Незалежний аудіоексперт
Аудіофіл-графоман
Команда Era in Ear
Незалежний аудіофіл
Експерт з Hi-Fi та High-End напрямку
Адміністатор
Аудіофіл
Незалежна аудіоекспертка
Трохи нетиповий сьогодні буде огляд. Як правило, знайомити вибагливу публіку доводиться з новинками, які потрапляють на тебе на обмежений час. Вони лишають по собі емоції, враження, іноді надовго врізаються в пам’ять. А сьогодні буде трохи не так: новинкою нашого сьогоднішнього героя назвати важко. Адже Musical Fidelity M6si вийшов аж у 2016 році. А оригінальна версія, без “s” – аж у 2009!
Другим фактом, що робить цей огляд незвичним, є те, що це мій підсилювач. Після довгих-довгих пошуків, переглядів відгуків, перечитування форумів вибір було зупинено саме на цій моделі. Трохи ризикував, без прослуховування, а я у випадку з портативом звик мати змогу послухати все, що фізично знаходиться в Україні. А тут – навпаки, тобі треба або шукати техніку десь в когось, або їхати в салон, в інше місто, де її можна послухати. Проте, тим моїм читачам, хто не знайомий з тяготами стаціонарного стерео, я скажу, що прослуховування апаратури не у своїй КДП (кімнаті для прослуховування – в мене це за сумісництвом ще й вітальня) – це як майже те саме, що слухати навушники чужими вухами. Трохи більше інформації, ніж, скажімо, почитати мій огляд.
Ото я і кажу – ризик. Але нам, авдіофілам, не звикати до нього. Ми щодня ходимо по лезу ножа невиправданих витрат, тому разом більше, разом менше – жодної різниці.
В цю хворобу мене затягнула саме портативна тема: плеєри, навушники, портативні комбайни – все, що дозволяє слухати музику в дорозі та мати той рівень звучання, що у випадку зі стаціонарним стерео коштуватиме набагато дорожче.
Але в міру росту рівня мого сетапу я відчув потребу і в нормальному стерео. Погодьтеся, Edifier R2700, хоч і напрочуд гарна мультимедіа акустика, яка може прослужити вам 18 років (а це для підписників телеграм-каналу Ери), це все-таки трохи задалеко від наших з вами орієнтирів. І тоді я обзавівся таким собі впевненим початковим (дуже впевненим у своїй початковості) хай-фаєм: парою Dali Oberon 5 та підсилювачем з вбудованим ЦАПом Marantz PM6006. Згодом це було доповнено ЦАПом Aune X8, якому було зроблено максимальне прокачування у вигляді заміни ОП та БЖ.
І от вже зараз, за кілька років після цього, коли природно з’явилось бажання робить наступний крок в аудіо, я взяв паузу та зважив все ще раз. За ці роки в портативному сегменті відбулось стільки змін, що тепер доцільність апгрейду особисто для мене змінила свою цінність. Якщо раніше за тисячу доларів можна було придбати чудові навушники, з верхнього сегмента, відмічу, то тепер, щоб отримати суттєвий приріст на фоні мої поточних (вже чотири роки як) Solaris, мені треба було б віддати вже під 3 тисячі. І я б не сказав, що той приріст буде дійсно вартий цих грошей. А який буде? – це риторичне питання, не відповідайте.
І тут я збагнув. Що за ціну сучасних топів можна придбати акустику верхнього хай-фай сегменту, тобто замість пари крихітних навушників вагою в кільканадцять грамів можна придбати пару колонок по 20 кг кожна. Таке собі порівняння, але ж. Така сама ситуація з підсилювачами. Звісно, порівняння не сильно життєздатне, тому що хай-енд в стерео коштує десятки тисяч, і це тільки за один компонент, я вже не кажу про кабелі та що компонентів там не два, далеко не два. Проте, ця думка покою не давала.
Тому з погляду максимізації ефекту я зупинився саме на апгрейді стерео. Скажімо так, враховуючи всю умовність порівняння сетапів портативних та стаціонарних, мав бажання довести рівень домашнього стерео до рівня портативу. Це формулювання, як на мене, найбільш прийнятне. Та й ефект від такого апгрейду буде більш помітний, погодьтесь.
Але новим колонкам потрібно що? Правильно – новий підсилювач. Я не буду вас знайомити зі всіма перипетіями пошуку і вибору, а просто познайомлю, власне, з підсилювачем. Скажу лише, що критерії були такі:
І як бонус: щоб був сервопривод ручки регулювання гучності. Дружині подобається, як воно само по собі крутиться. В процесі дізнався, що є канал, де автор (“Говорящі руки”, хоча там скоріш не “говорящі”, а такі, що спілкуються вигуками) тестує ручки регулювання гучності. Заспойлерю: ручка Musical Fidelity M6si йому зайшла.
Musical Fidelity було засновано в 1982 році Ентоні Майклсоном. Містер Майклсон – це не просто аудіоентузіаст та бізнесмен. Він ще й музикант-кларнетист. До самостійного плавання по бурхливих хвилях аудіо Ентоні прийшов після співпраці з Michaelson & Austin, де він був партнером і відповідав зокрема за розробку.
Першим продуктом Майклсона в статусі одноосібного керівника/розробника/збірника Musical Fidelity був «The Preamp».
Preamp мав власну привабливість. Малий, але з індустріальним характером. Його перемикачі нагадували органи керування бойовою машиною.
Варіанти входу з рухомим магнітом і рухомою котушкою були передбачені в окремих гніздах, але щоб перемикнутися з одного на інший, потрібно було зняти кришку, щоб отримати доступ до двох маленьких перемикачів усередині. Як бачите, пристрій був непересічний, і Musical Fidelity заявили про себе в повний голос.
Звичайно, передпідсилювач потребував відповідного підсилювача потужності, і він був названий на честь його дизайнера, доктора Мартіна Вінсента Томаса. У своєму оригінальному форматі взуттєвої коробки з підсвіченою назвою на передній панелі підсилювач потужності 100 Вт+ Dr Martens Thomas чудово візуально збігався з попереднім підсилювачем і був напрочуд потужним. Але від цього дизайну справи досить швидко відмовилися. Погодьтеся, таке важко продати було навіть тоді:
Було ще чимало цікавинок, зокрема з незвичним дизайном. Чого тільки варті XA-50 – моноблоки у форматі циліндра з циліндричними ж ніжками.
Зараз Musical Fidelity має по-справжньому широкий асортимент лінійок в різних категоріях і сегментах. Від доступного впевненого хай-фаю до початкового хай-енду. Тут підсилювачі NuVista, і сучасні комбайни Encore, які ще й до купи вміють програвати компакт-диски.
В 2017 році містер Майклсон вирішив відійти від справ – так в 2018 році компанія увійшла до аудіофільського картелю Карла-Хайнца Ліхтенегера, простіше кажучи, Pro-Ject придбав Musical Fidelity. Мені цікаво, чи розробкою підсилювачів Pro-Ject займались фахівці MF, чи все-таки це незалежна розробка?
Musical Fidelity M6si постачається в традиційній подвійній коробці, транспортній та більш нарядній білій. В цілому по пакуванню все стримано і функціонально. Ніякою надмірної поліграфії, окрім назви компанії та інформації про вміст. Натомість в середині все надійно зафіксовано вставками з полістиролу. Це на краще: мандрувати йому з Тайваню (саме туди перенесли виробництво дбайливі економісти з Pro-Ject) по всьому світу.
В коробці ми знайдемо: детальну інструкцію – таку, знаєте, старорежимну, у форматі А4, скріплену кільцями, кабель живлення, пульт ДК з батарейками, брендовану ганчірку для догляду, виконану з матеріалу, схожого на оксамит, пару білих рукавиць – feel like a sir (вони мені ДУЖЕ знадобились, коли я розпаковував білі Rubicon) ну і сам підсилювач.
M6si, як і подобає справжньому англійському джентльмену, завітає до вашої оселі вдягненим по такому високому випадку. Підсилювач дбайливо запакований в м’якенький мішечок, а не в якийсь сто разів перероблений поліетилен. Дрібничка, але відбувається підхід та ставлення виробника до своєї продукції. Шкода тільки, що колір мішечка один – чорний – незалежно від кольору підсилювача. Власне, саме шасі завжди чорне, а відрізняється тільки колір передньої панелі. Він може бути або чорним, або срібним, але в обох випадках ручка регулювання гучності срібна.
В цілому комплект достатній, а ставлення виробника до виробу і передбачливість додає балів до загальної оцінки. Пульт ДК трохи розчаровує – він нагадує пульти з дев’яностих. Розрахований на керування всіма пристроями лінійки M, має купу зайвих кнопок. Ще в мінус віднесу те, що кнопки регулювання гучності дуже дрібні. Тут або змиритися, або знайти зручний smart-пульт і налаштувати його. Я обрав перший варіант. Це ви ще не бачили пульт від CD-програвача (в мене і таке є), після нього я готовий на будь-який пристрій керування.
А ось і пульт від Музи
M6si виглядає так, що одного тільки погляду достатньо, щоб зрозуміти, що в підбирання паличок гратися тут ніхто не збирається. По-перше, це стає ясно, коли ви його тільки несете додому. Бо важить він в упаковці понад 21 кг. Щоправда, без пакування “всього” 16,6.
Це класичний такий інтегрований підсилювач, 440 х 400 мм, заввишки 125мм. Хотів зробити стек з програвачем, поставивши останній M6si, але в наявну тумбу це вже ставати не хотіло ну ніяк. Менше з тим.
Одразу впадає в очі, що бічні панелі – це радіатори, які відводять тепло. А воно буде, це вам не клас D. Чорна верхня кришка, приємно шорстка на дотик, має невеликий скок донизу в районі радіаторів. Передня панель – товстезна алюмінієва плита – має чудову текстуровану поверхню. Це не звичний полірований шматок алюмінію, це дійсно трохи грубуватий на дотик метал. Мінус – мікропори поверхні аж бігом збирають бруд з пальців, навіть якщо ви їх щойно помили. Ось для чого рукавиці.
В лівому верхньому куті розташовано логотип та назву моделі. По самісінькому центру – велику та дууууже приємну в експлуатацію ручку регулювання гучності. Зайве хочеться підкрутити гучність саме руками, а не з пульта – вона має приємний, трохи тугуватий хід і дає відчути вагон Ват за товстезною панеллю фасаду.
На нижній частині панелі розміщено індикатори та селектори входів. Як селектори використовуються невеликі кнопки – тобто входи можна обирати одразу, який вам потрібен, а не прокручувати всі, як це, наприклад, було реалізовано в мене на старому Marantz. Трохи окремо винесено кнопку stend by та три функціональні індикатори: живлення, режим очікування та mute.
Ось тут найцікавіше. Задня панель містить достобіса органів комутації та навіть керування. По-перше, до ока кидаються дві пари великих та якісно зроблених клем. Іншого і не чекаєш від підсилювача за таку ціну. Пар тільки дві, тому ніякого вам бі-ампінга. Але якщо є бажання можна організувати бі-вайрінг, звісно. Клеми, до речі, брендовані.
У верхній частині задньої панелі ще є пара тригерних входів-виходів, для організації монобрендової системи. Нас то не дуже займає. Куди цікавіше нижче.
Йдемо зліва направо. Одразу бачимо USB-вхід. І тут я одразу скажу, що це, мабуть, той вхід, якого ви будете уникати у разі придбання Musical Fidelity M6si. Але про це потім. Отже, за ним маємо пару балансних входів XLR (а ось залучити їх вам, скоріш за все, доведеться). Далі – фоно-вхід з перемикачем MM/MC. Так, вбудований фонокоректор підтримує і головки з рухомою котушкою, на жаль чи на щастя, в мене немає в господарстві програвача, тому можу тільки поділитися тими відгуками про роботу фонокоректора, які я чув – він напрочуд гарний. Цілком конкурує з середньобюджетними рішеннями й дозволить вам довго-довго не дивитися в бік саме цього напряму апгрейда вінілової системи.
Далі аж шість пар всіляких RCA. AUX/HT з відповідним перемикачем – це опціональний вхід: або класичний AUX-вхід на передпідсилювач, або вхід на кінцевий підсилювач у випадку підключення до ресивера. В такому разі гучністю керує сам ресивер. Це потрібно, якщо ваша система ДК має у складі великі та вибагливі фронти, яким бракує зазвичай кволого підсилення багатоканального ресивера. Треба бути обережним і не перемкнути випадково в режим НТ – вашим колонкам це навряд чи сподобається.
Далі ще три входи – без вигадок та затій. І ще пара виходів: лінійний та з передпідсилювача, тобто з можливістю регулювання гучності. По факту маємо всього сім різноманітних за функціоналом та призначенням входів та два виходи. Я залучив частину: до AUX під’єднано телевізор з його лінійного виходу, до CD самі здогадайтеся, до балансного – або ЦАП, або DX220MAX. USB не чіпаю – ЦАП це найбільша вада M6si, краще б його тут взагалі не було, якщо чесно. Є та й годі.
Наче нічого не забув. А, ще роз’єм живлення. Комплектний кабель живлення звичайний, звісно, не соромно ним користуватися, проте, апарат вимагає якогось удава. Я поки на півдорозі в цьому сенсі. Використовую свій старий товстезний кабель з німецької міді. Повірте, різниця між стоком та ним помітна. M6si смокче Вати як не в себе, і “місток” між ним та електромережею має бути відповідний. При всій умовності того, що відбувається за межами розетки. Коли вмикаєш живлення на MF M6SI, світло на пів секунди помітно тьмяніє. Не дивно – ви бачили який там тор в середині? Але про то далі.
Musical Fidelity M6si видає 220 Вт на канал на 8 Ом та 400 Вт на канал на 4 Ом. В діапазоні від 20 Гц до 20 кГц (+0 -0,1дБ) виробник гарантує КНС не вище 0,007%, а співвідношення сигнал/шум 107 дБ.
Фоно-вхід має номінальну чутливість 3 мВ для ММ-головок та 4 мВ для МС. Співвідношення сигнал/шум складає 84 дБ, а вхідний опір 47 кОм (змінювати не можна). Асинхронний USB-вхід допотопної версії 1.0, неназваний ЦАП підтримує цифровий сигнал не вище 24 біт 96 кГц. І проблема навіть не в цих 24/96, я б волів, аби там стояв Wolfson WM8741 з такими параметрами та гарно приготований. Тоді б цей вхід дам би фору багатьом сучасним рішенням на суперпродуктивних Д/С чипах. По-перше, це дійсно шумний вхід. З RCA або XLR ми маємо нульове шипіння. Фонової роботи підсилювача не чутно навіть на високих рівнях гучності.
А от на USB – чутно. По-друге, на фоні інших моїх джерел (Firdac Mini, DX220MAX, Muse Model Eleven) цифровий вхід M6si відверто мильний, йому бракує роздільної здатності, він вщент програє в побудові явної сцени. Наскільки круто це робить M6si з нормальним джерелом, настільки посередньо – з власним ЦАПом.
А тепер трішки аудіофільської “порнухи”. Подивіться тільки на ці нутрощі. Впевнений, не так ви собі це уявляли. Але такі вони, британські інженери. Все по ділу, нічого зайвого. А тепер подивіться на якогось японця, навіть за менші гроші. Там від текстоліту та конденсаторів, від екранів та радіаторів, від магістралей дротів нема буде місця для доморощених любителів модифікацій. А тут – майструй досхочу.
В центрі тут, безперечно, величезний тороїдальний трансформатор, що забезпечує окремі лінії живлення для попереднього підсилювача та пари підсилювачів потужності. Так, кінцевих підсилювачів тут два. Якщо подивитися на це інакше, Musical Fidelity m6si – це попередній підсилювач в одному корпусі з моноблоковими підсилювачами потужності. Інженери в оновленій версії просто розділили ці секції та розмістили компонентну базу на окремих платах. При цьому живлення та транзистори налаштовані таким чином, щоб “перші вати” віддавати в режимі, максимально наближеному до класу А. Тобто зі значним струмом спокою. І навіть при невеликій гучності M6si відчутно так нагрівається та електро харчується за обидві свої щоки, прикриті радіаторами. А рахунок виставлять вам.
Коефіцієнт демпфування виробник не заявляє. Але я знайшов заміри, яки показали вкрай низьке значення – в районі 40. З іншого боку, цей показник не є абсолютом. Більшість підсилювачів мають сотку, наприклад, Hegel’і – понад 1000! Тому не варто цю цифру розглядати як щось визначальне. Коли слухаєш M6si, останнє про що ти задумуєшся – це демпфер-фактор. Та й про якісь ТТХ. Він невблаганною волею Вольтів, Амперів та Ватів підкорює собі вашу акустичну систему та вашу увагу.
На відміну від портативного хай-фаю та хай-енду виробники компонентів для “великих” систем” не так сильно загострюють увагу на елементах та технологічних рішеннях. Хіба що у випадку пристроїв, в 5-10 разів дорожчих за M6si. Це традиційний транзисторний підсилювач в класі AВ, енергоозброєний та виготовлений по традиціях англійських інженерів аудіо в дещо не типовому форматі – відокремлених передпідсилювача та пари кінцевих підсилювачів. Така собі класика, яка зазнала апгрейда.
У випадку звуку великих систем зовсім не хочеться йти по алгоритму “Враження в цілому – НЧ – СЧ – ВЧ”. Це девальвує саму концепцію побудови стерео системи та гонитви за саундом. Мені то буде складно після 100+ текстів зі сталою структурою. Але я спробую, адже, впевнений, це не останній подібний огляд. Щось мені то підказує.
Musical Fidelity M6si це не англієць у Нью-Йорку, це англієць десь посеред Йоркшира у твідовому костюмі та оксфордах, з чашкою чаю і стрілками годинники біля 17:00, тобто 5 PM. Це англієць до мізків кісток. І я зараз не про “англійський звук”. Такі ярлики тільки шкодять, тому що хтось послухає бюджетний Cambridge і створить собі таку “картинку” того англійського звуку, що більше ніколи не його захоче почути.
Англійський він в іншому. Спершу, при першому знайомстві та відповідному підборі композицій, він здаватиметься стриманим, строгим, пунктуальним та уважним до деталей. Він буде ретельно та скрупульозно розкривати вам шар за шаром в композиції, розмотуючи оберт за обертом цей клубок з образів та шлейфів.
Але варто стрілкам його Бремонта віддалитися від 5 PМ, а чаю в його чашці магічним чином перетворитися на стаут, цей манірний джентльмен набуває інших рис: відкритості, теплоти, харизми. Це вже не той містер з Оксфорд стріт, а трохи задирливий чолов’яга, якому скорше місце в пабах Хакні, ніж серед гламуру Челсі.
Говорячи людською мовою, це впевнено транзисторний підсилювач зі всіма його патернами, який водночас вміє в лампові принади: коли треба показати тепло, глибину, тембральну насиченість та плавність. Тільки при цьому позбавлений головної вади ламп завдяки маленькій Battersea, розташованій під його капотом.
Мабуть, перше, від чого мені ледь не перехопило подих, коли я вперше почув Musical Fidelity M6si вже у тандемі з Dali Rubicon 6, це динаміка, це його вміння одночасно видати зразкову перехідну характеристику і при цьому з легкістю, не пітніючи, керувати масою. Те, як M6si відтворює фізичні властивості звукових образів і при цьому не втрачаючи динаміки, не може не вражати. Об’ємні та тілесні, образи рухаються в просторі без жодних видимих зусиль, звуки наче народжуються, існують та вмирають у повітрі, без будь-якої участі підсилювача та акустики. Звуки відв’язані від джерела, вільні, автономні.
Тут я поясню: я десь зо три місяці жив з M6si та парою поличних колонок Rega Kyte, тільки не тих, які вони випустили кілька років тому у корпусах з епоксидної смоли. А оригінальних, які випускались на початку 90-х років минулого століття. Це невеличкі поличники з 4-дюймовим мід-басовиком та твіттером. Неймовірно співочі, мелодійні, але з браком баса. Наскільки вони чарівно грають джаз та акустичні жанри (якщо тільки там нема контрабаса на передньому краю), настільки вони неспроможні грати динамічні жанри – рок, електроніку та, прости господи, метал. Англійські колонки до англійського підсилювача я підключав англійським кабелем DNM Precision Solid Core 2. Десь в шухляді дуже сумує моя британська віза.
Ці Rega я слухав до цього моменту з трьома іншими підсилювачами: маловідомим китайцем в класі D, своїм Marantz PM6006 та DIY транзисторним підсилювачем, в походженні якого, як з боку складання, так і з боку проєктування, в мене сумнівів не було. Більш менш бас вони видавали тільки з Марантцем після маніпуляцій з темброблоком, чого я, ясна річ, не люблю. З іншими джерелами це був суцільний сумний сум.
Коли я, як раз в переддень Різдва, під’єднав Kyte до M6si, то не знаю, хто більше був ошелешений – я чи ці колонки, які, гадаю, ніколи в їхньому довгому житті не підключали ні до чого подібного. Суб-бас ці 4-дюймові паперові дифузори, з рештою, народити не змогли (хоча було видно, як вони то намагались), але мід набув такої щільності, текстурованості та ваги, якої не було ані з тим жахом опіумного наркомана з Піднебесної, ані з DIY-ампом, ані навіть з Марантцем, який додаванням басу кількісно ще й помітно додавав потужності та демонстрував брак структурованості в подачі НЧ-діапазону.
А тепер уявіть, що цей монстр може робити з парою 20-кілограмових Рубіконів, які обладнані нехай і 6-дюймовими вуферами, але парою на канал та й не тільки в діаметрі справа.
Я мав безліч більш динамічних варіантів з більш потужними НЧ. Проте, тут питання не в кількості, а в том, як вони записані і як вони звучать власне на самій системі. Об’ємний, на межі з гіпертрофією бас, чудово структурований та рельєфний. Тут M6si нагадує атлета, який хизується статурою. Але не перед журі на “Містер Всесвіт”, а перед публікою десь на пляжі: дивіться, який я, але я можу ще й ще більше. Просто, ВАМ і ЗАРАЗ того не покажу.
Динаміка, розмах і напір – ОК, з таким тором та грамотною схемотехнікою це є єдине, що можна очікувати від підсилювача. Погодьтеся. Проте, M6si нагадує іншого персонажа, що народжений пером не англійського, правда, але шотландського автора Джекіла / Гайда. За цими м’язами та кістками, жилами та товстою шкірою прихована відмінна пластичність, доскіпливість та дивовижне вміння поводитися з найтендітнішими аспектами фонограми.
Там де від підсилювача не треба давати прокачування повітря та пробивати вам по діафрагмі, Musical Fidelity прекрасно себе почуває, розриваючи такі свої риси, як делікатність, витонченість, плавність та натуральність. Стосовно останнього я відмічав саме ті патерни, які підкреслювали власники підсилювача з аудіофільських форумів, що роками вже володіли цією моделлю та встигли переслухати її з безліччю джерел. Це ледь помітний, але таки помітний, ламповий характер подачі: велика увага до опрацювання тембрів, як щодо сатурації, так би мовити, з естетичного погляду, так і щодо саме “справжності” звучання. Цим M6si вигідно відрізняється від багатьох транзисторних підсилювачів з великою потужністю – він класно поєднує силу і міць з вишуканістю, що межує з елегантністю.
Після дивовижної продуктивності M6si на електроніці чи важких жанрах, на ЕСМ’івських ембіент-джазових пасажах це наче інший підсилювач. Він повністю перевтілюється, і звучить відповідно до матеріалу, змінюючи характер, темперамент, опановуючи норов власного “Гайда”. І цей ще кілька хвилин тому згусток м’язів, який буквально сочиться ватами, починає м’якесенько так шелестіти тарілочками й видавати такі протяжні шлейфи, що про його напір геть забуваєш.
Але це не та м’якість, яка була притаманна моєму старому Marantz’у. Звісно, порівнювати їх немає жодного сенсу, але це суто питання подачі. Тут мова йде більше про обережність та витонченість при відтворенні саме тих моментів, де це потрібно. Звук лишається зібраним, точним, це справжнє Ultra-HD в аудіо площині.
Мелодійна, трохи меланхолійна композиція, з гарно побудованою просторовістю. Позиціювання образів відтворено з маніакальною точністю, а їхнє “зображення” подається з такою ж маніакальною увагою до деталей, навіть найменших. Головне тут те, що M6si не намагається бути лабораторним генератором сигналів – він зберігає цілісність композиції як єдиного твору, це полотно, а не клапоть.
Ця точність та увага до деталей робить M6si чудовим пристроєм для прослуховування компонентів системи. Звісно, при належній стереопарі, підключеної до нього. Нижче ви знайдете детальний опис того, з чим я його слухав. Тут лише скажу, що M6si чудово демонструє відмінності між джерелами аналогового сигналу, міжблоковими кабелями (тут я навіть на двох пристроях тестував, які давали змогу одночасно виводити сигнал з різних виходів). Та яке там! Прозорість M6si вказала, з якої саме програмної платформи для відтворення мені більше подобається звук! Так, Roon, Audirvana чи умовний minim server звучать по-різному. Як і по-різному звучатиме потік з Qobuz, пущений напряму, або через Roon чи Audirvana. Це вже якась наркоманія, здається, але це так.
Тембральна точність, роздільна здатність, натуральність образів – з цим все зрозуміло. А як у Musical Fidelity зі сценою, як він передає об’єм? В мене не краще розташування АС в кімнаті, винен, але не маю змоги розставити інакше. Принаймні поки що. І можу сказати, що M6si відмінно вміє розширяти наявний простір, створюючи його віртуальне продовження.
Так, на альбомі Animals, ремастері 2018 року в частині Dogs є канонічний лай собак. На моїй старій системі він лунав чітко з правого каналу. Він мав чітке походження і напрямок і звучав “в обличчя”. Коли я дійшов до цього альбому, то лай був вже не в передній напівсфері, а йшов чітко праворуч, з боку стіни. Така дрібниця, звичайний ефект, семпл, але він неймовірно яскраво підкреслює здатність M6si з належною акустикою відв’язати звук від джерела та розширити межі уявного простору.
Тепер найулюбленіший спосіб відпочинку – це зручно всістися у “світ-споті”, закрити очі та уявляти те, що ти чуєш. Таке собі тренування аудіоуяви. До слова, цей ефект більш виразним виявився при відтворенні цього ремастера на 20-річному CD-програвачі Muse Model Eleven на чотирьох PCM1704. Не вінтаж, звісно, але назвемо це “MILF-аудіофілія”.
Серед згаданих критеріїв пошуку була й універсальність – вміння однаково якісно працювати зі всіма жанрами, яки я слухаю. І переважно, і навіть деколи. Це: класичний рок, джаз, ембієнт, блюз, всіляке інді, трохи електроніки та металу (MDM, грув, треш тощо), та навіть не гребую лоу-фаєм. Цей критерій був особливо важливим після кількох років з Marantz’ем. Його тепле, м’яке та обгортальне звучання добре працювало з акустичними жанрами, джазом, будь-чим, де відсутні швидкість, підвищена динаміка та агресія.
Особливо сильно це давалось в знаки при огляді інших підсилювачів-комбайнів. Як то Naim Unity Atom чи Matrix Audio Element P. Перший – це взагалі скарб, а не пристрій. Єдине, що його потужність трохи обмежує у виборі АС. Другий – це вже більш потужне рішення. І обидва комбайни не спасували перед жодним жанром, який би я не намагався їм згодувати.
Musical Fidelity M6si показав себе відмінно всюди: завдяки вмінню перевтілюватися з кремезного альфача на повну протилежність, а також внаслідок прозорості звучання (мова йде саме про аналоговий тракт), підсилювач в питанні все жанровості лишає питання лише до акустичної системи.
M6si викликає поклик до хедбенгінгу при прослуховуванні Before I Forget від Slipknot і змушує серденько завмирати, програючи Silver lining Suite Хіромі Уехари. В першому випадку маємо драйв, агресію та кураж, в другому – більш тонку, але не менш потужну динаміку, чутливість та точність відтворення. Чутливість – я б сказав, що це можна відмітити і по відношенню до Before I Forget. Але почуття – різні, буквально діаметрально протилежні. M6si це такий собі візок для емоційних американських гірок. Прокотить вас з вітерцем, змусить лоскотати нервові кінцівки та притисне ваші нутрощі вам до хребта.
Що маємо у сухому залишку? Відверті мінуси:
Хтось, можливо, додав би сюди ще відсутність темброблоку. Але для мене це зайве.
Плюси? Все інше. В цьому випадку все – це звук. Адже звук – це те, заради чого ми й витрачаємо шалені гроші на аудіо. І тому “звук” – це поняття настільки широке, настільки й суб’єктивне. Вкладайте туди все, що захочете.
Як і обіцяв, додаю опис того, що входило/входить в систему:
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Авторизуйтеся для отримання розширених можливостей