ПЕРЕДМОВА

Дивно буває. Компанія без робочого сайту і навіть без гілки на форумі Head-Fi викатує з першого разу лінійку навушників — хоч і не численну, але таку, що здатна не просто конкурувати, а заткнути за пояс досвідчених і відомих гравців на ринку. Я впевнений, що за брендом Swecci Audio стоїть хтось, хто не одного песика з’їв на розробці IEM. Не повірю, що отак просто можна стартувати з таким саундом.

Те, що мало статися, сталося. Нарешті я дістався “молодшої” моделі Swecci. У лапках — тому що Feather дійсно молодша модель у виробника, але її прайс — це вже навіть не середній сегмент. А може, і середній, і це просто я відстав від життя. Та й таке, як кажуть тут, на Галичині (що означає буквально будь-що).

Отже, Feather. Логічне завершення тріптиху оглядів. Ви вже, напевне, познайомилися з моїм текстом про Kukulkan, ймовірно, вже вийшов текст і про Scale. Тому на закуску або на допомогу у виборі, на що витратити плюс-мінус півтори тисячі доларів, вам стане в пригоді тепер і цей текст. Не знаю, як щодо допомоги, але я спробую поділитися враженнями, а вони позитивні настільки, наскільки це можливо. Як сказав би Трамп, вкравши коронну фразу Фабріціо Романо, — “Here we go!”.

ПАКУВАННЯ ТА КОМПЛЕКТ ПОСТАВКИ

Без сюрпризів. Добре, що Swecci в цілому позиціонує себе як преміальний бренд і не робить градації між своїми моделями в тому, що стосується упаковки. Тут усе один в один, як у Scale та Kukulkan. Стильна коробка середніх розмірів із нанесеним на верхньому боці візерунком у вигляді глянцевих лусочок. Сам шоу-бокс розкривається на рівні створки, де в більшій частині на ложементі знаходяться самі навушники з кабелем та кейсом, а в меншій частині на нас очікує основний набір аксесуарів. Це п’ять пар насадок від Final Audio, три пари прозорих силіконових насадок та дві пари пінок із сіткою в якості захисного фільтра. Також присутня документація та ремінець для фіксації кабелю під час зберігання у кейсі.

Змін також не зазнала і комплектація кабелем. Це той самий розкішний візуально та ергономічно супергнучкий кабель, який складається з тайванської 7N SCOCC міді. Всього 126 жил, оформлених у скручену пару. Кабель неймовірно зручний і красивий. Вкраплення гліттера в PVC-ізоляцію від SoftFlex (США) робить кабель справжньою прикрасою. Він грає під дією світла синім та зеленим, які наче пробиваються крізь темряву основного кольору ізоляції. Термінали також зроблені не тільки якісно, а й акуратно — в першу чергу це стосується 2-pin терміналів. Корпус конектора (авжеж, пентакон) має оздоблення у фірмовому стилі Swecci — а саме під лусочки.

На жаль, не мав змоги під’єднати до навушників Swecci інші кабелі, але і комплектний не викликає огиди. Цікаво, як поведуть себе навушники зі сріблом, ой цікаво.

ДИЗАЙН ТА ЕРГОНМОІКА

При відверто спірному дизайні Kukulkan та Scale (мені він скоріше зайшов, ніж навпаки) Feather вийшли, як на мене, без варіантів — красиві. В них немає якоїсь вичурності, немає і нарочитої розкоші. За що окремо хвалю Swecci в плані дизайну — так це за те, що вони скромно не ліплять своє лого на фейсплейт, а розміщують його з торця, тобто воно видиме (і то — в очі не кидається) тільки у анфас, а не у профіль.

Форма корпусу та розміщення елементів ідентичні попередньо оглянутим моделям. Але радикально змінився малюнок фейсплейта і кольорова гама. Якщо в Kukulkan та Scale домінував зелений і в цілому — зміїна тематика (луски та зміїні очі), то Feather своїм екстер’єром цілком виправдовує назву. На мій погляд, це найкрасивіші навушники Swecci. Фейсплейт не просто стилізований під пір’я — навушники, по суті, нагадують пару крил. Не Red Bull, але крила надає. Дуже приємна кольорова гама — одним словом, гармонійно.

Звуковод закінчується акриловим носиком, але зверху оздоблений металевим кільцем із зручним пазом для надійної фіксації насадки.

Про ергономіку не можу не згадати. Хоча тут і казати нема чого: шели ідентичні — сидять Feather так само класно, як і старші моделі. Так, акрилові корпуси — крупні. Так, трохи випирають з вушних раковин. Але головне — те, що вони дуже легкі, про них миттєво забуваєш, особливо завдяки зручному кабелю — як самому провіднику, так і завушинам. Просто не помічаєш, що у твоїх вухах сидять чималого розміру шматки акрилу. Ну й вкотре переконуюсь, що акрил — все ж таки топовий матеріал з точки зору комфорту. Метал — ОК, якщо тільки назовні, а з того боку шелу, який контактує з вашими вухами, акрил дасть максимальний комфорт та сезонну невибагливість. “Зима близько”, а це означає, що знову Solaris будуть холодити вуха, поки не нагріються.

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ

Моя особиста пред’ява до Swecci — це брак інформації про команду (чорт забирай, Campfire навіть розповідає про окремих людей на своїх сторінках у social media) та технічних деталей про самі навушники. Особливо враховуючи те, що я люблю приділяти цьому підвищену увагу. Не щоб це вирішальним чином впливало на враження від навушників. Якщо дуже технологічні навушники не грають, то вони не грають, скільки б тексту на офіційному сайті ви не присвятили тим рішенням, що було застосовано. Тут дуже просто.

Отже, що відомо про Feather. Це гібриди, акустичний дизайн яких включає шість драйверів трьох типів. Голову не ламали, тому поділили драйвери порівну — по два між динамічними, арматурними та електростатичними типами випромінювачів. Тобто тут теж без кісткової провідності, що в цілому ОК, як на мене, припустимий компроміс з огляду на ціну.

Судячи по носику звуковода, кросовер триполосний. І можна було б припустити, що смуги кросовера чітко поділені між типами драйверів, тобто дві динамічки чітко працюють в НЧ-діапазоні, дві арматури — на СЧ, а за ВЧ «віддувається» пара електростатів. Але звучання навушників, дуже цілісне та збалансоване, наштовхує на думку про набагато більш цікаву організацію роботи кросовера. Так як немає деталей щодо цього — то вигадувати не буду. Почекаємо, коли виробник дозріє до офіційних коментарів.

Трохи ТТХ: імпеданс Feather — 19 Ом, частотний діапазон — від 5 Гц до 50 кГц, чутливість — 109 дБ. В цілому нескладне навантаження. Навушники, звісно, краще себе покажуть з високоякісним джерелом із гарним «вихлопом», але ситуативно або на час пошуку відповідного джерела цілком можуть «керуватися» свистком. Я отримав дуже приємну пару з Nunchaku — що на лампі, що на операційниках. Тут вже не було такої драматичної деградації при зниженні рівня джерела. Але, повторюся, гарний плеєр або ЦАП-підсилювач для Feather — це те, чого треба прагнути. В будь-якому разі навушники не вибагливі до підсилення і не схильні до шипіння у разі використання чогось не дуже тихого і дуже потужного.

ЗВУК

Після Kukulkan мені особливо цікаво було, як розвивали свої ідеї розробники цього чудового флагмана у моделях простіше (хоча до Scale та Feather це слово можна використовувати з натяжкою). Якщо у випадку з лусочкою виробник додав помітно більше драйву та емоцій, то з пір’ячком ситуація трохи інакша. Попри дві динаміки, навушники звучать геть не так, як ти міг би очікувати від молодшої в лінійці моделі з таким набором драйверів.

Але давайте рухатися крок за кроком. Feather дають збалансоване звучання, не в сенсі нейтрально-моніторне та оце ось усе: аналітика, мікроконтрасти, сухість та хруст. Нє, тут про інше. Вони збалансовані якраз-таки і тонально, тобто, попри дві динаміки, вони не навалюють басом на ваші нещасні вуха, і емоційно. Під останнім я маю на увазі те, що Feather чудово поєднують елегантність та делікатність подачі, покликані донести до вас вміст твору без адаптації під бачення інженера, та вміння акуратно підкреслити естетику та емоції. І назва тут себе виправдовує в котре: подачу навушників можна порівняти з птахом, який уособлює в собі баланс та рівновагу, без яких неможливий політ, та красу. Повірте, важко порахувати, на яку кількість птахо-фотографів я підписаний в IG. І так, Feather достатньо вибагливі до якості запису та зведення, вони без вагань підкреслять усі вади.

Навушники відмінно відтюнінговані. Як я писав, припускаю, що частоти не поділені безхитрісно між типами драйверів, тому що характер звучання Feather такий, що їх скоріше можна віднести до однодрайверів, ніж до гібридів, не кажучи вже про трибриди. Неймовірна когерентність та цілісність, але не плутайте їх з навмисним принесенням у жертву розділення та контрасту. Ні, тут усе добре: звук Feather має відмінні технічні властивості, кожен образ та кожна нота чудово окреслені, плавність переходів у відповідних моментах передається природно, але не втрачається контур та межі кожного елемента звукового пазлу.

Подача схильна до тепла, трохи більше, ніж у Kukulkan, але не настільки, щоб вийти за межі нейтральності. Це в більшій мірі стосується НЧ та СЧ, верхніх частот це торкається менше, що балансує це тепло блиском та тримає рівень прозорості на висоті. Це дає змогу Feather демонструвати те, на чому я робив акцент: акуратне поєднання музикальності та точності.

СЦЕНА

Так, до обсягів та розмаху сцени Kukulkan, очевидно, Feather не дотягує. Але забезпечує широку сцену та добре будує її вглиб. Сцена “геометрично” збалансована і забезпечує сприйняття звуку за межами черепа. Суттєва різниця в ціні відбивається в більшій мірі на тій шикарній імерсивності, яку демонструє старша модель.

Фронт сцени будується рівномірно, краї чіткі, а фокус завжди на акцентованому образі. Це стосується в першу чергу того, як подається вокал. Образ вокаліста виділено, але не позиціюванням, а дуже акуратним окресленням його в уявному просторі, наче контуром у сценічному диму. Вокал не висунуто вперед для створення додаткового естетичного хука, вокал десь на рівні ритм-секції, духових та струнних, але він чудово виокремлений у цій площині. Сама сатурація також помірна. Як я казав, подачу Feather найкраще описує епітет “делікатна”. Так само з вокалом: помірно насичений, не висунутий, але чудово окреслений і з відмінною передачею як нюансів виконання, так і з багатою варіативністю. Навушники не для затятих вокалофілів, але для тих, хто цінує якісну та чесну передачу голосів.

Тільки фортепіано та вокал. Але як же смачно звучить вокал Наталі Мьорчант. Feather не форсують тактильність та не мають виразної інтимності в презентації. Але вже згадане окреслення “підсвічує” образ, а технічні спроможності дозволяють точно та прецизійно передати всі дрібні нюанси. Це навушники для вокалофілів не стільки презентаційно, скільки з точки зору саме технічності.

Щодо уявних образів. Навушники позбавлені особливості Scale — вони не витягують образи у вертикалі й не роблять їх гіперреалістично великими. Так, своя ефектність у цьому є, і це не стільки технічний момент, скільки смаковий. А смаки — річ не те щоб стала. Я раніше тяжів до емоційності та гіперреалізму у тому, що стосується роботи з музичними образами. Зараз мої смаки змінилися, і я для себе шукаю скоріше нейтральності та балансу, натуральності та рівноваги. І цим моїм прагненням, наприклад, якщо оперувати виключно модельним рядом Swecci Audio, більше відповідають Feather, ніж Scale. І, звісно, Kukulkan. Але флагман я б не згадував, тому що фінансово наразі я далекий від нього так само, як трипер далекий від Трипілля.

Лайв великого симфонічного оркестру. Feather передають ці особливості: як масштаб, так і “вертикальність”, — взагалі, навушники мають чудову тривимірність презентації, не розтягуючи при цьому надмірно образи.

Не хочу Feather визначати як подібні за побудовою сцени до Kukulkan, адже навіть якщо прослідковується якась паралель, Feather позбавлені неосяжного масштабу флагманів і не дають того мікрокосмосу у ваших вухах. Kukulkan — це кроляча нора в інший світ, Feather — лише шпарина, замкова щілина дверцят, які відкриваються Kukulkan в якості ключа.

БАС

НЧ Feather мені сподобались: приємно густі, з максимальною глибиною вони уходять до самого низу, при цьому цей низ добре окреслений у плані передачі рельєфу. Одразу зазначу, що Feather не мають акценту на нижньому басі, натомість незначний наголос робиться на мід-НЧ. Проте він дуже акуратний, не вносить суттєвих коректив у баланс в середині діапазону. В результаті нижні НЧ читаються прекрасно, а середні додають динаміки та забезпечують чудову сатурацію.

Бас швидкий — не рекордно, але чудово контролюється і належним чином передає транзієнти. Звісно, є планарні драйвери, але Feather компенсують різницю з надшвидким планаром теплішим характером та природними затуханнями.

Роздільна здатність на високому рівні. Вона поступається Scale та Kukulkan, що в цілому очікувано, але не так, щоб це кидалося в очі без прямого порівняння. Я маю на увазі, що Feather дають той рівень інформативності, на якому ти вже, в принципі, чуєш усе. Флагманські моделі лише витягують деталі деталей, якщо вас влаштує таке формулювання.

НЧ Feather універсальні: вони однаково чудово справляються зі швидкою бас-бочкою на записах важкої музики, передають поведінку струн контрабасу та взаємодію з декою інструменту, а також створюють багатошаровість на електронних записах. Швидкі, глибокі, динамічні та натуральні, при цьому технічні настільки, щоб передати дрібні нюанси та дати потрібний рівень варіативності. Щодо теплоти — мені бас Feather більше сподобався з DX220 MAX або в AB-режимі Nunchaku. Додаткове тепло ламп не завжди йшло на користь звучанню навушників, але й не скажу, що це спостерігалося на всіх записах. Ця пара динамічних випромінювачів любить гарне транзисторне підсилення. Хоча, впевнений, від того ж CDM з правильними лампами можна відлетіти ще й як.

Цей момент із мід-басом у цілому вкладається в концепцію навушників: нейтрально-теплі, врівноважено-музикальні — тобто акцент хоч і є, але зроблений делікатно, щоб не позначитися на звучанні навушників більше, ніж потрібно. Це додає приємної тілесності звуку та щільності. Звісно, переміщення акцентів на нижчі рівні теж позитивним чином (якщо в міру) може відбитися на естетичному сприйнятті звуку, тому і добре мати різні за подачею моделі. Тут або обирати, або тримати кілька моделей навушників під настрій, джерело та жанри. Щодо останнього — вважаю Feather одними з найбільш універсальних моделей, які я чув.

Цю пісню, та й взагалі про Nico Vega, дізнався за шикарним відео з Bioshock Infinite з нарізкою найепічніших моментів цього гейм-шедевра, на фоні яких грала ця пісня. Трек — це магнетична, шалено гіпнотична динаміка, покладена на експресивний вокал Ейжі Волкман та здобрена тягучими рифами. Feather без проблем відіграють як основну басову лінію, так і дуже тонко окремим планом видають ледь помітний НЧ-гул, який супроводжує майже весь трек, створюючи свого роду фідбек. Ця композиція одночасно дає змогу оцінити динаміку, роздільну здатність та глибину.

Два домінуючі образи — вокал та бас-секція — передані чудово, зокрема відмінно відпрацьовано контраст. Ідеально передано природу звуку та глибину акустичного басу. Акустичний бас вимагає не стільки вміння грати самі нижні НЧ та видавати супердинаміку, скільки вміння грати НАТУРАЛЬНО. Feather вистачає глибини басів із добрим запасом, а швидкісний діапазон відмінно справляється з транзієнтами.

СЕРЕДНІ ЧАСТОТИ

По-перше, відмічу відмінну цілісність на стику НЧ–СЧ та СЧ–ВЧ. Середина соковита, тобто без сухої аналітичності, з класно опрацьованим балансом між вагою образів та контрастами. Попри цю цілісність, гадаю, СЧ стають ледь не wunderwaffe для Feather щодо досягнення задачі вас вразити (мова не про вау-ефект, а про поступове захоплення ваших емоцій та гаманця) та переконати, що ось воно.

СЧ Feather можна вважати зразковими у своєму сегменті: вони поєднують як відмінну передачу мікроконтрастів, так і чудову роботу з масою, а ще додайте до цього класне позиціювання та локалізацію. Іншими словами, нема чого додати, нема чого відняти. Це найбільш виразним чином проявляється у передачі вокалу, про що я вже писав. І вишенькою на уявному торті стає той факт, що Feather лишаються настільки комфортними, наскільки це можливо з урахуванням окресленості подачі та рівня мікродинаміки навушників. Цікаво, як поведуть себе Feather з умовним Era Cables Stellar, але впевнений, що проблем з комфортом не буде точно.

Sparkle-область ВСЧ стримана: високі жіночі голоси звучать природно, м’яко та насичено, високі ноти струнних та цимбали розщеплюються та розсипаються плавно, без відчуття битого скла.

Отже, маємо насичені й контрастні СЧ. Контраст — це і про мікро, і про макро, а ще про діапазон (контраст — це різниця між протилежними краями будь-чого, яскравості чи гучності, наприклад). Тут інженери зробили порцію доданого тепла дещо меншою, ніж на НЧ, і це рішення з точки зору кінцевого тюнінгу стало вирішальним. СЧ прозорі, блискучі, але без різкості та «зерна». Плавні на обертонах, швидкі на атаках і варіативні: можуть відігравати і плавність, і злість. Тобто все те, що є в композиції. Блюзову sweeping-гітару Стіві Рей Вона, рик ESP’шки Хетфілда — нема різниці, Feather звучить витончено й уважно до деталей кожного інструменту та самого виконавця, передаючи як особливості першого, так і стиль другого.

Одразу попереджу: я не фанат Lorna Shore. Цей трек для мене став у пригоді як лакмус для здатності Feather“перетравити” дійсно швидкі та агресивні рифи. Навушники видають партії чітко, з розділенням, кожен удар “читається”: він окреслений, атаки чіткі, без змазування. Класні арматурні СЧ: детальні, швидкі. НСЧ створюють приємне насичення та певний жирок.

Люблю Вайта за складність та багатошаровість, на перший погляд не завжди помітні, в його останніх альбомах. Це вже не лоу-фай угар часів Білих Смужок (як же давно це було). Аранжування стали набагато складнішими. Хоча варіативність Вайта як гітариста в часи Вайт Страйпз теж була на висоті, не можу не визнати. Featherдають оцінити ці моменти як завдяки класній локалізації та розділенню, так і за рахунок нейтральної подачі без явних акцентів.

Не міг не включити цей трек — самі розумієте, чому. Feather зберігають належний рівень інтимності подачі Мег Майєрс, не додаючи понаднормово нічого від себе. Густі, рокочущі НЧ добре поєднуються з такою подачею, довершуючи монолітну презентацію композиції. Feather чудові в тому, що стосується цілісності та збереження окресленості всіх образів, особливо вокалу. Вони не висувають образ підкреслено вперед чи, навпаки, не ховають позаду — навушники надають йому трошки сяйва і контрастності контурам, зберігаючи при цьому “стрій”.

ВЧ

Було б дивно, якби у ВЧ тюнінг пішов іншим напрямком. Тут збережено загальний стиль: баланс, нейтральність, прозорість та… комфорт. Мені, звиклому до овернасичених ВЧ Solaris, майже завжди в перші хвилини прослуховування бракує верхів геть на всьому. Ну майже. Feather — це не про надмірність, це про рівновагу. ВЧ мають гарну окресленість — це, мабуть, єдине, в чому на них зроблено акцент. Ні доданої енергії, ні кількості — відповідно, немає і акценту на мікроконтрасті в області верхніх частот. Все плавно, протяжно і все ще інформативно.

Це той рівень, коли в цілому розглядати окремо кожен діапазон не зовсім коректно, тому що навушники звучать як цілісна система: довершена, досконала. Досконала в міру тієї ціни, яку за неї просять, але в межах неї — досконала. Так і тут. Важко казати щось конкретне про особливості, хіба що про деякі, тому що Feather грають на полі не смакових рішень, а скоріше тих, де прагнуть забути про техніку й просто слухати музику, якісно, звісно, відтворену.

Попри відсутність доданої яскравості, основний тон добре окреслений, ВЧ чіткі та ясні. Попри певну комфортність подачі, виражену не стільки в пом’якшенні, скільки у відсутності гостроти, ВЧ мають приємну легкість та чудові швидкісні характеристики, добре заповнюють уявний простір та слугують гарній голографічності картинки.

Обертони протяжні, відмінно пропрацьовані — все ж таки пара електростатів тут не для галочки. Дальні ВЧ створюють приємну шаруватість, і Feather безперечно виграють від джерела з якісним ВЧ. Так, “свисток” середнього та вищого рівня в цілому справиться з тим, щоб прокачати Feather, але щодо розкриття трохи є сумніви, хіба що це DC-Elite чи щось на кшталт. Старенькі ESS9028PRO мого Max’а якраз добре пасують Featherсвоїм характерним почерком на дальніх ВЧ: протяжним та трохи густим. Густота досягається не стільки за рахунок щільності подачі, яка скоріше тяжіє до повітряності, скільки завдяки багатошаровості внаслідок відмінної делікатності в зоні обертонів, що подаються витончено та рафіновано. За це я готовий вибачати жахливу автономність та лагучість UI Max’а.

Це ВЧ здорової людини — затятим ВЧ-філам їх, можливо, бракуватиме, проте їх бракуватиме і в Kukulkan у такому разі. Цим, до речі, Feather теж нагадують флагмана — звісно, з поправкою на кількість всього. У даному контексті слово “кількість” має на увазі все що завгодно, окрім самої кількості. Заплутав, так?

На мою думку, найнедооціненішою зі складу Pink Floyd є сольна творчість Ріка Райта (натомість пан Вотерс — це, навпаки, приклад зворотного явища, а саме переоцінки свого таланту та значущості). Альбом Wet Dreams був майже непоміченим — злочинно непоміченим — під час його релізу у 1978 році. Не дивно, що саме Стівен Вілсон звернув на це увагу кілька років тому та випустив ремастер. Райт — це передусім душа композиції. Так, це клавіші, але він вдихає життя ними, даруючи душу тим пісням, до яких був залучений як композитор. Складні, майже прогові аранжування, по-гілморовськи звучаща гітара (є щось таке), саксофон та дуже акуратні тарілки.

Звучанню Wet Dreams притаманна стриманість та делікатність — воно нагадує тим самим самого Райта. Featherчудово поєднуються з такою концепцією звучання і витягують увесь можливий максимум із треку, передаючи всю можливу варіативність тарілок та обертонів загалом.

Дуже раджу цей реліз — свіженький, ще теплий. Чарівні струнні, які наче хвиля накривають тебе з головою, акуратні та ненав’язливі перкусії вторять їм плавністю. Трек створює відчуття потоку, у ньому є нотки гіпнотичних мотивів Project Gemini і ліричність Daniele Lupi. Відсутність помітних акцентів на НЧ дозволяє зберегти цю єдність та плавність.

ПІСЛЯМОВА

Swecci Audio Feather — це надпотужний претендент на опцію номер один у своєму сегменті для шукачів нейтральної подачі, від якої не тягне в літургію. Динамічний, збалансований звук, без жодних слідів штучності, живий та теплий, ще й чудова сцена на додачу. Вибагливі до джерела? Частково — в більшій мірі до його рівня, адже грати ці навушники створені явно не від посередніх джерел. “Згодуйте” їм гарний сигнал — і на виході отримаєте відповідний результат.

Молодші Swecci більше нагадують характером флагман, ніж Scale. Останні більш динамічні, емоційні, причому це не проявляється константою — мова про чудову здатність навушників у пікові моменти видати більше всього: динаміки, емоцій, драйву — тим самим додатково це підкреслюючи. Безумовно, Scale — чудова і смакова модель, проте мій смак обирає для себе Feather не просто в рамках модельного ряду виробника, а й як головного претендента на заміну пенсіонерів Solaris.

Feather — це універсальний солдат. З якісним та нейтральним джерелом, що здатне розкрити їх просторові здібності, ці навушники задовольнять вас явно набагато сильніше, ніж ви того очікуєте, якщо керуєтеся виключно (хоч і немалою) їхньою ціною.