ПЕРЕДМОВА

Коли відроджувалась мода на аналогові носії, себто вініл, я це розумів і приймав попри всю недосконалість вінілу як суто по числових вимірах, так і з перспективи експлуатації формату. Тут є певний ритуал, магія, відчуття приналежності до специфічної спільноти, навіть культу, таїнства. Я вже мовчу про те, що прослуховування записів зі стрімінгів та з програвача вінілу, тримаючи в руках важкий та щільний конверт з відмінною поліграфією – це дві великі різниці. Приймаючи все це, я і гадки не мав, що згодом почне піднімати голову як і касетний формат аналогового запису, так і фізичний носій цифрового – компакт-диск, простіше кажучи, CD. А раз так, то треба його на чомусь слухать. Moondrop DiscDream 2 Ultra – один з таких інструментів. І, як будь-який інструмент, має широке коло застосувань.

ЧОМУ ВЗАГАЛІ CD?

Чому мені важко було уявити відродження CD? По-перше, обмеженість формату. Red book обмежений 16 Bit 44,1 kHz. І ніяких вам хай-резів. Є, звісно, HDCD та XRCD, а ще є DVD-audio, який може містити lossless 24/96, ну і SACD ніхто не скасовував з DSD64. Але це доволі нерозповсюджені формати (перші два), DVD-A вмер, не встигнувши народитися, а SACD ще треба знайти та мати пристрій, який їх читає. Так, можна легко записати SACD ISO образ на чистий DVD і мати копію SACD, але не кожен програвач читає такі копії. Мій от – ні.

По-друге, складність процесу. Це треба ВОЛОДІТИ фізичною копією запису. В наш час це звучить майже як виклик. Треба або знайти і придбати альбом, або записати самостійно, не забуваючи, що не це варто робити аби як. Так, це не тривіальний процес. Я для запису використовую CD-RW Yamaha CRW F1, але він останнім часом переконливо просить про сервіс, який наразі знайти нереально. Діагностикою 20-річного різака займатися ніхто не хоче. До слова, подивіться на ebay ціни на Plextor Premium. Як вам?

А ще софт – “найправильніший” софт для запису на Yamaha зі зниженням джиттера, окрім того, що від’їдає до 15 хвилин обсягу запису, ще й вимагає попередньої конвертації в wav і категорично не розуміє CUE. Та й купити – теж та ще задачка. Це переважно барахолки та бариги у відповідних спільнотах в соц.мережах. І коли тобі треба знайти певний альбом в правильному виданні… То це перетворюється на квест.

То які ж плюси? Тут як з вінілом, тільки в мініатюрі. Ти по-справжньому володієш копією, а не слухаєш її з уявної “хмари”. Ти маєш гарну брошуру, а у випадках з “фірмою” багатосторінковий буклет, а іноді – цілий постер-афішу, як на цьому релізі Клептона. А ваш кобуз так вміє?

Ну і, звісно, є суто практичні сильні сторони. Так, тут не буде хай-резів та mqa (кому він взагалі треба?), але це будуть залізобетонні 1411 кбіт/сек, без оптимізації бітрейту, яка відбувається при “пакуванні” WAV у FLAC. FLAC – це не формат, це контейнер для WAV, який дозволяє зменшити розмір файлу без втрат у якості. А що там іде з умовного Deezer чи Tidal – ще те питання.

Третій резон – СВ відкривають доступ до цікавого парку техніки, а саме до CD-програвачів вищого рівня. Мова тут в першу чергу про стаціонарні рішення, побудовані на топових чипах Analog Devices, Texas Instruments та Phillips. Мультибітних чипах. Хоч зараз і відбулось відродження ЦАП на дискретних компонентах, мультибітні мікросхеми робити не почали й малоймовірно, що почнуть.

Можливо, цей розділ і зайвий, і ви його пропустите, але мушу поділитися думками, чому позабуті формати повертаються.

ПАКУВАННЯ ТА КОМППЛЕКТ ПОСТАВКИ

DiscDream 2 Ultra постачається в компаній (співставно з його розмірами) коробці. Це біла коробка, з і стриманою, але стильною поліграфією. На верхній кришці, окрім логотипа і назви моделі, традиційно зображена дівчина в стилі аніме, яка крокує по поверхні, стилізованій під кришку DiscDream.

Знизу можна знайти детальну інформацію про продукт та виробника, а також основні специфікації. Збоку, окрім лого та назви моделі, стильно, як на мене, нанесли позначки кнопок програвача. Симпатично.

Комплект поставки мінімалістичний: окрім самого CD-плеєра, це USB A-C кабель для підключення його до ПК та зарядки, а також мануал. Мануал одразу кидається в око – як для CD-програвача він якийсь великий. І не дивно: якщо його розкласти, то він перетворюється на постер із зображенням дівчини з коробки. Руки на стіл, панове, ми тут про авдіо розмовляємо. Або вдаємо такий вигляд.

В цілому все. Наче більше і не треба, але коротенький mini-toslink кабель був би не зайвий.

ДИЗАЙН ТА ЕРГОНОМІКА

Достатньо один раз побачити DiscDream, щоб закохатися в нього. Moondrop в дизайн вміють, тут не посперечаєшся. Жодних тобі скруглень, чи складних форм – суровий, мужицький, прямокутний. Алюмінієвий. І чималий: 154х169 мм по кришці та 32 мм заввишки. І важить при цьому 700 грамів. Враховуючи це і той факт, що верхня кришка позбавлена будь-якого замка, я б навряд відніс DiscDream до портативних пристроїв. Навіть попри те, що він має буфер та сервомеханізм компенсації вібрацій. Звісно, в сумці чи наплічнику його можна носити, але чи варто?

В фокусі дизайнера перебувала кришка – вона являє собою решітку, завдяки чому видно диск, закритий тонким склом. І естетично приємно, і захищено. Така решітка зробить задачу розбиття скла досяжною хіба у випадку отримання плеєром критичних пошкоджень в принципі. 

Що по торцях. Лицева панель містить крихітний oled-дисплей, на якому відображається у випадку відтворення CD номер композиції та час відтворення, індикатор батареї та порядок відтворення або просто горить індикація роботи в режимі ЦАП. Основну площу панелі займають клавіші, що слугують керуванню роботи програвача: стоп (довге натискання переводить в режим підключення до ПК), відтворення/пауза (або mute у випадку роботи в режимі ЦАП), дві клавіші навігації, клавіша вибору режиму відтворення та спарена клавіша керування гучністю. 

На правому торці розміщено 3,5 та 4,4 мм виходи на навушники та 3,5 мм комбінований лінійний/оптичний вихід. Тому для підключення DiscDream 2 Ultra до ЦАПу потрібен буде mini-toslink кабель або відповідний адаптер. На задньому – повзунок живлення та USB type-c. USB тут працює тільки на вхід, тому rip’ать CD не вийде. Це якщо раптом ви таке планували. До речі, лінійний вихід – не лінійний, а регульований, тому зауважте на це.

На лівому торці нема нічого, знизу – 4 чіпкі ніжки для надійного розташування на столі.

Кришка відкривається відносно туго. Але я б не став все-таки активно пересуватися з DiscDream в своїй сумці. Під нею доволі глибоке заглиблення для CD та передбачено достатньо місця для ваших пальців під час встановлення або знімання CD.

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ

Moondrop DiscDream 2 Utra побудований на парі чипів Cirrus Logic CS43131. Тобто має повноцінну балансну архітектуру подвійного моно, з окремими трактами підсилення для лівого та правого каналів. Непогано як для CD-плеєра. В роки мого юнацтва (так, я встиг покористуватися тривалий час такими пристроями) такого не було. От були часи, яке там dual-mono, була музика і не важливо, на чому ти її слухаєш.

Завдяки CS43131 DiscDream приймає PCM до 32 біт 384 кГц та DSD аж до DSD256. КНС на рівні вражаючих 0,00058% на 1 кГц у разі використання в якості ЦАП та 0,00177% при відтворенні CD. Динамічний діапазон теж залежить від режиму роботи: 93 дБ для CD та 131 дБ для USB-підключення (на балансному підключенні). Власне, для CD більше і не треба, адже в середньому ДД red book складає 96 дБ. 

З “вихлопом” ситуація двояка: 4,4 мм вихід забезпечує до 222 мВт на 32 Ом (4 Vrms), 3,5 мм – 112 мВт (2 Vrms). Звісно, це явно більше за ті програвачі, які були в мої юні роки. Але на тлі ТТХ сучасних DAP навіть нижнього цінового сегмента, та навіть “свистків”, це не переконує. З іншого боку для iem навіть не дуже чутливих це більш ніж достатньо, і в цілому вистачить навіть для нетугих повнорозмірів. Але ж я знаю, як віддячують за гарне підсилення навіть чутливі iem. Більше ватів, вольтів – кращий контроль. Аби не було шипіння. До речі про шипіння, його тут очікувано немає. 

Але є інше шипіння: двигуна. Звук обертання диска достатньо гучний, вочевидь, в навушниках ви його не почуєте, навіть, якщо це будуть відкриті повнорозміри. Але при прослуховуванні акустичної системи з DiscDream В якості джерела в паузах між треками це шипіння вже чути.

ЦАПм ЦАПами, але якщо не серце, то очі будь-якого програвача оптичних дисків – сюрприз-сюрприз – це головка лазера, від якої залежить якість зчитування та, відповідно, подальшого перетворення і кінцевого звучання. Moondrop очікувано не розкривають специфікації головки, але кажуть, що “professional”. Щодо роботи DiscDream з CD зробив кілька спостережень. 

Перше. Чутливість до стану CD. Маю як нові, свіжозаписані CD, так і оригінальні видання, яким вже років самі уявляєте скільки. Мій стаціонарний програвач навіть ті, що язик не повернеться оцінити як NM навіть з кількома мінусами, читає без зупинок і проблем. Але це пристрій рівня hi-end. DiscDream з такими компактами іноді проскакував фрагменти.

Друге. Тепер похвалю за якість. З точки зору контейнера CD переважає цифру у форматі файлів або хмари. Ну от подивіться: зрозумілий формат і якість (тут без варіантів 1411 кбіт/с), якщо тільки це не записаний mp3 якимись не чистими на руку піратами, відсутність процесу транскодингу, немає процесу передачі цифри, який відрізняється від інтерфейсу до інтерфейсу. Самі порівняйте звук з різних смартфонів (iOS, Android) та різних програмних програвачів (UAPP, FiiO etc). Або під’єднати ЦАП до Windows лептопа, а потім до мака.

Що, власне, я і зробив. Я не буду вдаватися у відмінність звучання між ними, я зауважу на наступному. Я порівнював 2 альбоми (The Dark Side of the Moon, видання до 50-річного ювілею, та Rome від Danger Mouse та Даніеле Лупі), які записав належним чином на CD, з ними ж в контейнері FLAC, які я програвав через мак зі встановленою Audirvana Studio. 

Якщо вебплеєр qobuz, що на макбуці, що на windows лептопі, показав відмінність у характері звучання DiscDream як ЦАПа проти роботи в якості CD-програвача, то у випадку CD vs Audirvana була зафіксована скучна нульова нічия. Іншими словами, як я не шукав, але різницю не почув. Це говорить про дійсно високий рівень механізму зчитування. Згоден, експеримент так собі, заснований виключно на власних вухах. Але й на невідмінну істину не зазіхаю. 

І ще один плюс – DiscDream вміє запам’ятовувати місце, де ви зупинились. Навіть, якщо ви міняли режим з CD на DAC. До слова, живить все це батарея на 3500 мАг, що дає близько 8 годин безперервного відтворення компакт-дисків.

ЗВУК

Почнемо з уточнення. “Звуковий” розділ буде переважно про враження щодо DiscDream саме як програвача компакт-дисків. Як писав вище, при належному підключенні до ПК можна отримати ідентичну якість звучання. З поправкою на можливість гонять хай-рези та, чого вже там, native DSD.

Звук DiscDream 2 Ultra має чітке тепле спрямування. Він плавний, без нарочитої м’якості, і скоріш текучий, ніж схильний до підкресленої дискретності. Подача по-приємному суцільна, цілісна та музикальна. Контрасти легко помітні та добре пропрацьовані розділення, але ці нюанси не лежать на поверхні. Ultra концентрує нашу увагу більше на макроаспектах звучання, ніж на аналітичній складовій.

Подача побудована на середньо центричності – СЧ акцентовані і водночас слугують, так би мовити, прикрасою DiscDream. Приємне насичення, аналоговий характер та чудова передача вокалу – і СЧ стають “фічею” Ultra. Але при цьому відмічу деякі моменти на краях діапазону: декому бракуватиме нижнього баса, а дальні ВЧ не рекордні за протяжністю та нашаруванням. Все-таки це пристрій свого цінового сегмента, тим більше з дуже нетривіальним функціоналом, за який теж потрібно платити.

Динаміка гарна, основна енергія зосереджена в макро-площині, але і дрібні нюанси подаються жваво. Плеєр не звучить скучно чи мляво. Так, він плавний – звук його важко назвати швидким, але це більше особливість, аніж недолік чи вада. Тут або ви приймаєте це, або – ні. DiscDream має свій стиль, в якому прослідковується характер Cirrus Logic – музикальні середні частоти, які знаходяться в фокусі відтворення. Так, ЦАПи не звучать, звучить вся обв’язка, але тут мене не переконаєте, більшість пристроїв на CL, які я чув, має саме такий характер.

СЦЕНА

Сцена ширше середньої, і на Solaris будується непоганий простір, явно розширюючи поле звуку за межі черепної коробки. Тут все просто – я не можу ані посварить, а ні якось похвалити. DiscDream просто якісно робить своє діло. Завдяки повністю чорному фону досягається гарне відчуття простору, проте, він не рекордний. Об’єм дійсно непоганий, образи крупні, добре візуалізовані, представлені з гарною вертикальною проєкція.

Побудова хоч і компактна та сфокусована, але вокал займає окреме місце: його багато і він попереду. Приємна музикальна подача, з чудовою передачею емоцій та гарним відпрацюванням дрібних нюансів.

БАС

НЧ мають округлий, плавний характер, з креном у бік макродинаміки і помітно меншим акцентом на текстурах. Бас глибокий, але нижні НЧ помітно менше насичені, як масою, так і енергією, ніж мід-бас.

Середні баси класно “працюють” з насиченою та динамічною серединою, утворюючи суцільний злиток енергії та мелодичності. Але, як на мене, DiscDream 2 Ultra дещо бракує самих нижніх НЧ: їхня присутність відносно зменшується акцентованим мід-басом, який прям-таки гарний. Так, округлий, пружний, не для любителів насолоджуватися уявними шерехатостями музичних поверхонь. 

Я мав деякі побоювання щодо контролю. В наш час 220 мВт це не те щоб мало, але не вражаюче, і в першу чергу це відбивається на макродинаміці та контролі баса. З макродинамікою все у DiscDream добре, він добре відпрацьовує переходи та чудово забезпечує відтворення ритмічної картини. Щодо контролю все вирішується специфікою нижніх НЧ – в гул вони точно не ідуть, навіть на басовитих навушниках і записах електронної музики, наприклад, як на наведеній нижче композиції. А мід, попри свою вагомість та кількісне підкреслення, не втрачає цілісності, окресленості й не вступає в дисонанс з рештою діапазону.

Обожнюю басову партію в Breezeblocks. На переході з куплету в приспів, бас набуває вже титанічної подоби, пульсує, вібрує, але лишається під повним контролем плеєра. Це буквально суцільна стіна, яка, проте, абсолютно не заважає вокальним партіям.

СЕРЕДНІ ЧАСТОТИ

СЧ малюються крупними мазками, в них відчувається гарна синергія з енергійно насиченим серднім басом. СЧ за подачею ближче до комфортної: їм не бракує енергійності та емоційності, але мікродинаміка опанована достатньою мірою, щоб не загубити відпрацювання мікроконтрастів. Як я і казав, DiscDream 2 Ultra – це не рішення для критичного вислуховування.

СЧ теплі, насиченні, нижня середина масивна. Тут добре працює баланс між інструментальними образами та вокалом. І вокал, і решта образів подаються крупно, вагомо і плавно, без домінації одного з них. Головний патерн тут – це плавність та текучість. За рахунок цього (тобто шляхом акцентованої деталізації) досягається чудовий рівень аналоговості та реалізму. 

На інших шальках терезів – дещо спрощена подача та превалювання фактури над текстурністю. Чудово передається “тіло” звука, його фізичність, відтворені об’єми не порожні, вони мають вагу, проте, рельєф звуку, дрібні нюанси, які доповнюють картину звуку в цілому (реверберації, обертони) подаються простіше. В цілому DiscDream – це не стільки про аудіофілію, скільки про естетичне поринання у світ золотої епохи цифрового звуку. Не поза полем аудіофілії, але на межі з меломанією та любов’ю до красивих речей.

Я пораджу цей альбом, в даному випадку, не конкретну композицію, а весь реліз – він неймовірно цілісний та переповнений стиль. Колаборація відомого німецького альт-саксофоніста Якоба Манца із гуртом міжнародних грув-джазових виконавців. Альбом сповнений заразливих ритмів і мелодій з великою глибиною та стилістичною майстерністю. За участю Роберто Ді Джоя, Карін Хаммар, Тіма Лефевра, Пера Ліндвалля та Бруно Мюллера. Просто 45 хвилин чистого джазового настрою. DiscDream чудово передає настрій та творчий тріп музикантів, сфокусовуючись саме на цьому аспекті. Чудова технічність виконання, звісно, не лишається осторонь, однак, вона дещо поза центром уваги. Бас-гітара трохи акцентується: вона тут скоріш плавна, ніж артикульована, але звучання зібране та контрольоване. Нижні ноти рясно заповнюють фон та вільний простір, слугуючи контрастом духовим.

ВСЧ доволі пікантні, але добре контролюються. Духові, перкусії жваві, “кольорові”, але подача DiscDream сприяє тривалим сесіям. Альбоми, навіть найбільш “гострі”, на ньому “ковтаються” цілком. CD – взагалі це чудовий формат для прослуховування саме АЛЬБОМІВ. І тримайте пальці від кнопки shuffle подалі.

ВЕРХНІ ЧАСТОТИ

DiscDream 2 Ultra на ВЧ дотримується цілісності стилістичного сприйняття розробниками ідеї пристрою як такого: вони плавні, добре насичені та наділені достатнім рівнем роздільної здатності. “Розщеплення” звуків не надто акцентоване, але все одно подача лишається достатньо прозорою для того, щоб задовольнити потяг до прекрасного.

Насиченість забезпечується переважно по основному тону, парціальні тони трохи відтіняються. Звучання не темне, мова лише про напівтінь. Я б не порадив плеєр ВЧ-фобам в термінальній стадії, але якщо у вас яскраві навушники або ви маєте проблему зі сприйняттям великих кількостей ВЧ, DiscDream вам буде до смаку: і не лишиться без “солоденького”, і не перегодує верхами. 

ВЧ плавні, їм притаманна ця плавність в і затуханні, хоча тут помітна деяка квапливість. Однак, будемо відверті, в пару до DiscDream ви навряд будете розглядати навушники з серйозним потенціалом в плані ВЧ.

Тут я теж наведу цілий альбом, все-таки CD, як і LP, це формат, який спонукає споживати все саме альбомами, а не плейлистами чи добірками. Шикарний альбом каверів пісень Beatles від ікони кантрі Люсінди Вільямс. Я завжди любив пісні Beatles більше у виконанні інших музикантів, ніж в оригіналі. А цей альбом – це просто знахідка. Прекрасні композиції в не менш чудовому виконанні, з легкою патиною вайбів бару, загубленого десь посеред Техасу. Про рівень запису взагалі мовчу – він робився на Abbey Road. DiscDream доволі делікатно подає ВЧ діапазон. Перкусії дещо відведені на другий план. DiscdDream помітно акцентує вокал і гітару, надає гарної об’ємності басу, але ВЧ все-таки перебувають в затінку, хоча плавність звучання в них приємна, т.я. запис сам по собі доволі яскравий.

Якщо що, не хвилюйтеся, до плейлистів (на Spotify та Qobuz) я не додавав альбоми цілком. Додав по одному треку.

ПОРІВНЯННЯ З DM13

А як же я міг лишити вас без порівняння з хітовим FiiO DM13? Це одночасно і схожі, і різні плеєри, як за звуком, так і за начинкою та функціоналом.

ФОРМАТ ТА МОЖЛИВОСТІ

FiiO DM13 належить до ретро-лінійки виробника. Туди також віднесені касетний плеєр CP13 та програвач вінілових платівок TT13. Не знаю, DM13 важко віднести до чогось, пов’язаного з “ретро”. Хіба що через основний формат, який він підтримує, тобто CD.

DM13 набагато більше відповідає поняттю “портатив”: по-перше, він помітно менший (38 х 145 x 29 мм проти 169 х 154 х 32 мм) та легший (450 грамів проти біля 700), по-друге, він має замок кришки, тому випадково ви її не відкриєте, ніяк. Хоча обидва пристрої мають систему захисту від вібрацій. Але у DM13 її можна відключити, що є, звісно, плюсом. DM13 явно зроблений, щоб стати доповненням до FiiO K11 та/або SR11. Можна отримати гарненький стек.

DiscDream має можливість працювати як ЦАП, натомість DM13 пропонує деякі інші опції, які можуть стати в нагоді. Перше, на чому акцентував би, це настільний режим. Ні, він не збільшує потужність вихідного каскаду, як ви могли спершу подумати, він дозволяє зберегти ресурс АКБ. В цьому режимі плеєр живитиметься напряму від USB, оминаючи батарею. За виключенням повного розряду акумулятора – в такому разі він примусово увімкне зарядку.

Друге – це Bluetooth, точніше наявність його в спеціальній версії. Це версія з прозорою кришкою, що ще й естетично додає плюсів. DM13 підтримує кодеки до aptX HD, підтримки LDAC не заявлено. І третє – найбільш екзотичне та, можливо, наймеш затребуване – це функція CD-ріпінгу. DM13 може скопіювати ваш CD в формат wav на зовнішній носій, під’єднаний до плеєра через USB-C інтерфейс. Два нюанси: це швидкість х1 (хто пам’ятає процес, той зрозуміє) та виключно формат FAT для носія.

Тобто DM13 більш портативний, але з класною опцією для десктоп-сценарію роботи. До того ж має надо дачу до оптичного виходу ще й коаксіальний, а балансний навушниковий за сумісництвом може працювати і як лінійний. Який тут, так само, є регульованим насправді.

ОСНОВНІ ТЕХНІЧНІ ВІДМІННОСТІ

Основні відмінності дві. DM13 побудований на більш висококласній мікросхемі ЦАП – на парі CS43198, який, наприклад, стоїть в iBasso DX300, DX260, Topping D30 PRO, Hiby R6 III, Cayin N6 III (в одній з плат), FiiO K11, FiiO Q7 та в новенькому iBasso Nunchaku.

ЦАП ЦАПом, але головне тут інше: навушниковий вихід DM13 втричі потужніший за DiscDream. DM13 видає 660 мВт на 32 Ом по балансу проти 222 мВт Moondrop’івського програвача. Хоча останній не страждає від браку контролю, зайві мілівати будуть доречні для розширення кола навушників, які можна поєднати з DM13. При цьому автономність при використанні дротового підключення в DM13 не поступається DiscDream 2 Ultra – це від 8 до 10 годин.

Відмінність в характері звучання плеєрів не дає можливість сказати, чи чутно цю різницю в потужності з точки зору контролю НЧ. Скоріше так, ніж ні, але в цьому діапазоні плеєри демонструють геть різне бачення побудови тонального балансу.

ПОРІВНЯННЯ ЗВУКУ DM13 ТА DISCDREAM 2 ULTRA

Тонально DM13 подає звукову картину у більш збалансованій манері. Це в першу чергу виражено у роботі з краями діапазону. Також врівноваженість та нейтральність помітні у побудові сцени та дотриманні пропорції звукових образів.

DM13 не будує помітно більшу сцену. Але сприйняття її саме таке. Це досягається шляхом відмінностей у підході до образів та тембральної вертикалі. Щодо останнього, то співставність звукових образів більш природня, їхня візуалізація відштовхується не стільки від компактності, скільки від стриманості. В результаті сприйняття сцени змінюється: DM13 дає більше повітря і простору за рахунок більш просторого розташування не гіпертрофованих образів. 

Тонально DM13 також дає більш нейтральне бачення. В першу чергу це бас. Я б не сказав, що він глибший за той, який забезпечує DiscDream 2 Ultra. Але DM13 не робить настільки явного акценту на середньому басу, в результаті нижні НЧ набувають більше презенса, а сам мід помітно менш округлий та панчевий. Натомість DM13 трохи краще працює у передачі мікродеталей низькочастотного діапазону. Це все ще не той рівень аудіофілії, до якого ми звикли на уявних сторінках цього блогу, але FiiO вдалося закласти в цей ретро-пристрій більше сучасного підходу до звуку і, головне, свій фірмовий характер. Так, DM13 це пристрій з типовим звуком FiiO – нейтральним та з увагою до деталей в межах технічних можливостей системи. 

Так само і на протилежному краю діапазону. ВЧ більш окреслені, артикульовані, DM13 трохи більше уваги приділяє мікродинаміці та “розпаду” звуку. Від чого звучання набуває кращої голографічності та вертикальної проєкція. 

СЧ DiscDream більш напористі з помітно більш виразною макродинамікою. Їм набагато більш притаманна плавність у передачі текстур, яку я також можу відзначити по відношенні до DM13, хоча останній все-таки виділяється у роботі з мікроконтрастами. В СЧ-діапазоні DM13 меншою мірою акцентує як вокал, так і інструментальні образи. Вокал добре окреслений, а плеєр добре справляється з передачею тонких нюансів, не втрачаючи при цьому емоційності.

Це дійсно різні пристрої – як за можливостями, так і за звуком. DM13, попри нижчу ціну, своїм характером – підкреслюю, “фірмовим” FiiO’вським – ближче до визначення “аудіофільський”. Так, це звук початкового рівня, рівня входу в цей спосіб споживання музики. Але все-таки DM13 відповідає йому більшою мірою, ніж DiscDream 2 Ultra.

ПІСЛЯМОВА

Не думав я, що коли-небудь оглядатиму CD-плеєри. Ладно, стаціонарні рішення, їх і досі випускають мастодонти аудіо індустрії, як дорогі, так і не дуже. Але портативні… При всій умовності цього визначення по відношенню до плеєру MoonDrop. Чесно кажучи, така думка на мить з’явилась після релізу касетного плеєра від FiiO. Проте, сучасні CD-плеєри це вже не ті пластмасові брязкальця, які були в мене у юнацтві. Це пристрої з цікавим – хоч і не видатним – звуком, з набагато більш прокачаним функціоналом, який віддає данину часу (bluetooth) або спрямованості на непересічного користувача (spdif-інтерфейс або можливість копіювання CD).

Для кого цей продукт? Складно сказати. В першу чергу я міг би порекомендувати обидва плеєри людям, які дивом зберегли колекції компакт-дисків. Це дещо інший формат споживання, ніж прослуховування добірок на стрімінгових сервісах. Це ближче до прослуховування платівок. Так, можна зробити добірку самому і записати, є просто офіційні збірки як окремих артистів, так і VA-добірки, на кшталт, саунд-треків до фільмів (сам маю кілька CD збірок). Але здебільшого прослуховування CD спонукає Вас споживати матеріал альбомами, від А до Я. І це прекрасно, це зовсім інший досвід. Варто спробувати. Як бонус – матимете цікаві буклети.

Але тут варто зауважити, що повною мірою розкрити потенціал пристрою та носія дозволить якісний ЦАП з оптичним, або, у випадку FiiO DM13, коаксіальним входом.