Помилка: Contact form не знайдена.
Аудіофіл-графоман
Команда Era in Ear
Незалежний аудіоексперт
Незалежний аудіофіл
Експерт з Hi-Fi та High-End напрямку
Адміністатор
Аудіофіл
Незалежна аудіоекспертка
Deja vu. Саме це відчуття першим торкнулось мене, коли я приніс з Нової Пошти черговий пакунок та відкрив його. Ті самі контури, ті самі лінії, розміри. Той самий ґудзик. Ну майже. Та це ж він! Ні, коробка наполегливо доводила, що це не iBasso DX300, огляд на якого на Era-In-Ear вийшов, між іншим, першим. Першим в світі. На коробці до болю знайомим шрифтом було виведено “iBasso DX320 – Reference DAP”…
Одна з тих речей, незаперечність яких я не можу похитнути, це те, що якщо щось працює – не варто його чіпати. iBasso, схоже, вважають так само. Я не маю статистики продажів, але готовий закластися на свою репутацію, що DX300 був бестселлером. Тому принаймні зовнішність майже не зазнала змін. А ось всередині… Але про це буде окремий розділ. Ось за що люблю iBasso, так це за те, що вони не соромляться детально розповідати про всі фішки та особливості своїх пристроїв. Сором’язливість цим хлопцям та дівчатам не властива.
Плеєр постачається у звичній для iBasso упаковці – VHS-подібній скриньці темно-фіолетового кольору у матовій срібній “сорочці”. В коробці нас одразу зустрічає сам iBasso DX320, а під ним маємо шухляду з аксесуарами: документами, набором захисних плівок, кількома кабелями та чохлом.
Традиційно, набір кабелів не змінюється: USB-C на USB-A у нейлоновому плетиві, коаксіал та адаптер для прогріву. Щодо чохла, то iBasso врахували неоднозначні відгуки стосовно кейсу для DX300 та зробили його більш жорстким. Плеєр сидить в чохлі більш щільно і вже не намагається втекти з нього.
Загалом все як завжди – без сюрпризів та розчарувань. Але за оновлений чохол – однозначно плюс в карму виробника.
iBasso DX300 – це такий собі товстий смартфон. По габаритах – це, дійсно, сучасний засіб зв’язку (162*77 мм), тільки товстіший (17 мм). Плеєр доволі легкий, лише 205 грамів. В три з половиною рази легше за мій основний девайс. Це дуже помітно під час прогулянок.
До мене приїхав синій плеєр. Колір дуже приємний, багатий. Ребра матові, спинка – не глянцева, а також сатинова. Трохи відбиває світло, та має м’які загини ближче до ребер. Також плеєр доступний в класичному чорному кольорі, але щось мені підказує, що популярністю більше користується саме синій.
На лівому боці розташований лише слот для карти пам’яті. Права грань так само має набагато більший кут нахилу, відносно паралельних передньої та задньої площин. Тут знаходяться три клавіші, які здійснюють керування відтворенням. Наявність кнопок – це плюс. Я гадаю, що інженеру, який розробляв дизайн DX220MAX досі гикається через те, що в плеєрі акумуляторів більше, ніж кнопок. Мені така ергономіка органів керування, як в DX300/320 на дистанції здалась не надто зручною. Безліч разів я випадково перемикав композицію, коли просто хотів дістати плеєр з кишені рюкзака або сумки. З часом привчився це робити вельми обережно.
Там само знаходиться і наріжний камінь дизайну iBasso DX300/320 – той самий оспіваний на форумах ґудзик. Тільки тепер він срібний. Мене так і тягне завести ним годинник, а декому він виколює очі і вбиває концепцію сучасного дизайну. Я не вважаю його взірцем дизайнерської думки, але й почварою він плеєр не робить. Нагадаю, що ґудзик смерті перфекціоніста виконує 2 функції – регулює гучність та виступає в якості клавіші живлення/блокування.
Зверху розміщені роз’єми USB-C та коаксіальний. USB-C слугує для комутації з іншими цифровими пристроями, а також для зарядки обоих наявних батарей. Все, як і раніше.
На нижній грані розташовано слот для підсилювача. З коробки він занятий модулем AMP11 mk2s. Така довга назва, а по суті – це старий добрий AMP8, тільки з оновленою компонентою базою. Модуль має ознаки як AMP11, так і AMP8. Але про це згодом.
На лицевій панелі маємо величезний (за мірками плеєрів) IPS-дисплей діагоналлю 6,5 дюймів та роздільною здатністю FullHD+. Дисплей яскравий, насичений з гарними кутами огляду. Єдине, трохи засмутила робота дабл-тапа. Якщо увімкнути цю функцію, по-перше, звичайне увімкнення дисплею стає просто супер довгим, по-друге, сам дабл-тап працює повільно та не завжди слухається взагалі. Загалом до дисплею питань немає – користуватися ним зручно та приємно. Якщо, звісно, ви не забули про дабл-тап.
Отже, на що суто технічно здатен DX320? Щоб спростити вам життя, я зробив порівняльну таблицю з характеристиками DX300 та 320 із коробки. Тобто з комплектними модулями підсилення, AMP11 та AMP11 mk2s.
Як бачите, плеєри подібні по ТТХ. Проте, вони суттєво відрізняються нутрощами, через що середня автономність DX320 майже в півтора рази вища, ніж в DX300, при тому, що в останнього вдвічі більше ЦАПів.
Щодо перетравності – новинка може опрацьовувати формати PCM аж до 32 bit/786 kHz та DSD512. Анфолд MQA – 16x. 300та модель має дещо скромніші цифри – 32 bit/384 kHz, DSD256 та MQA 8x. Лишається лише риторичне питання “Щоб що?”, але ж ми любимо гарні цифри, чи не так?
Цифрових фільтрів всього два – Sharp та Slow. NOS тут не передбачено. Можливо, така опція з’явиться в майбутньому, але це лише мої припущення.
Щодо операційної частини, то тут все без змін. SoC – добре всім відомий 14-нм Octa-Core Qualcomm Snapdragon 660. Чіп хоч і морально застарілий з точки зору смартфонобудування, але наразі залишає тільки приємні враження від користування плеєрами, побудованими на ньому. Оперативної пам’яті також з запасом – 6 ГБ LPDDR4X, постійної – 128 ГБ.
Плеєр працює на останній версії Android, одинадцятій. Інтерфейс гортається без найменший натяків на фрізи. Все дуже плавно та чітко. Звісно, це не голий Андроїд, а очищена в плані інтерфейсу система з “правильним” програмним трактом. Нагадаю, що DX300 і досі працює на 9-й версії ОС. В принципі, вадою це не назвати, але факт залишається фактом.
DX300 був першим плеєром, який використовував не 1, не 2, а одразу 4 ЦАПи. Для отримання чесних 8 каналів були використана хитра матриця з чотирьох двохканальних Cirrus Logic 43198. Чи то брак мікросхем, чи то прагнення кращого (думаю, правда десь посередині) змусили iBasso рушити на пошук нових рішень. І воно таки знайшлося. Ним стали чіпи від японського виробника електронних компонентів ROHM Semiconductor, а саме лінійка ROHM MUS-IC. Плеєр працює на парі чіпів BD34301EKV. Що то за звір такий? ТТХ ви знайдете за посиланням, а я лише скажу, що його встановлено в Cayin N8-2 та Luxman D-10X. Якщо перший вам всім добре відомий, то другий – це новенький топ від японського виробника, програвач компакт-дисків за 17 000 $. Тому за цифро-аналогове перетворення в iBasso DX320 можна бути спокійним, воно в надійних японських руках.
Якщо пам’ятаєте, DX300 був першим плеєром iBasso з імплементацією цієї технології. FPGA-матриця керує тим, як дані потрапляють до ЦАП-секції. Простіше кажучи, SoC виконує суто операційні функції, не “спілкуючись” напряму з ЦАПами. Натомість, матриця, за підтримки пари фемтосекундних генераторів сигналів від Accusilicon, бере дані, розпаковані системою та належним чином передає їх на ЦАП-секцію. Це зменшує вплив роботи всієї операційно-цифрової частини, екстремально знижуючи джиттер. Отже, завдяки FPGA-master ми маємо референсний цифровий сигнал.
Також виробник зберіг роздільне живлення. Ні, це не щось про харчування. Якщо ви вже мали досвід користування подібними плеєрами, то, я впевнений, помітили, що “цифрова” частина батареї розряджається набагато швидше за аналогову. Справа не в роботі режиму очікування. Живлення підсилювача, тобто аналогової частини, відбувається лише безпосередньо під час прослуховування музики, але потужність обчислювальних мікросхем та прецизійність ЦАПів (нагадую, їх тут два, та ще й топового стаціонарного рівня) створюють набагато більшу потребу в струмі, ніж підсилювач. Саме тому велике навантаження з боку “цифри” може впливати на якість живлення “аналогу”. Щоб цьому запобігти, інженери iBasso облаштували в своїх пристроях останніх років роздільне і цілковито ізольоване живлення цифрової та аналогової частини. “Цифру” живить батарея ємністю 4000 мА-г, “аналог” – 2000 мА-г.
В MAX-версіях навіть реалізовано окремі роз’єми для зарядки. На практиці це виявилось доволі зручно, адже можна окремо заряджати цифрову частину і з мого досвіду це треба робити рази в чотири частіше. DX320 заряджає обидві “банки” одночасно, “щоб двічі не вставати”. Також, плеєр традиційно підтримує протоколи QC 3.0 та PD 2.0.
На момент написання статті для iBasso DX320 доступно 3 модуля підсилення. Окрім комплектного AMP11 mk2s, це дискретний в супер класі А AMP12 та ламповий (звісно, на Korg NuTube) AMP13. І, впевнений, до них я ще доберуся!
iBasso заслуговують на повагу вже тим, що комплектний підсилювач може задовольнити ваші смаки та побажання на 100%, забезпечуючи високий рівень відтворення, впевнений запас потужності та нейтральну, універсальну подачу, яка може стати в нагоді будь-де з будь-чим. Але про звук – далі.
AMP11 mk2s побудовано на базі славетного AMP8. Звісно, з удосконаленнями. По-перше, тут традиційно присутні всі потрібні сучасному аудіофілу роз’єми – симетричні 2,5мм та 4,4мм та несиметричний 3,5мм. По-друге, була оновлена компонентна база. Зокрема використані виготовлені під замовлення iBasso фольговані конденсатори. В результаті, модуль підсилення забезпечує вихідний сигнал до 7,1 Vrms, залишаючи при цьому абсолютно чорний фон навіть з найвибагливішими навушниками, маючи при цьому 1,2 Вт на 32 Ом. Іншими словами – він здатний потягнути все, що не передбачає виключно стаціонарного використання.
Як я і писав, працює плеєр на ОС Android 11. Коротко про ОС. В шторці маємо швидкий доступ до основних операційних функцій – керування яскравістю дисплея, доступ до WiFi (2x2MIMO 2,4 ГГц та 5 ГГц), Bluetooth (тут він версії 5.0 та підтримує весь звичний набір кодеків аж до LDAC), авто-обертання екрану, перемикач між лінійним та навушниковим виходами, перемикачі фільтрів, гейну, режиму польоту та нічного режиму, кнопка скріншоту. Меню може бути окремо налаштоване.
Меню основних налаштувань стандартне, за винятком розділу Audio. Він зосереджує основні опції керування саме відтворенням: гучність (регулюється також “ґудзиком”), гейн (доступно три режими), вихід (до речі, лінійний вмикається лише після підключення або перепідключення джеку – дуууууже розумне рішення), фільтри PCM та DSD, обмеження гучності, налаштування “ґудзика” та компенсація гучності DSD. Це не тонокмпенсація. DSD через суттєво вищий динамічний діапазон має нижчий рівень вихідного сигналу. Ця опція дозволяє автоматично додавати дБ у разі відтворення DSD.
В плеєрі встановлено Mango плеєр. Не думаю, що про нього треба розповідати окремо. Програвач зручний та звичний. Також, звісно, можна встановити будь який інший додаток. Нещодавно розробник UAPP додав підтримку цього плеєра, майте це на увазі.
iBasso DX320 може працювати в режимі Mango OS – тоді доведеться прощатись зі всіма перевагами Android. Тільки ви, музика та трохи видозмінений інтерфейс плеєра Mango в якості операційної системи. Відмічу, що в режимі Android інтерфейс працював дещо плавніше.
Ну і про головне. DX300 вразив та здивував своєю дуже обережно підкресленою музикальністю. Він мав менш аналітичний звук, ніж попередник в особі DX220, але все ще технічний, з класним опрацюванням образів та дрібних нюансів. DX320 – це інакший погляд на речі. Тут ми маємо більш виважену, дорослу подачу. Плеєр на модулі AMP11 mk2s вийшов рівним, нейтральним, дуже прозорим, але з класною динамікою та балансом вагово-швидкісної характеристики.
iBasso DX320 дуже вдало ретранслює нам задум композитора та виконавців, підкреслюючи лише те, що було підкреслено ними. Це гнучка, пластична подача, в якій акценти робить не пристрій, а творець. Пристрій, в свою чергу, лише обережно та дбайливо передає нам задум автора. Це саме стосується і навушників. DX320 гарно може слугувати в якості такої собі тест-машини – він не тільки розкриває навушники технічно, а й тюнінгово, якщо так можна говорити. Не додаючи по суті нічого від себе, плеєр класно показує “нутро” навушників – як їхні можливості, так і особливості характеру.
Плеєр нейтральний, але не холодний та моніторний, ні. На щастя, розробникам вдалося знайти той баланс, коли без забарвлень, без суттєвого додавання ваги вдається досягти не тільки тональної достовірності, а й впізнаваності та натуральності, зберегти мелодійність та динамічність. Демонструвати зразкову для свого сегменту роздільну здатність, але залишатися цікавим та захоплюючим, заохочуючи слухача до довгого прослуховування. iBasso DX320 все це вдається. Для більш аналітичного звучання завжди є AMP12.
Такий підхід в тюнінгу стокового модуля я вважаю 100% вірним – ми отримуємо нейтральне звучання, яке здатне розкрити як за рівнем, так і за характером будь-які навушники та може працювати, так би мовити, з будь яким жанром. Без обмежень та уподобань.
iBasso і тут вирішили не вигадувати велосипед і просто зробили як треба. Сцена простора, дуже широка та зразково побудована вглиб. Завдяки своїй технічності DX320 чудово передає просторові розшарування, забезпечує відмінне розділення образів, а помірковані, так би мовити, верхні частоти наповнюють повітрям та блиском побудовані конструктиви уявної сцени.
Сцена по-справжньому широка та багаторівнева, проте побудова без вигадки. Вона “розходиться” від центрального образу (чи то вокаліста, чи то ведучого інструменту) з незначним його наближенням до нас. Це додає краплинку інтимності та емоційності. Сам плеєр по подачі як раз не сильно додає емоцій. Ця особливість була більш притаманна DX300.
Про DX300 я писав наступне: “плеєр маніпулює увагою слухача, часто міняючи бекграунд та фронт. Явно відчуваєш зміну партії, що перебуває в фокусі. Плеєр дає відчути динаміку акценту”. DX320 робить інакше. Він не керує вашим фокусом, він дозволяє самостійно обрати саме те, на що ви хочете звернути увагу. Якщо одну і ту саму композицію кілька разів прослухати на DX320 (а я таке роблю під час кожного огляду), то розумієш, що на одній і тій самій “доріжці” твою увагу можуть зачепити зовсім різні речі. Все подається ясно, як на долоні, широко та розгорнуто, як в гарній аналітичній таблиці.
Окрім того, DX320 має чудову голографічність. “Чудова” – це не відхилення до гіпер-об’ємності та гігантизм образів, навпаки. Плеєр чудово транслює тіло, щільність та масу, створюючи реалістичні картини в нашій з вами уяві, тільки без ефектних трюків, як робить, наприклад, мій DX220MAX. Не навалюючи маси, будується вражаюча і водночас реалістична картина, де кожен образ на своєму місці та наділений властивими ознаками.
Не міг я дощовим львівським вечором не навести на цих сторінках цю пісню. Дуже теплий, меланхолійний та ламповий запис, де зі всіх образів лише голос чарівної Мелісси Менаго, акустична гітара та.. дощ. Інтимна презентація та простота, що межує з примітивністю, “вбудована” в просторий майже безмежний простір з чорним, немов космос, фоном. Дощ, що створює третій план, є тим секретним інгредієнтом, який “вмикає” настрій композиції на повну та між ділом гарно підкреслює роботу плеєра з передачею нашій хворій аудіофільській уяві координат для побудови простору.
iBasso ще з часів DX100 вміли готувати якісні НЧ. А з 200/220 ще й суттєво додали в прозорості. DX320 робить ще один крок у напрямку еталонних НЧ. Але у самурая немає мети, є тільки шлях.
НЧ прозорі, з максимальною глибиною і дуже вивіреним балансом. Перш за все в межах самого діапазону. НЧ заходять утробно низько, це безумовно одні з кращих НЧ в портативі. Вони чудово збалансовані, майже лінійні. Не слід плутати моніторність та лінійність. НЧ не підпадають під визначення моніторності, адже не схильні до сухої аналітичної презентації. Вони живі, динамічні і головне – природні. Лінійність полягає саме у співвідношенні середнього та нижнього басу. В обох випадках дисбалансом можна підкупити слухача. Підкреслені міди дають ударність, ритмічність, шалену динаміку та відчуття підвищеної чіткості басу. А додавання кількісно та вагово суб-НЧ створює ефект збільшеного об’єму, глибини, та в поєднанні з тюнінгом в середині СЧ-діапазону можна досягти вельми ефектної побудови сцени.
Але DX320 на відрізку НЧ інакший. Мід та саб знаходяться в якомусь дзен-балансі, коли вистачає як глибини з відчуттям об’єму, так і чіткості ритмічного малюнку. Ці глибина та лінійність басу зокрема класно відбиваються на найнижчих шарах НЧ. Без накачування їх додатковою масою вони сприймаються помірно вагомими та відчайдушно прозорими. Саме прозорість створює перше “вау” від НЧ: це не суцільні “горні гряди”, це складний та насичений різними утвореннями рельєф, де гори в’ються серед широких ярів та кратерів зі складною топографією поверхні. Уявіть собі масштабний та фантастичний пейзаж на кшталт кадрів з “Прометея”. Ось це моя ілюстрація НЧ в DX320.
На додачу скажу, що роздільна здатність тут дійсно визначна. Чутливість та технічність забезпечують чудову варіативність та широкий діапазон відтворення. DX320 може дати РИТМ, а може дати ГУРКІТ та ГРІМ. Розширення пропрацьовано дуже класно – воно жорстко контролюється, затухання достатні, але поціновувачам більш протяжних НЧ їх тут загалом може виявитися мало. На додачу до високої швидкості (а атаки тут дійсно відмінні) маємо, принаймні на AMP11 mk2s, стриману презентацію нижніх обертонів. Тому тим хто любить помʼясніше, може здатися мало “плоті” та забагато “кісток”. На мій смак, цей “борщ” – як треба. Як же класно 320-му даються важкі композиції. Плеєр чудово відіграє бластбіти – швидко, агресивно, з шикарним напором та агресією. Тут цей жорсткий контроль розширення дуже доречний.
Індастріал на межі з нойзом та маніакальний вокал Резнора з переходами майже на крик – чудовий стрес-тест для будь-чого (от моя дружина – і та його не проходить). Глибокий та масивний синтезований бас подається з приємним лоскотом перетинок, проте не вбиваючи динаміку драм-машини. Ну і цей середньочастотний нойз – його DX320 розбирає на атоми і збирає знову, з гарною мелодійною, якщо так можна казати про нойз, цільністю. Трохи більше аналітичності, і буде вбито драйв. Менше технічності – і нойз перетвориться на справжній шум.
Шикарний риф і не менш шикарна ритм-секція. І DX320 до того в якості бонусу добре передає нижні НЧ, які на цьому треку Gojira ще й які цікаві. Трек неймовірно виграє від цієї лінійності НЧ – акцент на певному аспекті мав би менший ефект, ніж гармонійне поєднання та розкриття всього діапазону. А ще й ці рифи… Смачний трек. В оглядову підбірку він потрапив першим – і композиційно, і технічно.
Середні частоти демонструють кращі ознаки висококласності. Роздільна здатність дійсно флагманська. Тональна нейтральність і помірна теплота дають змогу розкритися сповна середині, особливо, якщо навушники не акцентують занадто НЧ чи не відводять середні частоти на другий план.
СЧ мають дуже класні пост-тони – на фоні артикульованих та різких атак затухання гарно відпрацьовуються по тривалості та насиченості. Маємо класне нашарування та просто шикарну передачу просторовості звуку, як створення “акустичної” моделі приміщення, так і звичайні аудіофільські збочення по типу вислуховування резонансів корпусів інструментів. Але відставимо сарказм – композиції з акустичними струнними звучать просто розкішно. В той же час, отримання додаткової друго- та третьопланової інформації, що іноді не стосується тональності та тембру напряму, це те, що і створює наше захоплення та виправдовує шалені витрати на нього.
Добре відділяючи плани та образи, СЧ мають певну цілісність та довершеність звучання. Звук достатньо щільний, інструменти не звучать “іграшково”. Натомість, маємо відкрите, яскраве звучання на ВСЧ та приємну міць в нижній частині середньочастотного спектру. Щодо цього додам, що DX320 вкрай чутливий до якості запису.
Вокал подається широко і високо. Тобто образ вокаліста в цій тривимірній панорамі перебуває на передньому плані. Передача тембру, його сатурація, а також варіативність – відповідно до статусу, просто блискучі. Плеєр не прикрашає, але дозволяє насолодитися натуральністю та оцінити майстерність виконавців та геній творця. Тут він також є універсальним, однаково якісно працюючи з різними типами голосів.
СЧ DX320 занадто класні для того, щоб використовувати його з навушниками, СЧ яких помітно придушені. Маючи з ним в парі Solaris SE та UM Mext, перевагу віддав би саме Campfire Audio чи не в першу чергу через середину. Mext має підкреслено цілісне, щільне, густе та масивне звучання, хоча і з якісним окресленням, і це відтіняє чудові СЧ DX320 (насправді, їх відтіняє БАС навушників, але не тільки він). Solaris грає середину ближче та відкритіше, більш емоційно та прикрашено. Mext’и більше сподобались з DX220MAX, підкреслена динаміка якого добре потоваришувала з характером Мекстів.
Один з моїх найулюбленіших гітаристів. Акустична гітара звучить з усією можливою реалістичністю. Тон, резонанс та протяжність нот робить цей простий, на перший погляд, трек цікавим як для слухача, так і для оглядача, який шукає гарних аудіо-ілюстрацій. DX320 створює вкрай живу картину, передаючи як тембр інструменту, так і всю ту пекельну майстерність, якою володів Рорі Ґаллагер.
Електричних струнних всі ці епітети стосуються також. Джек Вайт – сучасний гітарний геній та король рифів. Його гітара відтворюється DX320 з легкістю та водночас нестримністю електричного струму. А масивна та важка бас-бочка Мег Вайт на фоні демонструє, що і з вагою та розмірами плеєр справляється на відмінно. Виходить смачний контраст, що змушує залипати на кілька годин з дискографією The White Stripes.
Вокал. Одна з моїх найулюбленіших пісень Леонарда Коена у виконані іншого улюбленця. DX320 заворожуюче відтворює всі відтінки тембру та тональну калейдоскопічність Кейва. Класно справляється з ретрансляцією емоцій. Вокал звучить живим, переконливим та з максимальною увагою до нюансів, але цілісно, що забезпечує природність.
Насправді важко щось дуже розгорнуто сказати про ВЧ DX320. Якщо відкинути зайві епітети, то ВЧ мають виконувати певні функції. В першу чергу – забезпечувати тембральне насичення (але без перебору). Також вони мають стати “носіями” аудіофілського “повітря”. І з першим, і з другим проблем тут, звісно, немає.
ВЧ мають, знов-таки, кращу в класі роздільну здатність. До відмінної деталізації додається і чудова протяжність. Верхи нашаровані, з прекрасно відтвореним розширенням звуку: дуже виразно та без писку. Звук подається осяжно, а затухання відтворюють уявний шлейф з переконливим реалізмом. ВЧ з AMP11 mk2s мають невеликий нахил в яскравість, проте, не перетинають межу комфортного звучання. Хоча ВЧ-фобам може здатися, що їх тут забагато, вони більш музикальні, ніж аналітичні. Виробник дає змогу підкоригувати в обидва боки ВЧ за рахунок змінних модулів: AMP12 забезпечить ту саму моніторність та аналітичність, а ламповий AMP13 прибере типову транзисторну дзвінкість, яскравість та підкреслену виразність. Ці ознаки – не вади, боронь боже, а просто ознаки.
Moonchild либонь не створений, щоб вибивати всю душу ВЧ плеєра, навушників або акустичних систем. Якщо у вас буде можливість послухати DX320 наживо, то дуже раджу завантажити ювілейне видання 2019 року In the court of the Crimson King (так, саме завантажити, бо на стрімінгах його не буде) і послухати там інструментальну скорочену версію, без частин The Dream and The Illusion. Як же тут звучать тарілочки! Просто фест. Ця просторовість відтворення, ця виразність, без нарочитої різкості і, найголовніше, це “розпад”, розшарування, затухання. Це той момент, коли кайфуєш вже просто від звуків.
iBasso знову довели, що є одними з лідерів галузі. В першу чергу, у вмінні створити концепт та реалізувати його, використавши всі 100% можливостей цього концепту. Вирішили застосовувати змінні модулі – ми отримали серію підсилювачів з різним звучанням, окремі з яких стали фундаментом інших модельних лінійок. Захотіли зробити ЦАПо-матрицю – ми отримали проривний DX300. Забажали використати небачені в портативі ЦАПи від ROHM – ми отримали DX320, який може вважатися законодавцем мод у царині, яку є топом, якщо на секунду забути про те, що є ще й хай-енд. Але, поклавши руку на серце, мушу визнати СЧ DX320 одними з кращих в принципі, і це на стоковому підсилювачі!
iBasso DX320 вийшов гарним продовженням лінійки флагманських плеєрів. Він не погіршив ергономіку, не став більше/товстіше/важче. Але зробив ще один крок вперед. А за рахунок вже трьох наявних модулів можна помітно кастомізувати його подачу, залишаючись при цьому на тій самій території звуку найвищого гатунку.
Great review my friend 😊👍
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Авторизуйтеся для отримання розширених можливостей