Пройшло більше десяти років з моменту появи на ринку першого по справжньому аудіофільського плеєра HiFiMAN HM-801. Всі любителі якісного портативного звуку його пам’ятають, і навряд чи коли-небудь забудуть…  

Особисто для мене цей відтворювач став знаковим. Абсолютно фантастичний звук, рекордно великі габарити, посередні матеріали, жахлива автономність. Але аж до появи iBasso DX100 (а на моє власне переконання, то і після) HiFiMAN був безальтернативним. Крім цього, HM-801 був мультибітним, про це також потрібно пам’ятати! Тому анонс нового мультибіту HiFiMAN R2R2000, який відбувся декілька років назад, став предметом моєї пильної уваги та очікувань.

Важливим моментом є те, що мультибітні ЦАП TI PCM1704K не просто зняті з виробництва, а є дуже лімітованим чіпом. Недовго думаючи, HiFiMAN випустив другу ревізію R2R2000, червоного кольору, відому також під назвою R2R2000TM, зустрічається також як R2R2000 RED. Єдина відмінність (крім кольору, звісно ж) – інший ЦАП, Texas Instruments PCM1702, котрий також є мультибітним, хоч і має дещо скромніші паспортні характеристики.

Варто додати, що далеко не всі вважають PCM1704К кращим від PCM1702, і це також додає певної інтриги. Але для любителів справжнього ексклюзиву чорний варіант R2R2000 на 1704К буде більш цікавою інвестицією.

Забігаючи наперед, додам, що 801-й був далеким від ідеалу, про що вже згадувалось мною вище. Не є ідеальним і R2R2000TM, але без жодних сумнівів, це девайс зовсім іншого рівня. Це стосується габаритів і виконання! Але не звуку.

ДИЗАЙН, КОМПЛЕКТАЦІЯ, ПРАКТИЧНІСТЬ

Виконаний плеєр на небаченому раніше для HiFiMAN рівні, про це говорять всі, кому пощастило потримати це чудо в руках. Дуже влучним, особливо для даної версії кольору, є слово sexy. Точніше та лаконічніше описати враження просто неможливо. Навіть хочеться висловити сміливе припущення, що таким дизайном та виконанням могла би пишатись одна всім відома яблучна компанія. Регулятор гучності на енкодері, доволі зручний. Регулюється не надто легко, потрібне мінімальне зусилля.

Корпус виготовлений з алюмінію та скла. Скло відчувається навіть тактильно саме склом. І це комплімент. Якість підгонки деталей, роз’ємів максимальна. З пластмаси виключно регулятор гучності та невеличка вставка на нижній панелі, реалізована дана вставка абсолютно безшовно.

Комплектація надзвичайно лаконічна: два кабелі (живлення та OTG), гарантійний листок. Навіть інструкцію потрібно завантажити з мережі. 

Такий девайс, якщо відверто, заслуговує поставки хоча б з простим силіконовим чохлом та картою пам’яті на 32-64 Gb, бажано з записаними семплами.

Програмне забезпечення, управління. 

Для багатьох користувачів та тестерів цей пункт став контроверсійним. Було багато багів та проблемних питань, але на даний момент (актуальна версія прошивки 2019-6-17 V1.9 beta) гострих проблем та навіть рекомендацій не залишилось. Звісно ж, в рамках лаконічної концепції управління, обраної виробником.

Стосовно лаконічності програмного забезпечення на борту HiFiMAN R2R2000, тут все так само просто, як було і в 801-му. Але прослідковується вплив/спадщина таких девайсів виробника, як HM-700, Supermini, Megamini etc.

Єдина проблемка, яка проявилась в мене, полягає в наступному: під час вмикання апарату, гучність скидається до рівня 5 (на High Gain), і якщо почати підкручувати регулятор при НЕ ввімкненому відтворенні музики, регуляція звуку по факту не відбувається. Потрібно ввимкнути і заново ввімкнути плеєр. Крім цього, жодних проблем мною не виявлено. Переконаний, що це виправлять з часом.

Bluetooth-функціонал тут досить багатий, але мною було перевірено тільки підключення до iPhone SE, для перевірки роботи з сервісом Apple Music™, і все пройшло чудово, без сюрпризів, не зважаючи на обмеження кодеку ААС: зручно й весело.

Також не можу не окреслити особливість управління, яка є не зовсім для мене зручною. Мова про виключно сенсорні кнопки управління. Багато закордонних оглядачів висловлювали побажання/рекомендацію про хоча б одну апаратну кнопку NEXT. Це насправді б дуже допомогло з управлінням так би мовити “на ходу”. Фактично, це єдина претензія до дизайну плеєра, яку я можу озвучити. При управлінні в спокійних умовах питань не виникає жодних. 

Автономність. Перевірялось в режимі Low Gain, на IEM Dunu DN-2002. Вихід 3.5, небалансний. Гучність 18-19. Результат – 7.5 год.

ЗВУК

Плеєр прослуховувався переважно на рок музиці (Queen, Rammstein, The Doors і т.д.), опері та класичній музиці, трішки електроніки. Записи в форматі FLAC i WAV, декілька треків DSD64. Весь контент ліцензійний.

Для оцінки якості звучання використовувались мої улюблені Dita Brass (на High Gain), а також Dunu 2002 (Low Gain). В усіх випадках підключення небалансне. Звісно ж, все написане нижче – надзвичайно суб’єктивна матерія, прошу не сприймати це занадто серйозно.

Вибір цей зумовлений неспроста, оскільки Dita є дуже непростими в розкритті свого потенціалу ІЕМ, доволі “тугими” до того ж. По моїм відчуттям, єдиним дельта-сігмовим плеєром, який розкрив їх в усій красі, був Cayin N8. А також HiFiMAN R2R2000… Ідеально Dita Brass звучать виключно на стаціонарних рішеннях (перевірялось мною на Alo Audio CDM, Yulong DA8-II). Всі інші топові плеєри показували гарний, але не найкращий результат.

Стосовно Dunu 2002, то це низькоомний жах для перевірки роботи підсилювача (і автономності). R2R2000 продемонстрував абсолютно безпроблемну реалізацію підсилювача. Балансний вихід не перевірявся.

Декілька років уже пройшло з моменту останнього прослуховування HiFiMAN HM-801. Можливо, непряме порівняння його з R2R2000 буде не надто коректним, але в своїй пам’яті я не звик сумніватись.

Так от, перші хвилини прослуховування улюбленої тестової збірки принесли усвідомлення того, що я повністю відвик від мультибітної концепції звучання. Мається на увазі два аспекти: атака, подача високих та середніх частот. Постараюсь все описати більш детально. Жоден з дельтасигмових плеєрів (мова йде про топові рішення: A&K SP1000, TheBit Opus#2, Lotoo LPGT, Cayin N8) не здатний продемонструвати такий удар, як R2R2000. Важкий, швидкий… СПРАВЖНІЙ!

Спочатку не покидало відчуття, що не вистачає деталізації, але потім прийшло розуміння, що плеєр не піднімає зону ВСЧ та ВЧ, нічого там не підфарбовує. При більш уважному прослуховуванні, навіть аналізі треків, розумієш, що всі деталі на своїх місцях. Все реалістично, природньо. Взагалі варто додати, що аналізувати музику на 2000-му майже неможливо, просто починаєш її слухати… Через деякий час дежавю переросло у  повну переконаність, що такий самий звук ти чув раніше в HM-801. Але гарантій тут давати не можу. Цей апарат однозначно потрібно слухати наживо, на своїх навушниках та музиці. І дуже бажано не поспішати.

Коротко по частотним діапазонах та аудіофільських цінностях.

НЧ.  Діапазон не піднятий, пропрацьований взірцево, все на місцях – і суббас, і мідбас.  Dunu 2002 просто не впізнав, не звучали вони так ні на чому.

СЧ.   Детально, органічно, не піднято і не віддалено. Без текучості та зернистості. Що є в записі, те і почуєте. Іноді є відчуття легкої відстороненості (на не дуже якісних треках).

ВЧ.   Не так, як в дельта-сигм. Описувати важко насправді. На якісних треках все чудово і органічно, на посередніх непогано, можна слухати (але буває і краще). Всі обертони та затухання присутні. Для декого, можливо, їх буде недостатньо кількісно. Я вважаю, що з ВЧ в 2000-го все чудово.

Сцена.  Дуже глибока, достатньо широка. Все залежить від запису. Якщо хочеться максимального об’єму, дивіться в сторону SP1000 та Opus#2.

Макродинаміка.   Найкраща з усього, що я чув в портативі. Епічно.

Мікродинаміка.   На рівні кращих дельтасигм, при умові адаптації слуху до подачі відтворювача.

Протестував так званий ECO-mode. Коротко – погано (є відчуття, що тут працює кодек з Megamini), на рівні смартфонів, таку техніку краще слухати в HiFi-режимі!

Однозначним плюсом HiFiMAN R2R2000 є те, що можна як завгодно довго слухати не дуже якісно записану/зведену музику, без жодної втоми чи зіпсованого настрою.

Основною інтригою для мене залишається існування старшої, чорної моделі на базі PCM1704, і я вже майже звикся з думкою, що буду замовляти його всліпу 🙂

Всім хто читав – спасибі.