Незалежний аудіоексперт
Аудіофіл-графоман
Команда Era in Ear
Незалежний аудіофіл
Експерт з Hi-Fi та High-End напрямку
Аудіофіл
Незалежна аудіоекспертка
Підводку до чергового огляду я звик робити в музично-кінематографічній площині. Ну або прямо в лоба, як куля, коли прагнеш одразу до суті. У випадку з Swecci Audio Kukulkan все дещо інакше. “Оті цікаві зелененькі” навушники — ось так я запам’ятав їх після фоторепортажів з цьогорічного Мюнхена. А коли Ера мені запропонувала познайомитися з ними наживо та донести свої враження та думки до вас, мої любі читачі, я вже дізнався назву. Перша аналогія — шось індіанське, хіба ні?
Пішов до Гугла — таки да. І тут мене накрило. А все ось чому: ваш покірний слуга та графоман вчився 10 років у школі з поглибленим вивченням іспанської мови. А це включало вивчення ОКРЕМО іспанської літератури, історії та спецкурсу технічного перекладу. Не питайте, навіщо. І мене не по-дитячому накрило флешбеками всіх цих текстів про індіанців майя, інків та ацтеків. Це ж на іншому кінці світу? Логічне питання, згоден. До чого тут Іспанія. Ну, як мінімум, до того, що доблесні іспанські конкістадори, ці боги з рушницями, винищили цивілізації майя, інків та ацтеків. Історію пишуть не тільки переможці, а й організатори геноциду.
Якщо повернутися до основної тематики, то скажу прямо — за оглядами портативної техніки трохи скучив. Останнім “малим” пристроєм, відносно, був Taipan, щоправда, не один, але це було майже рік тому. Рік, Карле! Якщо говорити про навушники, то там якраз рік. Докотився.
А тут все співпало: і відпустка, і нерозкрита тема Kukulkan, і просто привід — і ось ви читаєте про мої думки про навушники від нового імені в портативному аудіо, компанії Swecci Audio.
Кукулькан, також відомий як Пернатий Змій, є одним з верховних божеств у міфології майя. Його ім’я походить від слів «к’ук’» (кетцаль) і «каан» (змія), що означає «Пернатий Змій». Кукулькан був богом вітру, води, вогню та повітря, а також засновником царських династій і великих міст. Він вважався покровителем династії Кокомів у місті Майяпан.
Майя вірили, що Кукулькан разом із богом Хураканом створили світ. Кукулькан навчив майя рибальству, винайшов для них писемність і календар, а також започаткував релігійні церемонії. Його культ був настільки важливим, що в жертву приносили лише знатних юнаків в урочистій обстановці.
Основним втіленням Кукулькана був пернатий змій з людською головою. Також його зображували як орла, ягуара, у вигляді крові, як раковину равлика і, зрештою, як флейту, зроблену з кісток.
Серед руїн давнього міста майя Чичен-Іца на півострові Юкатан у Мексиці збереглася піраміда Кукулькана. Щороку в дні весняного та осіннього рівнодення тінь від ступенів піраміди падає на балюстраду, створюючи враження, ніби по піраміді повзе змій, що символізує спуск Кукулькана на землю.
Swecci Audio — це абсолютно нове ім’я у світі великого «малого» звуку. Яке компанія має відношення до майя? Вона що, з Мексики? Ні, компанія базується у США — і не абиде, а в самій столиці, у Вашингтоні.
Назва — це абревіатура, що розшифровується як Shaping Waves, Elevating Clarity, Crafting Innovation. Kukulkan став першим продуктом, презентованим компанією загалу. І сталося це, як ви вже здогадалися, на виставці Hi-Fi & High-End Show у Мюнхені.
Також компанія вже анонсувала дві моделі у тій самій лінійці, де Kukulkan виступає флагманом, — Feather та Scale, які є, так би мовити, частинками того самого Кукулькана.
Swecci Audio одразу дають зрозуміти, що перед нами не пересічний продукт. Коробка одразу ставить усе на свої місця. Це середніх розмірів чорний матовий бокс, зверху частково покритий глянцевими лусочками. Верхня кришка складається з двох нерівномірно поділених клапанів, які тримаються на магнітах. Між ними — лого компанії. До речі, піраміда в логотипі — ще одна відсилка до культури майя, адже вони також відомі своїми пірамідами, які, щоправда, слугували не мавзолеями, а храмами, де відбувалися жертвоприношення.
Всередині — вже золота коробка, також поділена на дві секції. У першій, більшій, зберігається кейс із кабелем та самі навушники. Кейс шкіряний, у ньому можна регулювати поділ на відсіки, плюс є кишенька у кришці. Практично.
У сусідньому відсіку зберігається весь набір аксесуарів та документи. З аксесуарами негусто: шкіряний біндер для кабелю та насадки. З насадок тут — дві пари пінок, три пари силіконових насадок і набір із чотирьох пар від Final Audio (type E).
Кабель ергономічно розкішний. М’який, без мікрофонного ефекту. Являє собою переплетіння двох товстих дротів, покритих розкішною зеленуватою ізоляцією в стилі шелів. На сонячному світлі стають помітні блискітки, що додає синіх тонів у кольорі. Одним словом, кабель привертає увагу — і це м’яко кажучи. Виконаний із тайванської міді чистотою 7N: 126 жил, монокристал, літцендрат. Усе, як ми любимо. Звісно, варто поекспериментувати з іншими провідниками, тільки майте на увазі, що конектори тут — 2pin.
Про аскетичність комплекту та розкіш пакування забуваєш, коли дістаєш навушники, особливо якщо до цього бачив їх тільки на фото з виставки, зроблених нашвидкуруч. Вони розкішні. Звісно, в них є свій характер — чого вже закривати на то очі. Ха, очі… ну ви зрозуміли.
Перш ніж розповісти про шелли та оздоблення, я просто скажу, що дизайн навушників є продовженням фабули навколо неймінгу. “Зміїний” дизайн та очі на фейсплейтах, які наче дивляться на тебе навпростець із вічності та потойбіччя. Це навіть не погляд хижака — це погляд чогось вищого за звичну ієрархію “хижак-жертва”. Це втілення того, як Kukulkan сприймає конкурентів, якщо хочете таке визначення.
Шелли доволі великі. Ні, вони великі. Навіть мені, звиклому до чималих корпусів Solaris, ще й не найзручніших, Kukulkan здалися трохи завеликими. Але це не має стати ергономічною проблемою для користувача. Так, “власникам” зовсім мініатюрних вух вони сулять проблеми з посадкою, але в цілому посадка не викликатиме труднощів. Хіба що варто звикнути до того, що шелли будуть помітно виступати за межі вушної раковини, демонструючи при цьому лого Swecci Audio. І скажіть тепер, що так і не було задумано!
Біляанатомічна форма дозволяє “сісти” навушникам і міцно триматися не в останню чергу завдяки дійсно зручним завушинам. Носик достатньо довгий, що дозволило мені з легкістю застосувати Spiral Dots останнього покоління в найменшому доступному мені розмірі MS. Ці насадки на дещицю замалі для звичних мені Solaris. Натомість із Kukulkan чи іншими, як я казав, біляанатомічними моделями — сідають як рідні. Тому за ергономіку ставлю п’ятірку з мінусом. Мінус — за загальні габарити. До речі, виникла проблема з посадкою старих (другого покоління) Spiral Dot — вони просто-напросто “гуляли” по носику звуковода в обидва боки, періодично лишаючись у вусі після того, як я знімав навушники.
Отже, про ергономіку поговорили. Про дизайн Kukulkan треба не писати, а “показувати”, і про це я подбаю (дивіться фото). Шелли мають глибокий темний колір із вкрапленням темнобірюзового пігменту, який додає блиску та вражаючої поведінки на денному світлі. І цього вже було б достатньо для ефектного дизайну, але Swecci Audio вирішили піти далі й ув’язати дизайн фейсплейтів із фабулою моделі. Фейсплейти мають оздоблення у вигляді лусочок того самого Кукулькана, а в самому центрі зображено те саме око, яке дивиться на вас із вічності. Я був чотириоким, а став шестиоким. Отакої.
Причому, за свідченням виробника, оформлення робиться виключно вручну. Тобто не тільки збірка навушника, а й створення малюнка. По суті, це робить кожен екземпляр унікальним. Художнику вдалося уникнути відчуття іграшковості та дешевизни. Малюнок стильний і стриманий. Я б сказав, що дизайн знаходиться на межі, коли він ще лишається, як я казав, стриманим, але вже виходить за рамки тривіальності та присмаку штампованості.
На верхньому боці шеллів розташовано 2-піновий розʼєм, на боці перед ним — лого виробника, із зворотного — три компенсаційні отвори. Я підозрюю, що саме такий дизайн — три окремі отвори, а не один великий, навіть із регулюючим клапаном — обрано не просто так. На жаль, про технічну складову навушників інформації майже немає, і спроби зв’язатися з виробником поки ні до чого не призвели. Але я можу припустити, що два отвори потрібні, щоб розвантажити окремо кожен динамічний випромінювач, а третій має загальне призначення. Як би там не було, але це працює — навушники взагалі не викликають втоми від прослуховування. А я в цьому плані з віком (ось і настав той час, коли я став усе частіше використовувати фразу “з віком”) став дуже чутливим.
Підсумовуючи, скажу, що навушники ефектні й зручні, попри чималий розмір. Вони точно естетично “зайдуть” не всім. Але, обираючи такий дизайн, цього й не прагнули, погодьтеся. Я переконаний, що вони нікого не залишать байдужими — питання лише в тому, з яким знаком буде ця небайдужість. Мені вони пасують під колір очей. Ха, знову цей каламбур.
Як я казав, інформації про технічну складову менше, ніж обмаль. Я звик до того, що виробник намагається поділитися технічними напрацюваннями, які було застосовано. Але Swecci Audio — це настільки молодий бренд, що в Мережі вони присутні поки тільки у Facebook, а сайт ще не запущено.
Тому обмежимося коротким описом характеристик та акустичного оформлення. Kukulkan мають опір 19 Ом і чутливість 107 дБ. З 220 MAX вони очікувано не шумлять і дозволяють більш вільно себе почувати, крутячи регулятор гучності, порівняно з Solaris. Виробник декларує діапазон від 5 Гц до 50 кГц. Чому охоче віриться. Впевнений, що вам не потрібно пояснювати, навіщо взагалі ці частоти вище 20 кГц, якщо ми чуємо +/- до 16. Чим ширша пропускна смуга, тим “далі” можна поховати всі аліази, які з’являються під час перетворення сигналу спочатку в струм із потоку нулів та одиниць, а потім — при підсиленні трактом вашого джерела.
Акустичне оформлення в навушників закрите, попри наявність аж шістьох отворів на пару. Ізоляція гарна — я слухав їх у будні в парку, де в цей час постійно працюють комунальні служби, а це гучніше, ніж може здатися.
Kukulkan мають гібридну акустичну схему. І за відтворення всієї ширини вражаючого діапазону відповідає не два, не три типи випромінювачів, а цілих чотири: два динамічні випромінювачі, шість випромінювачів із збалансованим якорем, чотири електростатичних та ще два драйвери кісткової провідності. Виробник не ділиться тим, яким чином саме працює кросовер та як розподілені ці типи випромінювачів у діапазоні, але за чотирма отворами на кінчику звуковода можу припустити, що поділ відбувається між НЧ (тут усе ясно), середніми, високими (тут я припускаю, що йде поділ між шісткою арматур) та супервисокими (а це вже поле діяльності електростатів). Хоча можу і помилятися. Проте те, що арматури працюють на більш широкому полі, а не тільки на СЧ, припускаю через те, наскільки цілісно та когерентно звучать Kukulkan.
А як щодо кісткової провідності? Це складне питання, тому що це драйвер, який не випромінює звукову хвилю звичним шляхом — тобто коливанням повітря. Він працює інакше. Його задача — працювати в ширшому діапазоні, доповнюючи більш звичні випромінювачі та посилюючи фізичність сприйняття звуку, роблячи його більш тактильним. У випадку з UM MEXT я “вловлював” роботу цього випромінювача, але там це було зроблено дещо грубо, та й загалом модель мала максимально можливе смакове забарвлення. З тих, які або дуже подобаються, або зовсім ні.
Тут я теж спіймав момент, коли BC-драйвер мав певну домінацію і давав себе відчути. Але це було лише раз — в умовах спокою і повної розслабленості, в ліжку перед сном.
Я відчував крихітні вібрації в районі вилицевих кісток. Це було незвично і ледь лоскотно, хоч і ледь відчутно, і в цілому не завадило насолодитися медитативним вайбом композиції. Драйвер кісткової провідності перестав бути чимось дивуючим для пересічного авдіофіла. Kukulkan — це не про здивувати технологією, а про те, як можна вдало “вписати” цю технологію і доповнити й без того шикарний букет драйверів. Неважливо, 2 чи 12 драйверів, 2 типи чи 4 — важливо те, як це налаштувати та змусити працювати разом.
Слухаючи In Your Room від Depeche Mode і перебуваючи в напівтрансі від шаруватості нижніх НЧ, я дійшов одного висновку. Творці, як правило, не використовують прецизійну аудіофільську апаратуру і обмежуються професійною. Тому переважно вони ніколи не чують свої композиції так, як чуємо їх ми, аудіоентузіасти (це я пом’якшую те, як нас називає моя дружина). І ось мені стало шкода Мартіна Ґора, який, ймовірно, ніколи не чув цей трек так, як чув його я в Kukulkan. Звісно, я жартую. Але, як відомо, в кожному жарті — іноді лише якийсь відсоток жарту. А іноді це жарт лише зі смаком, ідентичним натуральному.
Я слухав його безліч разів, але не чув ще жодного разу так, як у Kukulkan. Те, що зробив там Ґор з цими всіма синтезаторами — неймовірно. Нижній діапазон звучить складно, багатошарово і насичено. Але не за рахунок сатурації самих синтів, посилення й компресії — тут справа саме в цьому лейєрингу, коли звуки не посилюють один одного, а нашаровуються, лишаючи достатньо простору та повітря, і лише чекають на засіб, який зможе це належним чином відтворити.
Swecci Audio обрали орієнтиром для флагмана нейтральну подачу, в якій єдиний акцент робиться не на підкресленні тональних деталей, а на деталізації, так би мовити, просторовій. Kukulkan — це про нейтральність тональну, про прозорість, таку, яку взагалі можливо досягати в IEM ультимативного рівня. Але чарують вони зовсім не цим.
Kukulkan єдиним справжнім акцентом має… іммерсивність подачі. Так, це передбачає певне фокусування на НЧ-діапазоні, але мова йде про наднизькі НЧ. Мені важко згадати будь-які інші навушники, які б настільки дивовижно занурювали вас у Музику, а вашу увагу при цьому захоплювала не їхня ЗВУК, а музична картина в цілому — у всій своїй повноті, цілісності та дивовижності. Це можна описати як абсолютну прозорість — не акустичну, а АБСОЛЮТНУ. Досягається відчуття, яке супроводжує вас при прослуховуванні якісної акустики: музика відірвана від джерела, є тільки вона і ви, а система — лише частина меблів. Kukulkan — це максимальне наближення до інтимності в музичному сенсі. Мова не про характер подачі, а саме про інтимність — перебування з Музикою наодинці, без спостерігачів та посередників, без «сутенера», так би мовити, у вигляді ваших IEM.
Погодьтеся, просто детальні та нейтральні навушники можна знайти за набагато нижчу ціну. Чого там далеко ходити — знайдіть на вторинці M5, і ваше прагнення технічності та мікродинамічного шаленства буде задоволене. Набагато складніше досягнути того рівня акустичної прозорості та інформативності, коли не стільки звуки потрапляють у фокус уявного мікроскопа, скільки їхнє позиціювання.
Так, Kukulkan — це навушники, які неймовірно й водночас приголомшливо реалістично малюють простір перед слухачем. Фішка їхнього звуку — а вона тут одна, т.я. навушники до непристойності нейтральні — це візуалізація планів, передача нашарувань та ретельна і шедевральна побудова уявної сцени. Це навіть не сцена — це простір. Мікрокосмос звуків у вашій голові.
Говорячи про космос, я не можу не відзначити, як класно Kukulkan передають особливу навколокосмічну атмосферу звучання колективу The Comet Is Coming.
Масивні синтезовані НЧ постають навіть не стіною — вся масивність самої басової лінії тут зображена з належним патерном ваги, проте Kukulkan роблять це настільки делікатно та невимушено, що тут скоріше не мова про “стіну”, а про лабіринт звуків. Складне розгалуження “стін”, кожна з яких веде до чергового витка цього шаленого музичного мережева. Раджу ознайомитися з альбомами Комет, а також і з іншими проєктами Шабаки-барабаки Гатчінгса. Повірте, у це варто поринути.
Щоб у вас не з’явилася хибна думка, що Kukulkan — це суто навушники для завумної електроніки, я приверну увагу до наступної композиції. Тут вже не тільки натуральні інструменти, а живий запис, ще й unplugged. Kukulkan змусять ваше серденько битися швидше від того, як тут класно передано всі нюанси бас-гітари, до найменших дрібничок, і від того, як вона взаємодіє з соло акустикою. Збережено яскравість, емоційність, але це нанизано на монументальний бас.
А як у них з контролем? А про це максимально красномовно розповість Amy Stroup у композиції In the Shadows. Густий, нео-нуарний трек, з басом, що уходить на максимальну глибину, забезпечуючи ту саму стіну звуку — стіну низькочастотного фону, я зауважу. Стіною, яка б навіть з натяком на втрату навушниками (і джерелом, чого вже там) контролю призвела б до мутності та небажаної домінації. Kukulkan дають відчуття тієї безмежної глибини і малюють по-справжньому монументальну картину. І при цьому прекрасно все контролюють, лишаючи зразково окресленим вокал. Характерна помітна теплота подачі лише підкреслює сильні сторони і є однією з цеглинок тієї іммерсивності, про яку я писав.
На цьому лайві (як завжди — прекрасному за рівнем якості запису) Бонамасси хочу акцентувати на реалістичності. Окрім передачі просторових нюансів (запис робився в Royal Albert Hall), вражає і робота з транзієнтами. За рахунок міксу 4 типів випромінювачів Kukulkan досягають як високої швидкості атак (навушники сатанинськи швидкі), так і зразкового за протяжністю післязвуччя.
Вокал. Чи варто говорити, що навушники передають усі нюанси виконання? Скажу лише про саму презентацію. Вокал не висунуто вперед, але, як я казав, він є відмінно окресленим, а саме позиціювання облаштоване таким чином, щоб помістити образ вокаліста у центрі уявного простору з інших звукових втілень. За рахунок максимізації уявної сцени під можливості джерела досягається фокусування на образі вокаліста, але це не акцентування — ви самі керуєте фокусом уваги, і це чудово. Звісно, ваше джерело має відповідати цьому задуму.
Приклад не про розмір сцени. Теж трек з “густим” та темним звуком. І вокал Резнора огортається звуковими шарами, виток за витком. Кілер-фіча Kukulkan — це вміння показати красу та складність навіть тих композицій, у яких ти цього не помічав. Навушники наче поміщають тебе в голову автора, допомагаючи краще усвідомити його задум. Тут добре помітний цей характер: Kukulkan “тримають” звук, передаючи щільність та густоту, при цьому звучать без жодного натяку на скутість чи то повільність. В окремих навушниках є така вада: вони в принципі грають ешелоновано, даючи гарне розділення планів, але самі плани при цьому втрачають щільність, стаючи напівпрозорими, створюючи відчуття, яке я можу порівняти з брижами на воді. Такі собі звуки-каспери. До цього звикаєш, але на контрасті це дуже помітно.
Для тесту я розчехлив старого доброго велетня DX220 MAX, а також використав своє основне джерело останніх місяців — iBasso Nunchaku. Якщо з першим сцена досягала вражаючих масштабу та голографічності, то другий очікувано схлопнув простір, забезпечивши гарну, без нюансів, локалізацію образів, але самі уявні образи стали ближчими як один до одного, так і до слухача. Якщо з Максом вертикальність була вивірена до міліметра, так би мовити, сцена вражала, але не загострювала увагу саме на тембральній вертикалі, то з Нунчаку Kukulkan дуже яскраво показав відмінність — образи не тільки ближчі, вони набувають трохи гіпертрофованої візуалізації. Ефектно, хоч і далеко до референсу. Перехід у режим АВ змінив ситуацію, збалансувавши подачу, але, звісно, рівня презентації Макса це не дало. Без сумнівів, Kukulkan вимагають джерела вищого гатунку, тут без обмеження — чим вище, тим краще. До речі, шуму у ламповому режимі теж не було.
Я досить велику увагу приділив роботі Swecci Audio Kukulkan на НЧ. Хоча це дуже нейтральні навушники, явно не для басхедів. Вони скоріше для любителів НЧ надзвичайної якості, а не кількості. Тому що кількість та вага тут відміряні настільки прецизійно, наскільки це взагалі можливо. А як з іншим діапазоном, невже він не вражає так, як бас? Вражає.
Взагалі раджу весь альбом Project Gemini, як і попередній — The Children of Scorpio. Музика Project Gemini — це бурхливе поєднання кінематографічності музичного наративу, кислотного фанку та прямолінійного фолку. І для того, щоб це спрацювало, вам потрібна вся можлива прозорість та чесність від середньочастотного діапазону вашого сетапу. Kukulkan видає технічні, із референсним розділенням СЧ, з дуже виваженою “товщиною” нот та зразковими обертонами. СЧ збалансовані за сатурацією, вони не подаються з додатковою ефектністю. Вау-ефект досягається не стільки за рахунок презентації як переусвідомлення, як за рахунок насичення того велетенського простору самими звуками, зберігаючи їхню цілісність та взаємопов’язаність.
Нерідко такі технічні та нейтральні навушники звучать скучно. Ну, вам цікаво слухати їх півгодини, а далі ловиш себе на думці, що це гарний інструмент для професіонала, для роботи зі звуком, а ти зі звуком відпочиваєш. Kukulkan змогли поєднати в собі технічність кращих моніторингових навушників і водночас лишитися музикальними. За рахунок цілісності подачі, за рахунок неймовірної шаруватості та рухливості планів та образів. Музикальність подачі можна досягти і без акцентування емоцій.
Ще один проєкт, де я раджу ознайомитися з релізом цілком — від першого до останнього треку. Кілька моїх колег в офісі попросили посилання на альбом після того, як почули його в мене в кабінеті, хоча зазвичай мої смаки в музиці визнаються ними снобістськими та претензійними (є таке). Тепла, по-справжньому літня композиція. Kukulkan тут у всій красі. Не посилює ці патерни, а лише дбайливо стежить, щоб ви отримали потрібний градус емоцій.
Kukulkan демонструють таку саму досконалість і на важкій музиці. Я не те щоб останніми роками заслуховувався екстрим-металом, але послухав трохи Pantera, Arch Enemy, Gojira та Slayer під час роботи над оглядом. Швидкість та роздільна здатність допомагають видати весь інформаційний ряд із композиції, розклавши на атоми гітарні партії та “перетравивши” перкусії. Так, Kukulkan дуже чутливі до якості запису, але відсутність прямолінійного акценту на ВСЧ та ВЧ позбавляє вас відвертого дискомфорту під час прослуховування не самих аудіофільських пасажів. Kukulkan чудово передають агресію — безспірно, але я знову наведу приклад, який ще раз підкреслить ультимативність навушників у відпрацюванні НЧ-партій.
Не самий типовий трек британських класиків дум-металу. Тут є особливий електронний вайб, майже медитативний, але він доповнений ритмічним, індастріалоподібним малюнком з жирним, густим басом та притаманним раннім альбомам гроул-вокалом. Всі ці нюанси відпрацьовуються на новому для мене рівні.
Далеко не вперше звертаюся до цієї композиції з ремастера King Crimson. Ліричність та просторовість — це два основні патерни, які доповнюються складним малюнком шарів та планів, але тут я би окремо виділив усе-таки розкішну перкусію. Неймовірні за блиском та протяжністю ВЧ, дуже класно відпрацьовано як тіло звуку, так і його шлейф. Кожна нота живе і рухається в просторі настільки довго та окреслено, наскільки це в принципі можливо. Так, у джазових стандартах можна знайти більш насичені цимбали, але такі тонкі, ніжні, майже тендітні композиції допомагають краще оцінити палітру звукових “смаків”. Я навмисне відійшов у випадку Kukulkan від чіткої структури оповіді — ці навушники заслуговують на те, щоб ділитися емоціями від них, а не сухим перелічуванням звичних ознак та рис. Тим більше, що вони уникають навішування ярликів та віднесення їх до певних груп та видів. Це не аудіофільські, не басхедні, не меломанські чи професійні навушники. Це для тих, хто любить музику і може побачити красу як у всій її уявній постаті, так і в окремих штрихах та рисах, напівтонах та напівшарах, у кожній зморшці та веснянці — якщо так можна висловитися.
Як ви, мабуть, знаєте, я не найбільший поціновувач класики. Але твори Каміля Сен-Санса (і не тільки Danse Macabre) мене чомусь завжди зворушують і змушують по-справжньому занурюватися в цей чарівний світ струнних. І тут працює все: і розкішна динаміка, і неймовірних розмірів сцена, і вміння працювати з простором та локалізацією взагалі. А також — делікатність та чутливість у тому, що стосується емоційної складової.
Сподіваюся, я не занадто захопився. Чи занадто? Навіть якщо так, то яка, до біса, різниця? Ми отримали потенційно дуже потужного гравця на ринку IEM. Звісно, про це варто буде говорити, коли вдасться ознайомитися і з іншими моделями Swecci, але Kukulkan’ами вони задали ТАКУ планку, яку буде важко тримати.
Колись я дуже чекав на наступний флагман Fir Audio, після знайомства з M-лінійкою, зокрема топовою M5. Але Xenon виявилися геть не тим, на що я очікував. Це був АБСОЛЮТНО інший тюнінг проти чарівних M5. І у випадку Swecci я боюся, що вони вирішать не змагатися із самими собою і робити модель технічно кращу, але ідеологічно подібну до Kukulkan, а підуть шляхом створення відгалуження, пропонуючи інший звуковий почерк. Хоча яке мені діло, адже я ще не готовий жити з однією ниркою.
Мені в Kukulkan сподобалося все. Без жодних “але”. І те, як вони передають акустику зали Royal Albert Hall, і те, як солодко-приречено звучить рояль Ніка Кейва, як вібрує гітара Хав’єра Варгаса, як тремтить вокал Ліанн Ла Хавас, як у них звучить листопадовий дощ Ганзів, як Том Йорк та Джонні Ґрінвуд грають із нами в свої електронні ігри розуму. Чи то ігри електронного розуму.
Той, хто ризикне і обере Kukulkan, зможе з певністю сказати: “Я чую музику так, як її не чує навіть автор”.
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Авторизуйтеся для отримання розширених можливостей