Помилка: Contact form не знайдена.
Аудіофіл-графоман
Команда Era in Ear
Незалежний аудіоексперт
Незалежний аудіофіл
Експерт з Hi-Fi та High-End напрямку
Адміністатор
Аудіофіл
Незалежна аудіоекспертка
Як добре, що світ аудіо – це одна з найбільш суб’єктивних речей, яка взагалі може існувати в нашому і без того суб’єктивному світі. Хоча аудіо нерозривно пов’язане із законами фізики, але, на щастя, воно нескінченно далеке від їхньої невідворотності та об’єктивності. Нашого хобі, вважай, не існувало б, якби в аудіо був певний порядок речей: ось добре, а це ні, ось так можна, а так – ні. Мали б ми один єдиний можливий варіант звуку, а що поза межами норми – це outcast. Натомість маємо таке розмаїття, що вуха очі розбігаються. Темніше, яскравіше, об’ємніше, камерніше, ближче, далі, вагоміше, повітряніше… Комусь вдається все це вмістити в рамки одного пристрою за рахунок змінних компонентів. Комусь вдається обійтися без “конструктора” і об’єднати одразу кілька концептів в одному корпусі (N8-II, моя повага). iBasso DX260 пішов цією дорогою, даючи змогу як використати потужний потенціал FPGA-матриці та 8 (В-О-С-Ь-М-И!) ЦАПів, так і просто відмовитися від оверсемплінга та фільтрації.
Звісно, ці дві моделі ні в якому разі не можна порівнювати, між ними прірва звуку та ціни (особливо, ціни). Але ідейно, концептуально, це доволі близькі пристрої. З поправкою на рівень та неймовірний універсалізм Cayin. Все-таки DX260 має тільки твердотільний каскад підсилювачів, ба більше, вперше за бозна скільки часу iBasso відмовились від ідеї змінних підсилювачів для своїх пристроїв. MAX`и не рахуємо, якби там можна було ще й підсилення змінювати, це було б занадто добре, щоб існувати в нашому неідеальному світі.
Але я дещо забіг наперед. Головним чином, своїм анонсом, ще до, власне, появи, DX260 шокував публіку 8 ЦАПами. Ну ок, в DX300 було чотири тих самих CS43198, потім в DX320 вже більш звична пара чипів. Але 8… Проте, я, хоч і не одразу, але згадав, що в моєму стаціонарному ЦАПі теж стоїть вісімка чипів, щоправда, набагато старіших за цей Cirrus Logic. І так саме ця кількість не для числа, а задля реалізації складної схеми фільтрації. У випадку з DX260 є, про що поговорити і чим поповнити власний запас технічних знань. Поєднаємо, так би мовити, корисне з приємним.
У випадку з DX260 його набагато легше розпізнати як продукт iBasso за коробкою, ніж за зовнішністю. Про неї, як то водиться, окремо поговоримо. А коробка класична та звична – дизайнери свого часу побачили VHS відеокасету, та це так вразило їх, що з того часу коробки iBasso нагадують старий добрий VHS-носій. Коробка середніх розмірів з виключно якісною поліграфією.
В середині основний бокс, де у два яруси розміщені власне DX260 у заглибленому ложементу та коробка аксесуарів. Щодо останніх – це набір документації та захисних плівок, USB-кабель, SPDIF-кабель 3,5-RCA та прозорий чохол. А, ще кабель для прогріву. Така, звична для iBasso штука, підключаєте цей кабель до програвача і вмикаєте відтворення. Шляхом навантаження на іншому кінці дроту плеєр прогрівається. Вам не доведеться мордувати свої ніжні вушка звуком непрогрітого плеєра.
Як і попередник в лиці DX240, DX260 – це дуже компактний плеєр. Так, ми звернулись кудись не туди, і зараз рішення розміром 123*74*15 мм і вагою 229 грамів варто вважати компактним.
Як я вже казав, DX260 за екстер’єром складно визнати продуктом власне iBasso. Чому? А ви подивіться на нього. Ось ці складні геометричні форми, нерівні грані, криві лінії, які завжди були прямими – нічого не нагадує? Якщо дизайнери пакування надихались дизайном старих відеокасет, то дизайнери самого пристрою своє натхнення шукали в модельному ряду плеєрів Astell & Kern. І тільки старий добрий “гудзик” регулятора гучності нагадує про справжнє походження. Можна скопіювати дизайн A&K, а приховати нутро iBasso – неможливо.
Плеєр можна замовити в двох кольорах – чорному та срібному. Чорний колір дещо зменшує подібність до A&K, проте, обидва виглядають гарно. Мій екземпляр – сріблястий. По фото чорний теж нічогенько виглядає. З акцентом, роль якого виконує славнозвісне коліщатко.
Передня панель містить 5-дюймову IPS-матрицю від Sharp з роздільною здатністю FullHD. Рамки достатньо великі, але як плеєра – то цілком нормальні. Користуватися комфортно, є на екранні кнопки, тому можна обійтися без жестів, які з урахуванням чохла стають не такими вже зручними. Екран гарної якості, кольори соковиті, яскравість буде достатньою в більшості випадків. Під палючим сонцем жоден плеєр не встоює.
Задня панель прикрита матовим склом чи чимось, дуже подібним на скло. І тут не обійшлося без цієї складної геометрії. Якщо подивитись, як від поверхні відбивається світло, то можна помітити приломлення світла по лінії металевої вставки. Так, панель не суцільна, лівий верхній кут, як раз поруч з “гудзиком”, містить рифлену металеву вставку. Стильно, модно, молодіжно.
До речі, задня кришка зроблена з максимальною утилітарністю. За запевненнями виробника, її можна легко зняти, щоб отримати доступ до АКБ. В першу чергу для заміни у разі такої потреби. Звісно, мати під рукою павербанк це набагато легше, ніж міняти батареї, а от замінити при її деградації – то це вже інша справа.
Щодо торців. Лівий – повністю вільний від будь-яких елементів комутації че керування. Тільки трішки ігрищ з геометрією. На правому розташовано все органи керування плеєром: коліщатко регулювання гучності, яке одночасно є кнопкою живлення, та три кнопки, які своїм дизайном знов-таки всіляко нагадують про A&K.
На верхній грані бачимо цифровий SPDIF-вихід, USB-C та слот для карток пам’яті формату micro SD. На нижній – два виходи, 3,5мм та 4,4мм, які об’єднують в собі навушниковий тракт та лінійний вихід.
Ергономіка в плеєра відмінна. Попри безліч неочікуваних граней на корпусі тримати його в руці приємно. Кнопками керування користуватися зручно, помилкових натискань я не мав, як це було у випадку з Hiby R6 pro II. Невеликий мінус – це виступаюче коліщатко, проте, до нього швидко звикаєш і поводишся відповідно.
Головне – це вага та розміри. iBasso DX260 дійсно компактний, їм зручно керувати однією рукою, кнопки легко натискаються наосліп, а сам плеєр доволі комфортно уміщається в кишеню. Головне – звикнути до гострих кутів.
Працює iBasso DX260 під управлінням ОС Android 11. Це не настільки візуально естетична оболонка, як у випадку з Hiby, а скоріш просто трохи кастомізоване під потреби аудіо рішення. Головним чином – за рахунок додавання суто звукових опцій в налаштуванні.
По-перше, це присутні в шторці перемикачі між лінійним та навушниковим виходами, перемикач гейну, цифровому фільтру та коефіцієнту FIR-фільтрації. Разом з більш звичними для користувача Android кнопками вмикання BT, WiFi тощо.
В налаштуваннях під аудіо відведено окремий розділ. Тут можна також керувати гучністю пристрою, обмежити гучність ЦАПу, налаштувати фільтрацію та знов-таки виставити гейн. Всього рівня гейну три. А ще приємний бонус для тих, хто боїться випадкових обертань коліщатка регулювання гучності на 360 градусів. Його можна заблокувати в принципі, або зробити активним за певних умов – або коли екран вимкнено, або коли навпаки.
Ну і традиційно на панелі сповіщень відображається частота дискретизації, рівень гучності, фільтр та гейн. Також в налаштуваннях можна перепризначити кнопки керування відтворенням, на всяк випадок.
Звично для Andorid-пристроїв iBasso присутній аскетичний Mango-режим – це завантаження в MangoOS, такого собі прадіда сучасного Android від iBasso, в якому є тільки програвач Mango і більше нічого. В теорії це має додати трохи автономності, а також, на думку конспірологів, повинно мати більш трушний саунд, так як не задіюється мерзенний андроїд. Я далекий від такої думки, тому користуйтесь і робіть свої висновки.
На плеєрі передстановлено рідний програмний програвач Mango. Він мені подобається навіть більше за плеєр від Hiby. З роками китайці доопрацювали інтерфейс і я хотів би мати його в Play Market. Наразі завантажити apk можна хіба що з ресурсів типу 4pda. Софтовий плеєр від iBasso не містить стрімінгів, тому доведеться використовувати або рідні застосунки сервісів, або сторонні рішення. Тут вже на свій смак.
Софт працює плавно, під час користування плеєром не мав жодних проблем, пов’язаних з його стабільністю. Запороти Android у 2024 році вже вкрай складно.
Перед нами звичний плеєр на Android під управлінням ставшого вже чимось на кшталт галузевого стандарту Qualcomm Snapdragon 660. SoC спирається на підтримку 4 ГБ операційної пам’яті та має 64 ГБ вбудованої постійної. Зайвим не буде.
Плеєр має підтримку WiFi 2,4 та 5 GHz, bluetooth не найсвіжіший, версії 5.0, проте, на якість роботи під час аудіо передачі це не впливає. Підтримуються всі кодеки: від SBC до LDAC. iBasso в DX260 “прокачали” USB-приймач, максимально зменшив затримку. Це на випадок, якщо ви любите підключати ваш портативний програвач до ПК під час роботи, що може бути дійсно доволі зручно.
Живить все одна 3,8 В літій-іонна батарея на 4000 мАг, яка дає близько 14 годин роботи у змішаному режимі. Можу сказати, що автономність в плеєра відмінна. А один порт зарядки то взагалі свято на фоні двох в DX220MAX.
Загальні характеристики iBasso DX260 можна знайти нижче.
Плеєр має гарну потужність, маючи змогу легко контролювати не тільки iem, а й не найбільш вибагливі повнорозміри: до 1015 мВт на балансному виході (на 32 Ом) та до 280 мВт на не балансному. Різниця, як бачите, суттєва. Не думаю, що хтось всерйоз розглядає придбання подібного плеєра для використання не балансного підключення. З рештою плеєр може похизуватися відмінними характеристиками, якими, щоправда, вже нікого не здивуєш. Зараз можуть напхати не за цифри в даташиті, а за звук. Хоча з сучасними мікросхемами та доступом до комплектуючих відверто нагидити – це ще треба постаратися. Як і слід очікувати від сучасного програвача такого рівня – фон навіть в дуже чутливих навушниких цілковито темний, підсилення працює непомітно тоді, коли це треба.
Найцікавіше тут – це те, як виробник облаштував роботу системи у цифровому домені. Як я вже казав, кілер фічею, яка має просувати DX260 з точки зору банальної ерудиції маркетингу є аж вісім чипів, яки знайшли притулок в його компактному корпусі. Це вісімка чипів від Cirrus Logic – CS43198. Сам чіп є прекрасним рішенням з точки зору його характеристик, в минулому iBasso вже використовували четвірку 43198 в моделі DX300, яка сильно оновила екстер’єр (але по факту лише розширила) моделей плеєрів iBasso. Плеєр вийшов цікавий, з широкими можливостями кастомізації за рахунок як нових змінних підсилювачів, так і можливості використовувати плати для DX200/220.
Але вісім, Карле, ВІСІМ! Куди? Я коли задавав сам собі це питання, то зовсім забув, що мій ЦАП для стаціонарної системи теж має 8 чіпів та напівцифровий фільтр FIR. Це має сенс та підґрунтя, але для цього треба перевести увагу з кількості ЦАПів на дещо інше.
iBasso в моделі DX300 вперше представили власну ПЛІС – FPGA-master. В новинці застосовано матрицю покоління 2.0. Точність роботи матриці забезпечує пара фемтосекундних (фемто це 10-15 секунди, тобто 1/10 і ще 14 нулів секунди – уявіть собі цю точність) генераторів від NDK, які синхронізують потік аудіо даних між ЦАПами та SoC. В результаті того, що фактично сам процесор не приймає участі у постачанні даних ЦАПу, маємо ідеально синхронізований потік та подолання джиттеру. Принаймні на рівні, коли він може дати різницю.
Інша важлива функція FPGA-master 2.0 – це керування потоком даних для роботи напіваналогового FIR-фільтра. І тут час для чергового технічного опусу. Максимально коротко спробую пояснити, як це працює і для чого воно потрібно. Якщо цікаво, на цю тему можна почитати багато статей, зокрема в блозі Назара Штиба, автора славетних Focus’ів.
FIR-фільтр (finite impulse response – скінченна імпульсна характеристика) – це один з видів цифрових фільтрів, який має особливість у тому, що його імпульсна характеристика обмежується у часі і, по суті, знаходиться рівною нулю після певного моменту часу. Цей тип фільтра також називають нерекурсивним через відсутність зворотного зв’язку. Знаменник передавальної функції такого фільтра визначається як певна константа.
А тепер трохи пояснення для тих, кому нема змоги читати мою статтю про фільтри. У цифровому аудіо звукові сигнали представлені семплами. Аналого-цифровий перетворювач (АЦП) вимірює або відбирає аналоговий сигнал і присвоює цифрове значення кожному семплу. Зазвичай люди чують частоти від 20 Гц до 20 кГц. Щоб адекватно представити цей частотний діапазон у цифровому вигляді, АЦП має відбирати звуковий сигнал з частотою щонайменше вдвічі вище за цей поріг. Отже, ми маємо загальну частоту дискретизації 44,1 кГц і 48 кГц та кратні ним. Половина частоти дискретизації називається частотою Найквіста. Наприклад, частота дискретизації 48 кГц має частоту Найквіста 24 кГц.
Цифрова фільтрація — це математичний процес зміни цифрового аудіосигналу. У кожному часовому інтервалі – для частоти дискретизації 48 кГц інтервал становить 1/48000 секунди або 20,83 мікросекунди – цифровий фільтр у часовій області бере поточну вхідну вибірку та деякі попередні вхідні вибірки та масштабує (або множить) вибірки на визначену величину – числа, які називаються коефіцієнтами фільтра, і підсумовує масштабовані зразки для створення вихідного зразка. Для цього використовується суматор – елемент, який складає, або “усереднює” отриманні вибірки.
Один із найпростіших цифрових фільтрів включає середнє значення поточної та попередньої вибірок: Вихідний семпл = (Вхідний семпл + Попередній вхідний семпл) / 2
У вигляді діаграми ми можемо представити фільтр як:
У вигляді рівняння ми можемо виразити це як:
y[n] = 0,5 * x[n] + 0,5 * x[n-1]
де
x[n] – вхідна вибірка на поточному інтервалі часу або номер вибірки, n,
x[n-1] – вхідна вибірка на попередньому часовому інтервалі або номер вибірки n-1,
y[n] – вихідна вибірка для поточного інтервалу часу, або вибірка номер n, і
значення «0,5» є коефіцієнтами фільтра.
Таких зміщень може бути й більше, як у випадку з DX260, де можна коефіцієнт налаштувати на х4, що насправді є х0,25, але нас не стали спантеличувати, тому що в такому випадку менше значить більше.
У iBasso є гарна ілюстрація, яке не лізе в такі хащі. Тут видно, яку іще роботу покладено на FPGA-master 2.0. Матриця має “годувати” четвірки ЦАПів (по четвірці на канал) сигналом із заданим зміщенням. Точність матриці тут дещо менша – вже на рівні пікосекунди (не -15 ступінь, а “тільки” -12). Як ми бачимо, матриця дбайливо подає на ЦАПи сигнал із зміщенням на 1 такт. Схематичне зображення не показує точний зсув, тут це виглядає як потік семплів виборки n, n+1, n+2, n+3, проте це можуть бути і виборки n-1, n, n+1, n+2, в залежності від реалізації.
Отримані потоки обробляються ЦАПами одночасно, отриманий аналоговий результат у вигляді напруги складається (тут вступає в дію містичний суматор) і ми маємо ЗВУК. Який є по суті модуляцією електричного струму, якою керує цифровий блок.
“ОК”, – скажете ви. “Але до чого тут це зміщення, такти, цикли, якщо все з рештою складається до купи?”. Так, але не зовсім. Фактично відбувається не складання та ділення, а говорячи ще простіше – розрахунок СЕРЕДНЬОГО. На наведеній нижче ілюстрації це показано наочно. Пам’ятаєте, що цифровий аудіо сигнал не має вигляду плавної синусоїди, яка в аналоговому вигляді? Він нагадує такі собі “сходинки”. Накладаючись, вони створюють нові “сходинки”, з більшою кількістю сходинок, з меншим “кроком” та “висотою”.
Чим вищий коефіцієнт фільтрації, тим якісніший має бути аналоговий сигнал та краща відповідність відтвореного цифрового сигнала оригіналу. iBasso DX260, використовуючи одразу 8 ЦАПів, має змогу використати 4-кратну сумацію та забезпечити найвищий рівень перетворення цифрового звуку в аналоговий. Я не кажу, що інші лохи і так не можуть. Можуть. Проте, роблять це по-іншому. Хтось за рахунок звичайних фільтрів, хтось також використовує напіваналогові фільтри скінченної імпульсної характеристики, хтось взагалі прекрасно звучить без оверсемплінгу, а хтось гонить потік в DSD й у вус не дує. Аудіо – це така галузь, де правил майже немає, а оцінки максимально суб’єктивні відтоді, як характеристики по суті перестали мати будь-який сенс.
І як з рештою все звучить? Якщо казати про впізнаваність, то сигнатурою звука DX260 ідентифікується як плеєр iBasso набагато легше, ніж своєю зовнішністю.
Проте, не все так просто. Ще в огляді DX300 я відмітив, що зміна фільтру відчувається набагато більше, ніж в інших пристроях. Зокрема, вимкнення оверсемплінгу в принципі. З DX260 ситуація повторюється, тому я опущу міноритарні зміни при переключенні між звичними фільтрами, а зосереджусь лише між певними відмінностями.
В цілому – як звучить DX260? Нещодавно я мав для порівняння з R6 pro II іншу модель iBasso – DX240, яку оглядав два роки тому. В цілому це дуже близько до 240 та 300 також. Плеєр має нейтральну подачу, уникаючи явних та прямолінійних акцентів на будь-якому аспекті звучання, а також дуже делікатно та ретельно поводячись з візуалізацією. iBasso DX260 не додає маси через край, навіть дещицю, тут в цьому сенсі все настільки вивірено, що позаздрять фармацевти. Відповідно, щоб зберегти таку збалансованість, величини образів також виміряні ледь не лінійкою.
“Температура” – трохи тепліше нейтрального. Настільки, щоб не вбити відчуття життя в звуці, і, водночас, уникнути зайвих згладжень та замилювань. Ступінь “гостроти” можна тонко налаштувати за рахунок доступних опцій.
DX260 – це черговий доказ, що iBasso вміють зробити нейтральне звучання цікавим та нескучним. Якщо FiiO “готує” по трохи іншому рецепту подібну страву, що сильніше відважучи сіль, перець та інші спеції, то iBasso не боїться де треба додати солі, а де можна – копченої паприки. В результаті наче обидві страви без явних смакових акцентів, але у випадку з iBasso все дещо яскравіше та емоційніше. Це як класичний омлет – можна просто обмежитись яйцями, молоком та щіпкою солі, а можна додати ложку діжонською гірчиці і страва, не отримуючи яскравого смакового забарвлення, набуває нових смакових горизонтів. Спробуйте.
Це, по-перше, залишає презентацію у найвищій мірі технічною, по-друге, забезпечує повний універсалізм та незалежність від жанрів, по-третє, спрощує пошук “пари” до плеєра. Тому допомагає також гарне підсилення. Т.я. у плеєрі відмовились від концепції змінних плат, виробник ретельно проаналізував популярність плат сереж користувачів (маючи дані продажів це зробити дуже легко) і зробив тракт таким, щоб задовольнити якщо не всіх, то більшість. Не мені вам казати, наскільки iBasso уважно слідкує за ком’юніті на head-fi.
Тривимірна проекція у нашій уяві будується гармонійно, врівноважено. DX260 всіма силами намагаєтсья зберегти негласний статус-кво: бас-бочка має притаманну їй щабель на тембральній вертикалі, образ великий та впізнаваний, але вона не вимальовується гіперреалістично. Під гіперреалізмом я маю на увазі ті випадки, коли великі звукові постаті зображаються нарочито більшими, наче, підкреслюючи це і межуючи, власне, гіперреалізм з гротеском. Естетично це сприймається чудово, проте, не завжди – тут вже справа смаку в першу чергу. В другу – реалізації.
DX260 явно не з тих пристроїв, які володіють “езоповою” мовою, якщо так можна сказати про аудіо, і намагається робити все просто, зрозуміло і прямо. Ні, не прямолінійно, якраз-таки тембрально подача DX260 це приклад гнучкості, варіативності, плавності. В передачі простору iBasso керується в першу чергу збереженням реалістичності на тлі високотехнічної подачі. Щодо останнього, то наші з вами забавки з фільтрами також можуть вплинути, ще й суттєво.
Наприклад, якщо перемкнутися з режиму NOS і вимкненої FIR-фільтрації на “швидкий” фільтр з 4-кратною FIR-фільтрацією, то буде дуже помітно, як, по-перше, розширилась та поглибилась сцена, власне, простір навколо слухача, по-друге, як відповідно збільшилась відстань між образами, а самі межі образів стали більш чіткі та ясні. Цікавий ефект. Чим якісніший та складніший запис, тим сильніше проявляється цей ефект.
Сцена широка та глибока, помітно ширше та глибше серденього. Тут нічого нового, від iBasso і годі очікувати чогось іншого. За рахунок налаштувань фільтрації можна зробити подачу на крихтку більш камерною. Мені це подобалось у випадку малих складів, наприклад, тріо Есбйорна Свенссона так звучало більш органічно та мелодійно, а також для прослуховування класичного року. Blue oyster cult, Doors etc також краще сприймались на більш інтимній та трохи аналоговій подачі NOS-режиму. Але навіть в цьому випадку у DX260 все чудово з розділенням на плани та локаліцією. Фільтрація лише перетворює ваш контент з FullHD у UHD, якщо це доречно. Різниця наче велика, але якщо не придивлятися не така вже і помітна.
Вокал приблизно в одній площині з іншими образами. Емоційний зв’язок з слухачем тримається впевнено, але нема надфокусування на персоні вокаліста. За рахунок збалансованої презентації тембри передаються однако якісно незалежно від висоти вокалу.
Нижній бас і насичені обертони піаніно створюють надзвичайно об’ємне і голографічне зображення. Композиція сприймається ефектно не в останню чергу саме через відмінну роботу з простором та звуковими проекціями.
НЧ об’ємні, з гарною протяжністю, шаруваті. Якщо покласти вагу з динамікою на шальки терезів, на протилежній чаші яких технічність, то ці терези завмерли б у стані ідеальної рівноваги. Плеєр забезпечує приємну вагомість нот, достантю тактильність для усвідомлення фізичної природи звуку, ледь помітну округлість, проте, без овердозінгу. В той самий час ступінь підкреслення текстури та увага програвача до деталей теж знаходиться на “нейтральній полосі”. Увімкнення FIR-фільтрації може дещо додати контрастності на мікро-рівні, якщо порівнювати плеєр, який працює в режимі NOS.
iBasso DX260 забезпечує максимальну глибину НЧ, плеєр копає до найнижчих шарів, які в презентації програвача посідають рівнозначне місце з середнім басом. Мід добре окреслений,структурований, але жодним чином не підкреслений. Сподіваюсь, ви відчуваєте різницю. Відсутність цієї підкресленості та форсування динаміки середніх басів робить подачу менш емоційною, водночас, забезпечує прекрасну геометричну візуалізацію. Нижній бас створює чудовий “фон”, завдяки цьому візуалізація має гарну “перспективу”, насичену та інформативну, в яку вписані аудіо-проекції DX260. Відсутність підвищеної динаміки дещо знижує градус подачі, робить менш фановою презентацію, що сильно помітно після пари тижнів з R6 pro II.
Такий характер НЧ в більшій мірі покладає відповідальність за кінцевий результат на пару кабель+навушники. Це і добре: у випадку з V-подібною АЧХ басу точно не буде через край, а при зовсім рівній подачі навушників DX260 не дасть піти у зовсім сухий та кволий саунд. Традиційно, iBasso дуже вміло передає післязвуччя, зокрема на НЧ. Бас чудово контролюється навіть попри таке протяжне звучання. Йому вистачає швидкості та технічності, щоб уникнути блюр-ефекту навіть на композиціях, на кшталт ціє.
Гурт, партії ударних якого, є стрес-тестом як для плеєра, так і для навушників. Як на вступі, так і на програші після приспіву, DX260 вміло передає вбивчий рівень агресії саунда гурту із Айови, не втрачаючи напору та злості, за яку я школярем і полюбив Slipknot. А величезний технічний доробок вісімки ЦАПів з увімкненою FIR-фільтрацією (х4) ще й вражаючи розкладає на шари весь цей шалений, божевільний драм, демонструючи зразковий рівень розділення в цьому ціновому діапазоні. Бас-гітара зберігає форму та ритмичний малюнок на тлі вбивчого ритму.
iBasso DX260 дуже якісно передає дрібні нюанси НЧ на рівні призвуків та післязвуч. Тут не стільки питання прозорості і динамічного діапазону, скільки рівноваги – тактильність, осяжність основного тону, передача тембрів дозволяє органічно поєднати ці тонкі матерії в одне ціле з більш грубим та густим звуковим потоком, не поглинаючи при цьому тендітні моменти, які є визначальними у створенні кінцевого враження, аудіофільського фрісону.
В плані НЧ DX260 постає максимально універсальним і може задовольнити навіть відвертих басхедів. Адже ці відчайдухи явно мають відповідні за характером навушники, а DX260 легко зможе дати потрібні потужність та контроль драйверів в нижньому діапазоні.
Як і з відпрацюванням НЧ, на середніх частотах можна досягнути дещо іншої подачі, змінивши параметри фільтрації. Тому тут варто скорше говорити про “діапазон” патернів, які може приміряти на себе DX260. Програвач може легким рухом пальця перейти від більш зилтної та плавної презентації, з аналоговим шармом і більш теплої, до представлення середніх частот більш контрастного, гострого, проте, все ще помірно комфортного. Одне лишається незмінним – СЧ в DX260 музикальні, динамічні, але не такі, як у хітовому R6 pro II.
Не мав можливості провести очне порівняння, тільки по пам’яті – Hiby за рахунок помітно більшої динамічності в діапазоні (саме за рахунок динаміки та насиченості досягається ефект “підкресленості”) звучить на СЧ більш виразно. Це результат прийняття такої подачі саме як більшої виразності: власне DX260 браком цього аспекту точно не грішить. Це як ефект від додавання перцю на ВСЧ – цей звук при інших рівних прийматиметься як більш деталізований та прозорий. Навіть, якщо це не так.
DX260 лишається вірним собі та тримає баланс і в межах середньочастотного діапазону. Взагалі, не плеєр, а якийсь старий монах, що пізнав дзен. Нижні середні частоти гармонують з середнім басом: перші помірно щільні (але не жирні), з класною роздільною здатністю, вираженою перш за все у передачі рельєфу, другий не домінує та не намагається опанувати більш високий спектр. Ось ця “знежиреність” може спочатку наштовхнути на думку про сухість СЧ – варто тільки перемкнутись на NOS-фільтрацію, і одразу у СЧ з’являється дрібка вагомості. З іншого боку – зворотні дії можуть додати шороховатості звучанню для поціновувачів більш “хрусткого” звуку.
Добре те, що обидва полюси налаштувань фільтрації не призводять до висновку на рівні абсолюту: іноді добре так, а іноді – інакше. При цьому верхня середина лишається прозорою і комфортною в обох сценаріях. ВСЧ попри обережне ставлення iBasso до додаткової енергійності та мікродинаміки в цьому діапазоні мають чудову деталізацію, зокрема на рівні обертону. СЧ дуже нашаровані та повітряні. Я готовий погодитися з будь-ким, хто вважає СЧ R6 pro II справжнім золотом – це так, плеєр по-справжньому смачно та ефектно подає цей діапазон, емоційно, вражаюче, десь на межі з переходом на інтимні категорії ідентифікації цього звуку. В свою чергу DX260 має більш зрілу подачу, дорослу, так би мовити: менше емоцій та драйву – більше збалансованості між аналітичністю та музикальністю.
Естетика тут лежить в іншій площині. Я би сказав так: R6 pro II намагається грати максимально красиво, DX260 – намагається дати максимум краси самої музики. Ось це, як на мене, головна відмінність між цими двома пристроями. Бідний Hiby R6 pro II – йому доводиться бути предметом порівнянь у кожному другому огляді.
Дуже динамічний блюз-ройок-бойовик від Джо Бонамасси. Традиційний гітарний кулемет Бонамасси звучить розбірливо, сфокусовано, емоційно. При цьому вокал, басова партія, ведучі барабани окреслені та зберігаються належним чином свій особистий простір.
На верхні частоти DX260 покладена важлива місія – створюючи великий об’єм, плеєр потребує відповідного його наповнення. iBasso DX260 чудово з цим ладнає. ВЧ достатньо детальні та інформативні, щоб насичувати явний простір навколо цілком реального слухача.
ВЧ подаються як є, без підфарбовування. Як завжди, iBasso “готує” ВЧ-діапазон технічним, з відмінним розділенням. Нашарування присутні в повній мірі – вони багаті як кількісно, так і часовому вимірі – де це потрібно, DX260 відпрацьовує обертони з гарною протяжністю, зберігаючи при цьому основний упор на натуральність. Не люблю прив’язувати звук до чіпу, але на плеєрах iBasso, виконаних на чіпах Sabre, ВЧ мають характерний тюнінг якраз виражений у їхній гіперпротяжності та насиченості ними простору.
Але головним чином ВЧ DX260 варто охарактеризувати як м’які, пластичні та навіть трохи жирнувати без оверсемплінгу та вимкненою FIR-фільтрацією. Тоді ВЧ набувають приємної вагомості, бархатистості та трохи густини. Втрата розділення либонь відчутна, зміни відбуваються десь на рівні текстур. Скоріш не як спрощення, а лише як певний міноритарний окрас, на рівні характеру, а не форми.
Дуже атмосферний меланхолійний трек. Прекрасне відпрацювання DX260 перкусій на другому куплеті створює чудове відчуття “вертикалі” в презентації програвача. ВЧ відмінно контрастують на фоні бас-бочки, тембр та характер відвторені одночасно достовірно та естетично привабливо. Гнучка, текуча композиція, яку легко зіпсувати навалюванням динаміки та надмірною жорсткістю в передачі тембрів. iBasso тут вдається зберегти контроль та дати потрібну текучість звуку.
iBasso неочікувано відмовились від концепції змінних підсилювачів,трохи спантеличивши власників колеції змінних плат від попередніх моделей. З іншого боку виробник запропонував цікаве рішення, на межі цифри та аналогу, яке дає змогу незначної кастомізації, змінюючи подачу не настільки відчутно, як це робила зміна підсилювача. Але помітно більше, ніж та різниця між фільтрами, що можна почути або не почути в інших виробників.
Навіть з трохи обрізаним функціоналом DX260 може за правом вважатися спадкоємцем 2Х0-серії плеєрів iBasso – про це в першу чергу говорить характер пристрою та загальний рівень звучання. І навіть не зовнішній вигляд, адже дизайн цього разу трохи віддає запозиченістю. І я для себе не вирішив остаточно, чи то добре, чи погано. Гадаю, варто було вже йти до кінця та робити корпус з нержавіючої сталі.
Пристрій вийшов універсальний, з нейтрально-музикальною подачею та врівноважений емоційно – далекий до визначення стерильної моніторності, але не такий хвацький, як Hiby R6 pro II, який тягнуть на порівняння до будь-якої нової моделі, навіть на третину дорожчої. Це, звісно, робить честь R6. Як я зазначив, порівнюючи ці два портативних програвача, відмінність між ними лежить в направленості естетики відтворення ними музики. Якщо R6 це вражаюча презентація матеріала сама по собі, то DX260 – це презентація, щоб вразити матеріалом як таким.
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Авторизуйтеся для отримання розширених можливостей