Компанія Meze завжди лишалась у мене на слуху. Напевно, це свідчить про досить правильний маркетинг. В плані того, що я ніколи дуже не цікавився, що там у них, але їх релізи, як правило, не минали непомітно. Більш того, що важливо, вони і не перегинали з агресивним маркетингом, даючи достатньо інформації про свої продукти, але не роблячи релізи надто часто. Ба навіть лімітки, які, схоже, люблять всі, вони не робили занадто часто.

    Втім, що стосується IEMів, то моделі компанії не викликали у мене особливого захвату. Як правило, я люблю більш технічний звук. А Meze скоріше про протилежне – теплий і розслаблений. Це вдавалося їм у всіх сегментах незалежно від ціни та технологій. Відповідно, для мене це було в міру цікаво, але завжди мимо. Тож коли про їх нові навушники Meze Advar почали говорити в ключі, що Meze схаменулись, моя цікавість до них закономірно збільшилась. До того ж, я люблю різні чохольчики, а у них такий є. І він виглядає справді незвично і класно, хоч і не шкіряний. Тож завдяки другові, я нарешті отримав можливість ознайомитись з цією моделлю, і мені таки є що сказати. І про звук, і про маркетинг, і про дизайн.

    Пака та комплектація

    Коробка моделі не дуже великого розміру куб. Майже як чорна коробочка від фонду «Повернись живим». Хто ще не задонатив – саме час. Хто вже задонатив – можна ще трохи докинути, там купа актуальних проектів. Не завадить.

    Meze Advar

    Так от, тут коробочка в суперобкладинці. Глянцевий чорний та матовий чорний – завжди хороше поєднання. Тут воно формує фірмовий геометричний малюнок, що, напевно, цілком може слугувати своєрідним логотипом моделі.

    Той самий логотип є і на самій коробці – теж чорній, але вже матовій.

    Напевно, тут варто зазначити, що Advar – це такий собі румунський оберіг або ж амулет. Та й згаданий візерунок цілком собі карпатський. А Румунія, нагадаю, також вважає Карпати своїми, надто масив Мармароси (або ж румунською Мармареш). Більш того, Карпат вистачає на цілих 8 країн. Тож, підозрюю, любов румунів до Карпат не менша, ніж українців.

    Тож, як задуматись, виходить, що чого тільки з амулетами не робили. Ще тільки у вуха їх не сунули. Від болячок, вроків, поганого бітрейту і піску на високих.

    Втім, повернемось все-таки до коробки навушників.

    Відкривається вона без всіляких несподіванок. І навушники розміщуються теж без них. Просто в вирізах одразу під кришкою.

    І тут один з тих випадків, коли фото не передають розмірів, бо навіть попри не дуже великі розміри коробки, навушники виявились меншими, ніж можна було очікувати по фото. Серйозно, мені одразу згадались, наприклад, Hifiman Re600 або 800 – тут розміри співмірні. Якщо Meze Advar і більші, то не критично.

    Meze Advar

    Під підставкою (передбачена петелька щоб її зручно було підняти) розміщується товстенька книжечка з глянцевою поліграфією та фото як навушників, так і їх автора – Антоніо Мезе.

    Ну, раптом хтось не знав, які вони (і навушники, і Антоніо) на вигляд.

    Так от, під книжечкою і знаходиться той самий чохол, що так гарно виглядає. Він нетипово для навушників не круглий, а скоріше овальний і нагадує кофр для люксових окулярів абощо.

    На верхній половинці є металева плашка у вигляді традиційного для емблеми щита, але не з логотипом Ferrari, Porsche, Lamborghini чи хоча б Maserati, а з лого Meze. До речі, ви дивились нещодавній байопік про Ламборгіні? Якщо ні, то і не дивіться, така нудота.

    Не те, що чохол Meze Advar. Він на змійці, відкривається без несподіванок і має сітчасті кишеньки з кожного боку. Внутрішня сторона кришки має вертикальну поділку, тож якщо комплект і не передбачає мішечків для окремого зберігання лівого і правого навушників, організувати його все одно можна.

    Сам комплект не виглядає дуже розкішно і зберігається в тому ж таки чохлі.

    Там є досить великий фірмовий інструмент для відстібання MMCX, кабель зі стяжкою зі смужки липучки і пакетик з насадками.

    Останні – Final Type E, з якими, гадаю, всі і так знайомі. Тож я підбирав щось інакше.

    На цьому перелік комплекту можна вважати закінченим.

    Meze Advar

    І як на ціну Meze Advar, це здається трохи малувато. Ну або мене таки розбалували китайці, що хочуть додати в комплект побільше всього. Бо, якщо подивитись тверезо, то насадки і так кожен має свої, а зі стоковим кабелем навушники ніхто слухати не буде. А що ж в такому разі ще треба? Все є.

    Кабель

    Це, звісно, не виправдовує стоковий кабель. Він відверто тонкуватий і виглядає дещо благеньким, хоча і м’який та легкий. MMCX на ньому залиті в прозорі корпуси, що, як на мене, виглядає гарно. Решта фурнітури металева. А саме джек – кабель термінований традиційним 3.5 мм – та сплітер. Останній виглядає трохи занадто масивним, але це через загальну товщину кабеля.

    Але, знову ж таки, хто слухатиме навушники за 700 доларів (а саме такий нескромний цінник виставив виробник) зі стоковим кабелем? У кожного аудіофіла, що має честь носити почесний значок Campfire Audio, має бути і хороший кабель.

    Так от, у мене не було. Значок був, а кабелю не було. Вірніше, був, але не на MMCX, а перехідників у мене не було, тому оцінити вплив кабеля на звук я не зміг. Але то вже виправдання, ніби я таки справжній авдіофіл.

    Meze Advar

    Так от, декілька невибагливих варіантів кабеля, а конкретніше – аж один від Fiio – різниці не показав. Тож вона якщо і є, то не така вже велика. Тримаємо на замітці, що це динамічна модель, а вони до заміни кабеля, як правило, якщо не цілком індиферентні, то значно менш чутливі, ніж переважна більшість інших технологій.

    Дизайн та ергономіка

    Ось тут варто відмітити кілька моментів. По-перше, це незвична форма Meze Advar, що поєднує ергономічні плавні форми хромованого глянцевого корпусу чорного кольору з досить звичними геометричними – останні до того ж виділені золотим кольором, якого навушникам не бракує. Поєднання дещо дивне, якщо подивитись саме на форму корпусу, однак, хоч це і це незвично, це зручно, тож чим би, власне, і ні.

    Звуковод середньої довжини, забраний дрібною захисною сіткою. Він також має дуже виразний виступ для фіксації насадки, тож проблем з підбором жодних. Також цікаво що сам носик звуководу трохи конічної форми. Напевно, це мало б полегшувати одягання насадки. Якоїсь різниці на практиці я не виявив, проте завдяки стандартному діаметру та продуманій ергономіці не відзначив і яких-небудь проблем з підбором. Мало не кожні, що я пробував, були зручними і непоганими по звуку. І з фіксацією насадок на навушниках чи самих навушників у вухах також проблем не виникало. Тривале носіння не змушувало постійно поправляти навушник у вусі.

    Meze Advar

    Разом з тим, компанія поставила собі за мету навчити всіх, що Бая-Маре – це Румунія, і навушники зроблені саме там. Бо практично на всіх можливих поверхнях є напис «Made in Baia-Mare, Romania» або хоча б «Made in Romania» чи логотип.

    Не брендовані хіба що насадки – і то тому, що це насадки Final Audio.

    Проте звикнути до цього можна, і навіть викликає певну цікавість роздивлятись, які ж іще поверхні тут використали для написів.

    Одна з таких – навколо сокета MMCX. Неприємно, що основу використали старого зразка, а не круглу, як то роблять зараз, наприклад, Campfire Audio, тощо. Виглядало б симпатичніше. Проте, пластик, що залитий навколо, кольоровий і слугує для індикації каналів за стандартною схемою, де правий – червоний. Відтак, може це і навмисне рішення.

    Так от, на кілечкові навколо сокета нанесений серійний номер, що починається зі слова ugly. В довільному перекладі – страшко.

    Наскільки мені відомо, це такий внутрішній жарт щодо вигляду навушників. Розроблялися вони довго, були варіанти і з різними формами та матеріалами корпусу. Зараз це, нагадаю, метал. Однак основою зовнішності завжди були от такі дивні форми, що у мене асоціюються з цілком собі Ґігерівськими малюнками.

    Meze Advar

    Однак варто зазначити, що фінальна версія моделі з її бджолиним поєднанням кольорів загалом справляє враження затишку. Якщо, звісно, ви не дивитесь вночі Чужого, використовуючи цю модель. Або якщо її чохол не закритий при цьому достатньо щільно.

    Тож, можна собі уявити, що прослуховування має супроводжуватись не штовханиною в транспорті, а сидінням в м’якому зручному кріслі вечірньої пори, можливо, перед каміном чи гарним краєвидом, з келішком якогось приємного напою і, звісно, улюбленим джазом.

    Що значить нема в фонотеці джазу? Е ні, так діла не буде, шукайте. Що то за авдіофіл, що не слухає джаз?

    Звук

    Втім, якщо вже мова про джаз, то саме час перейти від супутнього до опису безпосередньо звуку.

    Чи взялись за голову Meze? Ну, частково.

    Чи стала нова модель кращою за ті, що були раніше? Порівняння, на жаль, не дам, слухав попередні моделі надто давно.

    Наскільки мені не зраджує пам’ять, так, стало краще. Раніше звук модельок був теплим і розслабленим, а в Meze Advar він нехай і не досягає цього, але принаймні робить помітний крок до референсу. Звісно, не претендуючи на ці лаври, але все ж, це рух в тому напрямку.

    Звук зберіг емоційність та власний шарм, він не намагається звучати максимально точно і правильно, але він став кращим з якісної точки зору. Точнішим, чеснішим, уважнішим до запису. Зрештою, кращий контроль по суті, на всьому діапазоні.

    Meze Advar

    І при цьому модель має неприховано смаковий, але і класичний безпечний тюнінг. Тобто плавна виразна серединка, помірний, але помітний акцент на НЧ і наскільки ж пригладжені верхи. Разом з теплим та цілісним макродинамічним, але досить якісним технічно звуком це створює чудові передумови для тривалого розслабленого прослуховування улюбленої музики.

    Таким чином, перед нами класична смакова модель, що не намагається бути монітором. Але, по-перше, про це виробники (чи то маркетологи) Meze Advar заявляють якщо не з коробки, то з буклета. По-друге, воно їм (навушникам) і не треба. Такий тюнінг добре підходить до більшості жанрів і людей. І це той випадок, коли може десь відтворюється і не зовсім точно, але трохи форсовані харизма та переконливість роблять свою роботу, передаючи купу емоцій. Тож я не без задоволення слухав і джаз, і не джаз. Ну бо тягнуть і справляються.

    При цьому, як я вже говорив, в активі Meze Advar хороший контроль та якісна передача частотного діапазону. Однак загальний тюнінг зроблений таким чином, що модель не акцентується на нюансах запису, передаючи перш за все те, що має виражати музика, а вже потім те, якими засобами це досягається.

    І це їй цілком вдається. Навушники налаштовують зовсім не на аудіофілію, а на розслаблене меломанство.

    with Dignis

    При цьому з боку технічних можливостей дорікнути можна, але нема особливого сенсу, бо зрозуміло, що та деяка повільність та округлість, що притаманна моделі, є цілком свідомим результатом тюнінгу, а не спробою замаскувати баг під фітчу.

    Більш того, значних проблем та відвертих бід моделі вдається уникнути, пропонуючи слухачу не скільки звук, скільки музику.

    БАС

    Без утробних глибин, але все ж, достатньо глибоко, і з хорошим контролем. Характер передачі низів Meze Advar трохи панчевий і округлий, проте завдяки хорошому контролю це не призводить до великих проблем з найрізноманітнішою музикою. Якщо не брати до уваги щось геть важке, з чим, реально дивлячись на справи, проблеми будуть не тільки в цьому діапазоні (хоч частотному, хоч ціновому).

    До того ж, тепло та легенький жирок додають виразності, але не призводять до значного зниження щільності. Таким чином удари виразні і відчутні, вони хоч і трохи округлі, але не втрачають ні основної форми, ні потрібного натиску, залишаючись достатньо пружними.

    Таким чином Meze Advar здатні при загалом цілісній манері передачі цього фрагменту діапазону одночасно давати досить подробиць. Тож це звучить, як і має – емоційно, а не одноманітно і нудно, з достатньою варіативністю та точністю, ба навіть динамікою.

    Не ідеальну глибину басу також непогано маскує акцентик на мідбас, що також додає і виразності та енергії, створюючи хороше підґрунтя для решти запису. Водночас, цей акцент дозволяє не просто не втрачати ритму, а помічати його впродовж композиції. Проте завдяки хорошому контролю не призводить до повільності чи змазаності басу навіть на досить бадьорих та швидких партіях. І при цьому акцент також не тінить середину, залишаючи їй необхідну частину запису.

    СЕРЕДИНА

    Левову частину, якщо бути точним. Бо якщо вже бути до кінця чесним, то все, що роблять Meze Advar, вони роблять для того, щоб можна було насолоджуватись серединою. Смакувати її, піддаватись її спокусі та чарівності. Пливти нею, мов рікою.

    І все це тут є. Цілісність, макродинаміка, текучість. Водночас деяка округлість та теплота додають необхідної виразності та емоційності. А плавність звучання додає нехай не реалістичності, але вишуканої краси тому, що відбувається. Не вульгарності, але еротики.

    Переважно якось так це і працює – щоб побачити, наскільки чудово може звучати запис, йому треба додати акцентів. І тут акцент зроблений на емоціях. Вокал або струнні чи дерев’яні інструменти – та взагалі, все що втрапляє в середину частотного діапазону – звучить справді чудово. Ефектно. Виразно. Пронизливо, коли треба.

    Може десь і не точно, але переконливо. Нехай і трохи драматизовано, однак це як з переглядом хорошого фільму. Не прийнявши умови всесвіту, в якому відбувається дійство, неможливо насолодитись власне тим, що відбувається. Самою історією. І Meze Advar здатні створювати і утримувати необхідну атмосферу. І, коли говорити про улюблену музику, її виконавці без проблем впізнаються навіть в таких, трохи лампових кольорах та вінтажно-аналогових декораціях.

    Тож модель непогано передає тембри та текстури інструментів, не акцентуючи їх надмірно, однак і не занадто спрощуючи, а лишаючи читомими та впізнаваними. До того ж, звучання моделі, попри її особливість та характер, не є мутним. Так, не найповітряніше, але не мутне.

    Все це створює необхідну цілісну і емоційну картинку, що підтримується хорошим рівнем технічності. Тож, за необхідності (і немалої концентрації сили волі), можна вирватись з полону подачі моделі та сконцентруватись на кожному окремому інструменті, відстежуючи його партію. І вони – інструменти – звучать чудово. Проте привертають не те що не більше, а навіть трохи менше уваги ніж зазвичай, коли мова не йде про соліста.

    Коли ж це головна партія – тут все геть інакше. Все, що не відбувається, відбувається саме для нього. Не те щоб кардинально змінюється сама будова сцени чи розділення планів, але головна партія отримує достатньо виразності та переконливості, щоб зайняти чільне місце в композиції. Разом з тим, додаткова округлість, вага та теплота створюють прекрасні передумови для потрібної емоційності. Це додає трохи тілесності та проникливості, водночас не відволікаючись на нюанси запису. Звичайно, трохи нівелюються технічні аспекти і майстерність. Проте, разом з тим, такий характер передачі середини Meze Advar також заважає записам звучати відверто погано, якщо не нівелюючи, то помітно пом’якшуючи вплив артефактів запису. Таким чином ніщо не відволікає від головного – музики.

    ВЕРХИ

    Вони тут виступають в ролі акомпанементу. Їх роль – створювати необхідні умови для звучання середини. При цьому вони не скільки значно спрощені, а скоріше трохи пригладжені та відведені трохи на другий план. В результаті це створює необхідну цілісність звучання всієї композиції.

    З іншого боку, необхідна швидкість, детальність та тілесність тут є, тож верхи в жодному разі не є поганими технічно. Хоча кількісно їх і трохи малувато. Але це не така велика проблема, оскільки такий тюнінг був створений навмисно і він не викликає питань. Як я вже говорив, це ті правила гри, які потрібно прийняти.

    Крім того, навушники також не є темними. Вони просто комфортні. Тобто верхи є, вони достатньо детальні і технічні, навіть протяжні, але кількісно їх трохи менше, ніж потрібно для повноцінної компенсації акценту на НЧ, і до того ж, вони не схильні подразнювати навіть коли мова про те, що записано, м’яко кажучи, не ідеально.

    Таким чином, Meze Advar цілком собі навушники, пристосовані до реальної музики, а не тепличних умов з ідеальним зведенням і мастерингом аж до записаного з 20-го дубля дзижчання мухи в надвисокому частотному діапазоні на третьому плані в правому каналі.

    Тож нехай улюблений багатьма джаз класичної епохи і не дуже тішитиме шелестом оцифрованого вінілу з першопресу, але передасть головне, для чого він був створений – емоції композиції. А з цим тут повний порядок.

    Що стосується атак, то вони трохи згладжені і подаються цілісно, спільним фронтом і не так окреслено, проте це загалом в стилі моделі. Затуханням віддається трохи більше уваги. Крім того, вони також бувають трохи подовженими, що робить звучання більш багатим. Однак тут до цього аспекту не привертається зайва увага, тож і звучить подібний ефект цілком очікувано в дусі моделі, і помітний як особливість, а не відвертий недолік.

    СЦЕНА

    Будується навколо соліста, йому віддає всі лаври і світло софітів. Хіба що не тримає німб над головою – втім, це дуже залежить від запису та жанру музики.

    Розділення планів хороше, без надмірного акцентування та, що важливо, спрощення того, що не на першому плані. При цьому з необхідною цілісністю та взаємодією, тож розвиток партії інструмента звучить органічно і передбачувано, він цілком логічно перетікає з одного плану на інший.

    with LPGT

    Існує деяке затінення першим планом решти композиції через здатність навушників дещо збільшувати образи інструментів на першому плані, а також на середині та низьких частотах загалом. Проте це не носить тотального характеру. Крім того, завдяки достатній кількості простору не створює враження занадто насиченого скомпресованого і переобтяженого звуку. Образи інструментів загалом точно локалізуються, а їх межі хоч і не дуже чіткі, але між ними є і трохи повітря, і простору, і необхідна взаємодія.

    Висновки

    Модель вийшла точно вдалою. Вона майже напевно не буде дуже популярною серед аудіофілів, бо створена відверто меломанською. Вона пропонує від початку смаковий звук, що дозволяє зануритись в знайому композицію, не спостерігаючи за нею, а піддаючись її атмосфері і шарму. Проте, мені шкода, якщо так станеться. Адже це саме те, чого часто і бракує багатьом аудіофілам – побути меломаном, забувши про все, залишившись наодинці з музикою.