ВСТУП

Кажуть, що розучитися кататися на велосипеді неможливо. Тобто їзда на велосипеді, як і деякі інші види діяльності такі, що, навчившись раз, ти робитимеш це з різною ступінню легкості будь-де та будь-коли, за будь-яких обставин. Чи відноситься ця писанина до таких вправ? Подивимось. Востаннє я починав огляд десь за тиждень до 24 лютого. Той текст, про M17, було дописано як раз на 30-й день війни. Тому цей текст стане першим “воєнним”, тобто написаним вже за часів війни. А також – першим, що написан українською. І першою “ластівкою” випало стати саме Hiby RS6. Сподіваюсь, бак красномовства не стане на заваді розповіді про плеєр, який вийшов доволі цікавим. І зсередини, і ззовні.

В мене з плеєрами Hiby якось не склалося. Точніше, не так. Склалося, але саме як з плеєрами, якимось довершеними виробами, які безпосередньо доносять ідею творця в твої вуха, з поправкою на примхи виробника навушників, – то не так щоб зовсім.

Чи то я розбещений занадто, чи то маю специфічні смаки, але пристрої Hiby постійно залишали по собі приємне враження, але без чіткого імперативу витрати на них гроші. Дещо вони робили напрочуд чудово. Як от, наприклад, R3/R3PRO, який є прекрасним цифровим джерелом для сендвічів на будь-який смак. Доречі, на нього, точніш, на молодший, я гроші і витратив, але то була давня історія. І лежить він зараз, чекає, коли закінчиться війна і господар повернеться додому.

А врешті наші шляхи з плеєрами Hiby не перетинались. Ця марка впевнено асоціювалась з технологічністю, привабливими рішеннями з точки зору ПЗ і лиш у другу чергу – звуком. Не подумайте, він там є, але не мій. І тут навіть не питання “мій, не мій”, а в тім, що девайс, навіть не з твого світосприйняття щодо звуку може мати такий характер, який змушує тебе визнавати його та рахуватись з ним. От придбав би я Cayin N8 mk I? Мабуть, ні. Чи зміг він показати характер та запам’ятатись? Ще б пак. 

З Hiby RS6 китайцям вдалось привернути мою увагу. Авансом. По-перше, вони взяли R-2R технологію, яка зараз переживає ренесанс, а це вже саме по собі цікаво. По-друге, мені стало цікаво, як ортодоксальність резистивних матриць уживеться з новаторським підходом Hiby. По-третє, бентежила нова технологія налаштувань Darwin. Не знаю, яким боком там батько теорії еволюції, але що до чого дізнатися було треба. 

Забігаючи наперед, додам: характер цей красень має, ще й який. В харизмі йому точно не відмовиш.

ПАКУВАННЯ ТА КОМПЛЕКТ ПОСТАВКИ

Чорну матову труну з глянцевий тисненням та назвою приладу огортає суперобкладинка, приємна на дотик та ніжного золотавого кольору. Такого, десь на півдорозі між сріблом та золотом. 

Коробка відкривається, як книга-схованка. В лівій половинці-шухлядці на картонному ложементі під такою самою кришкою прихована частина комплекту поставки. А саме пара кабелів. Обидва брендовані та з нейлоновим зовнішнім обплетенні. Один USB-A на USB-C, другий USB-C на коаксіал. Оце вже сюрприз, оце вже приємно. Маєте вінтажний ЦАП? З RS6 можна легко передати на нього “цифру”, не купуючи сторонніх аксессуарів.

В правому відділенні нас чекає сам плеєр та кейс. З останнім китайці приборкали східну жадібність та приємно здивували. Це приємний на дотик чохол з світло коричневої еко-шкіри, логотипом моделі на спинці та клапаном на липучці зверху. Чохол мякий, відносно добре захищає плеєр та забезпечує доступ до органів керування та комутації. Чому відносно? Тому що з таким екраном я б вже волів мати кришку, хоча б опціональну, для його закриття. Тим більше, що плеєр має можливість роботи по Hiby Link, тому можна взагалі не взаємодіяти з інтерфейсом безпосередньо плеєра.

Захисні плівки дбайливо були наклеєні ще на заводі. Для тих, в кого лапки.

Комплектація пристрою, насправді, лишає дуже приємне враження про продукт, ще до безпосереднього знайомства з самим плеєром, адже окрім необхідного USB кабелю, також включає невеличкі приємності у вигляді коаксіального кабелю та гарного чохла.

ДИЗАЙН ТА ЕРГОНОМІКА

Дизайн вразив. Без вау-ефекту, звісно, але це той випадок, коли він зайвий. Дизайн Hiby RS6 лаконічний та витончений. Відчуваються нотки Astell and Kern та післясмак Cayin. По-перше, плеєр розкішного кольору шампань. В цьому кольорі виконане мідне шасі плеєра, “короноване” акуратним регулятором гучності, ані втопленим в корпус, ані прикритим захисною планкою. Коліщатко має м’який приємний хід. Можливо, навіть занадто м’який. 

Якщо корпус золотавий, то задня панель має оздоблення під карбон. При цьому, скляні елементи мають приємне 2,5D заокруглення граней. Мені сподобався чохол, як ви вже це зрозуміли, але шкода ховати таку красу. Ось звідки Cayin’івський післясмак.

Щодо корпусу, то він залишає приємні відчуття від тактильної взаємодії. Органів керування та комунікації рівно стільки, скільки треба. Вже згадане коліщатко на верхньому торці, лоток для карти пам’яті на лівому, кнопки керування на правому (ну дуже нагадують такі в пристроях Astell and Kern). Світлодіодний індикатор частоти дискретизації та заядки знаходиться прямо над ними. А нижня грань – жах трипофоба. Одразу 5 дірок технологічних отворів: порт type C, два виходи на навушники (4,4 та 3,5) та два лінійні виходи (також 4,4 та 3,5). 

Рамки у Hiby RS6 доволі демократичні. Вони не дуже тонкі, але відносно розмірів девайсу екран відчувається дійсно великим. Екран якісний, яскравий, обкладинки радують око. Однак, користуючись Hiby Link можна мати ще яскравішу картинку, проте вже не на плеєрі, а на смартфоні. Але все одно екран тут дуже файний. IPS, 5 дюймів, 1920х1080, з класичним співвідношенням сторін. Як в старі добрі часи. Виробника не називають, але скоріш за все це Sharp.

Мене як власника та активного користувача iBasso DX220MAX не залишили байдужими розміри RS6. 90-60-90 130х73х15 мм та вага, всього-на-всього, 315г. Не кишеньковий, звісно, але куди більш придатний для переміщення за межами помешкання.

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ

Як завжди у Hiby, з цим все непросто. Як я вже згадував, цифро-аналогове перетворення тут побудовано на R-2R архітектурі. Тобто, пристрій не має інтегральної схеми, а працює на матриці з дискретних елементів, парних резисторів. Вкотре пояснювати, як воно і до чого не буду, ви самі прекрасно знаєте, де це можна дізнатися.

Але Hiby не були Hiby, як би в RS6 не було своєї кілер-фічі. Але про все по порядку, тому почнемо з основного. Цифрова начинка Hiby RS6 перетравлює PCM включно до 32 біт 768 кГц та DSD512. Причому, це native, тобто без конвертації в PCM. Пора звикати до цього в R-2R пристроях в 2022 році. Також є підтримка MQA з анфолдом до х16. Тобто, ніяких обмежень власник такого R-2R плеєра не відчую. Взагалі.

Плеєр вельми потужний. З балансного виходу він забезпечує 690 мВт потужності на 32 Ом (4,7 В середньоквадратичної напруги в діапазоні 20 Гц – 45 кГц, 98 дБ розділення каналів, 114 дБ співвідношення сигнал/шум, 95 дБ динамічного діапазону, коефіцієнт нелінійних викривлень 0,003%). Вихідний опір – біля 1 Ом. Чому я на цьому акцентую – ті, хто мав вдачу познайомитися з першим творінням Hiby – моделлю R6, без S – мають пам’ятати його високий вихідний опір та нелюбов до багатодрайверних навушників. 3,5 мм вихід пропонує дещо меншу потужність, 180 мВт (та 2,4 Vrms, зате все інше – на тому ж рівні, хіба що розділення каналів, як зазвичай, нижче – 72 дБ.

І  не дивно. За підсилення тут відповідає цілий каскад операційних підсилювачів, які забезпечують підсилення і по струму, і по напрузі. Так, лампи та транзистори, класс А наше всьо, згоден, але і цей варіант має право на життя. За “токове” підсилення відповідає тріо з OPA1642 та пари OPA1612. А далі, за напругу, квартет OPA1622 – по 2 на канал. Окремо керує цим “оркестром” цифровий регулятор NJW1195A. Плеєр має всі принади потужного пристрою – гарні динаміку, діапазон і при цьому абсолютно чорний фон. 

Про характеристики лінійного виходу не буду розповідати, адже його треба слухати, а не порівнювати в цифрах. А послухати зараз немає на чому. 

Інтерфейс плеєру працює дуже плавно та швидко реагує на дії користувача. Тому сприяє як 4 ГБ ОЗУ, так і старий добрий Qualcomm Snapdragon 660. Який, по суті, стає таким собі стандартом в сучасних плеєрах. Доречі, про сам інтерфейс. Розповідати людям про Android це якось тупо, але пару слів сказати варто. Це класичний “підчищений” аудіо-Android, але з добре пропрацьованим UI. Навіть пакет іконок розробили свій, за це респект. Крім того, є суто фірмові фішки. Наприклад, в шторці є кнопка для потрапляння в меню налаштувань архітектури Darwin, про яку поговоримо трохи нижче. В іншому – це стандартний аудіофільський Android, зокрема реалізовано роботу в режимі bypass, себто bit-perfect. Сигнал іде повз ресемплер ОС, тому можна не перейматись використанням UAPP. Тим більше він поки що не підтримує Hiby RS6. Не дивно з урахуванням того, що там наворочено-виворочено по цифровій частині.

То як Hiby RS6 пов’язаний з Чарльзом Дарвіним? Припускаю, що ніяк. Darwin – гарний неймінг, якщо ставити за мету підкреслити еволюційність використаних рішень та технологій. Не як у всіх, а на крок попереду. Це, до речі, один з принципів роботи компанії де я працюю у вільний від написання оглядів час. Так що тут ми з Hiby на одній хвилі.

Отже, Darwin – це ім’я архітектури, системи глибокої обробки цифрового сигналу. Точніше, система, яка дає глибоку варіативність. Тому що, окрім 16-кратного оверсемплингу з використанням спеціально розроблених фільтрів з кінцевою імпульсною характеристикою, можна увімкнути режим NOS, та обійтись без всіх цих ветребеньок. Окрім того, так само працює Hiby RS6 з DSD. By-pass у цифровому домені слуговує відтворенню цього формату “як є”. 

Я, як і багато з вас, мої читачі, прихильник підходу, коли сигнал має найкоротший шлях проходження. Як в цифровому вигляді, так і в аналоговому. Ще задовго до архітектури Darwin Hiby мали MSEB, систему налаштування звуку, яка пішла набагато далі звичного еквалайзеру. Більш того, вона не паплюжила звук. Але є поціновувачі гнучкості та непостійності, кому до душі можливість змінювати характер звуку. А також володарі відверто кривих навушників, чого уж там. І для них можливості як MSEB, так і Darwin можуть виявитися корисними та цікавими.

Що може Darwin. По-перше, це та сама багатократна передискретизація. По-друге, широкий набір цифрових фільтрів імпульсної характеристики. По-третє, компенсацію нелінійності компонентів резистивної матриці. По-четверте, керування нелінійними гармоніками. Так, тут передбачено навіть таке. А фільтрів низьких частот тут аж одинадцять. Для тих, хто “слухає фільтри”, це не плеєр, а знахідка.

І це ще не все. Розробники додали набір пресетів під деякі моделі навушників. Тобто, на думку Hiby, RS6 краще дозволить розкрити ці моделі саме з використанням цих пресетів. Нажаль, Solaris SE не отримали свого пресету, але власники, наприклад, ледь не всієї лінійки 64audio, а також деяких моделей Vision Ears, Unique Melody, FitEar та деяких інших брендів, можуть оцінити бачення Hiby звуку їхніх навушників. Впевнений, що з оновленнями програмного забезпечення перелік пресетів зросте. Де, курва мать, Campfire Audio, га, Hiby?

Окремо згадаю опцію Atmosphere Enhanced. В режимі з передискретизацією задіяння цього налаштування робить незначний, але помітний ефект розширення стереопанорами та зсування на дещицю сцени від слухача. Як я вже казав, я прихильник raw-звучання, as is. Тому відмічу це як цікаву забавку, не більше. 

Отакий нетривіальний Hiby RS6 вийшов зсередини та ззовні. Гарний, елегантний, нахаращений технологічними фічами та програмними смаколиками. Не плеєр, а пляцок.

ЗВУК

До знайомства з Hiby RS6 я впродовж трьох з половиною місяців слухав виключно iBasso DX220MAX. Хто знає, як звучить цей здоровань, ті зрозуміють, як він формує вашу власну криву Хармана. І тому ти маєш пройти суттєвий шлях у прослуховуванні нового джерела, щоб його зрозуміти та оцінити з позиції притаманної унікальності та власного характеру.

На те, щоб потоваришувати зі звуком Hiby RS6 в мене пішло дні чотири. І ось чому. Тут я не буду порівнювати з моїм постійним джерелом, про нього ви і так все знаєте з більш ніж купки оглядів. Hiby RS6 має власний, я б сказав специфічний, але ні, просто власний звук. З характером. Він не програє композиції в зворотньому напрямку та не домальовує нових інструментів в аранжировці. Але характеру та харизми в ньому, в його звучанні, набагато більше, ніж в його зовнішності. Охайне личко, яке наче збирали з кращих взірців сучасного плеєробудування, а за ним – іскра, буря, божевілля. 

Я не люблю визначати звук у привязці до мікросхем, але Hiby RS6 звучить вельми “мультибітно”. Ця риса помітна сильніше, ніж в Cayin N6 mkII на R01. Тут дещо ближче Luxury and Precision P6, але з обмовками. Плеєр не приховує теплоти та дещиці м’якості у подачі. Він не намагається звучати, як сучасні дельта-сігма джерела. Hiby RS6 натомість пропонує вам зробити ставку на червоне натуральність, динаміку, драйв та емоції. 

Hiby RS6 малює жирним мазками, особливо коли мова йде ноти нижнього регістру. Їхній подачі притаманна певна монументальність та велич. Він будує образи та нагромаджує їх, спираючись на потужний та міцний фундамент з низьких частот. І, як би не те, як він подає середній діапазон, я би міг сказати, що вони тут у центрі уваги та зосереджують слухача но собі. Але ні, і далі ви зрозумієте чому. 

На противагу потужному та енергійному басу протиставлені середні частоти. Вони грайливі, яскраві, сатуровані, з підкресленою динамікою. Чудово окреслений вокал. При цьому зберігається рівновага між емоціями та технічною складовою. Її тут вельми більше, ніж на “низах”. 

ВЧ подаються, знов-таки, мультибітно. Тобто в “кращих традиціях жанру”. Їм притаманні гарне розділення, окресленість та деталізація. При цьому всьому загалом їхня подача плавна, м’яка, текуча. Верхній діапазон цілковито виконує свою функції, наповнюючи звучання блескотінням, виром інформації та пікантністю, де це треба. Але ненав’язливо та доволі милосердно до записів з проблемами мастерингу або у випадку, коли навушники за сильно підкреслюють ВСЧ та ВЧ. 

СЦЕНА

Сцена не рекордна (не забувайте, що тут є ще Atmosphere Enhanced), але завширшки та вглиб вона суттєво ширше серденьої. Окрім того, Hiby RS6 притаманні цілісність в подачі, він не акцентує на просторі та образах в ньому, а концентрується саме на останніх. Вони добряче контрастні, окресленні та відокремлені одне від одного, проте, подаються щільно та потужно. Гарна локалізація та вертикальність проекції поєднується з насиченістю та максимальним використанням вільного простору. “Утилізація” його на висоті. Плеєр намагається використати кожен кубічний сантиметр об’єму та робить це. 

Ешелонування гарне, розшарування чітке, хоч і не підкреслене якось додатково. RS6 взагалі концентрується на великому, мікронюанси роблячи чимось, що додає ті штрихи, які і роблять композицію довершеною. Це явно не пристрій для поціновувачів аналітичного звучання та любителів препарування жаб композицій. 

Інструменти нижнього регістру займають дійсно суттєвий кавалок простору, але це зроблено в доволі інтелігентній форм. Вони зосереджені більше на флангах та тилах уявної сцени, натомість середньочастотна ланка домінує в центрі, в лайтспоті. Особли вокал. Подача вокалу підкреслено інтимна. Постась виконавця перед нами у весь зріст. Я ця зверхність іде рука об руку з близькою до слухача презентацією та емоційністю.

Потужна басова партія Dogs of War заповнює фон та забезпечує відчуття як ледь не вражаючого об’єму, так і саме глибини. Уявна сцена простирається далеко, але вокал Гілмора та тенор-саксофон контрастують не тільки в тонально-тембральній площині, але й суто геометричній. 

НИЖНІ ЧАСТОТИ

У вашому місті є трамваї? В моєму – тимчасово – є. Тимчасово моєму, а не тимчасово є. Якщо так, то ви знаєте відчуття, коли він проїжджає повз вас. Ця вібрація, коливання, низькочастотний гул, як відчуваєш буквально кишками. Бас Hiby RS6 – це той самий трамвай. Не швидкісний, потужний масивний, невідворотній, рухається плавно, але його не зупинити. 

Басові ноти хизуються добрячою накачкою по масі. Причому це стосується в першу чергу нижнього басу. І в дещо меншому ступеню мід-басу. Суб-НЧ уходять в самий глиб, досягаючи якихось утробних частот, а як прийняти до уваги їхню масу, наш мозок починає грати з нами в ігри розуму та домальовувати якусь тактильність у сприйнятті НЧ.

Щодо швидкості, то це точно не найшвидші НЧ. І це було ледь не найбільш суттєве, до чого після MAX’а мені довелося звикати. Своїм характером НЧ Hiby RS6 чимось подібні до Lotoo paw 6000, але з кращим контролем та ще більшою масивністю. У НЧ RS6 гарно проявляється пріоритет макродинаміки, але деяка сповільненість спричиняє вплив на те, як плеєр малює текстури та рельєф. Він чудово пропрацьовує великі елементи ландшафту, але дрібні можуть залишити по собі відчуття, наче “текстури не завантажитись”. Я ловлю себе на думці, що, можливо, переборщую у цьому аспекті, але кажу, що на думці. 

Мід бас менш потужно наділений масою, хоча це відносно. Він все ще акцентований, але не так, як суб-НЧ. Середні НЧ щильні, ударні, мають той самий “хлопок”, але скоріш помякшений. Аналогій з артилерією великого калібру, як у випадку з 220м, тут і не тхне.

Щодо перехідної характеристики,  НЧ Hiby RS6 мають помітно форсоване затухання. Гармоніки сатуровані, підкресленні. Записи з живими інструментами, та загалом не високотемпові записи звучать дуже смачно, красиво, можна сказати, вражаюче. В поєднанні з особливістю СЧ маємо злитне, згуртоване звучання з вражаючею передачею тембру. 

Швидкі електроніка та метал дещо псують враження. Тут вже стає місцями помітна неквапливість низів та їхнє збагачена експансивність. В іншому – шик, блеск, слюні до колін. Я повторю ту думку, що тут вже закарбував. Це не плеєр для шукачів аналитики та точності, як у скальпеля. Окрім цього, наголосив би на тому, що НЧ Hiby RS6 накладають додаткові умови на навушники. Якщо вони самі по собі мають акцентовані НЧ, то тут краще послухати зв’язку перед купівлею. В моєму випадку сетап “на межі”. При тому, що Solaris SE не найбасовитіші iem, та й кабель не додає маси аж ніяк. Але якщо навушники сухі, швидкі щодо затухань або в принципі вам бракує в них НЧ, то тут RS6 зробить з ними справжнісіньку магію. 

Доречі, контроль гармонік сильно не чинив вплив на їхню сатурацію на низах, але чому в режимі з передискретизацією все одно більше схилявся до якомога менших значень налаштування. 

Бас-бочка краде трохи більше уваги, ніж треба, а партія бас-гітари більш помітна в аранжировці. Той випадок, коли б навушники навалили ще трішки зверху, то було б занадто. Але – ніт. Маємо трохи інше сприйняття, смакове, цікаве та для мене нове. А ц композицію я слухаю на всьому, що тестую. Але те, як Hiby RS6 працює з вокалом нівелює розширення присутності НЧ у нашому звукосприйнятті. Рівновага здебільшого важливіша за окремі риси, погодьтеся.

СЕРЕДНІ ЧАСТОТИ

Тут ми підійшли до суб’єктивно головного. Суб’єктивно – бо, на мою думку, середина – то найголовніша прикраса Hiby RS6. По-перше, особисто я є СЧ-філом. По-друге, плеєр відтворює цей діапазон вельми вражаюче та, головне, музикально. 

З врахуванням потужного басу, богатого на парціальні тони, середина також мала б бути “з перчиком”. І розробники це, на щастя, розуміли. Не знаю, які ручки своєї магічної машини для тюнінгу вони навертіли, але звучить плеєр по-справжньому смачно та звабливо.

Перше, що кидається до уха, то енергійність. Вона тут яскраво підкреслена. Вокал, як я вже писав, воліє бути в центрі уваги та має добре передане емоційне забарвлення. Зберігаючи водночас ту натуралістичність, яку плеєр найкращим чином демонструє на живих інструментах. Порівняно з нижнім спектром, в середині більше уваги приділено передачі контрастів на мікродеталях. Що додає блиску, чого там приховувати, теплій презентації на НЧ. Середина також тяжіє до теплого боку сили, але ця живість, яскравість барв та пристрасність, з якою відіграються СЧ, додає ізюминку. В іншому випадку, ми б мали невиразність та зайву монолітність. 

Акомпануючи образи не відстають від вокаліста. Струнні передані грайливо та з прискіпливістю щодо детальної передачі особливостей інстурменту, реверберацій тощо. Духові блискавичні та реалістичні, маємо гарне відчуття інструменту, партії виразні та магнитичні. Клавішні тембрально багаті. Підкреслення та насичення тембрів – то взагалі візитівка Hiby RS6. Хочеться не просто споживати контент, а смакувати його на кінчику язика, куштувати аромат, розтягуючи задоволення. Волієш переслухати щось таке, що давно не слухав. Справжня аудіофільска забавка. 

Щодо цього магнетизму. Композиції з багатою аранжировкою мають помітний гіпнотичний ефект. Особливо, якщо присутнє соло на духових. Вбудований “вовлєкатор” увімкнений на 120% потужності.

На відміну від НЧ, в середині перехідні характеристики виражені більш яскраво на фазі атаки. Не маємо того сповільнення та дещо розслабленої подачі. В той же час середина доволі рівна – немає просадки ні на НСЧ, на на ВСЧ. За рахунок цього досягається рівновага образів.

Hiby RS6 блискуче відтворює обидві гітарні партії. Акустична ритм-гітара динамічна та яскрава, ведуча електрогітара звучить з певною вагомістю, але більш плавно. Плеєр чудово передає ці нюанси. Післязвуччя нашаровуються, роблячи середину насиченою не тільки тембрально. Вокал Лінди Перрі емоційний, живий. Музикальність подачі RS6 змушує підспівувати та підхоплювати ритм рухами кінцівок. Підступний плеєр – це може трапитися в людному місці. Майте на увазі.

Для цього огляду дістав з дальньої шухляди цей класичний джазовий стандарт у виконанні доктор Хауса Г’ю Лорі. Головний, ведучий інструмент тут, це піаніно Лорі. Такий тембрально неперевершений інструмент, як піаніно, найкращим чином ілюструє тембральну сатурацію Hiby RS6. Це прекрасно накладається на підкреслено інтимне виконання вокаліста. Плеєр створює атмосферу невеликого уютного клубу десь на околицях Сан-Франциско. Під стелею мерехтить тускла жарівка скрізь щільний цигарковий дим, а підлога просякла дешевим бутлегерським бурбоном. 

ВИСОКІ ЧАСТОТИ

Хочеться перефразувати Фореста Гампа: “Життя – як ВЧ у мультибітних плеєрах. Ніколи не знаєш, які трапляться”. ЦЬого разу, на щастя вам і мені, вони трапились напрочуд гарні. Породисті, такі – найкращим чином мультибітні.

Знов заговорив штампи та кліше. Гаразд. Вони, верхні частоти, у Hiby RS6 дуже органічно співмешкають з його величною подачею, драйвовим звучанням та тими акцентами, які робить. Це не аналітичний флагман на топовій сабрі чи на цілій купці цирозів. Тут інакший почерк, охайний, навіть красивий, але без захмарної точності та витонченості.

Крім того, Hiby RS6 може похизуватися не абиякою деталізацією. Тут більше спільних рис саме з тим, як плеєр відтворює середину. Більш технічно, ніж з нижнім діапазоном, не так тепло і не так масивно. Хоча ВЧ також тяжіють до теплоти та приємної натуралістичності у своїй масивності. Але напрочуд гарно балансують та лишають по собі приємні враження, які не тьмаріють навіть від настільки харизматичної та жвавої середини. 

ВЧ ласкаву трохи м’яку подачу здобрюють певною порцією звабливої шороховатості від старанно відтворених рельєфів та барвистої тембральної палітри. Ця м’якість – вона не у завуальованні деталей та придушені динаміки. Вона у плинності сами звуків, у тому, як ноти течуть та переливаються одна в одну. Така, дещо астелендкернівська фішка, яка знайшла своє проявлення не тільки в екстерєрі пристрою, а й в його душі. Тобто в саунді. 

Композиція, насичена духовими та струнними, особливо першими, за якими ведуча партія. З урахуванням того, як він подає всю середню ланку, те, як ці образи окреслені та відтворені, перкусія мала б всі шанси трішки злитися з рештою ритм секції, але – ні. Hiby RS6 вміло та майстерно відтворює кожну партію, дбайливо пропрацьовує кожен образ. І це при тій манері, яка притаманна RS6, у презентації СЧ. НЧ тут не чинять домінуючого впливу, натомість є соковита та щільна середина та грайливі й ніжні вері тони. 

“Заплатіть відьмакові карбонованим сріблом”… Ні, пісня не та, але близько. Тут знову делікатна перкусія на другому-третьому плані – а на першому Любисток, звісна річ – та лютня. Нечасто лютня зустрічається на сторінках цього блогу, але вона варта уваги. Протяжні, текучі ВЧ, прискіпливість у відтворенні обертонів – і ми маємо цікаву, чіпляючу партію з розкішно артикуляцією та нашаруванням.

Інакше кажучи, вимагати більшої детальності від верхніх частот у пристрої з такою подачею, вочевидь музикальною та емоційною, не варто. Вона тут більш ніж достатня, а сам Hiby RS6 не шукає лаврів професійного інструменту для моніторингу. 

Натомість окремо хочеться похвалити Hiby за те, що не зіпсували ВЧ, розчинивши їх у компоті з рештою спектру, та подбали про природність їхнього сприйняття. 

ВИСНОВКИ

Черговий плеєр, де за цифро-аналогове перетворення відповідає не інтегральна схема, а резистивна матриця, і чергова порція приємних вражень. Я не можу назвать Hiby RS6 плеєром для всіх і кожного. Більш за це – я не можу назвати його ідеальним партнерам для будь-яких навушників. Але. Якщо вам з вашими висококласними навушниками (а з іншими простіше змінити самі вуха) не вистачає НЧ по кількості чи по масі, або якщо ви просто втомились від сухої та аналітичної подачі вашого джерела, то Hiby RS6 пропонує добрячий кавалок пляцок. Це і допилений аудіофільский Android (не пам’ятаю, чи казав, ОС тут 9 версії), і ціла низка цікавих хардверних рішень. І, зокрема, цікавий звук. Цікавий не тільки обгорткою, але і технічною складовою. Вона тут не в центрі уваги, але вона є і її тут вдосталь. 

Трохи хуліганська, трохи зухвала, така, батярська, манера відтворення підкуповує та додає балів RS6 в умовно-уявному рейтингу. Ні, я не буду створювати власний топ чого би то не було. В цього сенсу не більше, ніж у спорах з москалями.