html { scroll-behavior: smooth; }

Lotoo PAW S2 – останній портативний ЦАП-підсилювач виробника, але назвати його “новим” важко, зокрема тому, що випустили його зовсім не вчора… Коли щось працює – не чіпай, вірно? Це як подивитися, дехто все ж любить чіпати. “Якщо воно працює, то чому воно не може працювати ще краще?” – подумали розробники Lotoo перед тим, як почати працювати над PAW S2, розвитком ідеї свого вкрай вдалого попередника, S1.

Lotoo PAW S1 став першим по-справжньому аудіофільським портативним ЦАПом у надкомпактному форматі. Був ще Cozoy Rei, але він якось швидко зник з радарів. Придбати його було не просто, та й ціна його була така, що складно було розжати лапки земноводної істоти на своїй шиї. Натомість, S1 пропонував ефектне, смачне звучання за доволі зважений прайс. 

Іншими словами, вихід S2 був лише питанням часу. Ніщо не мало завадити цьому, навіть брак мікросхем. Бо, як показав приклад Cayin з RU6, можна обійтися і старою доброю резистивною матрицею. Але тут як раз розробники вирішили скористатися концепцією, озвученою у першому реченні – не вигадувати ровера та взяти схему, що добре себе зарекомендувала у S1. 

Отже, вітаємо нашого сьогоднішнього героя – Lotoo PAW S2. 

ПАКОВАННЯ ТА КОМПЛЕКТАЦІЯ

Пакування Lotoo PAW S2 подібне до всього сімейства міні-комбайнів. Під білою сорочкою із зображенням оновленого дизайну ховається міцна чорна тушка основного паковання. На зворотному боці супер-обкладинки можна побачити основні характеристики та фічі пристрою, зокрема наявність органів керування відтворенням. 

В середині чорної матової “труни” чекає на нас сам ЦАП з рештою комплектуючих. Комплектація подібна до S1, але зміни є. Маємо: короткий кабель USB-C на USB-C, аналогічний  довгий кабель, кейс з кліпсою для фіксації PAW S2, адаптер USB-C на USB-A та документацію. До повного щастя бракує тільки lighting-кабеля, але це вже норма – користувачі Apple мають витрачати більше грошей страждати.

Кабель моделі першого покоління був у плетеній ізоляції, новий – у ПВХ. Окрім того, покращили якість самого провідника, тепер він виконаний з безкисневої міді. Кажучи про кабель, слід окремо згадати кейс-кліпсу. З його внутрішнього боку для зручної та безпечної фіксації довгого кабелю передбачено спеціальне кріплення, яке запобігає пошкодженням роз’єму PAW S2.

В цілому комплект поставки гарний, до того ж робить користування пристроєм більш комфортним на фоні як попередньої версії, так і конкурентів. Також виробник пропонує шкіряні чохли. До стандартної комплектації він не входить, за бажання його можна придбати окремо.

ДИЗАЙН ТА ЕРГОНОМІКА

На перший погляд здається, що перед нами той самий S1. Якщо ж придивитися, то до ока кидаються явні відмінності. Корпус має ті самі габарити та профіль (66*22*13мм) і майже однакову вагу (29 г vs 27 г в S1). Логотип, на відміну від S1, на другій версії нанесено гравіюванням. Приємне округлення скла теж нікуди не зникло, а розмір OLED-дисплея трохи зріс, хоча й роздільна здатність та сама – 128*32 пікселя. Це все той самий 2-рядковий інтерфейс, однак, із збільшеними шрифтами, що пішло на користь юзабіліті. Дисплей так само відображає інформацію про рівень гучності та гейну, задіяний пресет еквалізації та формат сигналу.

Торці Lotoo PAW S2 мають з одного боку USB-C роз’єм для комунікації, з другого – пару виходів на навушники – 3,5 та 4,4 мм. На лівому боці побільшало органів керування. До функціональної клавіші та клавіш керування гучністю додалась ще одна. Вона працює по принципу клавіші керування відтворенням у бездротових навушниках. Одне натискання – пауза/відтворення, два – наступна композиція, три – попередня. Зручно, дуже зручно. Звісно, це не керування відтворенням на смартфоні за допомогою смарт-годинника, але все одно не погано. 

Еквалізація – фірмова від Lotoo, на тому самому чіпі Blackfin з пресетами, зокрема ATE. До знайомого нам списку додали кілька нових, таких як cassette та vinyl, які дають ефект аналогового джерела. Грубо кажучи, перетворюють чистий звук на щось на кшталт ріпу з плівки чи платівки. Цікаво, але в 99% випадках ви все одно не будете цим користуватися. 

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ

Малюк підтримує формати PCM до 32bit / 384kHz та native DSD128, MQA до 4-кратного анфолду. Так що тут вам і ваші офф-лайн хайрези доступні до прослуховування, і доволі суперечливий MQA. 

Щодо hardware-можливостей, то тут теж все доволі гарно. Потужність не фантастична, але більш ніж пристойна для iem: 125 мВт для 3,5мм виходу та 150 мВт для 4,4мм. Нагадаю, що перша генерація мала 70 та 120 мВт відповідно. Окрім голих цифр, вихід є абсолютно тихим, Lotoo PAW S2 “смакує” навіть з чутливими IEM, а менш чутливим він добряче дає електрохарчування.

Всі інші показники майже на рівні з S1: частотний діапазон 20 Гц – 20 кГц (+/- 0,017 дБ), THD+N 109 дБ (0,003%), співвідношення сигналу до шуму 123 дБ. 

Окрім того, Lotoo PAW S2 має функцію лінійного виходу (активується довгим натисканням функціональної клавіші), яка також згодом з’явилася в S1 після чергового оновлення ПЗ. Обидва виходи забезпечують напругу на рівні 2,3-2,5 В. Можна сміливо використовувати як з підсилювачами для навушників, так і з стереопідсилювачами та акустичними системами. 

ЦАП побудований на базі того самого мікрочіпа, що і S1 – AK4377. Також ми тут маємо AKM8142, мікросхему для фазового підлаштування частоти. Що “підчищає” цифровий тракт від негативного впливу ззовні. 

Так, S2 успадкував не тільки зовнішність. Це той самий чіп, що і в S1. А з рештою, яка різниця? Широкий набір декодуючих можливостей та гарні цифри – що ще треба? Нажаль, Lotoo не вказує, які ОП використані в S2, але я можу припустити, що ті ж самі, що і в S1 – OPA1622, тому що це вже дуже і дуже гарні мікросхеми, які виробник задіяв раніше у Lotoo PAW 6000 та LPGT. Analog Devices BF706, той самий Blackfin, також на місці.

А ще нагадаю про приємну особливість попередньої версії, яку було успадковано новинкою, це роздільне живлення комутаційної частини, секції ЦАП та підсилення. Що-що, а гарне живлення ще нікому не шкодило. Хіба що приреченим до страти на електричному стільці. 

ЗВУК

Основні ж відмінності від попереднього покоління лежать тут, в звучанні. Ні, це не на 100% різні підходи до того, як має звучати ристрій. Це ж Lotoo, врешті решт, вони мають власне бачення і слідують йому. 

Якщо S1 став першою ластівкою аудіофільського звучання, то згодом він почав відчуватися як дещо простий та такий, що намагається грати на відчуттях та емоціях більше, ніж на полі технічності. Особливо з урахуванням неймовірно кост-ефективної лінійки “свистків” від FiiO, а також “важкої артилерії” у вигляді Cayin RU6 та L&P W2. На їх фоні S1 став сприйматися як провінціал, порівняно з мешканцями столиці – простуватий та незагартований. 

S2 зберігає основні ознаки попередника: він звучить дещо тепло, цілісно, із прекрасною ретрансляцією емоційної складової. Проте, при цьому він має значно ширший технічний потенціал. PAW S2 помітно нейтральніший за попередника, дуже розумно балансує між зваженістю, збалансованістю та збереженням відмінної динаміки першої версії. За рахунок цього Lotoo PAW S2 вже звучить цікавіше, різноманітніше та краще розкриває як запис, так і навушники. Так, S2 це вже пристрій, який потребує гарних навушників, це вже не той увалень, що відтворює ВЧ “на решту”. Пристрій прокачав не просто технічність, як вміння насипати якомога більше деталей, а навчився грати витончено та відображати “породу”. Так, саме породу. Тому що представнику родини пристроїв Lotoo марку тримати треба. 

СЦЕНА

На відміну від S1, S2 показує суттєво краще вміння відтворювати уявну сцену та простір взагалі. S1 мав приємну згуртованість та натиск. Образи, великі та осяжні, були подані доволі в прямолінійній манері, навпростець, без гнучкості. S1 створював “потік”, яким досхочу нагодовував слухача. Якщо спочатку це сприймається як вау-ефект, то далі стає помітним брак гнучкості та варіативності. 

S2 тут цілковито agile. Сцена ширша за S1 та в цілому ширша за середню по палаті. Комбайн малює дуже і дуже добру панораму, з гарним презенсом як фронту, так і флангів. 

S1 створював відчуття глибини, насичуючи найнижчу область НЧ-діапазону, за рахунок чого досягається примарне сприйняття багатошаровості. PAW S2, в свою чергу, помітно краще розділяє плани та вже будує по-справжньому ешелоновану сцену. Він не створює щось нове на ринку, але досягає рівня RU6 та W2. А це флагманський рівень, на секундочку. Сцена, це, мабуть, перше, що має виправдати таке зростання ціни відносно попередньої моделі. S2 не просто розширює та заглиблює, він забезпечує і якісну локалізацію інструментів. 

Приємна гіпертрофованість образів S1 трохи змінила ступінь гіперболізації і залишилася в оновленому виді. Тільки зараз комбайн акцентує реалізм, покращує вертикальну презентацію, але не намагається заповнити весь простір, витискаючи з нього повітря, бочкою, контрабасом чи гобоєм. 

Сцена S2 стала цікавішою, оргіначнішою, вона була вражаюче вдосконалена. 

НИЗЬКІ ЧАСТОТИ

Попри очікування, PAW S2 не робить акценту на НЧ діапазон. НЧ глибокі, вони занурюють нас до самісінького дна, вистачило б навушників. Нижні НЧ (ті, що сприймаються саме вухами, а не кістками та м’якими тканинами) мають відчутну вагомість, але без додаткової маси. Напроти, вони вельми прозорі та текстурні, тут немає і натяку на спрощення, а лише дуже якісне відтворення діапазону- технічне та реалістичне. 

Мід-бас артикульований і прекрасно структурований. Бас має тіло, безумовно, він має і скелет. Середні НЧ швидкі та ударні. Атаки чіткі та окреслені, “розпад” контролюється відмінно, жодного разу не переходячи межу, коли його аж занадто. І це гарно, тому що залишає вам найширші можливості тюнінгу звуку за рахунок підбору відповідної моделі IEM. Хочете більш плавних НЧ, або зберегти та підкреслити цю карбованість та артикуляцію – сіль ву плє, лише візьміть відповідні навушники. Я знайшов поєднання з Solaris SE САМОДОСТАТНІМ. Тобто коли суто естетично тандем не викликає до себе запитань, і в той же час відсутній післясмак розчарування від марнування потенціалу навушників. Так, вони здатні на більше, але ця думка відвідає вас точно не одразу. 

S1 мав більш акцентовані НЧ. Окрім більшої доданої маси, вони були і більш плавні. До того, зростання вихідної потужності додало контролю і динамічного балансу у макро та мікро площинах. На високому гейні тут відчутно безумовний прогрес та вдосконалення, як і у випадку зі сценою. 

Що може бути більш показовим для ілюстрування НЧ, ніж Massive Attack? Насправді, багато чого, але цього разу це саме медитативна Inertia Creeps. Lotoo PAW S2 якісно відтворює найглибші щаблі частот. Тут немає відчуття накачки цього діапазону для ефектності. Навпаки, звучання в більшій мірі технічне та добре корелюється з характером навушників. Вокал тут доволі низький, з характерною манерою на межі шепоту, тому якісна передача НЧ та висування вокалу вперед роблять цей трек дійсно гіпнотично-медитативним. Мід-бас забезпечує прекрасну чіткість ритмічної структури. 

Якщо казати про натуральні НЧ… ні, тут не буде Musica Nuda, в Петри Магоні сьогодні вихідний. Якщо казати про натуральні НЧ, то контрабас стане нам в нагоді. Головне, що робить тут PAW S2, то це забезпечує натуральність. А решту зробить інструмент на виконавець. Комбайн досягає відмінної геометрії презентації, коли інструмент звучить саме як інструмент, з належним характером, тілом та “душею”. Розумійте, як хочете, але PAW S2 до снаги і забезпечити ефектність образу, і зберегти достовірність відтворення інформації. 

СЕРЕДНІ ЧАСТОТИ

Пригадується, S1 я як раз за СЧ і хвалив, адже вони там були дійсно гарні. S2 тут не робить такий великий крок упред, як у попередніх розділах, але вносить дещо нове, більш доросле та зважене, у свою презентацію. PAW S2 подорослішав, і в першу чергу в технічному аспекті. 

По-перше, маємо більш класне, дійсно вже не на початковому рівні, нашарування образів в області середніх частот із збереженням чарівної вокальної подачі. Повнотілі та яскраві (не в плані тонального балансу, а суто презентаційно) звукові подоби тепер більш окреслені та мають помітно краще позиціонування. Комбайн розсуває уявні стіни сцени, і при цьому краще знаходить місце для всіх елементів аранжування. 

По-друге, ця набута витонченість гарно відбилася і на протяжності. Післязвуччя багатші та триваліші за першу версію. 

Ніжні СЧ щільні, але без надмірної макродинаміки. Тут маємо той самий баланс: вони не підсушені до відчуття зернистості на кінчиках вух, проте без жиру, з класною роздільною здатністю та текстуровані. 

ВСЧ відкриті, “дихаючі” та прозорі. Дуже натурально подаються, а завдяки можливості “заліза” відтворювати деталі без необхідності бурсту цієї області PAW S2 має вельми комфортну подачу діапазону.

СЧ були, на мою думку, кілер фічею S1. В S2 вони стали краще, але вже не є тим акцентом, який відводить увагу з недоліків і вад. Окремо виділю вокал, хоча його я вже тут торкався. Він помітно акцентований, але зроблено це вміло, за рахунок гарної локалізації перш за все. Передача тембру та емоційного забарвлення дається PAW S2 легко та невимушено. Вокал звучить натурально, з дрібкою тепла та з увагою до деталей. 

Збалансованість СЧ щодо щільності, вагомості та деталізації, без акценту на останній складовій, роблять Lotoo PAW S2 менш вибагливим до якості матеріалу. Адже, не вся наша аудіотека – це суцільні релізи Stockfisch Audio. А є й серед них і “вінтажні” записи, і щось важке, де, на жаль, не часто зустрічаються якісно записані та зведені релізи навіть в мастодонтів жанру. 

Children of Bodom це вже класика MDM, але якість теж “класична”, так би мовити. Не зацикленість PAW S2 на витисканні максимуму мікродинаміки дозволяє “розкрити” цей трек. Зведення тут доволі яскраве з величезною кількістю інформації на ВСЧ, з агресивною подачею. DX220MAX аж занадто педалює це, що не найкращим чином відбивається на сприйнятті. PAW S2 натомість, де треба, зглажує, та настільки обережно, що ніщо не заважає насолодитися пекельно крутою грою Алексі Лайхо, але водночас не прибиває мікродинаміку. Ритм-гітара, соло та перкусії органічно озоплюють діапазон від НСЧ до нижніх ВЧ, майстерно приховуючи всі вади. 

Неймовірний Чарльз Бредлі та його вокал. Вокал, який часто-густо переходить у крик. PAW S2 дуже класно забезпечує позиціонування та балансування між образами. З одного боку маємо Бредлі у лайтспоті, з іншого хор, блюзова-гітара та духові – вони створюють щільний, але широкий тил, з дуже класним відокремленням – чітким, але цілісним. Вокал звучить емоційно, живо. Lotoo PAW S2 ретельний в питаннях передачі мікронюансів, він варіативний та барвистий настільки, наскільки має бути в своєму сегменті. За більшою витонченістю та гнучкістю, доведеться заплатити грошима та вагою. Вагою пристрою, що буде це відтворювати. 

ВИСОКІ ЧАСТОТИ

ВЧ могли б посперечатися за звання найбільшого здобутку нового покоління Lotoo PAW S. Перше покоління при всіх своїх принадах на ВЧ лишало відчуття, що наче їх робили “на решту”. Що весь потенціал “заліза” та конструкторських ідей витратили на все що завгодно, проте не на них. 

Тут – ситуація вже інакша. Хоча ВЧ і досі воліють до трохи помякшеної подачі, проте, вони суттєво покращились. По-перше, тонально баланс вирівнявся, і кількісно ВЧ вже у паритеті з рештою діапазону. По-друге, саме якість помітно виросла. Ця пом’якшеність сприймається як не вада технічності, а навпаки – як вдала спроба досягти натурального звучання без шкоди інформативності та достовірності. Від спрощення та придушення до натуральності та текучості. Дуже великий крок як для одного покоління та 2 років.

Нижні ВЧ енергійні та прозорі. З далеко не темними Solaris SE на високому гейні отримав навіть надлишок тої енергії. На низькому гейні – навпаки – вистачало презенсу, деталей та був гарний баланс частот. 

Дальні ВЧ забезпечують пристойний рівень нашарованості обертонами, і тут було б цікаво зробити лобове порівняння з W2 та RU6, тому що, чесно кажучи, не ризкикнув би ці моделі порівнювати по пам’яті, адже різниця буде полягати у доволі тонких нюансах. Але по пам’яті розмістив би S2 між ними, з урахуванням того, що W2 дає найбільш рафіновані ВЧ у цій трійці. 

Дуже делікатні перкусії S1 навряд чи зміг настільки обережно вплести в цільну картину, як це робить PAW S2. Тут тобі і блиск, і протяжність, і гарна окресленість. При тому що вони створюють пухкий фон для фортепіано та решти учасників. Соло тромбона – тарілочки тактовно обгортають його і малюють гарну обємність. Це те, чого ледь не найбільше бракувало в S1. Протяжності хочеться більше, але це вже не до інших моделей, а в інший сегмент. Але, якщо не чіплятися, то S2 чудово вміє в “аудіофілію” та малює в нашій уяві красиві звукові пейзажі. Без вад у планах чи тонах.

ВИСНОВКИ

Lotoo PAW S2 це БЕЗПЕРЕЧНИЙ крок вперед для Lotoo. Радикально піднявши ціну, але натомість давши відчутні переваги над попередником, Lotoo не довелось робити додаткову лінійку в більш серйозному ціновому класі для конкуренції з топовими “свистками”. Вони просто проапгрейдили S1 до рівня, відповідного топам в цьому сегменті. 

При цьому начинка по своїй суті не зазнала змін, що залишає неприємний післясмак. “А що, так можна було?”. Виходить, що так. Питання часу та можливостей, які з цим самим часом стають більші, навіть з тими самим ресурсами. Адже досвід в рамки даташитів, частот дискретизації та бітності не зведеш…