Помилка: Contact form не знайдена.
Аудіофіл-графоман
Команда Era in Ear
Незалежний аудіоексперт
Незалежний аудіофіл
Експерт з Hi-Fi та High-End напрямку
Адміністатор
Аудіофіл
Незалежна аудіоекспертка
Отак буває, коли виробник якогось добра раптом починає робити щось сумісне, товар-комплімент так би мовити. Ні, це не щось про те, що покупець гарно виглядає, або про його смаки і таке інше. Товар-комплімент – це товар-доповнювач. Наприклад, як паливо та автомобіль. Так, iBasso та FiiO раптом випустили (наче це було сто років тому) навушники, хоча спершу зробили собі ім’я як виробники портативної апаратури, тобто цапів-підсилювачів, плеєрів. І те, що здавалося експериментом чи лише намаганням спробувати себе в чомусь новому, стало частиною бізнесу, яка дозволила виробникам залучити нових користувачів, які, в свою чергу, згодом могли стати користувачами “класичних” виробів цих брендів. Тобто джерел. Тому випуск славетними Lotoo (окрім парку своїх виробів, не тільки плеєрів, а й диктофонів, китайці виконують замовлення для Nagra) навушників був лише питанням часу. І першою ластівкою стала модель LE-M1. Про яку ми зараз і поговоримо.
Модель вийшла цікава хоча б з тої точки зору, що це рішення, яке вочевидь позиціонується для моніторингу. І не тільки характером подачі – який тут відсутній як такий, якщо сприймати це поняття у звичному сенсі – а й ергономікою. Навушники мають неабиякі властивості в аспекті комфорту.
Lotoo LE-M1 приїжджають у середніх розмірів коробі. На чорно-білій обкладинці акцент зроблено на особливостях моделі, характеристиках і власне на самих навушниках. Враховуючи деякий аскетизм дизайну, обкладинка зроблена також в стриманій манері. Під нею знаходиться сам короб, чорний з щільного картону, вкритий матовим крейдованим папером. Єдина “біла пляма” – це лого Lotoo.
Всередині на ложементі-органайзері зафіксовані самі навушники разом з кабелем. Під ним на другому ложементі знаходяться силіконові насадки трьох розмірів та мініатюрний брендований чохол. Чохол дійсно супер-компактний, такий зручно брати з собою всюди. За габаритами він близький до кейсу tws’ок, в середині має зручну схованку для насадок, комплектних та тих, які ви звикли використовувати. До того ж є крихітний карабін. Та чого там, такий кейс можна і на ключ повісити, аби не забути, виходячи з дому рано вранці.
Окрім цього, маємо документацію – інструкцію та гарантію, виконані якісно з точки зору поліграфії. Це не мікро-брошюри з крихітним шрифтом. Тут все відповідає рівню виробника.
Кабель знімний, стандартний 2-піновий. Про нього виробник ані чичирк, що в принципі не дивно, якщо чесно. Хіба що нам відомо, що він мідний, а мідь – високої очистки. Востаннє такий назовні кабель мені траплявся в Meze 12 Classic v2, але він там невідокремлюваний. Має 3,5мм Г-подібний джек та зручний регулятор на такому ж мініатюрному спліттері. Завушини сформовані за рахунок тоненької трубки, схожой на матеріал ізоляції. Теж позитивно впливає на комфорт.
Про те, чи варто займатися підбором кабелю до LE-M1 я, нажаль, вам не скажу. Не маю 2-pin в господарстві, аби перевірити вплив. З іншого боку, суперкомфортність навушників не в останню чергу досягається тим, що їхню без-вайрлессність майже не помічаєш з огляду на тонкий та легкий кабель.
Lotoo LE-M1 виконанні з авіаційного алюмінію за допомогою станків з ЧПК. А це означає надійність та, головне, легкість. Окрім того, Lotoo надали шеллам певних антирезонансних властивостей. Фарбовані шляхом анодування, тому за стійкість фарби можна не турбуватися. Подряпати такий шелл це ще треба постаратися.
Форма корпусів каплевидна, зі зручним кутом розміщення 2-пін гнізда. Враховуючи по-справжньому мініатюрні розміри та вагу (9 грамів! Плюс 10-грамовий кабель), навушники майже непомітні як ззовні, так і безпосередньому носію-слухачу.
Фронтальна частина має тільки гравіювання логотипу виробника. Внутрішня частина також компактна, звуковод середньої довжини, має відчутний виступ на кінці, що дозволяє легко зафіксувати будь-які насадки. Звуковод має щільну сітку для захисту від сірки та інших механічних впливів. Компенсаційні отвори виведені на внутрішній бік шеллу. Так, їх тут два, один на самому корпусі, другий – в районі розміщення 2-pin гнізда.
При правильному підборі насадок LE-M1 “тонуть” у вашій вушній раковині і видають себе лише кольором. Будь вони тілесного кольору, то взагалі можна було б їх не помітити навіть зблизька. Посадка в них настільки не втомлююча, що в них не тільки можна слухати музику годинами, а й використовувати для виступів. Звісно, це “територія” кастомів, але не всі мають можливість забезпечити себе кастомними моніторами, а LE-M1 це відносно доступні навушники з відповідним характером звучання, легкі та непомітні. Сховати від сторонніх очей кабель також проблемою не є.
Це не багатодрайверна модель з купою видів випромінювачів, тому тут все дуже банально. Але про що поговорити є, Lotoo тримають марку та сконцентрувалися на якості, а не на маркетингу. Ось чого, а маркетингу в LE-M1 дійсно мінімум.
Lotoo LE-M1 мають один єдиний широкосмуговий динамічний випромінювач. Звісно, самі Lotoo їх не виробляють, тому вони “запозичили” драйвери в когось іншого. Але, хитруни, в кого – не кажуть. Проте це вже не секрет. Користувачі Reddit розкрили шел та знайшли там динаму від Moondrop. Так що ці навушники по суті стали колабою Lotoo та Moondrop. Але тюнінг тут 100% від перших, тут до ворожки не шкандибай, все як на долоні.
Динамічний випромінювач має 10-мм композитну діафрагму, виконану по технології CNT – карбонових нанотрубок. Тобто вона легка та жорстка. А що ще треба? Динамічна система доповнена якісною японською звуковою котушкою Daikoku CCAW, намотану провідником діаметром лише 0,035мм. Це робить конструкцію легкою, чутливою і при цьому вкрай точною. Це доповнено неодимовим магнитом з рівнем намагніченості N52, що чимало як для таких компактних iem.
Щодо цифр, тут ситуація наступна: частотний діапазон забезпечується на рівні 10 Гц – 40 кГц, опір 32 Ом, чутливість 105 дБ\1мВт, THD менше 0,2%. Помірний опір та висока чутливість нехай не вводять вас в оману. Lotoo LE-M1 люблять потужні джерела. Я слухав їх з трьома джерелами: Hiby R3, Centrance DACportable та iBasso DX220MAX. Потужність останніх двох давалась взнаки, а гучність того ж Centrance була помітно вища за рівень, прийнятний для Solaris SE. iBasso, звісно, запотужний для LE-M1 та й рівнем це явний мезальянс. А ось з DACportable вийшла органічно-прискіплива зв’язка для аналітичного прослуховування, єдиним недоліком якої стала ідентичність характерів навушників та підсилювача.
Найвідомішим, близьким до культового статусу, виробом Lotoo є їхній флагманський плеєр LPGT. Огляд на нього я не робив, але слухав чимало і навіть розглядав до придбання. Хто його слухав хоча б раз, пам’ятає його нейтральне, моніторне звучання, де “зовні” не додається нічого зайвого. Не плеєр, а мрія оглядача, якому треба отримати максимально чесне віддзеркалення звучання навушників.
Lotoo LE-M1 це навушники з тюнінгом, так би мовити, LPGT. Так, ці пристрої знаходяться не те, що в різних цінових категоріях, вони з різних планет. За рівнем. А от характер в них такий, що мене так і тягне LE-M1 нарікти бастардом LPGT. Чи щось на кшталт. Але разом то був би найнудніший сетап у Всесвіті. Хоча і з DACportable вони б могли замахнутися на такий статус.
Lotoo LE-M1 мають нейтральний характер, так би мовити, моніторну подачу. Проте, з присмаком аудіофілії. Але тут немає “смаколиків” саме в аспекті звуку, точніше, тону. LE-M1 свою аудіофільску природу проявляють в передачі простору та побудові сцени, а також в насиченості обертонами. Широкосмуговий динамік від Moondrop добре справляється з рівним відтворенням діапазону і збереженням при цьому насиченості верхніх тонів.
LE-M1 дають змогу отримати максимально точне уявлення про запис, навіть з точки зору звукового інженера чи продюсера, при цьому не уходять в повний аскетизм. Протяжні ВЧ DX220MAX, як шило у мішку, не сховати. Звісно, якщо навушники в змозі їх передати.
З Lotoo LE-M1 варто обережно підходити до складання сетапу. Якщо не ставити за мету отримання максимально-моніторного звуку (з певним присмаком аудіофілії), то варто оминати поєднання навушників з пристроями на кшталт DACpoartable, QLS 361, Questyle QP1R. Окрім рівної тоналки, слід також зауважити на роботі навушників з масою. Вони не додають додаткового тіла, проте забезпечують достовірну тембральну вертикаль. Співставність “великих” образів відносно решти збережено. Але мета досягнення сверхреалізму не стоїть.
Lotoo LE-M1 відтворюють простір перш за все органічно. Тут немає неочікуваного розмаху панорами або вражаючої глибини. Але навушники створюють пропорційно достовірну картину звучання з якісним розділенням планів. Підкресленої аудіофільської тривимірності, яка часто-густо супроводжується гіпетрофізацією образів немає. Від якості реалізації цього підходу і залежить в решті решт те, як сприймається просторова складова звуку тієї чи іншої моделі.
LE-M1 дають базове відчуття об’єму образів, вони впізнавані, локалізація пропрацьовується ретельно. Точність, закладена в тоналці навушників, відчувається і тут. Величина образів доволі помірна, стримана. Збережені пропорційні співвідношення – насичені середні не роблять умовну віолончель більшу за контрабас, окресленість чітка, з огляду на те, що жирним звуком тут і не тхне, то повітря більш ніж достатньо. Проте, водночас звук в просторі не відчувається тонким або ламким. В цілому сцені LE-M1 притаманна “здорова” камерність: органічність локалізації, пропорційність образів та рівномірність насичення звуковою інформацією різних планів.
Якщо ви басхед, тут наша з вами подорож закінчиться. Але є одне але. Завдяки дійсно гарному динамічному випромінювачу LE-M1 МОЖУТЬ видавати гарні насичені та вагомі НЧ. Роблять вони це не помножуючи те, що закладено в запис та відтворено джерелом.
Як є, LE-M1 мають дуже якісний з технічної точки зору бас. Він глибокий, має дійсно гарну роздільну здатність, навушники чудово відтворюють як мікро деталі НЧ, так і передають загальну динаміку. Але під “передають” я маю на увазі пряме відзеркалення. Тому тут їхній вплив на кінцеве звучання якщо не нульовий, то мінімальний.
Глибина басу тут не підсилюється акцентом на болизько-суб-басовій зоні АЧХ. LE-M1 гарно відтворюють найнижчі слухові шари НЧ, але роблять їх вагомішими, ніж вони є (а вони є такими, якими вони записані + такими, як їх “перетравлює” джерело), не додає презенсу. Ледь відчутна теплота НЧ додає натуральності та живості образам, які малюють навушники.
Бас має гарну швидкість, він зібраний та щільний. Хвисткість, пружність, удар – все на місці. При цьому LE-M1 добре контролюють “розпад” – післязвуччя відчутні, але тривалість та насиченість помірні, не форсовані, все-таки ми маємо справу з моделлю моніторингового спрямування.
В цілому НЧ справляють гарне враження. З точки зору технічності. Смакові вподобання у всіх різні, та й джерело впливає, але можете бути впевнені, що LE-M1 в цілому і в області низьких частот зокрема забезпечить точність, контрольованість, достовірність та чистоту відтворення.
Однак, це створює певні нюанси з жанровою універсальністю. Електронна музика та агресивні стилі мені здалися аж занадто легкими в області басу. LE-M1 класно справились з розділенням та контролем, але не вистачало доданої маси і, як наслідок, напору/агресії. Натомість, де не має потужних НЧ, яким має відводитися трохи більше уваги, там навушники справлялись чудово. Акустичні чи джазові записи, класичний рок – тут в мене жодних питань.
Lotoo LE-M1 чудово окреслюють округлий бас, даючи гарне відчуття глибини синтезованих низьких частот та забезпечуючи зібрані та “ударні” середні баси. Динаміку композиції передано відмінно. На більш басовитому DX220MAX динамік LE-M1 чудово реагує на зміну сигналу, піднімаючи як рівень насиченості НЧ, так і макродинаміку загалом.
Як притаманно моніторним за характером моделям, LE-M1 мають рівненьку, відкриту середину. Якщо НЧ були дещо теплі, лиш трішечки, то середина помітно схильна до нейтрально-холодної подачі.
НСЧ не додає презенсу, тут повна ідентичність середнім НЧ. Помірна щільність, чіткі атаки та добре контрольовані зтухання. Це фактично візитівка LE-M1. СЧ інформативні, з гарним розділенням, перехідна характеристика також “моніторна” – лише з зауваженням на приємній насиченості обертонами, що не дозволяє навушникам піти аж занадто в сухість. Це додає плавності звучанню, яке з урахуванням артикуляції атак могло б сприйматися надмірно гострим та жорстким.
Вокал має певну особливість. 100% вокало орієнтованими LE-M1 я би не назвав. Так, вокал тут позиціонується на рівні решти образів або навіть ближче до слухача, грою з ним Lotoo не намагалися витягнути сцену вглиб. Вокал добре емоційно насичений та яскравий. Це стосується як чоловічих, так і жіночих голосів. А також інших небінарних виконавців. А то ще заклюють. Але. Середина також вельми обережна стосовно роботи з масою, тому тонально – так, вокал є насиченим та позиціонується на передньому краю сцени. Але фізично чи органолептично такий акцент не робиться. Особисто мені бракувало в певній мірі презенсу та “фізиологічності” виконання. Коли навушники тебе переконують, що це не просто голос, відтворений з потоку нулів та одиниць, а це співала жива людина, своєю горлянкою, язиком, губами та зубами. Це – не вада, це характер. Але смаки є визначальні, адже знайти щось більш суб’єктивне за аудіофілію – це ще треба постаратися.
ВСЧ на межі делікатності. В цій зоні навушники особливо чутливі до якості запису та зведення. Якщо їх забагато, а характер в них різкий та жорсткий, то може бути певний дискомфорт. В інших випадках вони дають яскраве та насичене звучання. І в першу чергу – інформативне. Добре відпрацьовується удар, та розпад на перкусії. Без піску чи металевого присмаку.
Тут знову така сама ситуація, як з НЧ. Найбільш вражаюче LE-M1 проявили себе з акустичними живими інструментами. Там, де вокал був акцентовано емоційний, мені бракувало тепла та маси. Проте, з інструментами, особливо з клавішними, навушники показали себе прекрасно.
Локалізація образів чітка, окресленість чудова. Але головне тут – вокал Флоренс Уелч. Подача його тут легка, майже летюча. Можливо, дрібка тепла додала би балів за натуральність. Хоча з точки зору відтворення тембру, варіативності, технічного боку виконання все в повному порядку.
Можливо, кращий бік Lotoo LE-M1 це саме верхні частоти. Яскраві, відкриті, з гарною деталізацією і контрольованим розширенням, вони роблять навушники не безомоційно-моніторними, а в певній мірі музикальними. Суттєвий кавалок музикально-емоційної складової лежить як раз в зоні ВЧ. Насичені, з гарними післязвуччями, достатньо протяжними і технічними, ВЧ є вінцем фінального тюнінгу (при всій відносності використання цього слова до LE-M1), що забезпечує повітряність та кришталевість подачі.
Окремо похвалю дальні ВЧ, що буває не так часто в цьому бюджеті. Обертони тягнуться достатньо далеко, вони є плавні, що добре поєднується з енергійними та відкритими нижніми ВЧ, на плечі яких покладено відповідальність за “блиск” звучання.
З урахуванням майже рівного звучання відносно всієї АЧХ, ВЧ не мають очевидних (та вухочутних ®) спадів або піків. Тому нижні ВЧ дають чудовий презенс, інформативність та насиченість, а дальні “концентрують” повітря, наповнюючи обертонами межі уявної сцени. Moondrop та Lotoo, не знаю, кому саме і в якій мірі, вдалося реалізувати в цьому динамічному випромінювачі кращі сторони широкополосної динами. А саме: цілісність, натуральність перехідних процесів, не надшвидких та достатньо тривалих на стадії спаду сигналу, досягнувши при цьому рівня роздільної здатності, достатнього для того, щоб LE-M1 виправдали призначення такого тюнінгу. Тобто достатні для моніторингу, нехай і не найвищому рівні.
Композиція в кращих традиціях прога та Стівена Уілсона взагалі. Ближче до середини треку, наближаючись до апогею, маємо чудово партію перкусій, і тут LE-M1 демонструють, чого вони варті. Маємо прекрасне розділення та контроль, зокрема, в області ВЧ. Прозорість, плавність і, водночас, зібраність дозволяють в повній мірі оцінити композиторський геній Уілсона. В цілому складні та цікаві партії ударних (відповідно, і перкусії) є однією з візитівок Уілсона. Дуже раджу знайти в мережі сольний альбом ударника Уілсона часів Porcupine Tree, Гевіна Харрісона. До речі, його батько – Боббі Харрісон – був достатньо відомим джазовим трубачем. Тому на Cheating the polygraph, який є компіляцією джазових версій композицій Porcupine Tree, він самостійно виконав всі партії духових.
Lotoo LE-M1 вийшли, як на мій погляд, вкрай вдалими, особливо в якості першої моделі, що вийшла під брендом Lotoo. Так, тюнінг вельми специфічний, алетільки в разі, якщо не брати до уваги LPGT.
З точки зору універсальності моделі є деякі питання, АЛЕ вони в більшій мірі відносяться не до самих навушників, а до сетапу. Якщо з дууууже рівним джерелом є певні нюанси при відтворенні важких стилей чи тих, де бажано мати потужний та вагомий бас, то в ситуації з більш драйвовим та акцентуючим НЧ джерелом все змінюється на краще. Універсалізм якраз і полягає в цій нейтральності та можливостях динамічного випромінювача, який дуже якісно реагує на те, що на нього подають. Шкода, що не було лампи під рукою, щось мені підказує, що “тепла” лампа, з щільним та насиченим звуком добре “лягла” б на цей прозорий та легкий перфоманс LE-M1.
Окрім того, Lotoo LE-M1 не спасують, якщо використовувати їх в якості професійного інструменту, чи то в студії, чи то на сцені. Правильно лише треба підібрати насадки – і закриті корпуси дадуть пристойний рівень звукоізоляції на сцені, щоб моніторити,
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Авторизуйтеся для отримання розширених можливостей