Незалежний аудіоексперт
Аудіофіл-графоман
Команда Era in Ear
Незалежний аудіофіл
Експерт з Hi-Fi та High-End напрямку
Адміністатор
Незалежна аудіоекспертка
Аудіофіл
Коли чуєш про колаборації в світі споживчої електроніки, в аудіо зокрема, то на думку спадає якийсь “салат” з співпраці Technics та Lamborghini чи Bang and Olufsen з Saint Lauren. Одночасно цікаво і незрозуміло нахіба. Але бувають і інші випадки. Коли учасники проєкту представляють одну галузь (наприклад, AK та Vision Ears). Тоді виходить спільний продукт, наче ідеально заточений під продукцію одного з учасників колаборації – ну погодьтеся, виробник плеєрів та навушників ймовірніше випустять або плеєр, або навушники, але ж не тостер. Але буває і так, як у випадку з співпрацею Topping з Holo Audio над розробкою Centaurus. Коли обидва партнери спеціалізуються зокрема на одному типу продуктів, в даному випадку на ЦАПах. Тоді маємо спільне рішення, яке несе в собі часточки досвіду та напрацювань кожного.
Звісно, на перший погляд це більше нагадує мезальянс. Це як колаборація Рено по випуску нового Мегана разом Теслою. Якось так. Holo Audio це, перш за все, виробник преміальних рішень, з чим аж ніяк не асоціюється Topping. Topping – це той, до кого ти підеш, коли тобі треба ЦАП або підсилювач для навушників з вражаючими характеристиками та продуктивністю, але за дуже помірний цінник, а ще коли тобі потрібен непричепурений звук, як є. Хоча Holo Audio має в асортименті і більш “народне” рішення, яке і лягло в основу Centaurus. Мова про ЦАП Cyan 2.
Яким же вийшов результат співпраці ми дізнаємося трохи згодом, а також, що саме від Cyan 2 дісталося Centaurus. Одразу на думку спадають аналогії з речами старшого брата, але, забігаючи наперед, вже після прослуховування розумієш, що такі аналогії не доречні.
Centaurus упакований у фірмову коробку, яка складається з двох частин, одна з яких – це кришка, яка майже повністю накриває коробку, покращуючи захист вмісту. Про безпеку можна не хвилюватися. Поверхня – чорна, рельєфна а-ля рогожка, приємна на дотик. Завжди подобались коробки Topping. Зокрема, тим, що текст на самій коробці мінімізований – окрім самого логотипу бренду маємо інформацію про продукт та виробника на торці кришки.
Під кришкою – додатковий захисний шар чорного вспіненого полістиролу. На ложементі з такого ж матеріалу нас зустрічає сам Centaurus та його комплект поставки. То що там Бог Topping послав? Небагато, але достатньо: кабель USB A-B, кабель живлення, пульт ДК та картку з QR-кодами для завантаження документації. Добре, що обійшлися без макулатури, просто і лаконічно. Якщо буде треба мануал, завантажу його по коду.
Кабелі як кабелі, той, хто купує такий ЦАП, як правило, вже має щось на заміну, або не вірить у їхню чарівну силу в принципі. Пульт – традиційний для пристроїв з Піднебесної, нічого особливого, але згодиться. Зручний, але з нюансом. Причому, він стосується не стільки пульта, скільки розмірів Centaurus і, як наслідок, дисплея. Якщо керувати налаштуваннями з дивану, дисплей занадто малий, щоб це робити з комфортом. Якщо це робити, використовуючи його за столом, тоді і пульт не сильно то й потрібен. Тому відчуття двоякі. В будь-якому разі краще з пультом, ніж без, особливо в режимі попереднього підсилювача.
Centaurus – це не повноформатний ЦАП для стійки. Він доволі компактний, щоб його розмістити на столі в стеку з підсилювачем для навушників або у парі з парою активних моніторів. ЦАП має габарити 222*160*45 мм (разом з ніжками) і важить біля 2 кг, але щодо ваги сайт виробника підозріло мовчить. Одним словом, компактний та неважкий, може бути легко розташований як окремо, так і верхи на чомусь з вашого парку техніки або на полиці.
Centaurus пропонується в двох кольорах, традиційних чорному та сріблястому. Мені, на жаль, дістався не сріблястий, який би пасував до Musical Fidelity M6si та Graham Slee Solo. Шасі виконане з фарбованого гладкого алюмінію. Передня панель по центру містить 2-дюймовий LED-дисплей та органи керування: ліворуч кнопка живлення, на яку можна додатково “вішати” інший функціонал, праворуч пара клавіш навігації та три сенсорні кнопки біля самого дисплея для навігації в меню, вибору активного входу та зміни UI.
Дисплей має 3 рівні яскравості, і на максимальній він більш, ніж достатньо яскравий. Можна обрати один з трьох режимів відображення інформації: інформація про відтворення (рівень каналів, загальний рівень, активні вхід та вихід та параметри ЧД вхідного сигналу), візуалізацію частотного спектра (щоправда, тільки від 50 Гц) та СТРІЛОЧКИ. Точніше, одну стрілочку з теплою помаранчевою підсвіткою. Роздільна здатність непогана, тому на відстані виглядає як цілком собі “аналогова” стрілочка, проте, розміри дисплею роблять її майже непомітною на більшій відстані. Але цілком собі може бути віднесене до категорії “гарне” та “залипальне”. Стрілочки ми любимо. До речі, це все навіть власну назву – Aurora UI.
На задній панелі Centaurus не соромлячись демонструє все своє комутаційне багатство. Зліва направо: пара XLR-виходів, пара RCA-виходів, входи IIS, оптичний, коаксіальний, USB, AES, роз’єм під антену для bluetooth, пара 12В тригерів та гніздо під кабель живлення, поруч з яким розташована, власне, клавіша живлення. Отже, маємо всі можливі варіанти підключення, окрім мережі: а ні wifi, а ні ethernet не підтримується. Тобто у випадку з Centaurus вам обов’язково знадобиться окреме джерело: або комп’ютер, або стрімер в будь-якому його проявленні. Звісно, можна скористатися і вашим портативним плеєром, адже видавати якісну цифру вміють всі, а деякі навіть через IIS. Ну є ще варіант з bluetooth, але то для зовсім притрушених.
До речі, виходи – RCA та XLR – можуть працювати одночасно, тоді сигнал виводитиметься одразу по обох на два окремі пристрої. Більш того, Topping дають можливість відрегулювати рівень виходу 2 та 4 Вольт відповідно або 2,5 та 5 Вольт. Що правда, іноді й цього може бути забагато, як це було у випадку з Eve Audio, але на той випадок Topping дає можливість користуватися преампом в Centaurus.
Centaurus – це не перший ЦАП на дискретних компонентах від Topping. Першим був D90 III, але 90й був 1-бітним дискретним ЦАП, мода на які пішла останні 2 роки. Centaurus – це класичний R2R 20-бітний ЦАП. Класичний – та не зовсім. Технічно його можна вважати двома окремими ЦАП: плата фактично розділена на 2 частини, кожна з яких містить по 4 масиви резистивних матриць. Це зроблено, щоб забезпечити роботу двох незалежних трактів, один з яких відповідає за обробку PCM-сигналу (до 32 біт 768 кГц), а інший – за відтворення DSD-потоку. Тобто маємо як R2R архітектуру, так і native DSD аж до х512.
Якщо кинути оком на фото плати з масивами матриць Centaurus та Cyan 2 від Holo, то можна зробити висновок, що перед нами два однакові пристрої в різних корпусах. Але це не так. Topping розробили власну схему IV-перетворення для досягнення власних стандартів якості відтворення, тобто стандартів, на які можуть орієнтуватися інші. Також Cyan може похизуватися вбудованою гальванічною розв’язкою USB-інтерфейсу і лінійним джерелом живлення. Centaurus використовує SMPS, switched mode power supply, простіше кажучи ШІМ блок живлення. Власне, виробник акцентує, що це зроблено не з метою зекономити, а суто через особливості каскаду IV-перетворювача. Віримо, я повірив. Ну і це пояснює, чому Cyan 2 важче майже вдвічі.
Проте, ТТХ Centaurus все одно вражають, особливо як для R2R-перетворювача. Співвідношення сигналу до шуму та динамічний діапазон склали 130 дБ (для XLR, на RCA – 126 дБ) в діапазоні від 20 Гц до 20 кГц. Для порівняння в R26 – 122 та 115 дБ відповідно, а це один з кращих ЦАПів в своєму класі, ще й суттєво дорожчий. THD+N – <0,0005% проти <0,003% відповідно. Наднизький джиттер (-150 дБ) забезпечується CPLD Altera Max II. CPLD – це ПЛІС, яка є проміжним варіантом між PAL та FPGA. Cyan, якщо що, теж працює на цій CPLD.
ЦАП отримав bluetooth версії 5.1 з підтримкою кодеків високої роздільної здатності завдяки використанню чипсета QCC5125 від Qualcomm. Тобто доступні кодекси LDAC, aptX HD та aptX Adaptive. Через bt Centaurus “проковтує” PCM-формат до 24 біт 96 кГц. Звісно, я б більше був радий опції мережевого рендерингу, але це трохи інша історія за інші гроші.
Комутація з ПК проста як двері, адже підтримується plug and play. Софт потрібен тільки для використання ASIO драйвера в Windows. USB-інтерфейс на базі XMOS XU316 приймає сигнал до 32/768 та DSD512.
Серед фішок Centaurus виділю 10-полосний параметричний еквалайзер з тонкими налаштуваннями звуку. Більш того, завдяки застосунку Topping Tune можна створювати пресети, імпортувати параметри та компенсувати цільову криву.
Також Topping серйозно підійшли до питання оверсемплінгу. Окрім вибору OS/NOS, доступні вибір кратність передискретизації (1/2/4/8/16) та режим best – алгоритм Centaurus визначає сам потрібний режим, на основі цифрового сигналу. Коли передискретизація дозволяє покращити аналоговий сигнал, ЦАП її застосовує, коли це непотрібно, він може або знизити множник, або взагалі пустити сигнал бай-пассом повз фільтр. Не знаю, на підставі чого ЦАП “приймає рішення”, але працювати це має саме так. До звучання ЦАПу в режимі best питань не мав, до речі. Але в режимі максимального оверсемплінгу звуку наче легенько торкались фільтром sharpness по аналогії з графічними редакторами.
Технічно та технологічно це продукт, який дійсно виділяється в лінійці ЦАПів Topping. Так, це не калька Cyan 2, який має в рукаві кілька козирів і помітно більшу вагу (а вага – це ж завжди добре), хоча “серця” в них абсолютно однакові. Це лише реалізація R2R-ЦАПу від Topping, які мають вже солідний досвід у цій справі, але не мають його саме у випадку R2R-рішень. А навіщо витрачати кошти на розробку, коли можна піти шляхом колаборації, вбивши одразу двох зайців: зекономити час та гроші та отримати непогану рекламу шляхом більш іменитого в аудіофільських колах бренду. Скажімо так, новий ЦАП від Topping в новинах “великого HiFi” навряд би згадали, а от про тандем Holo з Topping – то вже інша справа.
За що я завжди хвалив Topping? За чесність, нейтральність, за тонально-тембральну прозорість, так би мовити. Коли ти знаєш, що перетворення цифрового контенту в аналоговий з подальшим підсиленням відбувається настільки нейтрально і без втручань, наскільки то можливо. Власне, за це ж я його й завжди сварив. Це, звісно, добре, коли тобі треба тестувати окремий компонент тракту: хай то навушники, підсилювач, кабель чи той самий ЦАП.
Але з точки зору банальної ерудиції прослуховування музики саме з естетичних міркувань це вже не так захопливо. Комусь треба перчинки в “емоційні” частоти, комусь жирку, комусь насиченості, кому акцентів, розставлених певним чином. Тут як в борделі – на кожне збочене бажання знайдеться гідний варіант.
І тут вже Topping мені завжди сприймався занадто академічно-педантичним. І Centaurus це добре доводить. Тому що Centaurus не звучить як типовий ЦАП від Topping. Я впевнений, що I/V перетворення та підсилення Topping робили відповідно до своїх завітів, з тим самим характером, тобто повною відсутністю впливу “від себе”. Але ж аналоговий сигнал, перетворений з цифри, є результатом того, що Holo заклали у свою плату.
То чи звучить Centaurus як типовий мультибіт? Ні, не зовсім. Я б схарактеризував це як звучання сучасного R2R-ЦАПа. Так, TDA’шки та PCMи різних серій давали дійсно приємне звучання, іноді навіть захопливе. Головним чином, музикальне та комфортне, тобто таке, яке не викликає втоми.
Але зараз, вже на межі першої чверті ХХІ століття, пристрої на цих чипах катастрофічно позбавляють вас деталей. Мова не тільки про інформацію у верхньому спектрі, а й про ті легендарні “пружні” НЧ, де за масою та пружністю втрачається рельєф та міріади деталей, які дають топові дельта-сігма ЦАПи наших днів. Інша справа R2R-матриці. З доступом до високоякісних компонентів з наднизьким рівнем допуску практика побудови резистивних матриць набула другого життя і вийшла на новий рівень. Завжди краще не залежити від стороннього вендора та поставки чипів від нього, а самостійно розробляти матриці, маючи не 2-3 постачальників, а набагато ширше коло сапплаєрів. Це і вигідніше (більша конкуренція – нижчі ціни), і надійніше, тому що завжди є альтернатива.
З цієї перспективи Centaurus – це мультибіт за ДНК, але вже у тілі сучасного, технічного ЦАП, з увагою до деталей, повнотою інформаційного поля та приємним музикальним характером. Так, нарешті я можу використати це слово в такому ключі по відношенню до Topping!
Centaurus не приховує теплоти, він звучить на боці реалізму, місцями переходячи в надреалізм, насичуючи низ вагою, робить правильні акценти на верхніх частотах, забезпечуючи відмінний баланс ваги та енергії на різних полюсах частотного діапазону. А СЧ – насичені та ясні – то взагалі, база та фундамент. Але про то згодом. Topping – це завжди про баланс та рівновагу. І цього разу так. Але по-іншому.
Мені сподобалась робота Centaurus з простором – вона не ідеальна з точки зору продуктивності, але вона дуже і дуже якісна. Знаючи можливості мого сетапу в цьому приміщенні, я можу оцінити ширину сцени як ширшу середньої, з класним насиченням по всьому фронту. Сцена достатньо широка, але центральний об’єкт візуалізації чудово акцентується: за рахунок цього відтворення тримає вас в увазі (Centaurus – погане рішення для фонового прослуховування), в тому самий час це не стискає краї сцени.
А от за що я винагородив сцену ЦАПу епітетом “якісна” – так це за те, як об’єкти та плани будуються вглиб і за загальну дисперсію звукових образів. Centaurus майстерно матеріалізує плани звукового строю, один за одним, з чітким розділенням, змінами фокусів та рухом тіл. Розділення образів виразне, позиціювання – прецизійне. Система з Centaurus у складі видає чудовий за вертикаллю звук, образи відтворюються не точними моделями в масштабі, а постають реалістичними, живими об’єктами, природніх та співставних розмірів.
Centaurus своїми НЧ робить все, щоб вам крадькома не спало на думку, що басовій партії в композиції чогось бракує або бас якийсь ненатуральний. Бас може бути скільки завгодно класним з технічної точки зору, але якщо йому буде бракувати “наповнення”, він втратить реалізм, і звучатиме “зі смаком, ідентичним натуральному”.
Мій DX220MAX з лінійного виходу дає об’ємний та глибокий бас. З погляду глибини та голографічності він переважає два інші мої джерела. Але порівнюючи з ними він поступається саме в натуральності – відчувається роздутим та вогким, без кісток та м’язів. Як туман. Він не звучить погано, але при інших наявних варіантах це стає помітним. Причому, з навушниками таких спостережень я не мав.
То ж що ж з Centaurus? Він робить неприхований акцент на бас. Так, НЧ тут акцентовані. Вони масивні, жирні, насичені, але дуже і дуже якісно відтюнинговані. Тобто з точки зору типового Topping, вони такі, як я перелічив, а от з точки зору аудіо естета та гедоніста, вони збалансовані. Тому що мова в першу чергу про баланс загалом та сприйняття, цільне та цілісне.
Зайвим буде казати про глибину, що що, а з цим зараз навіть в недорогих пристроях жодних проблем: НЧ ідуть до самісінького низу, дарма тільки що візуалізація частотного спектру обмежена 50 Гц. Щоправда, мої колонки теж за паспортом від 50 Гц грають, але це якщо в межах -3дБ, тому що в межах -6дБ, як багато хто рахує, цей показник значно цікавіший. Отже, Centaurus копає до самих глибин фонограми, а потім ще шарить по тій глибині, щоб знайти те, що одразу не впало до ока.
Нижній бас фактурний, з класною презентацією шельфу та чудовою реалізацією презенса. ННЧ неприховано промальовуються і супроводжують відтворення. Технічно – дуже добре, з урахуванням подачі, коли важливо дотримати чіткість та розділення, однак, без шаленої деталізації рівня Х30. Вибачте, але відділ див у нас за геть інші гроші на іншому поверсі. Однак, конкуренцію шикарному R26 Centaurus скласти зможе. На жаль, можу порівняти по пам’яті, але мультибіт від Gustard на НЧ, окрім відмінностей в характері, хоч і переважає цей Topping, то лише в дрібницях. Але в них, як відомо, криється диявол.
Елегантна енергійність нижнього басу краще відчутна на середніх басах. Тут ЦАП вже більше демонструє свій характер та особливості НЧ. Мід ударний, округлий, має чудову текстурованість, але основний патерн прослідковується – пружний, щільний, “мультибітний” бас. З гарним ударом – атака чітка, затухання помірне і добре контрольовано. В цілому бас швидкий, але все-таки вже згаданий Gustard R26 здався більш швидким та шпарким.
Саундтрек Дюни, обох частин, це ультимативний тест для НЧ, неважливо чи мова іде про навушники, чи про акустичні системи, стерео або багатоканальні з одним або двома сабами. Якщо на окремих моментах ви не відчуєте бас селезінкою, то щось у вашому сетапі не так. Centaurus передає НЧ просто розкішно. Без поправок і знижок. Сам характер подачі тут такий, що фокус робиться більше у бік маси, розміру образу та, власне, глибини НЧ. НЧ відмінно нашаровуються, але не забивають ритмічну середньочастотну секцію. Попри меншу увагу Centaurus до мікроконтрастів, рівень його технічності є дуже високим і дозволяє уникати проблем у записах, насичених низькими частотами.
Вау. Коли говориш про СЧ Centaurus то останнє, що хочеш обговорювати це технічність та роздільну здатність. До біса це.
Centaurus на СЧ робить те, за що, власне, хочеться кинути грошима в того, хто його вам пропонує. Він робить там магію та фест. По-перше, середина класно вплетена між пружним і водночас жирним басом (баланс же!) і наелектризованими верхами. В цілому подача цілісна, органічна, безшовна.
По-друге, і головне: СЧ сатуровані, соковиті, текучі, подача музикально-суцільна. Centaurus навіть не вловиш на тому, що він на СЧ намагається пограти в аналітичність своїх попередників. Так, він без питань інформативний, прозорий і виразний, але характер в нього не моніторний, ні. Ви все побачите, і почуєте, проте, вашу увагу все одно захопить дуже жвава, яскрава презентація, головним лейтмотивом якої є тембральна насиченість та емоційність. Останнє стосується як тонального балансу,водночас так і позиціювання.
Тонально СЧ готують нас до пікантних ВЧ, а щодо позиціювання, то з урахуванням компактної за горизонтальною площиною сцени й водночас більш розгорнутої за вертикальною, образи, основа яких лежить в середньочастотному діапазоні, трохи, але достатньо, щоб це помітити, висунуті вперед. Вокал, скрипки, віолончелі, духові – всі вони звучать дещо інтимно, трохи в лице, та емоційно.
Вокальні партії виразні та яскраві, це додатково підкреслюється у відповідних записах, на кшталт, PMJB. В менш емоційних фонограмах додана енергетика лише виділяється за рахунок окресленості та відповідного позиціювання. Вокал мені сподобався, це не той випадок, коли просто добре, а коли дійсно подача чіпляє. Вокальні образи великі та тілесні, Centaurus взагалі дуже класний в тому, що стосується наповнити життям аудіо візуалізації. До того ж все добре з передачею тонких нюансів і відтворення дрібних нюансів.
Я мав досвід з різними мультибітними рішеннями в стаціонарі. Якщо казати про канонічний TDA1540, то Centaurus схожий хіба що підходом до середніх частот з боку естетики. TDA’шка теж вельми цікава була на СЧ: плавно-текучі, насичені, знов-таки, “аналогові”, але порівнюючи навіть з недорогими сучасними дельта-сігмами зливала в плані технічності. Centaurus же демонструє високу роздільну здатність, хоча не акцентує на цьому.
А мій Muse Model Eleven на PCM1704 дещо менше грається в сатурацію і позбавлений густоти звучання старих чипів, проте верхня його половина спектра ледь не іскриться, тонально-емоційний баланс тут зроблено явно у бік цього аспекту. PCM58 був десь між ними – вже не такий мутний та густий, але верхам бракувало блиску та виразності.
Centaurus – це переосмислення досвіду класичних та пізніх R2R-рішень. Взято краще, на думку, Holo, з двох світів, і на стику маємо Centaurus, з відмінним балансом, балансом навколо музикальності.
Centaurus без перебільшення відкрив для мене альбом Only by the night гурту Kings of Leon. В першу чергу завдяки відмінному баченню розробників Holo, якими мають бути СЧ, коли стоїться задача побудувати не аналізатор звукових сигналів, а пристрій, завдяки якому люди слухатимуть МУЗИКУ. Музику, а не звуки. На боці Centaurus не тільки чудова робота з тембрами, з їхньою передачею та насиченням в цілому, а й сама подача матеріалу, цілісна, МУЗИКАЛЬНА, емоційна.
Додамо трохи контенту для дорослих аудіофільського контенту. Релізи Stockfisch records це завжди 100% гарантія найвищої якості. Акустична гітара звучить гіперреалістично: образ великий, голографічний, тембр щільний та енергійний, нота в ноту перетікає плавно з чудовим відпрацюванням транзієнтів. Окремо виділю вокал: тепла, інтимна подача, відмінно переданий об’єм. Образ вокаліста не просто точка джерела, це дійсно образ, а вокал органічно заповнює компактний простір.
Я не планував ще додавати приклад, т.я. два – це вже більш ніж достатньо, але не міг пройти повз новий реліз гурту Larkin Poe. Гурт двох сестер Ловелл грає класичний південний рок на межі з блюзом. Новий альбом – Bloom – раджу до ознайомлення. В цього релізу вийшла вбивча синергія з звуковим почерком Centaurus. Емоційний південний “сирий” рок, насичений сталевими гітарними рифами та чіткою пробивною ритм-секцією “підгодовується” особилвою увагою ЦАПа до аспектів звучання, які є фішкою саунду Larkin Poe.
ВЧ тут добре доповнюють загальну картину звуку. Це останній компонент, який завершує приготування найсмачнішої страви. Тепла в цілому подача урівноважується верхніми частотами, які не дозволяють звучати ЦАПу занадто тепло, коли “тепле” переходить вже у категорію “темного”.
ВЧ Centaurus – вони для естетів, які в першу чергу насолоджуються саме твором та виконанням. Є ще естети звуку, звучання, які поглинають самі звуки і насолоду отримують від них, а не від мелодій та гармоній.
Я не можу сказати, що Topping пішов проти самих себе і зробив ЦАП без можливості аналітичного вислуховування, звісно ні, за такий прайс це було б як мінімум самогубство. Але для таких задач краще підійдуть, власне, будь-які інші ЦАПи Topping, розроблені без сторонньої допомоги. Мою думку ви вже знаєте, я на боці тих, хто насолоджується як раз таки мелодією, тому мені подача Centaurus на ВЧ до душі. Інша справа, коли до в цілому музикальної подачі додати ще більше витонченості та аристократичності… І ще один нолик до цінника.
Характер ВЧ Centaurus не приховує сюрпризів: він так само схильний до більш комфортної подачі, емоційної та красивої, ніж до контрастної на рівні мікродеталей. Як бонус: звучить ЦАП дійсно комфортно, навіть не з точки зору “гостроти” звуку, а саме тим, що сприяє тривалому прослуховуванню, як з позиції відсутності втоми, так і з позиції вміння Centaurus затягнути вас у прірву аудіо тріпів. Ще раз скажу: Centaurus це не ЦАП для гри у фоні, ви не зможете сфокусовано працювати, коли він грає в одному приміщенні разом з вами. Не в останню чергу за рахунок ВЧ, а точніш їхньої синергії з багатими, панчевими та пружними НЧ.
Ось вам трохи дичини. Поєднання індійських мотивів, електроніки з вайбами Сходу і це все поєднано з грою на стіку Чепмена – різновиді електрогітари, який більше нагадує широку палицю. Композиція тут наведена в якості гарної ілюстрації чудового балансу між краями діапазону. Звучання виходить цілісним, збалансованим і, як результат захоплюючим.
Centaurus вміє не тільки в динамічні композиції. Коли мова доходить до приблюзованого джазу, створити прекрасний об’єм та передати атмосферу його теж до снаги. В цілому Centaurus – це про атмосферу та настрій, про емоції та естетику. Шипіння щіток по тарілочках відпрацьоване відмінно. Інші пристрої можуть дати більше роздільної здатності, але варто спитати себе, а чи дійсно це вам потрібно. Тут на шальках терезів абсолютно різні прагнення та вимоги, і треба вирішити особисто для себе. Коли важливо і те, і інше, а істина десь посередині, то просто додайте грошей, і отримаєте усе одразу в правильному співвідношенні.
Отже, за час тесту я використовував Centaurus наступним чином: як ЦАП в стереосистемі (по USB від Beaglebone та по оптиці від Moondrop Discdream 2 Ultra) у складі Dali Rubicon 6 та Musical Fidelity M6SI, як ЦАП в парі з підсилювачем Graham Slee Solo (версія з ЛБЖ) та CA Solaris SE. Джерелом в обох випадках був MacBook з Audirvana Studio (lossless з локальної мережі, включно з DSD, та Qobuz). У випадку з “вушним” сетапом підключення було по дроту безпосередньо до мака. У випадку стерео – через UPnP.
На жаль, не було змоги порівняти оптику та USB на одному джерелі, т.я. “бігль” в мене без додаткої шляпи, тобто доступний тільки USB-вихід. На одних і тих самих релізах (FLAC записаний на CD або FLAC є ріпом фірмового CD) USB підключення до пари Audirvana+Beagle (передача потоку через UPnP-протокол) показало більш виразну мікродинаміку і краще розділення. Образи чіткіші, контрастніші, звучання дало більше динаміки.
Натомість CD по оптиці звучав дещо не так гостро. Зауважу, що звук Centaurus я б взагалі не назвав гострим, він не розслаблений, ВЧ енергійні, але їхня енергія дещо “гаситься” жирком, притаманним подачі ЦАПа. Це така, якщо дозволите, макро-енергія, яка проявляється переважно у великих образах і не дає такий самий імпакт на дрібні деталі. Звучання в цілому характеризується більшою плавністю, цілісністю. Якщо порівнювати, то оптика через CD-програвач здалась більш аналоговою, хоча Centaurus це не той ЦАП, де ця ознака є ключовою. Скажімо, DSDAC1.0 набагато більше наштовхував на думку, що так має звучати топовий програвач вінілу або стрічка.
З Graham Slee вийшла просто розкішна зв’язка. На жаль, єдині навушники, які були під час тесту в доступі, це супер-чутливі iem, тому був помітний фоновий шум, і суттєве навантаження дати цьому дуету не вийшло. Але чудова роздільна здатність та вміння показати нюанси сетапу нікуди в Solaris не поділися, попри поважний, як по мірках портативу, вік. Всі особливості, відмічені в основній частині огляду збереглися: пружні панчеві баси, які ідуть до самого-самого низу, пухнаста та соковита середина, відмінне розділення планів та якісна побудова, хоч і не рекордної, але об’ємної сцени.
Solo додав від себе іще більше щільності та ваги басу. Підсилювач породистий і не навалює від душі, а робить це вельми делікатно та якісно. Тому тандем вийшов такий, що бас водночас вбиває цвяхи у кришку вашої домовини, але робить це все ще елегантно. Як справжній англійський трунар. Бас на 11/10. Те саме стосується і середніх частот. Як будь-який підсилювач з Туманного Альбіону Solo поважно ставиться до середніх частот, додаючи їм трохи сатурації, що накладається на естетику звучання Centaurus. Одним словом: враховуйте це, плануючи Centaurus в якості апгрейду навушникової системи. Що ви хочете виправити, компенсувати або додатково підкреслити. Мій сетап вийшов далеким від аналітичності, але дуже музикальним та з чіплюячим саундом.
Здається, вже нема, що додати. Topping не став ризикувати з самостійною розробкою R2R-ЦАПа, і не прогадав, вирішивши залучити тих, хто на цьому побудував собі ім’я. Побудувавши Centaurus по суті на ЦАП-блоці від Holo Audio Cyan 2, Topping отримали продукт, який ідеологічно відрізняється від всього, що вони робили до цього.
І, як на мене, це прекрасно: по-перше, такий саунд мені більше до вподоби. Та й не тільки мені, і це посприяє залученню нової аудиторії. По-друге, колаборація з брендом, більш відомим в колах, де Topping, вибачте, кажу як є, не сприймають як серйозного вендора, може дати ще й репутаційні бали. А репутація на супер-конкурентому ринку зараз важить не менше за технології та продуктивність. Кому потрібні ваші 0,000000% у показнику викривлень, коли вас не сприймають серйозно?
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Авторизуйтеся для отримання розширених можливостей