Незалежний аудіоексперт
Аудіофіл-графоман
Команда Era in Ear
Незалежний аудіофіл
Експерт з Hi-Fi та High-End напрямку
Адміністатор
Незалежна аудіоекспертка
Аудіофіл
Здається, зовсім нещодавно я мав радість дуже близько познайомитися з двійкою прекрасних ЦАПів від Gustard – A26 та R26. Маючи вже деякий досвід з цим виробником, я відмітив більш ніж значний ріст рівня, на якому він працює. Це були дуже класні, породисті, так би мовити, ЦАПи, зі схожим характером, але й з відмінностями, достатніми, щоб я не зміг би зробити впевнений та остаточний висновок для себе – який би я лишив собі, як би таке питання стояло. Тобто відмінності були достатньо помітні, щоб не лишати їх по за увагою, водночас, їхній характер створював проблему вибору. Обидва ЦАПи звучали відмінно, трохи по-різному, але відмінно. Здається, я вирішив цю дилему. Як би це питання стояло. X30 – просто візьміть мої гроші та відправте кур’єра з пакунком.
Звісно, головний біль авдіофіла – на що витрати гроші – повернеться: впевнений, що Gustard оновить і R-серію, і A-серію. Щодо останньої впевненості більше, хоча нових чипів від Asahi Kasei, наче б то, ще не було анонсовано. А от для умовного R30, думаю, треба запастись терпінням. Все-таки резистивна R2R матриця це трохи інша матерія, тут вихід більш продуктивного чипа не є приводом для оновлення. Тут треба дійсно попрацювати. Мінорні апгрейди – це не про нашу галузь. HiFi – це не айфони штампувати щороку одні й ті самі, тут треба чимось покупця підкорити.
Але то буде потім. А зараз в нас є чудова можливість послухати Gustard X30 в салоні і, можливо, навіть доповнити ним свій домашній сетап. Так, X30 суттєво додав в ціні та габаритах. Але це той випадок, коли різниця у вартості того, вибачте за тавтологію, вартує. А габарити – то навіть на краще. Нарешті ЦАП в моїй системі однієї ширини з підсилювачем та програвачем.
Тут мені є що дорікнути. З одного боку, комплектних силового та USB-кабеля в принципі достатньо, але пульт – це дефолтний пульт всіх китайських ЦАПів, навіть в рази дешевших. Він зручний та функціонально достатній, але за 140К+ вже хочеться пульт з цільного шматка алюмінію, над дизайном якого попрацювали. Документи, звісно, також в комплекті.
Щодо пакування. Тут теж без витребеньок. Подвійна коробка із гофрокартону з нанесеним лого виробника. Зате упаковано все супернадійно, тут жодних зауважень. Цей розділ можна було б взагалі скіпнуть цього разу, але він вартий бути присутнім хоча б заради мого буркотіння щодо пульта та ціни.
А от де попрацювали та вклалися – це в дизайн. Дизайн 26-серії недалеко пішов від 18 чи 22 серій, які мені також доводилось оглядами. Попередні рішення були доволі пролетарськими, на перший погляд. Око не різали, але окремої похвали не заслуговували.
З X30 Gustard переглянути свій підхід. По суті, у випадку зі стаціонарним ЦАПом ви будете 99% часу бачити тільки його передню панель (1% припадає на його панель комутації). І ось тут Gustard пішли з козирних карт, розігравши безпрограшну комбінацію “в мінімалізм”. Перед нам цнотливо чиста передня панель, на якій маємо лише три сенсорні кнопки “меню”, “+” та “-“. Коротке натискання на “меню” гортає входи, довге – відкриває, власне, меню, де коротким натисканням можна гортати пункти налаштувань, а “+” та “-” перемикати значення параметрів.
Але присутня ще одна клавіша. Вже не сенсорна, а цілком собі фізична. Це лого виробника у вигляді стилізованої літери “G” по центру панелі на верхній грані. Вона світиться, коли ЦАП під’єднано до мережі, але світло білих світлодіодів жодним чином мені не дошкуляло, навіть вночі. Коротке натискання виводить ЦАП з режиму snatd-by, довге – навпаки. Під час роботи X30 коротким натисканням можна зам’ютіть звук. Це можна зробити і з пульта, натиснувши не очевидну кнопку play/pause.
Щодо розмірів. Так, тепер це вже повноформатний ЦАП, що органічно виглядатиме у стійці поруч з підсилювачем, SACD-програвачем чи стрімером – 430х300х92мм, погодьтеся, настільним цей ЦАП вже не назвеш. Вага при цьому вже близько 10 кг, але це брутто. Нетто ніде знайти не зміг, але вона не сильно менша. До речі, з 92 мм 12 – це ніжки. Доволі гарні, але завжди можна поекспериментувати з IsoAcoustics.
Верхня кришка – суцільна, ніяких скляних вставок, щоб помилуватися багатим внутрішнім світом ЦАПу або зразків фігурної різьби по алюмінію. Просто гравіювання з назвою виробника. А от бічні панелі не скучні. На них нанесено V-подібний візерунок. З одного боку – симпатично, з іншого – це можна трактувати як ребра пасивного охолодження. До речі, Gustard X30 достатньо холодний. Вірніше було б сказати не гарячий. Тут хвалю, інженерам якось вдалося оволодіти теплогенерацію купу електроніки з чотирма топовими ЦАПами зокрема.
Мені дістався ЦАП в чорному кольорі. Про що я в принципі не шкодував (він став між сріблястими Musical Fidelity M6SI та Muse Model Eleven, що ідеально пасують одне одному), тому що срібляста версія, а їх всього дві – чорна та срібляста – відрізняється тільки кольором верхньої кришки та рамки навколо передньої панелі. Хоча це б покращило естетику цієї “композиції”.
Тут все очікувано “дорого-богато”. Я б ще волів мати вхід на передпідсилювач, чому б і ні, але Gustard вирішили обмежитися тільки цифровими входами, зробивши їх достобіса – і за кількістю, і по типу. А виходів – всього 2: пара RCA та пара XLR. Звісно, можна використовувати фіксований вихід або регульований, якщо у вас є чистий підсилювач потужності.
На задній панелі, окрім виходів та роз’єму для живлення з перемикачем напруги, є: ethernet-вхід, слот під карту пам’яті формату micro-sd, USB-B, AES-EBU, пара тригерних входів-виходів, оптичний та коаксіальний входи, пара I2S на HDMI та BNC-роз’єм для підключення зовнішнього клока. Це, звісно, якщо ви маєте клок, який буде краще за вбудований. Але про це згодом.
Як бачите, нема чого додати. До X30 можна під’єднати всі пристрої, які ви маєте, як для аудіо, так і, наприклад, ТВ/приставку або чим там ви ще розважаєтесь. Наприклад, старий hi-end CD-транспорт знайде нове життя з Gustard X30. Повірте, це варто того, щоб витрати свій вільний час на порівняння хай-резів із Qobuz з фірмовими CD.
Ну і про серйозні речі, про специфікації. Gustard X30 підтримує формати PCM до 32 біт 786 кГц по USB, I2S та ethernet. По цих же інтерфейсах X30 приймає DSD аж до DSD512 та DoP256. SPDIF тут обмежує нас форматом 24 біт 192 кГц, що звичайно, та DoP64. Тобто при програванні SACD через AES-EBU це буде не native DSD64, а DoP64.
Пристрій підтримує протокол UPnP, а також Roon, NAA, Airplay та Spotify. Він не є повноцінним стрімером, але є рендером, енд-поінтом – можна грати на нього з того ж Roon чи Audirvana. Щодо Spotify є необхідність налаштувань через web-інтерфейс. Нецікаво, і в першу чергу не через це, а через відсутність не те, що hi-res, а навіть звичайного red book. Налякали їжака голою дупою – вже понад рік живу з beaglebone з веб-мордою.
Останні вироби Gustard нас привчили до серйозного, навіть більш ніж серйозного, підходу до “заліза”. Неважливо, хочеш ти досягнути виключних показників вимірів, чи досягти дійсно видатного звуку – ти маєш спиратися на відповідну матеріальну базу. Тільки кращі компоненти для реалізації задуму. Про те, що задум має бути фаховий та побудований на досвіді – я промовчу, це і так зрозуміло.
Нікого вже не здивуєш двійкою ЦАПів, та й чотири чипи то вже не новина. Ба більше, вже і вісімка не є нісенітницею. Про дискретні рішення, на кшталт чудового D16, я вже мовчу. Але ці 4- та 8-ЦАПов програвачі були побудовані на Cirrus Logic.
У випадку з Gustard X30 мова не про старий добрий “цироз”. Gustard мало того що взяли свіженький та не обкатаний ESS9039PRO, так ще й використали одразу 4 таких мікросхеми. Я не можу пригадати, щоб десь було 4 сабри. Якщо пам’ятаєте, поправте мене.
Навіщо 4? Тут причина не у складному FIR-фільтрі. Сам ES9030PRO є 8-канальним чипом. Він може працювати як у 8-канальному режимі, так і у 4-канальному, балансному. Але він так само може працювати й у моно. Тобто в одноканальному. Тоді навіщо це все – 4 дорогущі мікросхеми з серйозними вимогами живлення та тепловідводу. Вся справа у динамічному діапазоні. ДД ES9039PRO у 8 канальному режимі 132 дБ, в моно – 140. “Невелика різниця,” – скажете ви. Ок, але все наше хобі, вся ця галузь крутиться навколо невеликої різниці, яка коштує великих грошей.
Gustard просто використовують кожен з четвірки ES9039PRO для обробки сигналів L+, L-, R+, R-. Окремий чип для кожного каналу. Просто і лаконічно. При цьому, попри моїм пересторогам, ЦАП вийшов достатньо холодний. Точніше не такий гарячий, як R26 та A26. Що трохи дивує, адже, окрім чотирьох серйозних чипів, ми маємо ще й чотири дискретні тракти I/V, ФНЧ тощо.
Якщо ви користувались ЦАПами від Gustard, помічали, що в них немає стандартних фільтрів від виробника самих мікросхем. Gustard використовує власні алгоритми фільтрації. Замість 84 однакових фільтрів ми маємо, власне, три: більш яскравий та динамічний vivd, м’якший та плавний gentle та проміжний composite. Віддаю перевагу першому. Плюс є опція NOS – режим роботи ЦАПів без оверсемплінга. Працює подібно до фільтра gentle, тільки більш виразно додаючи свої патерни. За роботу фільтрів відповідає окремий чип від Analog Devices ADSP-21489.
Мало встановити чотири круті ЦАПи, треба ще змусити їх коректно працювати. Скажімо так, вчасно. І для цього необхідний clock-генератор. Gustard не розмінюється на дріб’язок, і не використовує “народні” рішення. У 26-й серії були встановлені дуже якісні компоненти, але тут вони пішли далі. До власної FPGA-матриці K2, що відповідає за ckock-менеджмент, модуляцію та керування потоками даних, та було додано термостатовані кварцевий генератор частоти (OCXO).
Що це дає? Кварцовий резонатор, серце будь-якого генератора, дуже чутливий до змін температури. Навіть незначні коливання температури можуть призвести до зміни частоти генерації, що негативно впливає на якість звуку, викликаючи спотворення та шум. OCXO розв’язує цю проблему за допомогою термостата, який підтримує постійну температуру кварцового резонатора. Це забезпечує надзвичайно високу стабільність частоти, що є критично важливим для цифро-аналогового перетворення (ЦАП) та інших цифрових процесів в аудіо обладнанні.
Як бонус, OCXO забезпечує кращий динамічний діапазон та позитивно впливає на джиттер. Те, що лікар прописав. Аудіолікар.
Як я вже згадував, після ЦАПів в Gustard X30 маємо повністю аналоговий тракт: I/V перетворювач, ФНЧ. Gustard реалізували також і дискретний регулятор гучності, релейний R2R, що забезпечує ідеальний баланс каналів на будь-якому рівні. В режимі фіксованого виходу він працює у by-pass режимі.
Всій цій розкоші десь треба брати живлення. І його їй дає двійка 50-ватний тороїдальних трансформаторів. Походження їх лишається таємницею – вони упаковані у брендовані короби. Двійка, тому що кожен живить окрему частину, аналогову і цифрову. Для повноти аудіофільської розпусти не вистачає тільки розділення живлення каналів. Всіх. Не все одразу, Gustard якось треба отримати з нас грошву і в майбутньому.
Отже, в сухому залишку маємо: четвірку свіжих топових Sabre, що працюють в моно-режимі, пару потужних (саме так) торів, прецизійний клок та продуману схемотехніку. Амінь.
Коли я оглядав 26-ту лінійку моделей Gustard, я це робив ще й з позиції пошуку альтернативи Firdac Mini, на майбутнє, під можливий апгрейд. Цей ЦАП пропонує дуже класне співвідношення звуку за ціну та має чудовий саунд, побудований на патернах аналоговості та натуральності, перш за все. Тобто не є взірцем технічності, хоча справедливо буде зазначити, що і не лажає. Тобто задача його “наступника” зберегти відчуття справжності звуку, але додати роздільної здатності, розширення, просторовості, тобто підняти рівень на один чи кілька щаблів.
26-ті ЦАПи в принципі з задачею справились, але тут втрутився мій SACD-програвач. Їхній тандем з ЦАПом закривали питання “аналоговості” та деталізації. Щоправда, не разом, а поодинці. Тобто додати саунду роздільної здатності я міг, але перемкнувшись на Muse Model Eleven. Натуральність не страждала, але менше була підкреслена, ніж у випадку з Firdac, особливо на НЧ. R26 та A26 пропонували зробити крок вперед та замінити собою ці два пристрої.
Чи достатній був цей крок? Якщо порівнювати з кожним окремим пристроєм – так. Якщо з двійкою і можливістю обирати – ні. В будь-якому разі питання покупки не стояло, а обрати між ними особистого, смакового, переможця я не міг – занадто гарні обидва, і занадто привабливі відмінності між ними. Що перший, що другий чіпляли своїми патернами та особливостями. Хай йому грець.
Gustard X30 додав в ціні. Дуже суттєво. Коли я побачив ціну в Китаї і порівняв її з 26-ми ЦАПами, я дуже скептично поставився через низку причин. Що ж, я помилявся і я цьому радий. Дуже.
Послухавши перші хвилин 15 підбірку різного авдіофільського матеріалу, я був, як кажуть мої європейські колеги, so excited. Ось воно. Ось ЦАП, який розкриває мою систему. Ось ЦАП, який дає на повну показати себе і Rubicon, і Musical Fidelity.
X30 це не просто супер точний конвертер цифрового сигналу в аналоговий. Звісно, щодо деталізації це пристрій рівня топ-ЦАПів. В мережі натикався на порівняння з Chord Dave, і в цьому аспекті він йому не програв. Нагадаю, що Dave коштує понад півмільйона.
Мало просто витягувати максимум деталей із запису та зразково відпрацьовувати мікродинаміку. Треба ще й давати музиці бути музикою: цілісною, довершеною, глибокою, багатоплановою та шарованою. Звісно, гарний ЦАП не зробить з радіо-одноденки шедевр на всі часи тільки шляхом якісного перетворення, але зможе розкрити всі рівні та грані справжніх творів.
Головними ознаками зразкового ЦАПу є точність у відтворенні, відсутність чітких патернів, які характеризують більше сам пристрій, ніж твір, динаміка. Як макро, так і мікро. Без першого не буде натуральності, без іншого втрачається текстурність та багатство музики. В мене лишились для сабри певні ознаки, які кидались око в минулому, зокрема, на ЦАПах Gustard. Форсований об’єм НЧ, з доданою масивністю (додавання маси там помітно більше, ніж в решті діапазону), акцент на мікродинаміці в СЧ і відповідний баланс контрасту, трохи жорсткі та хрусткі ВЧ з акцентованими обертонами. Красиво – так, здебільшого. А добре чи погано – вирішувати слухачеві, на підставі досвіду, вподобань та решти компонентів системи в тому числі.
A26 та R26 були найближчі до досягнення тих характеристик ідеального ЦАПу для мене, про які я згадав. Вони були позбавлені будь-якої зернистості, вони давали швидкий, по-справжньому, швидкий саунд. А динаміка та імпульсна характеристика – це те, що чи не найбільше впливає на сприйняття відтвореного звуку, як справжнього. Але все одно вони мали свої особливості, які відзначали один від одного й іноді наштовхували на думку, що ти слухаєш власне ЦАП, а не музику.
Чого не скажеш про X30. Лишаючись супер детальним, демонструючи блискавичну швидкість перехідних процесів, він не лишає жодних зачіпок, які можна виділити як особливості. А в своїй презентації уникає будь-яких схилянь у бік як над аналогової подачі, так і в бік цифровізованої рафінованості та аналітичності. Назвемо це натуральним, рафінованим звуком, достатньо аналітичним для критичного прослуховування і в той самий час абсолютно придатним для easy-listening, коли просто насолоджуєшся потоком звуків як єдиним цілим. Якщо ви хочете в певний момент слухацької сесії знайти себе, зануреним та розчиненим у звук, то X30 це пристрій, з яким це більш ніж ймовірно досягти.
В стаціонарі тривалий час взірцем масштабу та стерео панорами для мене був Muse Model Eleven. Він давав такий “обхват” простору, що іноді семпли якихось сторонніх звуків буквально лякали.
A26 та R26 давали таку ж чудову просторовість та вертикальну складову. При цьому трохи, але відчутно трохи додавали тривимірності – на їхньому фоні Муза була дещо пласка. Пропрацювання образів явно краще давалось Gustard’ам. X30 доводить, що 26-м було куди рости в цьому плані. Ой було.
Одним з перших треків, які я почув на X30, була тема зі Списку Шиндлера від Джона Вільямса. Солююча скрипка знаходиться чітко у фокусі уявно побудованої сцени. А решта інструментів оркестру будують величезну дугу, яка простягається по всьому обрію. Фон ідеально підкреслюю глибину позиціювання, має зразкову щільність та цілісність. Контрасти передані відмінно. Ми маємо чарівну та трагічну скрипку у фокусі, але кожен оркестровий образ, який відведений на другий план є цеглинкою, яка будує емоційну та музичну мозаїку.
Я не є поціновувачем класичної музики. Я можу оцінити красу, але не можу це зробити з позиції досвідченого знавця. Для мене класичні твори діляться на “цікаві” та “нудні”. З Gustard X30 класична музика для мене розкрилась – ні не з нового боку – більш повно. Наче я став краще її “бачити”, чути, відчувати.
Після цього твору Йозефа Гайдна я ще десь хвилин на 40 залип на різних струнних квартетах. На відміну від попередньої композиції, це виконання є більш камерне. Але, курва мати, як же розкішно X30 створює атмосферу живого виступу! Відбудує музикальний “наратив”, як досвідчений майстерний письменник. Не маючи достобіса образів, він не фокусується на камерності композиції, а розкриває її в цій камерності, знімаючи завіси і наче розплющуючи очі та вуха слухача на додаткову глибину, яку не помічали до цього часу.
У випадку з Gustard X30 я перед усім не хочу іти легкою дорогою звичної структури оповіді. Це водночас простий та складний шлях, адже X30 це не про якісь особливі ознаки, як у випадку з 26-ми ЦАПами.
В цілому мій сетап має нейтральний характер: не заточений на моніторинг, але й без виражених акцентів. Він чудово передає особливості джерела, а також дозволяє не напружуючись почути переваги та недоліки джерел. За цей час я мав в системі близько десяти різних джерел: від сучасних ЦАПів до DIY-рішень на мікросхемах, старших за мене. І всі джерела, всі до одного, можна було б легко розпізнати в сліпому тесті.
X30 як джерело мав би посісти окреме місце в цій уявній галереї звукового досвіду. І не завдяки особливостям, які його виділили з поміж інших джерел, а тим, що X30 – це найближче, що я можу віднести до референсу та нейтральності. Справжньої нейтральності, заснованої на тому, що головна задача пристрою – це відтворення музики як мистецького твору, а не як інженерного лей-ауту чи програмного коду.
Зберігаючи дещицю тепла, X30 забезпечує живу та натуральну подачу, вміло граючи з образами: якщо уявити музичні “фігуру” як умовні об’єкти з властивими характеристиками, перш за все фізичними, то X30 надає їм таких значень, які дозволяють вашій системі як складному високотехнологічному рендеру вибудувати таку картину, яка буде максимально наближена до відтворення як самих образів, так і приміщення. Зі всіма особливостями інструментів та акустичного оздоблення.
Це тепло можна і “підігріти” – шляхом поєднання getnle-фільтра та NOS-режима. Це поєднання налаштувань чарівним чином дуже делікатно робить вокал та гітару Клептона трохи більш дотичні. Різниця рівно така, щоб це можна було помітити та щоб це водночас не змінило кардинально сприйняття звуку. Реверберації акустичної гітари набувають більше презенсу та трохи підкреслюються. X30 в плані роботи фільтрів та режиму NOS – це саме про делікатність. Налаштування впливають, але лише до тої міри, коли вони стають відчутні, а не надокучливі.
Образи – їхня вага та розміри – ідеально вивірені, збалансовані та чітко спозиціонованої. Взагалі, геометрія уявної сцени тут краща, яку мені доводилось чути. І це ще моє приміщення не є акустично підготовленим, хоч і доволі непогане з погляду акустичної системи: дуже високі стелі, відсутність дзеркал (вікно закрите важкою шторою), паркет і килим, плюс є змога відсунути акустику від стіни. А якщо попрацювати з акустичним оформленням… Що ж, колись так і станеться.
Але навіть в неідеальних умовах Gustard X30 шикарно заповнює величезне панно, яке створює перед нами. Панорама не перевантажена, збалансована по горизонталі. Вертикаль чудово вибудовується, образи об’ємні і чудово “взаємодіють” між собою та в просторі як такому.
В словосполуці “тональний баланс” головне слово у випадку X30 – це “баланс”. Після трохи менш рівних джерел може здатися, що верхня половина діапазону трохи більш акцентована. Насправді я прийшов до висновку, що це скоріше через те, що причиною цього є бас X30, який подається в нейтральній манері. На цьому контрасті може здатися трохи більш помітний презенс ВЧ. Коли слух адаптується, сприйняття змінюється також. Дуже вивірена, точна та рівна подача. Так, X30 може або вигідно підкреслити особливості системи, або зберегти рівний та точний звук, якщо система “заточена” на це. До того ж такі джерела є ідеальними для відслуховування окремих компонентів системи та впливу їхньої заміни.
Я люблю насичені СЧ. Чого там приховувати іноді коли сетап навмисне висуває їх трохи вперед, ламаючи органічність подачі, це теж мене може потішити. Певною мірою. X30, звісно, тут не грається з простором та не намагається вразити власним баченням. Завдяки просто шаленій технічності, огорнутій в ковдру натуральної живої подачі, X30 блискуче відтворює СЧ – ЦАП не акцентує просторово, кількісно чи ще якимось чином середній діапазон.
X30 насичує середину неймовірною кількістю деталей, але не нав’язує саме їх нашій увазі. Це відбувається в такий спосіб, що вони і не відведені на другий план для більшого комфорту, і не є в центрі уваги. X30 наче діє на ріні динаміки, наступному, нижчому за мікрорівень – це якийсь окремий вид сатурації. Завдяки цьому середині частоти подаються густо, щільно, але при цьому дуже швидко та прозоро. Можна вибачати трохи мутності за приємну густоту, скажімо, ЦАПи на PCM58 чи подібних чипах, але тут геть не так. Ваша система буквально змушує торкатися звуку, даючи при цьому змогу вивчати його наче під мікроскопом.
Тут я не можу не поділитися цілим альбомом. Новий реліз від данського майстра електроніки буквально огортає вас щільним виром найтонших тенет. Похмуро-меланхолійний саунд в купі з проникливим, по-скандинавські холодним та водночас теплим вокалом ісландської вокалістки Дізи створюють ідеальну суміш для львівських осінніх вечорів.
Ось ця густота та водночас прозорість до деталей дозволяє X30 дахозносно відтворювати різного роду аудіофільскі записи. Наприклад, дебютник Нори Джонс, що є одним з іконічних записів в цьому плані.
Трек, прослуханий приблизно 10 000 разів. Найбільший образ, що перебуває в фокусі, це вокал Нори. З X30 я досяг його надматеріальної подачі у своїй системі. Таке відчуття, наче кожен кілограм ваги ЦАПу (а я ніс його з нової пошти!) конвертується у вагу звуку, його дотичність та фізичність сприйняття.
A-Ha це не тільки Take me on. Суперглибокі НЧ X30 та фантастична прозорість вибудовує неосяжний по охопленню бекграунд, густу та чорну стіну делікатного, проте щільного баса, який ніяким чином не заважає прекрасному вокалу Мортена Харкета та чарівній гітарній партії.
Динаміка? Послухайте просто Chocolate Chip Trip від Tool. Якщо з гарною акустикою партія ударних не спричинить у вас приступ аритмії, то у вас немає серця.
А якщо ви не настільки пройнялися прогою, щоб слухати Tool, то ось вам чудовий польський дует Skalpel. Цікавий мікс електронних бітів та семплів класичного польського джазу. Polska strong, в сенсі має доволі багатий джазовий бекграунд середини другої половини ХХ століття. Та й зараз має, що показати. Бас по-електронному великий, об’ємний, при цьому фантастично контрольований (дякую M6SI), а ось всі ці синти, вся ця тріскотня, вона настільки окреслена та чітка, що час вже проводити аналогії з 8К контентом у відео.
Про Gustard X30 не хочеться писати в контексті якихось компонентів. Якщо окремо писати про бас або верхні частоти, як якісь дискретні явища, огляд перетвориться на медичний епікриз чи звіт про рух грошових коштів. Звук пристроїв такого рівня потрібно смакувати як цілісний букет, як щось довершене та досконале. Звісно, якщо додати кілька тисяч, і не гривень, і піти у сегмент top hi-fi/low hi-end (я дуже скептично ставлюсь до таких градацій), то можна відкрити ще глибшу скриньку Лемаршана авдіофільських задоволень. Але не дивуйтеся потім, якщо демони розірвуть вас на шмаття. Хоча скорше ваша дружина зробить з вами те саме, коли дізнається справжню ціну нової “іграшки”.
Під кінець роботи над цим текстом до мене завітав ще один таємничий гість зі Сходу – ЦАП CEN.grand DSDAC1.0 Super Clock. Залишимо його неймінг та дизайн для окремого матеріалу, а поговоримо краще саме про відмінності. Адже ці рішення знаходяться в одній ціновій категорії, при цьому технологічно відрізняються. І дуже суттєво.
Якщо наш сьогоднішній герой побудований на добре відомих рішеннях від ESS, то DSDAC – це дітище нової, молодої компанії, і у своїй архітектурі не використовує мікросхеми, а працює на дискретних елементах, з яких побудована FPGA-матриця. Тобто по старій, добре відомій схемі, яка зараз набирає в котре популярність і йде в маси. Ну, як маси, ціни таких рішень не те щоб сильно доступні, але і бувають приємні виключення (умовні). Зауважу, що раніше це була більше характерна риса ЦАПів Chord, з цінником в рази вищим. Тому висновки робимо такі, які робимо.
Про технологічні витребеньки DSDAC поговоримо окремо. А як щодо звуку? Чим X30 відрізняється від CEN.grand? Власне, тут треба більш прискіпливо дивитися, адже останній має вбудовані алгоритми апсемплінгу частоти дискретизації аж до DSD1024. Ви коли-небудь слухали Spotify в DSD1024? Ні? А от моя дружина слухала.
Кілька разів в огляді я наголошував на фантастичній прозорості X30, на його чудовій технічності та окресленості. Звук далекий до рафінованості, але все-таки менш смаковий – це взірець того, що можна назвати аудіофільським звучанням, яке не вбиває МУЗИКУ. Цей ЦАП дає вам змогу слухати й обладнання (згадуємо слова Маестро Алана Парсонса), і власне твір.
DSDAC з поправкою на режими з або без апсемплінгу та вибір кінцевої частоти апконвертнутого DSD-потоку дає трохи інший саунд. З чим би його я порівняв? З дуже дорогою, ідеально налаштованою системою, де серцем є програвач вінілових платівок. Коли тонарм ідеально підібраний під фонокоректор, коли ідеально виставлено азимуту та притискну силу, коли вже не треба думати, чи той самий тонарм стоїть, чи потрібен інший. Ось приблизно так звучить DSDAC.
Його звук чіпляє додатковою дрібкою тепла та округлішими формами на НЧ, які бентежать розпечені почуття авдіофіла. DSDAC – особливо в режимі DSD512/1024 – також вміє бустити мікродинаміку та підкреслювати окресленість деталей в просторі, тим самим покращуючи його передачу і майже наздоганяючи X30 за масштабу панорами. Але в цілому я знайшов для себе, принаймні на початковій стадії, більш приємним звук при апконверті до DSD256, хоч і трохи більш інтимного характеру. Це саме те, чому я збираю всі DSD та SACD-релізи, до яких можу дістатися (оминаючи сотні релізів класичної музики та опери, я ще не настільки преісповнився). Це – магічна плавність, пластичність звуку, яку я так рідкою зустрічаю в PCM.
Ця плавність – це не мило, чи затирання деталей. Тут питання полягає у подачі та сприйнятті звуку, безвідносно до його технічної складової. X30 дещо помітніше акцентує мікродеталі та текстуру, особливо текстуру, створюючи неймовірно реалістичну та повну картину звуку. DSDAC тут працює інакше: він не зменшує кількість інформації та деталей, а лише змінює структуру її подачі. В його піраміді уявної аудіовізуалізації макроскладова на першому плані.
DSD512/1024 трохи змінює цей баланс на користь “дрібного шрифту”, проте, магія звучання в режимі DSD256 змушує повертатися назад.
Коли в мене була двійка R26 та A26, я зрозумів, що не зможу обрати остаточно для себе один з них. У випадку з X30 та DSDAC можу сказати те саме. Кожен окремо грає чарівно. І порівнювати краще не починати. Хіба що ви чітко налаштовані на більш аналітичне та інформативно-орієнтоване звучання, або на аналогову (DSDAC наразі найбільш відповідає, серед пристроїв, які я чув, цьому визначенню) подачу. Хоча дизайн DSDAC треба змусити себе полюбити.
Схоже, Gustard вже не цікавить статус виробника народних топів. Звісно, вони не перестануть задовольняти потреби авдіофілів з обмеженими можливостями, але компанія немов хоче показати “ля як вмію” і демонструє свого монстра на чотирьох Sabre, ще й останнього покоління, який може конкурувати з більш, набагато більш, дорогими ЦАПами.
Той випадок, коли я вважаю, що переплата у порівняння з молодшими моделями, попри всі їхні чесноти та якості, абсолютно виправдана. Якщо ваша система, чи то стерео, чи то портативна (або умовно портативна), може розкрити потенціал Gustard X30, то дуже раджу знайти можливість послухати з нею X30. Впевнений, бажання придбати не забариться.
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Авторизуйтеся для отримання розширених можливостей