось може здивувати в аудіо. Вже знаєш, що очікувати та на що розраховувати. Так, звук вже згаданого Cayin Ru7 та його однокласників сприймався як стеля для формату. Не зрозумійте неправильно – це доволі високий рівень, на якому можна цілком зупинитися, особливо, якщо не плануєш вкладатися в навушники та кабелі. 

Але iBasso DC-Elite влаштував мені справжнісіньку тряску, змусивши зробити очі широко відкритими, а епітети для опису перших вражень густо здобрювати нецензурною лексикою. Якщо коротко, то iBasso DC-Elite – це роз*об.

Я не буду проводити паралелі з DX320MAX, тому що я не слухав цю модель. Але я трохи слухав DX300MAX та, як ви знаєте, володію 220MAX. Він, щоправда, достатньо далеко по характеру від 300-го і 320-го (судячи по оглядах). Проте деякі патерни в них є спільні. І iBasso DC-Elite також змушує задуматися, що всі ці пристрої, разом з ним – це соул-мейти. 

Це і відмінна прозорість, і окреслена виразність, і енергійність басів (хоча тут 220-й стоїть особняком), і прекрасна локалізація та й передача простору в цілому. Ось такий він, характер звуку iBasso DC-Elite. Просто зразково вивірений баланс – висока технічність, приємна, що лоскоче, вагомість, підживлює відчуття реалістичності звуку, показова легкість у передачі емоцій та неочікувана динаміка як для такого формату і ТТХ. І все це “запаковано” в непристойно велику за розмірами сцену. Чим довше слухаєш, тим більш переконуєшся, що це саунд не ультрапортативного “свистка”, а звук повноформатного програвача. Я навіть не бачу сенсу намагатися порівнювати iBasso DC-Elite з Ru7, Ru6 та іншими. Це просто інша ліга. Є DC-Elite і вони. Крапка.

Проте, різниця в ціні робить різницю в звуці між ними більш зрозумілою. Але це той випадок, дуже рідкий, коли щось звучить якщо не дорожче своєї вартості, то точно на всі гроші. За останній час до цього, окрім, ясна річ, iBasso DC-Elite, я б відніс Campfire Audio Supermoon. Оце б вийшла парочка – не знаю, який ще тандем побив би її по співвідношенні звук за долар. Якщо це можна було б виміряти.

iBasso DC-Elite не про акценти чи хуки, коли пристрій робить щось добре, і за це в нього можна закохатися. Він вміє все. Він все робить на якомусь захмарному для “свистків” рівні, залишаючись при цьому абсолютно універсальним з точки зору жанровості. Щобільше, не дивлячись на формат, iBasso DC-Elite можна по-праву вважати пристроєм, який “віддячить” за апгрейд навушників. Звісно, це не краще рішення для топів, навіть молодших, але він точно не схибить і не зробить нестерпним їхнє прослуховування.

DC-Elite має відчутно теплий характер, поєднаний з прозорістю кришталю, в якій немає і натяку на спрощення деталей. ЦАП зберігає чудову швидкість та розділення. Він подає дрібні нюанси з ретельним пропрацюванням і при цьому дуже щільно, майже досягаючи відчуття густости. Фірмовий застосунок дозволяє обрати фільтр, “швидкий” робить цей аспект більш контрастним та ефектним. “Повільний” ледь помітно пом’якшує подачу, десь на межі з достатньою відмінністю, щоб це можна було виділити в особливості. 

Чіткість, структурованість, швидкість та артикульованість тут явно на рівні набагато більш дорогих DAP. Але тут і відмінність у порівнянні з MAX’ами. Все-таки супроти них iBasso DC-Elite сприймається більш м’яким та розслабленим. Якщо ви слухали якийсь з них, то знаєте їхній характер. Форсована контрастність та динаміка впливає на можливість тривалого прослуховування. iBasso DC-Elite я слухав майже без перерви повний робочий день – якщо технічно він вочевидь програє потужним побратимам, то саме за цим параметром, а саме потенціалом тривалих сесій, він їх переважає.

СЦЕНА

Це, безперечно, краща сцена у такому форматі. iBasso DC-Elite легко може конкурувати з більш дорогими програвачами, наприклад, зі свіжим DX260. Він будує помітно ширшу середньої, з гарною панорамністю сцену. ЦАП чудово розділяє та будує плани, з відмінною передачею звукової перспективи. Попри форм-фактор iBasso DC-Elite дозволяє розкрити одну з принад Solaris SE – їхню голографічність.

iBasso DC-Elite щедро поводить себе із тим, що стосується створення уявного простору та побудови сцени. І цілком логічно міні-комбайн так само поводить себе коли мова йде про вертикальність проєкцій образів. Образи дійсно великі. Проте, ця вивіреність, про яку я вже згадував, проявляється і в цьому аспекті. На тлі чудової фактури звукових візуалізацій (назвемо це “звуколізацією”) iBasso DC-Elite не впирається в сприйняття саунду як тісного, душного. Навпаки, простору та повітря вистачає, а такий підхід до локалізації та визначення меж тільки йде на користь естетичній складовій та переконливості подачі в цілому.

Шаруватість відтворення стосується не тільки пропрацювання глибини, а й вертикалі, якщо мова йде передачу тонких, найтендітніших моментів. iBasso DC-Elite чудово створює ефект “настилання” цих дрібниць, які і роблять магію, які м’яко і рясно вкривають фактурний, пружний “низ”, “базу”. Це нагадує блиск сніжинок, що рясно тонким шаром кутають взимку різні предмети на вулиці. Це додає відчуття невагомості цілком собі вагомим, а іноді дуже вагомим предметам. 

Позиціювання образів скоріше тяжіє до класичної презентації – насичення фронту, створення щільного тилу панорами, своєю чергою краї насичені, проте по залишковому принципу. iBasso DC-Elite не розтягує сцену надмірно, він лише пропорційно з дотриманням балансу вибудовує її в усіх векторах, більше уваги приділяючи саме наповненню. 

Якщо казати про вокал, то він приблизно на рівні з рештою “центричних” образів середньої зони спектра, хіба що на чверть кроки попереду. Куди більшого фокусування він здобуває відмінною передачею ваги та дотичності, разом з відпрацюванням тембрів. Своєю насиченістю та рельєфністю вони явно змушують задуматись про належність пристрою до більш дорогого сегменту, рівно як і до більш видатного. Така передача вокалу чудово вписується у вміння вибудувати справжню стіну баса на тих композиціях, куди творець поклав трохи більш НЧ, ніж, можливо, було слід. Взагалі, попри природню тональність та збалансованість, неможливо не закохатися в те, що iBasso DC-Elite робить з басом. Але про це далі. 

Не в останню чергу на продуктивність iBasso DC-Elite впливає абсолютна чорнота фону і відсутність навіть натяку на фоновий шум. Все з’являється та вимальовується навколо нас із незворушної чорноти космосу. 

БАС

DC-Elite змусить полюбити Вас бас, навіть якщо ви не бас-хед. Одразу проясню, це не пристрій не для бас-хедів, але для тих, хто любить якісний, повнотілий та, що там вихляти, смачний бас.

Технічно iBasso DC-Elite в частині нижніх частот показує чого вартий: бас іде на саму глибину, сягаючи ледь не найнижчих шарів. Зізнаюсь, я був здивований. Але не тільки в тому, як глибоко може відігравати нижній регістр є визначним DC-Elite. Головне, як при цьому подається БАС як такий та як він урівноважується з рештою діапазону. 

Це дуже вивірена, доросла подача, рівновіддалена від аналітичної та фаново-фестивальної. iBasso DC-Elite дійсно грає на рівні набагато вищому своєї цінової страти. Насиченість нижнього басу не супроводжується перенакачкою всього діапазону чи надмірною перенасиченістю мід-басу. Ні, цього немає і сліду. Середній бас відмінно окреслений, має чудову швидкість, перехідні процеси взагалі не змушують згадати про зовсім не видатні показники підсилювача (якщо забути про викривлення). Бас Solaris SE звучав звично тепло, потужно, місцями монументально, з прекрасною презентацією рельєфу, текстури на тлі загальної прозорості мають незначне підкреслення. Проте, в цілому округлість НЧ утримує від відчуття терпкої сухості. Округлий нижній бас, швидкий та м’язистий бас середній – чудовий букет. Потужні основні ноти та яскравий післясмак. 

Окремо зазначу, що попри невисоку потужність, iBasso DC-Elite відмінно контролюють гібридні Solaris SE. Так, це не бас-монстр, на кшталт Xenon, але я готовий забитися на те, що DC-Elite так само впорається з цим випробуванням. Свисток забезпечує плавний, але контрольований “розпад” низьких нот, їх плавне затухання, з нашаруванням, але не кашею. 

Бас в цілому дуже акуратно підкреслений, це зроблено рівно в тій мірі, щоб була динаміка та глибокий і потужний “тил” і водночас щоб не сягнути пригніченості в інших діапазонах. В цілому, нічого дивного, iBasso, м’яко кажучи, свою справу знають. Секрет якісних НЧ, технічних, збалансованих, балансуючих (це не одне і те саме) їм давно відомий. 

А що натуральність? З цим теж все добре. Бас-гітара звучить як бас-гітара, а контрабас – як контрабас. Бочка звучить як БОЧКА. Вертикаль образів побудована в природний спосіб, власне, самі образи крупні, з гарним “тілом”. Добре пропрацьований простір дозволяє кожному знайти своє місце, що дає, водночас, і гарну локалізацію, і зберігає відмінну сфокусованість презентації. iBasso DC-Elite дає і гуркіт нижнього басу, забезпечує реалістичну розлогість, і зберігає зібраність та акцентованість середніх НЧ. 

А ще можу похвалити універсальність. iBasso DC-Elite однаково вдало даються як синтезовані супер-низькі баси, так і акустичні партії – в першому випадку він здатен відіграти все, на що спроможні ваші навушники, в другому – дати інструменту потрібну натуральність тембра та швидкість перехідної характеристики. Іншими словами, зробити так, щоб образ не був позбавлений своїх патернів.

А що може дати “старший брат”? Звісно, якщо мова йде про MAX’и, то це безумовно і краща деталізація, і більше ваги. На фоні 220MAX iBasso DC-Elite звучить більш м’яко та дещо розслаблено. 220-й, що очікувано, має шалену динаміку басу, причому, на мікрорівні також. Створюючи більше простору, він може дозволити собі малювати ще більшими мазками, вдихаючи ще більше тіла в образи. 300-й, по пам’яті, по динаміці НЧ ближче до DC-Elite, але відчутно переважає його саме у передачі рельєфу. Тут iBasso зробили крок вперед відносно попереднього покоління. Шкода, але про відмінності 220/300 максів та DC-Elite відносно 320-го можу тільки здогадуватися. Підозрюю, що диспозиція лишилась незмінною. 

Чи ці відмінності варті такої різниці в ціні та вазі? Як подивитися. Крізь призму прямого порівняння – мабуть, що так. Коли слухаєш MAX’и, то дуже важко перейти на постійній основі на щось інше: я, яким би гарним не був предмет чергового огляду, радо повертаюсь на старенького MAX’а зі всіма його лагами та слабкою автономністю. Тому що за звук можна вибачити якщо не все, то майже все. 

Якщо дивитися на це без прискіпливого порівняння, тут і зараз, то ні, не варті. Як пристрій на кожен день, з добре підібраними навушниками, iBasso DC-Elite здатен закрити 99% питань.

Бас гуркотить, ричить, гримить, він масивний, він ледь не пульсує. iBasso DC-Elite це передає відмінно, не залишаючи осторонь будь-який з аспектів. Не найскладніший приклад, погоджуюсь, тут немає якоїсь екстра глибини чи швидкості, чи текстурованості, яку можна спіймати на авдіофільських записах контрабаса чи віолончелей. Але тут головне  інше – емоції. Леммі ми любимо за це. І цей трек через iBasso DC-Elite як раз влучає в десятку. Емоції, драйв, ефектність – тут це через край, і не в останню чергу завдяки потужному неповороткому басу Кілмістера. 

DC-Elite робить рівно те, що чекаєш від нього в цій композиції. На вступі він робить пінку для капучино з ваших мізків потужним басовим інтро. Окрім потужності та глибини, ЦАП забезпечує і прекрасну передачу ритмічного малюнку, і дуже ніжну, майже лоскочучу передачу найнижчого шару басу. Це такий бонусний шар, який присутній на приспіві. І питання не в передачі його присутності як такої, а в тому, щоб надати йому якомога більше індивідуальних ознак, ідентифікувати його та представити окремим шаром, дальнім ешелоном. Тут iBasso DC-Elite працює на всі гроші.

СЕРЕДНІ ЧАСТОТИ

У героя минулого року, Hiby R6 pro II середні частоти були головною кілер-фічею, були хуком, яким програвач чіплявся до слухача та змушував його віддати доволі компромісну суму грошей. 

iBasso DC-Elite на середніх частотах поводиться подібним чином. Він чіпляє. Чіпляє та відпускає. Але робить це дещо в інший спосіб. Якщо Hiby вичавлює на середині всю драйв та динаміку, викручуючи сатурацію на максимум, то iBasso динаміку утримує в рівновазі, тембри передає також у збалансований спосіб – достатньо насичено для естетичної складової, та з більшим ухилом на технічність, делікатність та витонченість. iBasso DC-Elite менше акцентує емоції, але більше фокусується на виконанні, нюансах, що є іншою інтерпретацією поняття “цікаве прослуховування”. Кілер-фіча, якщо вже використав це визначення, DC-Elite це “тонкі” емоції, на рівні відтінків та напівтонів, тоді як R6 pro II грав більше на контрастах та виразності.

iBasso DC-Elite подає СЧ дуже рівно – нижні середні частоти приємно масивні, ані на грам не поступаючись впевненому мід-басу. Маємо цілісну та гармонічну презентацію на стику двох діапазонів. Верхня середина детальна, енергійна, проте, я б не відзначив будь-яке додавання прянощів – все в межах генеральної лінії. iBasso DC-Elite має достатній технічний потенціал, щоб наситити найбільш пікантний діапазон деталями та блиском, не роблячи це, власне, за рахунок самого діапазону. Така зріла, доросла подача. Роздільна здатність відмінна, атаки та затухання відпрацьовуються без помилок. Розпад чудово контролюється, відсутнє жодне паразитарне шипіння чи пісок.

iBasso DC-Elite добре працює з планами, проте, образи СЧ-діапазона воліє тримати ближче до слухача, хоч і добре передає відносне позиціонування. Ми трохи жертвуємо глибиною побудови уявної сцени, натомість отримаємо швидкість аудіо “фокусування” та калейдоскопічність презентації. Розуміючи, що в середині “зашито” більшість основного музично-інформаційного потоку, iBasso робить цей діапазон свого роду дашбордом, на якому зручно перемикатися з одного об’єкта на інший, тримаючи всі в полі зору. Більш аморфна та розтягнута побудова аудіо-просторового малюнку додає певну родзинку та форсує саме передачу нюансів, але в певній мірі прибирає емоційну складову. Натомість, DC-Elite діє з позиції фокусу, артикульованості, щільності та цілісності. 

Одна з моїх найулюбленіших пісень Стівена Вілсона. Дуже раджу послухати її з лайву в Ройял Альберт Холі. Власне, як і сам лайв. Дуже чудова передача простору (це фішка Вілсона, який робить зведення самостійно), в який DC-Elite класно вписує кожен з образів, чи то синт-партії, чи гітари. Але окремо визначу вокал. Дуетом з Вілсоном тут виступає Нінет Тайеб, ізраїльська співачка та акторка. Такі різні характери, навіть темпераменти, тембри – iBasso постає варіативним та прискіпливим до деталей. Меланхолійний Стівен проти більш емоційної, з ледь помітним тремтінням в тембрах Нінет. DC-Elite чудово справляється з передачею цих найменших нюансів. 

Який ваш улюблений інструмент? Мій – тамбурин! Жартую. Але якось я обов’язково розповім, який інструмент для мене є найбільш бісячим. Але, якщо без жартів, я більш за все люблю звук віолончелі. Її тембр для мене як та дудка заклинача для змії. А тут і віолончель (ЧОТИРИ), і одна з найбільш мелодійних речей, написаних Металікою. Краса мелодії, гармонії та мінімалізм – останнє підкреслю окремо. Тут навіть немає ударних. В цьому контексті вміння передати тембр стає ще більш важливим. Геніальна композиція, неймовірне виконання – лишається тільки не зіпсувати відтворенням. І тандем з DC-Elite  та Solaris SE легко з цим ладнає. 

ВЕРХНІ ЧАСТОТИ

iBasso DC-Elite лишилось не вдарити в бруд обличчям у верхньому діапазоні, щоб досягти приголомшливого успіху. Не треба бути провидцем, щоб здогадатися, що настільки ретельно спроектований пристрій на якісних компонентах і тут не схибив. 

Використання флагманського ЦАПу та якісне його “приготування” дозолили iBasso DC-Elite досягти високого рівня пропрацювання ВЧ-діапазону. А сама подача є узгодженою з іншим діапазоном та досягається збалансоване та довершене звучання. Під “довершеністю” маю на увазі саме відчуття, що кожен з задумів розробників було реалізовано та впроваджено в повній мірі. 

ВЧ сповна користуються абсолютною фоновою тишею підсилювача – BD34301EKV та тракт підсилення видають кристально чисті, прозорі, майже “хрусткі” верхні частоти. “Тактильно” ВЧ iBasso DC-Elite подаються – скажімо так – не в жорсткій манері. Прямого, цілеспрямованого пом’якшення, вочевидь, не було зроблено – ця умовна “м’якість” це результат порівняння з 220MAX, де ВЧ окреслені, доволі жорсткі, майже сталево гострі. До мене тут завітав FiiO Q15 – характер ВЧ Q15 куди ближче до iBasso DC-Elite, ніж до старших МАХ’ів. DC-Elite демонструє дійсно класну плавність та текучість ВЧ. Що не заважає як слід відпрацьовувати атаки. Тут міні-комбайн не приймає компромісів та поводиться зразково стримано та лаконічно. Жодних вільностей чи послаблень при передачі перехідних характеристик. 

Те ж стосується і затухань. Розпад основного тону відмінно контролюється: затухання протяжні, забезпечується відмінна шаруватість – як по насиченню, так і по тривалості. Іноді ловив себе на думці “Як вони змогли в такий формат примудритися вмістити стільки “смаколиків” і ніде не схибити?”. Не подумайте, останні покоління топових “свистків” не мали відвертих компромісів і були вже цілком самодостатніми пристроями. Якщо до першого Lotoo paw я міг пристібатися за простенькі ВЧ, то друга “лапка”, а також Ru6, Ru7, W4 вже не мали відвертих слабких місць. Просто, iBasso DC-Elite бере і робить ВСЕ помітно краще. Конкурентам потрібно буде добряче напружитися, щоб запропонувати щось подібне. Але якщо iBasso змогли, то і ці зможуть.

lotoo paw s2, Cayin ru6, Cayin ru7, ibasso dc elite

Зазначений характер ВЧ iBasso DC-Elite дозволяє вбити одразу трьох зайців: зробити комбайн придатним до прослуховувань багато-багато годин поспіль (але не забуваємо робити паузи, це не дуже корисно!), досягти відмінної жанрової всеїдності та при цьому не бути аж занадто чутливим до якості запису. Те, що сумно слухати з DX220MAX, DC-Elite грає терпимо, проте, звісно, добре віддячує за гарні фонограми. Погодьтеся, не завжди ми слухаємо виключно аудіофільські підбірки. 

Вихід нового альбому Нори Джонс то завжди подія, якщо ти любиш зразковий рівень запису. А якщо поціновуєш її талант, то маєш ще більше приводів для прослуховування. Завжди чарівний вокал і неочікувано жирний бас (але традиційно прекрасно записаний). І на його фоні тендітні клавішні чи перкусія навіть дещо губляться. Навіть така тонально-вагова побудова композиції не позбавляє нас достатнього рівня прозорості. DC-Elite грамотно будує сцену та відтворює простір, в якому, завдяки його прозорості, знаходиться місце як сфокусованому басу, центральному образу Джонс та делікатним ВЧ. 

Дещо схожа ситуація. Тільки тут мова йде про синтезований звук. І бас, як раз-таки характерний для стиля та виконавця. Від iBasso тут вимагається головним чином єдине – дай глибину та об’єм басу та забезпеч потрібний рівень контрастності ВЧ. Синтезованих ВЧ, де важливіше передати основний тон, продемонструвати його “дискретність”, звучати чітко та зібрано. Ясна річ, що DC-Elite чудово працює з дрібним почерком синт-партій, наносячи густу в’язь на потужне тіло синтезованого басу.

OUTRO

Ifi Go Bar Cayin RU7 Ibasso DC Elite ibasso DX260

iBasso DC-Elite це, безумовно, гейм-ченджер. Принаймні в моїх очах. Ми ще не мали настільки високий рівень з огляду на всі викладені мною аспекти у форматі ультра портативного ЦАП-підсилювача для навушників. Я лишаюсь плеєрним скептиком і досі віддаю перевагу (“мої смаки вельми специфічні”) all-in-one пристроям, незалежним від будь-чого (“Окрім розеток!” – заперечив мені з полиці збуджений DX220MAX). Більш того, звичка до специфічного звука 220-го Макса з тим рівнем, який він пропонує, сильно обмежує перехід на інший all-in-one пристрій рішенням TOTL-сегменту. Але якщо б стало питання ультракомпактного формату, себто переходу на нього, мій вибір був би зроблений ще до моменту навіть постання цього питання. 

Буде дещо в дусі магазинів на дивані сказати, що iBasso DC-Elite позбавляє сенсу існування інших топових свистків. Так, я впевнено заявив і досі так вважаю, що DC-Elite переважає інші флагмани сегменту. Але різниця у вартості створює наразі нішу, яку – поки що – одноосібно посідає iBasso DC-Elite, виступаючи в ролі лакмусу.