html { scroll-behavior: smooth; }

ВСТУП

Розпочинаючи “цикл” про Stax’и, я не був впевнений, що на моєму столі з’явиться важка артилерія від японців. Так, Stax SR-009s це ATACMS у світі навушників. Або навіть щось більш потужне та далекобійне. Якщо відкласти всі деструктивні аналогії, то ми маємо справу з чимось на кшталт Сікстинської капели або “Над прірвою у житі” у вимірі аудіофілії. Обидва витвори – умовний пік їхніх авторів, а для Селінджера – це єдиний, по-справжньому відомий твір. Ось і постають Stax SR-009s чимось таким – піковим, неосяжним, неперевершеним у буквальному сенсі. Але ми знаємо, що таким монстрам, як Stax, не бракує знань, амбіцій та впевненості, щоб дивувати ринок новим рівнем звучання знову і знову… як і новим рівнем цін, куди ж без цього. 

Починаючи знайомство із Stax SR-009s (а тут я додам, що живив їх я від Stax SRM-T8000, про який ми також обов’язково поговоримо) я зрозумів, що скільки б тобі не здавалось, що в аудіо тебе вже немає чим здивувати, завжди знайдеться щось таке, що зруйнує твою впевненість в цьому постулаті. Ледь не з першої ноти SR-009s змусили мене позбутися скепсису старого та побитого аудіофільським життям оглядача. Але про все, і про ноти зокрема, по порядку. 

“S” у назві моделі натякає на те, що вона є не чимось унікальним, а послідовником моделі іншої. Так, до s’ки флагманом японців була модель Stax SR-009, яка також заслужила статус ледь не референсу та взірця нейтральності та роздільної здатності. Здавалось би, ось ваша модель, вона – еталон та недосяжна для багатьох, майже всіх, планка. Чого тобі ще треба? Але ні, це японці. Ці люди здібні покласти своє тривале життя (ви тільки подивіться на його середню тривалість в цій країні) на доведення чогось одного, навіть чогось простого до ідеалу. Так і зі Stax – маючи на своєму рахунку легендарні моделі, SR-009 зокрема, вони підготували SR-009s. Про безпосередні технічні відмінності між ними, а також, чим SR-009s заслужили на таку різницю в ціні порівняно з лінійкою Lambda, ми поговоримо окремо. 

Отже, перед нами “нащадок” референсу та взірця. Правда, інтригуюче? Не кожного дня збираєш сетап майже на півмільйона гривень…

УПАКОВКА ТА КОМПЛЕКТАЦІЯ

Упаковка в Stax SR-009s статусна – вона відповідає статусу моделі. Але тут немає явного “пилу в очі” типу шкіри чи цінних матеріалів. Цінні матеріали тут безпосередньо в навушниках, але про це далі. 

Якщо вам вдастся побороти жабу та дружину, то знайдете ви навушники в середині величенької коробки, виконаної з гофрокартону (професійним оком визначу, що це профіль D), оздобленої якісною поліграфією, захищеною глянцевим лаком. Ех, сумую я за робочими днями поряд з лінією Bobst SPO 1600, де якраз такі процеси відбувалися. 

Суто естетично Stax’ам не вдалося перевершити інших японців, Fostex, чиї коробки для Fostex th-90x серії з точки зору оформлення не перевершити нікому, хіба що Moondrop в очах фанатів аніме. Але, тим не менш, дизайн зроблено з душею та розумінням справи. Замість зображення навушників, як у випадку з Lambda, маємо сріблясто-золотий ансамбль на чорному фоні, а саме – спрощене зображення драйвера в корпусі. В центрі маємо візерунок армуючого “скелета” статорів електростатичного драйвера. Виробник вирішив не розмінюватися на дрібнички на кшталт характеристик та технологій, а також ви не знайдете тут позначки Hi-Res.

*шокуюсь по-аудіофільськи. Виявляється, можна виробити феноменальний продукт і не поставити це клеймо. Страшне!

Цікавіше – далі. В середині коробки безпосередня “труна” SR-009s. Це буквально труна, дарма що строго у формі паралелепіпеда. Коробка зроблена з деревини, не відомої особисто мені екзотичної породи і зовні вкрита шаром тонованого червоного лаку. На кришці нанесено назву бренда та ще нагадування про те, що навушники виготовлені в країні походження бренду, тобто в Японії.

Але цікаві нюанси на цьому, фактично, закінчуються, бо в середині під поролоновою ковдрою на ложементі лежать SR-009s. І все. Ну, хіба що можна згадати звичний ковпачок для фірмового 5-pin коннектора на кабелі. Документація дбайливо спакована в шпарину між стінками картонного боксу та скринею. Все. З іншого боку, кейс для транспортування, наприклад, тут недоречний. Серйозно, ви плануєте тягати з собою навушники за 4500 доларів, до яких бажано мати ще більш дорогий і важкий, як моє життя, підсилювач? Ось і воно. Але от стійка для навушників… Привіт Fostex’ам. Вона б тут була доречною, особливо з урахуванням ціни. На поличку поставив би SR-009s поряд з катаною та колекцією орігамі. А так – ніт. Кабель, до речі, не відокремлюваний. 

Коли бачиш таку комплектацію у навушників по ціні Mazda 6 середини 2000-х років, то сподіваєшся всім серцем, що все пішло у звук. І, хай йому грець, так воно і є.

ДИЗАЙН

Подивіться на Лямбди. А тепер на SR-009s. І знов на Лямбди, і знов на SR-009s.

Зовсім нічого спільного. Прямокутна кутуватість, яка буквально дихає утилітарністю та функіоналізмом, пішла, поступившись своїм місцем округлості. Проте функціоналізм врешті решт нікуди не пішов. Навушники не мають нічого спільного з тими самими Fostex’ами та Focal’ами, в корпусах яких використані цінні породи деревини та натуральна шкіра. Ні. Тут, звісно, порівняно з середньою лінійкою пластику вже небагато менше – він застосований тільки в оголів’ї. Загалом воно таке саме, як в SR-L500/700, принаймні, я відмінностей не помітив. Легке, зручне, з м’яким ременем із еко-шкіри та тим самим механізмом фіксації. 

А от далі – все інакше. І форма, і матеріал. Корпуси чашок зроблені з алюмінію, з нього ж виготовлені і направляючі, які дозволяють рухатися чашкам та забезпечувати комфорт при використанні Stax SR-009s. 

Фейсплейт, захисна решітка, також металеві. На відстані вона здається майже прозорою, оголюючи золотаві статори, проте це враження оманливе. Вона, по-перше, захищає систему електростатичних драйверів, по-друге, слугує вільному проходженню повітря для забезпечення тієї легендарної легкості, швидкості та невимушеності звучання електростатичних навушників.

Чашки доволі великі, амбушури легко охоплюють вухо, при цьому вони не надто пишні завтовшки. Амбушури гібридні, тут використана як еко-шкіра, так і натуральна. З натуральної шкіри тут виконано ту частину амбушур, яка торкається безпосередньо тіла слухача. Вони трохи скошені, тому з посадкою та комфортом назагал проблем немає. 

Stax SR-009s дуже легкі, всього 441 грам (583 разом з кабелем). На голові їх ледь відчуваєш, сила прилягання в них невелика, тому якась активність з ними на голові чи, навпаки, прослуховування лежачи – ідея не з найкращих. 

Щодо кабеля, то тут він стандартний, Stax’івський, мідний (ступінь чистоти 6N) зі срібним покриттям. Формат – той самий. 6 ниток, розташованих паралельно та покритих щільним діелектриком. Якщо щось працює – не чіпай. 

Дизайн – тут скоріш про “зручно” та “практично”, ніж про “красиво”. Це, звісно, не шедевр аскетизму в особі SR-L500/700, але дизайн загалом такий, індустріальний. Не витончений, але не грубий. Не лакшері, але й не лофт, так би мовити. Разом з SRM-T8000 вони утворюють органічний дует. 

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ

Коротко про характеристики. Виробник декларує діапазон частот від 5 Гц до 42 кГц, опір 145 кОм, чутливість 101 дБ на 100 Vrms, напруга зміщення 580 В. Отже, майже все так само, як в Лямбд, за винятком діапазону частот, він на дещицю більший. Але не варто ставити знак рівності між SR-009s та SR-L700 mkII. Навіть попри подібність характеристик SR-009s НАБАГАТО більш вибагливі до підсилення за Лямбди. Інвестуючи в топові електростати, не вийде обійтися умовним SRM-D10 або D50. Нажаль. Приготуйте ваш гаманець до придбання чогось великого, дорогого та гарячого. Така вона, сувора правда аудіофільського буття.

То в чому технічні відмінності між Stax SR-009s SR-L500/700, якщо характеристики в них майже на 100% відповідні? А відмінностей тут чимало, і всі вони лежать всередині випромінювачів. Мембрана тут полегшена задля покращення і без того сатанинської перехідної характеристики, проте, вона має намагато менше значення, за статори. 

Електроди SR-009s використовують технологію MLER2 (Multi Layer Electrodes). На відміну від MLER, сам статор виконано в багатошаровій структурі, а також сталеві пластини покривають золотом. Позолота потрібна для зниження резонансів пластин та імпедансу. Окрім того, це дозволяє досягти майже ідеальної рівномірності опору пластин, що в свою чергу призводить до рівномірності розподілу напруги по них. В результаті отримуємо ще менше викривлень і більшу деталізацію, швидкість та насиченість тембрів.

Однак, і це ще не все. В Лямбд пластини статорів були одношарові та штамповані. Грубо кажучи, отвори були виконані методом пробиття під тиском спеціальним штанц-формами. Метод ефективний та дієвий у промисловості, але в даному випадку маємо важливий недолік – неідеальність отриманих отворів на мікрорівні через знос форм. Навіть нова форма лишає по собі шорсткі сліди на поверхні отвору, такі особливості технології. Коли ми говоримо про хай-енд та максимальну прецизійність виробу, то не може бути компромісів. То як подолати цей виклик? 

У випадку з MLER2 було вирішено звернутися до хімії. За допомогою певних сполук, вочевидь кислот, інженери Stax методом витравлення отримали ідеальні по формі та рівні на поверхні отвори. Метод більш витратний та трудомісткий, але результат значно краще відповідає високому статусу SR-009s. Опір повітря, яке рухається разом із мембраною зменшується, що робить звук більш відкритим, живим та чистим. Прозорість, яка взагалі тільки можлива. Але я впевнений, що японці не зупиняться, та для MLER3 знайдуть ще якийсь недолік у другій версії статора, а згодом – і спосіб його подолання. Це точно буде щось нетривіальне!

ЗВУК

А ось і воно. Те, заради чого люди витрачають якісь просто шалені гроші. Звук. Якщо я мав деякі смакові питання до Лямбд, і мені хотілося більше ваги та натиску в нижній половині спектру, то Stax SR-009s це вже ті навушники, які мають задовольнити всіх. Ну, майже всіх, тому що це рівна та нейтральна модель, і декому захочеться чогось більш емоційного, зокрема на НЧ. Але про це далі.

Описуючи звук енд-гейм сетапу, дуже важко підібрати слова. Коли слухаєш техніку за 2-3 тисячі доларів, то там вже звуку по самі вуха і рівень такий, що на ньому можна зупинитися і не відчувати ніякого дискомфорту. Але потім, коли маєш сетап за 10 тисяч, починаєш розуміти, до чого весь той клопіт та витрати. 

Stax SR-009s мають певні риси, які я б хотів виділити, перш за все – це ясність та прозорість. Звук наче матеріалізується якимось магічним чином із повітря. Якщо не вчити фізику в школі, то життя насправді здається сповненим чудес та магії. Звук навушників буквально блискавично з’являється у вашій свідомості. І тут починається чудо психоакустики. Звуковий сигнал перетворюється в електричний струм, який по нейронах потрапляє у скроневу частину мозку. І тут вже наша з вами психоакустика вступає в гру – вона домальовує ту чарівність, яка врешті решт переконує вас, що це не навушники на вашій голові відтворюють звуки, а вони приходять звідкілясь. 

Саме це і роблять Stax SR-009s. Змушують ваш мозок сприймати їх роботу не як роботу навушників, а як щось інше. Наприклад, роботу оркестрової трупи чи джазового бенду. І все це з феноменальними виразністю та прозорістю звучання.

По-друге, це чутливість. І мова не про звичну чутливість – кількість дБ звукового тиску на 1 мВт потужності. Мається на увазі чутливість до відтворення звукового сигналу. Вони грають абсолютно все. Як скрипить старий наче світ стілець виконавця. Як третій скрипаль облизує губи. Що фонить не до кінця встромлений джек в лівому куті приміщення студії. Як хористці не вистачає повітря, і вона робить потужний вдих. Вони просто відіграють все, безумовно та цілком.

Але без жартів. Ця прозорість, чутливість та всеохоплюючість чудово проявляє себе в ембієнті та споріднених жанрах. Тут ви не почуєте більше, ніж з іншими висококласними навушниками. Але те, як SR-009s відпрацьовують деталі… Те, які вони контрастні саме на мікро рівні – ось що визначає різницю. Вони буквально вимальовують кожен елемент мозаїки – дуже чітко, з підкресленими межами та строгими контурами. Шалена деталізація, виразність, чутливість – це візитна картка Stax’ів, але саме SR-009s це демонструють на взірцевому рівні. 

Stax SR-009s створює перед нами широчезну сцену, високу, з помірною глибиною. Це не уявна тривимірність, це ближче до масштабного живопису, наприклад роботи Альтомонте “Битва від Віднем”. Двомірне зображення, яке створює вражаючу глибину за рахунок перспективи. Та насичене ясними та чіткими деталями. SR-009s поєднуючи масштабність з прекрасною технікою відтворення наповнюють своє епічне полотно інформацією і змістами. Нереально атмосферний трек із Дюни Вільньова тут слугує гарним прикладом. Гарним, але одним з.

Третє – динаміка, живість та емоційність. Навушники не є емоційними, як ми зазвичай нарікаємо на моделі, де технічність йде на другий план, поступаючись саме емоційній складовій. Коли робиться ставка на низькі частоти та додаткову енергетику в макродинаміці. SR-009s жваві та прудкі, вони пульсують, вони як жива електрика. Саме так в них звучить Fear of the Dawn Джека Вайта. 

Його гітара в SR-009s – чиста електрика, шалена, небезпечна та заворожуюча. Кожен риф та соло – це жива дика істота, це мустанг, якого здатний опанувати тільки кращий з кращих вершників. І це якраз про SR-009s. Це – вершник, який здатний контролювати необ’їждженого мустанга. І попри цю шаленість (закладену в трек, а ніяким чином не додану навушниками), Stax забезпечують мікроскопічну деталізацію та приємну шорсткість звучання. 

СЦЕНА

І, нарешті, четверте – це панорамна сцена. В цілому нічого нового, саме “панорамність” закладена в концепцію звучання Stax. Але тут це поняття розвивається та реалізується максимально. Сцена будується за принципом концертного залу, і мова не про місцеву філармонію. Це великий зал, і ви в ньому далеко не у партері, а скоріш в амфітеатрі. Образи вимальовуються чітко, ясно та реалістично, але на певному віддалені від вас. Побудова сцени менш інтимна, ніж декому хочеться, але широка. SR-009s створює потужні “фланги” насичуючи їх як деталями так і повітрям. Фронт сцени подається вражаюче яскраво, але при цьому не перемикає фокус уваги слухача з країв. Пропрацювання філігранне по всій лінії уявної сцени. 

Що стосується глибини, то навушники не форсують ешелонування у звичному розумінні цього аудіофільського терміну. Питання не в якості розділення планів, а саме в побудові. Тут присутній саме ефект концертного майданчика: сцена будується перед вами, але вона не позиціонується від вас. Інакше кажучи, якщо передній план сцени сфокусований, то ми маємо виразну інтимність подачі, здебільшого за рахунок нижньої середини та вокалу, але це добре відокремлює та підкреслює просторове нашарування.

З SR-009s не так, бо інтимність – це не про них. Вони відіграють вокал чарівним чином, АЛЕ без створення потужного емоційного зв’язку з вокалістом. Ти не відчуваєш близькості, тактильності образів. Відчуття спостереження здалеку не покидає вас весь час прослуховування SR-009s. Це навушники-мікроскоп та навушники-телескоп одночасно. Ви наче спостерігаєте за небесними світилами крізь відстань, але в той же самий час ви можете розглядати найдрібніші деталі наче під мікроскопом. І тут перед вами постає справжнісінький всесвіт звуків. SR-009s – це ваш персональний аудіофільський “Джеймс Вебб”, проте на щастя – коштують вони трохи дешевше. 

Якщо треба епік, то звернемось до Циммера. Ось тут SR-009s звучать неперевершено. Ця масштабність посилена тим, як відпрацьовано живі інструменти нижнього спектру. На виході маємо 100% вражаючої картини в чистому вигляді. Перкусія створює потужний фронт, а струнні та духові розганяють фланги. Вишенькою на торті виступає хор. Шалена динаміка та при цьому легкість і повітряність. 

Ще окремо скажу про те, за що хвалив Lambda. Це м’якість. Коли ми кажемо про м’якість, описуючи ті чи інші навушники, то ми цим часто-густо маскуємо брак деталізації чи чіткості, структурованості звучання. Навушники Stax та SR-009s звучать м’яко по-справжньому. Оксамитовість та комфортність попри шалену роздільну здатність на насиченість деталями – це те, що вони дають слухачеві. Навіть дуже сильно спаплюжені мастерингом записи можна слухати без шкоди своєму слухові та відчуттю прекрасного. Вони наче створюють умовний бар’єр між вами та найгострішими та різкими моментами твору. 

Але не думайте, що вони маскують всі проблеми запису та мастерингу. Вони витягують на світ божий кожні помилку та недолік. Вони нещадні та невблаганні до бруду в фонограмі. Проте, SR-009s це подають таким чином, що не викликають відразу до запису. Просто ставлять вас перед фактом, а не змушують перемкнути композицію. Тому якість контенту – це першочергове завдання власника Stax SR-009s. Але, я думаю, що людина, яка просвітлена настільки, що дійшла до такого сетапу, вже не має сміття в медіатеці.

Електростати швидкі. Якщо ми говоримо про SR-009s серед інших електростатів, то це, безумовно, Хусейн Болт у світі навушників. Японцям вдалося досягти такої перехідної характеристики, яка не доступна майже нікому. Атаки блискавичні, звуковий сигнал начебто взагалі немає фази наростання, він наче матеріалізується (це все-таки хвиля, тобто явище цілком фізичне) миттєво, але швидкі не лише атаки, а й зтухання. Попри цю швидкість, SR-009s сварити за недостатню протяжність обертонів я б не став. Вони не форсують парціальні тони, як це роблять багато інших моделей, але дають скоріш насиченість обертону, на противагу тривалості. Завдяки цьому ми не отримуємо артефактів у вигляді піску та зерна на записі. Раджу знаходити час для відвідувань концертів. Розуміння того, як звучать живі інструменти, дуже добре допомагає оцінювати апаратуру для відтворення звучання цих інструментів. Оцінка техніки крізь призму того, як це звучить in-vivo, робить процес об’єктивним. Принаймні мала б.

Після зв’язки Stax SR-009s+SRM-T8000 мій звичний сетап з Solaris SE видається мені повільним. Звуки наче повільніше виникають в повітрі, наче рухаються плавніше і неквапливо. Ефект слоу-моушн, так би мовити.  

НИЗЬКІ ЧАСТОТИ

Порівняно з Lambda ми маємо суттєво більшу віддачу знизу, зокрема на суб-НЧ. Справа навіть не в більш рівній АЧХ в цій області, а в тому, що SR-009s звучать на НЧ більш вагомо. Вони не втрачають притаманної електростатам швидкості, але це не заважає звучати їм переконливо та створювати приємний тиск, здатний лоскотати барабанні перетинки низькочастотними хвилями. 

НЧ мають рівний характер, мід-бас не має помітного виділення чи підкреслення. Енергетика діапазону рівномірно розподілена по всьому нижньому спектру. З урахуванням космічного рівня деталізації маємо одні з найінформативніших низьких частот. Шкода, але не можу порівняти SR-009s з Utopia в цьому аспекті. 

НЧ рельєфні та мають просто картографічну топологію. Навушники вимальовують для нас мапу басових шельфів з вражаючою старанністю. При цьому їм вистачає і “фізики” – НЧ-образи не страждають від нестачі маси та переконливості. Вони звучать натурально, а їхні проекції реалістичні, проте це актуально не завжди. 

Якщо порівняно з Lambda переконливість басу зросла і я вже не відчував легкий брак маси на електронних жанрах, то в жанрах важких все-таки була присутня незначна нестача саме натиску в області бас-бочки. Трохи бракувало драйву та агресії в звучанні.

Титульний трек з нового альбому Arch Enemy (раджу поціновувачам MDM) дещо втрачає агресії та драйву з SR-009s. Коли слухаєш його на Solaris, їхня додаткова вага НЧ відчувається не додатковою, а необхідною. Stax не форсують цю складову, в результаті отримуємо брак панчу та макродинаміки. Бочка, яка відчувається як вантажівка, що мчить на тебе на червоне світло, в Stax’ах не має таку вбивчу потужність. Натомість вони шикарно прозорі та демонструють зразкове розділення партій (і не феноменальний рівень запису). Щодо цього, остання Gojira на SR-009s залишила набагато більш приємне враження, зокрема, жанрово. Брак драйву на НЧ на Fortitude був відчутний суттєво менше. 

Мабуть, це єдина царина, де електростати, принаймні поки що, відчувають себе не в своїй тарілці. Звісно, якщо ви басхед, то вам буде бракувати басу (скоріш маси та акцентів, бо з глибиною та інформативністю тут все в чоколяді) і в інших жанрах. Звісно, це справа звички – після кількох годин прослуховування музики на SR-009s мої Solaris здаються ну дуже басовитими. Все в цьому світі – відносне.

Проте не металом єдиним. Стівен Патрік Морріссі в цій композиції класно компонує звичайні електричні інструменти (умовно віднесемо бочку до них) з синтезованими низькочастотними партіями. Зокрема, ритм-секції. Stax SR-009s відтворюють цей умовний “удар” дуже реалістично. Без натяку на мякість, сама лишень чіткість, артикульованість. Ледь не сказав “різкість”, але тут є і маса. Синт-партія задає ритм, динаміку, тут немає місця для на кволості.

Така прозорість та чутливість допоможе послухати партії бас-гітари на Use Your Illusion та and Justice for All. На першому, як каже мій товариш, він місцями взагалі не впевнений, що вона там є. А про другий, точніш, про те, як робився мастеринг оригінального альбому, всі ви, мабуть, чули. 

Отже, НЧ отримали підживлення порівняно з Lambda (та порівняно з SR-009, наскільки мені відомо), проте все ще лишаються рівними та паритетними відносно іншої частини діапазону. Вони не можуть дати надпотужної динаміки інших моделей, зокрема динамічних, проте, мають зразкові атаки, контроль та сатанинську роздільну здатність. Вони не створюють тиск, але при цьому захоплюють вашу уяву блискучою передачею деталей. Це створює казкові візерунки низькочастотного шельфу. 

СЕРЕДНІ ЧАСТОТИ

СЧ в Stax SR-009s нейтральні та безжально деталізовані. Тут нейтральність полягає не в холодних тонах або навіть навмисно технічній подачі. Вони чудовим чином можуть передати як найдрібніші нюанси, а й настрій, емоційний стан та температурне забарвлення. Тобто ми не маємо справу з “теплим” чи, навпаки, “холодним” саундом за замовчуванням. SR-009s вміло транслюють фонограму, чутливо та дбайливо відтворюючи її вміст, йдучи далі звичайного надточного відтворення звуків. 

“Приготували” це в дуже делікатній манері, коли особливості забарвлення не підсилюються для більшого ефекту та виразності. Навпаки, маємо трохи відсторонене звучання, нам не згодовують СЧ-діапазон, ми не стоїмо посеред бурхливого потоку. Ми наче спостерігаємо з відстані, але так ми отримуємо повне уявлення про об’єкт нашого спостереження. За рахунок шаленої деталізації навіть таке спостереження не дозволить загубитись ані звуковій інформації, ані емоційно-виконавчій. Це не банальна V-шка з проваленими СЧ, це в принципі така собі театрально-панорамна презентація, де жоден елемент композиції не позиціонується відносно іншого з явним підкресленням, чи, навпаки, придушенням.

Тому СЧ Stax SR-009s я б назвав не емоційними, а скоріш емоційно-достовірними. Достатньо лише послухати жіночий вокал. Наприклад, Ліанну Ла Хавас. 

Її голос звучить неперевершено. Навушники з більш інтимною презентацією додають ефектності подачі, але за нею ми втрачаємо можливість сповна оцінити чарівний голос Ліанни. Саме позиціонування її образу тут вокалоцентричне, він в фокусі. Але SR-009s не висуває його додатково вперед. Тут немов образ Ла Хавас у світі софітів, які виділяють її фігуру у притушеному світлі бекграунду. Чому саме ця композиція? На мою думку, саме тут тембральне багатство виконавиці розкрите на повну. 

Шикарний голос з неймовірно насиченим тембром, а сама подача емоційна та чуттєва. Виконання ніби відбувається на двох рівнях: вербальному та рівні відчуттів. SR-009s, окрім того, що шикарно відтворюють оксамитовий, глибокий та мальовничий тембр виконавиці, ще й грамотно підтримують градус емоції, щоб не порушити хиткий баланс занадто емоційної подачі та, напроти, подачі з емоційності дохлої риби. 

Через стриманий мід-бас нижні СЧ звучать дещо тонко та незвично для слухачів навушників з акцентом в області ВНЧ-НСЧ. Цей стик зразково рівний та нейтральний. І все ж я не звинувативував би тут Stax в браку натуральності. Уявлення про образи та їхні властивості вони передають, але не страждають гіперреалізмом роздутих мас та об’ємів. Вони точні в своєму реалізмі. Можливо, навіть занадто. Як то кажуть – всі ми любимо ті чи інші спотворення, і на тому базуються смакові вподобання. Stax SR-009s це про те, коли ці спотворення зведені до мінімумів. А чи вподобати звук як є – то тільки ваш вибір.

Це взагалі навушники не про перебільшення. Вони збалансовані у всьому, зокрема, в динаміці. Звісно, якщо ви шукаєте масу та натиск (пригадайте мою тезу про роботу SR-009s з важкими жанрами), то вони можуть вас не вразити. Вони взагалі не вражають чимось конкретним та не мають якоїсь кілер-фічі в звуці. Але якщо їх розглядати в цілому, то вони – так, скоріш за все стануть одкровенням. 

Але не жіночими голосами єдиними, Кейв також звучить розкішно. Трагічно, похмуро та зловісно. Домінуюча нижня частина спектру не створює “зибучих пісків”, які поглинають крихкі верхи. Прозорість, артикульованість та виразність ставить все на свої місця, не гіпетрофучи образи та не затуляючи їх один одним. 

ВЕРХНІ ЧАСТОТИ

Коли берешся за огляд навушники з таким прайсом, чекаєш мальовничих та неймовірних ВЧ. Мова навіть не про підфарбовування, не приведи боже. А про максимальне пропрацювання дальніх ВЧ та відповідну шорсткість. Обертони – ми прагнемо їх, ми очікуємо розділення та тривалості зтухань. 

Все це актуально та справедливо у випадку топових динам чи планарів. Але ми маємо справу з електростатами, та ще й з флагманськими. Вони працюють від точності та звукової достовірності, зокрема, завдяки своїй швидкості. “Розплатою” за це є те, що на верхніх частотах SR-009s не поводять себе так, як ми звикли чекати від топів. Вони шалено швидкі, а точність діапазону вражає, без перебільшення. Вони вкрай інформативні та насичені дрібницями звучання. То в чому їхня фішка, чи, так би мовити, особливість? 

Завдяки цій швидкості вони такі ж швидкі на фазі зтухання. Якщо у випадку з низькими частотами це покращує контроль та структурованість звучання (я взагалі не дуже полюбляю занадто протяжні НЧ, коли на фазі “розширення” можемо мати клопіт), то з верхнім діапазоном це іноді скорочує протяжність обертонів. Іноді – тому що тут слід розділяти присутність зтухання за тривалістю та насиченістю. Ось з другим SR-009s поводить себе, як справжнісінький флагман. Знов таки, я не можу по пам’яті порівнювати SR-009s з Utopia чи Stelia, занадто давно я їх слухав, але тут я не впевнений що казково дорогий берилій не спасує перед електростатичною системою MLER2. 

Інший бік медалі – тривалість. Так, зтухання швидші, ніж очікуєш від топу. Зрозуміло, що це не поміряти з секундоміром, а спеціалізованого обладнання я не маю. Тому всі ці спостереження – суто суб’єктивні висновки. Наша з вами галузь взагалі вкрай суб’єктивна. 

Проте, Stax SR-009s, попри надзвичайну детальність та відсутність милосердя до поганих записів, звучать м’яко та плавно. І ось ця м’якість та плавність, окрім того що береже нас від надмірної різкості, дзвону та піків на ВЧ, дивним чином компенсує швидкість затухань. А завдяки неймовірному відображенню дальніх ВЧ, маємо розкішно нашаровані верхні частоти, натуральні верхні частоти. Що саме вам цінніше – точність та натуральність, чи естетика та майстерне забарвлення – тут вже, знову ж таки, питання суто смакове. 

Вже використовував цей трек, але геній Джонса як композитора, так і майстра запису, змушує звернутися до нього знову. Перкусія в аранжуванні на других-третіх планах, вона насичена духовими та струнними. SR-009s не порушують цей позиційний баланс, проте подають перкусію шалено – деталізовано, прозоро, окреслено. Високі ноти відтворені м’яко, плавно, водночас артикульовано. Плавність забезпечує нашарування та те саме повітря. 

ВИСНОВКИ

Якщо вам вистачило терпіння та канапок з кавою, щоб дістатися цього розділу, я вас вітаю. Знайомство зі Stax SR-009s доводить, що компанія не дарма просить за ці навушники такі гроші і що SR-009s – це прямий конкурент топам. Але є одне але – вибагливість до підсилювача. Все-таки треба тримати в голові, що електростати – це ще й електростатичний підсилювач, а з SR-009s малою кров’ю обійтись не вийде. Якщо ви готові пройти цей шлях (Via dolorosa), то ви в якості винагороди отримаєте дійсно неперевершений рівень звучання. Так, SR-009s не форсують естетику запису та не намагаються вас вразити на короткій дистанції. Але вони розкриваються поступово. Чим більше і довше ви слухаєте, тим сильніше ви прагнете переслухати старі треки та взятися за пошук нових. 

Stax SR-009s – це коли нейтральне та не підфарбоване звучання подається таким чином, що здатне заволодіти вами і не відпускати аж поки не закінчиться плейліст чи альбом. Хто знає, які галактики та сузір’я ви відкриєте через вашого персонального Джеймса Вебба.