Помилка: Contact form не знайдена.
Аудіофіл-графоман
Команда Era in Ear
Незалежний аудіоексперт
Незалежний аудіофіл
Експерт з Hi-Fi та High-End напрямку
Адміністатор
Аудіофіл
Незалежна аудіоекспертка
“Знаєш, як у Франції називають чвертьфунтовий чізбургер?” Така, майже витончена підводка до теми “бутербродів”. Хоча ні, на ройал чіз наш сьогоднішній герой, Topping G5, потягне хіба що в режимі підсилювача і в парі з MAX’ом чи M17 в якості ЦАПу. Ото справді буде Льо Бігмак!
Якщо без жартів, то зараз тема бутербродів дещо згасла. Посудіть самі: царину під’єднувальних пристроїв цілковито захопили “свистки”. А в початковому-середньому сегменті і вище плеєри звучать далеко не так компромісно, як це було 4-5 років тому, при цьому мають понад Ват потужності. Я вже не кажу про фактично функціонал смартфона, зі стрімінгами та іншими розширеними можливостями.
Тому дні, коли ми носили пристрої, співставні з розміром смартфона, або навіть більші, з’єднували їх з окремим плеєром, возились з гумовими стяжками, тощо – давно пройшли. Іноді мене охоплює ностальгія, і я дістаю свій Centrance, R3, iFi iematch і роблю компактний, але тим не менш моцний аудіо-сендвіч, приправляючи це все канатом Dunu Hulk. Зараз достатньо мати майже крихітний Lotoo PAW S2, щоб отримати від 99% IEM дійсно класний звук, без втрат по динаміці.
Тим і видатний Topping G5 одразу, сам по собі, навіть без підключення. Тим, що він як біла ворона. Коли всі наввипередки намагаються запропонувати все більше і більше в форматі донглів, а хтось вже навіть експериментує зі спліттер-подібними рішеннями, і це вже не кажучи про мультібітні реалізації пристроїв, Topping випускає ладний та вправний G5, середніх розмірів та ваги, традиційний зовнішній комбайн, автономний, з власним живленням. З іншого боку, вони бачать нішу, яку звільнили інші учасники ринку. Ті самі iBasso та в меншій ступені FiiO, які по суті починали з портативних комбайнів, пішли в формат донглів. То чому б не зайняти їх місце?
Коробка в Topping G5 майже традиційна для виробів цієї компанії, а їх в мене було на оглядах кілька. Це невеликий картонний бокс, завбільшки ледь перевищуючий паковання якогось донгла. Але не судіть по обкладинці, всередині найцікавіше.
В заглиблені ложемента знаходиться сам пристрій, документація та коробка з аксесуарами. А їх тут не пошкодували. Здебільшого це кабелі: дещо короткуватий USB A – USB C кабель для зарядки та для підключення до ПК/лептопів, USB C кабелі для комутація, прямий та Г-подібний, так їх тут два і доволі гарних, кабель для аналогового підключення, 3,5мм-3,5мм. Нічого не забув? А, ну і ще комплект силіконових аксесуарів для бутербродобудування: підкладка та пара кілець. Більш ніж достатньо, на мою думку. Lighting купуємо самостійно. Ви ж не ніщєброди з Андроїдом, так?
До речі, тут виробник не пошкодував паперу: багато ви знаєте виробників аудіо, хто покладе до не топового пристрою свій мініатюрний каталог поточного модельного ряду? А заміри в інструкції?
Таке відчуття, що Topping G5 робили максимально близьким до сучасних смартфонів. Це такий плаский брусочок, не дуже товстий, не дуже витягнутий, не дуже широкий. Грубо кажучи, добре лежачий в долоні та гармонуючий зі смартфоном.
Розміри дійсно невеликі: 140*70*18мм, при масі в 265 грамів. Звісно, це не зрівняти з умовним L&P W2, але це набагато органічніші розміри та пропорції, ніж, скажімо в M8-2.
Випускається Topping G5 у двох кольорах – чорному та сріблястому. Звісно, поверхня анодована. Мені дісталась як раз версія Silver, тому мені складно оцінити принади чорної, але як би питання стояло, то я б брав саме сріблясту.
Шасі виготовлено на ЧПК-станку із суцільного шматка алюмінію. Виглядає дорого та солідно. На лицевій панелі скляне віконце, через яке можна побачити мікросхеми та поверхню плати. Навіть цього віконця достатньо, щоб зрозуміти, що зроблено тут все на совість. Під віконцем є два кольорових індикатора: один відповідає за живлення (сигналізує, що пристрій увімкнено, стан заряду та статус зарядки), другий свідчить про сигнал або його відсутність та про частоту дискретизації. Також на лицевій панелі нанесено логотип (біля навушникового виходу) та назву моделі – в самому центрі.
Зворотній бік прикрито панеллю з імітацією під шкіру. Як раз дуже зручно для контакту з зовнішніми портативними пристроями. Але силіконову прокладку все одно раджу застосовувати, щоб зберегти привабливий вигляд панелі.
На бокових, себто довгих, гранях жодних органів керування, тільки інформація про продукт, живлення та позначки, що свідчать про сертифікацію за стандартами HiRes, зокрема в бездротовому форматі. Щоб це не означало.
Головним чином нас цікавлять передні та задні торці. На задньому знаходиться пара USB-C роз’ємів та пара трипозиційних перемикачів. Один роз’єм відповідає за живлення, другий – за коммутацію, і це рішення я вітаю обома руками. Максимально розділяємо тракт від живлення та не електрохачуємо G5 від джерела.
Перемикачі дуже акуратні та тугі, не думаю, що з ними може бути проблема з раптовим перемиканням, особливо це стосується гейну. Отже, перший відповідає за гейн, маємо, відповідно, три рівні. Другий – це перемикач входів: цифровий USB, цифровий bluetooth, та лінійний 3,5мм. На жаль, попри наявність балансного виходу, G5 не є повноцінним балансним підсилювачем, тому тут тільки один варіант аналогового підключення. Загалом, нарікнути за це – покривити душею.
Спереду знаходиться коліщатко регулювання гучності і одночасно вмикач-вимикач пристою та три гнізда. 4,4мм балансний та 3,5мм небалансний виходи навушникові та 3,5мм лінійний вихід, який у режимі цифрового входу працює – увага – як лінійний вихід. Тобто цей традиційний ЦАП-підсилювач має ще й бездротове підключення та стандартний лінійний вихід. Тут саме час робити “вау”, як Кіану Рівз в Матриці.
А ще спереду є такі міні-ручки, як на профіесійній стаціонарній апаратурі, пристосованій для монтування в стійку. Може, на це і робили натяк Topping.
Topping G5 – це комбайн, ЦАП на основі чіпа ES9068AS та підсилювач, виконаний по схемі NFCA – Nested Feedback Composite Amplifier. Або композитний підсилювач зі зворотним зв’язком.
Композитний підсилювач – це багатокомпонентний підсилювач, який складається з набору операційних підсилювачів, об’єднаних єдиним каскадом з контуром зворотного зв’язку. Контур зворотного зв’язку має негативний характер. Звідси і назва – підсилювач із вкладеним зворотним зв’язком. Завдання зворотного зв’язку – зниження коливань вихідного сигналу. Таким чином, композитному підсилювачу вдається забезпечити високий коефіцієнт підсилення вхідного сигналу при мінімальному його спотворенні. Крім того, такій електронній схемі характерна надвисока швидкість наростання сигналу, що чудово позначається на відпрацюванні транзієнтів.
Повернемося до цифрової частини. ES9068AS одне із найсвіжіших рішень від ESS, яке знайшло своє втілення у великій кількості пристроїв. Від скромних десктоп рішень від SMSL до A&K SE200. Чіп здатен обробляти вхідний сигнал аж до PCM 32 bit/768 kHz та DSD512. За синхронізацію цифрового потоку відповідає XMOS-чіп другого покоління.
За прийом бездротового сигналу відповідає BT-чіп QCC5125. Він підтримує всі належні кодеки: SBC, AAC, LDAC та все сімейство aptX. Відзначу, що по LDAC ви дійсно отримуєте гарну якість звучання. Цілком прийнятну для, скажімо, прослуховування на ходу. Вдома, погодьтеся, можна і кабель під’єднати.
Підсилювач вийшов в дусі Topping. Себто з гарними цифрами. При потужності 1,2 Вт на 32 Ом і вихідному опорі на рівні менше 0,1 Ом, комбайн має THD+N менше 0,00007%, динамічний діапазон в 124 дБ. Підсилювач залишається абсолютно “чорним” та тихим навіть на надчутливих Solaris. Як я вже казав, гейн має три рівні: -15 дБ, -0,1 дБ та +12 дБ з піковою напругою, відповідно, 2,8 Vpp, 11 Vpp та 21 Vpp.
Живлення – то є наріжне каміння будь-якого підсилення. Якщо стаціонарні рішення мали дуже добре спроектовану схемотехніку, то портативний комбайн має свою перевагу над ними. А саме – аккумулятор. G5 є цілковито автономним пристроєм, який не перебуває під впливом гоморри та содома з розетки. За живлення цифрової та аналогової частини відповідає батарея на 4 Аг. 4000 “махів” достатньо, щоб забезпечити до 25 годин в режимі підсилювача або до 9 годин в режимі ЦАПу при дротовому підключенні. В цілому автономністю Topping G5 я лишився більш, ніж задоволеним. Мені його вистачало на цілий тиждень у змішаному режимі комбо/підсилювач (щоправда, на низькому гейні) з гарним таким запасом.
Детальні ТХ G5 можна знайти на офіційній сторінці пристрою на сайті виробника.
Що ми маємо в сухому залишку? Сучасний чіп, потужне, швидке та “чисте” підсилення, гарний бездротовий функціонал та прекрасну автономність. Залишилось тільки, щоб звук не розчарував, тому що з рештою моментів питань немає взагалі.
Topping G5 може похизуватися звуковим тюнінгом, зробленим по-дорослому. Так, цей пристрій з одного боку не має характерних рис, скажімо, патернів, які б робили його унікальним, а з іншого – є кандидатом на роль зразкового балансу. Балансу тонального, швидкісного, маси, об’єму або чим ми там ще оперуємо? Балансу транзієнтів. Балансу простору.
Дійсно, пристрій не має акцентів та не робить занадто виразних підкреслень. Водночас, за рахунок вміння достовірно відтворити масу та передати розмір, грамотно вписуючи все це в простір, G5 не звучить сухо і моніторно. Скажімо, порівняно з незайманим в плані модів DACportable G5 точно звучить тепліше та музикальніше попри те, що йому притаманна така сама нейтральність. От тільки без сухості. Topping і без підсушування тембрів доволі гарно передає рельєф. В межах бюджету, звісно, хоча і G5 готовий конкурувати з більш дорогими пристроями all-in-one, на мою скромну думку.
Технічність комбайну також – збалансована, так би мовити. Він відмінно справляється з відтворенням деталей, в тому числі найбільш делікатних, але сама презентація “мікровиміру” побудована, ні, не у другому плані, а в плані 1 та ¾. Прозорість звучання та вивіреність як основного тону, атак, тобто фази наростання сигналу, як і фази розпаду, післязвуччя, забезпечують слухача тим рівнем інформації, що можуть “розжувати” ваші навушники. Звісно, G5 це не чарівна коробочка, і він не зробить те, що роблять M17, LPGT чи топи A&K, наприклад, але він робить головне: нічого не приховує і, водночас, робить це в дуже комфортній манері. Повертаючись з Topping G5 до свого DX220MAX, перші хвилини я намагався призвичаїтися до набагато більш агресивних – але й детальних – ВЧ та й мікродинаміки в цілому.
Ось такий він в двох словах: достатньо технічний, але комфортний, нейтральний і музикальний. Гадаю, що подачею, не рівнем звісно, він міг би задовольнити якщо не 100% слухачів, то переважну більшість. От мене, наприклад.
Сцена Topping G5 побудована пропорційно та співрозмірно. Вона ширша середньої та добре насичена в фронті та на краях, добре передає атмосферу та геометрію аранжування. Вглиб ситуація відповідна, маємо гарну перспективу та добре пропрацьоване розділення планів. Так, сцена поступається топовим джерелам, тут немає відчуття відсутності стін і невимушенего руху звуку від обрію до обрію, але в цілому сцена технічно будується дуже добре.
За рахунок добре пропрацьованої фізики музичних образів маємо реалістичне відтворення їх у просторі, з чіткими межами, окресленими та такими, що легко ідентифікуються. В тому числі з точки зору локалізації. Подача не гіпертрофована, G5 зберігає холодну голову і все-таки більше грає в достовірність, не роблячи великі образи і без того більшими. Так, це викликає приємну ілюзію вертикальності звуку, голографічності. В більш дорогих пристроях це вдається, в цьому бюджеті трохи заграйся в тривимірність і отримаєш “тісне” звучання, де звуку просто немає місця для руху в повітрі. Тоді великі образи “з’їдають” дрібні, не лишаючи їм достатнього простору.
Вокалу не відводиться особлива роль в розташуванні планів. Вокаліст добре окреслений, G5 чудово працює із звабленням слухача, при цьому не висуваючи вокал аж занадто близько. Він “діє” на одному рівні з іншими ведучими образами.
Серед півмільярда каверів на пісню Боба Ділана я обрав саме цю, через цікавий та чаруючий тембр Мелані Сафки-Шекерик. Просто послухайте самі, тому що я не зможу адекватно описати голос цієї американської виконавиці українського походження. Доречі, а чому досі Квітка Цісик не була в цьому блозі? Вокал звучить, хоч не акцентовано додатково, але вагомо, тепло, з відчуттям глибини, протягом всієї композиції емоційний звязок з виконавицею підтримується, джерело тримає вагу увагу в фокусі саме на образі вокалістки, чому сприяє доволі камерна презентація самого треку та достатньо лаконічне аранжування.
Проте, це не все. З DX220MAX в якості аналогового джерела сцена суттєво змінювалася, не за характером, а за рівнем. Перш за все Макс розсував стіни, вщент ламаючи несучі конструкції. В результаті з’являлося додаткове повітря та покращувалася робота з обертонами. Сцена також краще вибудовувалась вгору, даючи їм більше простору. Також відмічу, що за таким сценарієм сам характер звучання не мінявся, він лишався суто Topping’івський, не було тої потужної динамічності, енергетики та агресії, притаманної DX220MAX. Це був все ще той самий нейтрально-збалансований G5, але з кращим рівнем пропрацювання простору та деталей.
G5 забезпечує якісне відтворення всього НЧ-діапазону, включаючи білясуббасові шари, принаймні те, що ми чуємо. Бас дуже добре відтюнінговано, G5 ні в якому разі не додає нічого по кількості, дотримуючись вмісту фонограми, але достатньо насичує тембр інструментів та забезпечує реалістичний “рокот” та удар. Бас живий, вагомий, переконливий, але при цьому без надмірної округлості, він не гумовий. Удар – чіткий, здорово окреслений, швидкий. “Тіло” низьких частот також зіткане з м’язових волокон, але і про жирові тканини не забули. Це не прес моделі чоловічої нижньої білизни, а пузцо реального такого чолов’яги, який слідкує за собою та не зловживає пивом (* з сумом подивився в дзеркало).
Нижній бас глибокий, інформативний, класно устилає лаштунки звукової картини. Має якісне відтворення розшарованості та відповідних шельфів. Рельєф навряд чи зможе викликати перехоплення подиху, тут, по-перше, трошки інший рівень, по-друге, доволі обережне поводження з мікродеталями, точніше їхнім фокусом. Але точно не розчарує, адже слухав G5 я з кількома моделями навушників, які кратно перевищують комбайн по ціні та можуть показати, де зарили собаку.
Середній бас забезпечує головне – динаміку та ритмічність. Удари мають вагу, силу, потужність, вони швидкі, але ця швидкість не підкреслюється надміру, що викликає відчуття сухості та “крихкості” звуку. Тут швидкість є складовою сили, а не сама по собі, заради самої себе. Так, я знаю, що у другому законі Ньютона мова йде про прискорення, але що є прискорення як не швидкість зміни швидкості?
Мід-бас щільний та дає всій композиції міцний фундамент, щоб звучання в решті решт було переконливе та цілісне. Бас в цілому структурований та технічний, він скоріш вибудовує цегляну стіну, на яку спирається решта планів та образів, ніж намагається обволокти слухача. Попри це, ще раз підкреслю живість басу та відсутність сухості. За чіткими окресленими ударами завжди слідує не менш явний “розпад” звуку (sound decay), який лиш додає натуралістичності звучанню інструмента.
Як і слід було очікувати, це забезпечує цілковиту жанрову універсальність G5. За рахунок цієї збалансованості він однаково добре може впоратись як з синтезованими НЧ, де важливо відтворити ритм, тобто видати очікуваний рівень атак, в першу чергу з точки зору швидкості, так і з живими інструментами, де в першу чергу треба зберегти достовірність транзієнтів та передати природну поведінку звуку.
Контрабас, пряма бочка та робочий барабан, який фактично грає на передньому плані. Topping прекрасно забезпечує розділення та баланс планів. Фронт жодним чином не нівелює вагомість тилу, а тил відмінно контролюється, підсилювач не дає спуску низьким нотам і запобігає переходу їх на малоінформативний гул. Контрабас чудово передано з точки зору його фізики. Образ малюється так, щоб слухач міг уявити його зі всіма деталями, порівняно з більш висококласними джерелами бракує більшої мікроскопії рельєфу нижніх НЧ, але це з царини “до чого б докопатися”. Робочий барабан має відмінні структурованість звучання та переданий удар. Тут Topping G5 сповна демонструє власні контролюючі здібності.
Topping G5 забезпечує динамічні, повнотілі та енергійні СЧ. Звуки чіткі, чудово окреселі, з непоганою тривалістю обертонів. При цьому звук не “тонкий”, з гарною тілесністю та великим нахилом в теплий бік.
Технічно СЧ абсолютно адекватні: як за тим, що ти очікуєш від пристрою в принципі, так і за тим, що комбайн робить з НЧ та ВЧ. Якщо баланс, то баланс в усьому. Мабуть, саме таку ідею розробники заклали в G5.
Нижні СЧ тілесні та з класно переданою фізичністю, тактильністю. Вони добре відтворюють відчуття достовірності звуку не тільки з точки зору тону та пост-тонів, але й з точки зору уявлення про звук як про результат взаємодії цілком реальних речей: пальців, паличок, струн, деки, клавіш, тощо. Topping збирає це все до купи, і ми маємо реалістичну картину, здобрену емоційною верхньою серединою.
Тут варто зауважити, що ВСЧ свою емоційність демонструють на дистанції, дуже акуратно контролюючи цей градус емоцій на тому рівні, який знаходиться в зоні “музикальності”, але не перетинаючи риску “збалансованості”.
Вокал відтворюється без жодних претензій. По-перше, немає жодних нюансів в плані особливостей самого вокалу, тут всі типи та статі звучать так, як задумано, по-друге, G5 дбайливо відтворює всі тонкощі і нюанси виконання. Вокал не підкреслено особливим чином, його подача здебільшого підлаштовується під навушники. Одні трохи більш окреслюють цей образ, інші – сильніше вплітають його у вир середньочастотних образів. Але в цілому не рухають його в авангард.
В цілому СЧ поводяться відповідно до загальної канви презентації пристрою. Не роблять занадто явних акцентів на чомусь одному, а дуже грамотно та розважено переміщують фокус вашої уваги, сповна відтворюючи характерні нюанси того елементу фонограми, на який цей фокус було налаштовано композитором, виконавцем та звукорежисером (ось ці створіннячка ледь не найбільше впливають в кінці кінців).
Дивно, але Lily was here ще жодного разу не потрапила на сторінки мого блогу. Навіть, не можу пояснити, як це сталося. Треба виправляти. Саксофон дивовижної Кенді Далфер передається якнайкраще. Цей пікантний та жвавий образ відтворено з увагою до найдрібніших деталей, а його умовний танок з акустичною гітарою Дейва Стюарта зберігає паритет образів, жоден з них не перетягує увагу на себе, їхній “діалог” будується на рівновазі та рівнозначності. Дві знакові партії, рівно важливі та однаково роблять композицію впізнаваною ось вже понад 30 років. І при цьому басова партія формує бек-стейдж, забезпечуючи чітку ритмічну картину і класно відокремлюючи себе від дует гітари та тенор-саксофону.
Але і більш динамічні та енергійні речі Topping відіграє прекрасно. Це один з моїх найулюбленіших рифів Блекмора, але загалом тут прекрасно все – і вокал Гіллана, і партія Пейса, все. Попри всю інформативність та врівноваженість, Topping передає енергетику треку та окремо відмінно “оживляє” для слухача гітару Блекмора.
ВЧ відміряні, а також максимально виважені по кількості та вазі. Вони мають чудову роздільну здатність, вони технічні, з гарною окресленістю та загальним розділенням. Післязвуччя сподобались, видно, що інженери попрацювали над якістю відтворення діапазону. З огляду на їхню якість абсолютно не було б злочином проти аудіофілії додати їх кількісно, або зробити їх більш енергійними та агресивними. Технічний потенціал пристрою це дозволив би легко. Але ні. Topping дотримались своєї генеральної доктрини. Збалансованість та нейтральність це характерна ознака всієї продукції бренду – і налаштували верхні частоти саме так, в дусі решти діапазону. Коли ніщо не є зайвим і ніщо не є недостатнім.
Нижні ВЧ енергійні, але ця енергійність лежить далеко до межі агресивності. Чіткість, ясність та прозорість на дуже гарному рівні. Дальні ВЧ також ясні та на поверхні, змогли б тільки навушники відтворити. Протяжність не рекордна, але впевнено гарна, обертони дуже витончено насичують простору сцену.
Жвавість ВЧ урівноважується достатньо стриманим блиском. Мені, звиклому до класних, але доволі нав’язливих ВЧ DX220MAX, постійно хотілося додати ще трішки пікантності, але якщо подивитися тверезо (ага, аж бігом), то тут ВЧ більше відповідають поняттю HiFi,щоб воно не значило насправді, – hi fidelity, себто висока чесність, достовірність.
Завдяки такому зваженому тюнінгу, Topping G5 демонструє дива універсальності як жанрової, так і взаємодієвої. Тобто він може відіграти будь-що з будь-яким навушниками, зокрема тугими, 1,2 Вт все-таки, це вам не аби-що. Але при цьому він прискіпливий до якості фонограми. Косяки запису та мастерингу від нього не приховаєш. Тут він цією педантичністю та “дорослістю” звучання явно мітить в більш високий ціновий діапазон. Це не фанове звучання на межі бюджетного та середнього сегменту, це звук трохи за більші гроші. Тільки додай джерело.
Важко порахувати, на скількох аудіофільских збірках та семплерах я зустрічав цю композицію Кассандри Уілсон. Дуже делікатні та не перевантажені верхні частоти мають концентровану контрастну рідину у вигляді віолончелей, що звучать в низькому ключі. Цей контраст, попри відносне ненасичення фонограми прямолінійними ВЧ, дає чудову можливість насолодитися тим мінімалізмом, який закладено в основу цієї аранжировки. ВЧ тут не багато, але багато саме різноманітних джерел, що разом поєднуються в складну картину. Варіативність G5 тут стає в нагоді.
Я не люблю це визначення і зазвичай його вживаю суто в скаркастично-іронічному ключі, але Topping G5 може цілком заслужено приміряти титул вбивці ХХХ, і під ХХХ можна підставити назви та моделі різних пристроїв, які знаходяться +/- в його бюджеті. Питання тільки в тому, чи ви шукаєте такої чесної та врівноваженої подачі. Якщо Вам треба більшого підкреслення емоцій, більше динаміки та енергії, то G5 вам може здатися нудним. Але якщо формувати тандем джерело-навушники, з Topping G5 можна створити… будь-що.
Дійсно, візьміть до нього, скажімо, Lotoo LE-M1 і отримаєте суперлінійну зв’язку з майже моніторною, але не сухою подачею. А додайте умовні CA Vega 2020, і побачите, а, точніше, почуєте, що таке драйв, емоції та свято. З Solaris я отримав прекрасну музикально-збалансовану пару, звісно, навряд чи хтось буде всерйоз розглядати такий тандем, але якщо брати до уваги суто подачу… Ну, ви мене зрозуміли.
Універсальний, технічно нафарширований, функціонально обдарований – з усіх боків молодець та красень. Topping, вочевидь, на вірному шляху.
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Авторизуйтеся для отримання розширених можливостей