Незалежний аудіоексперт
Аудіофіл-графоман
Команда Era in Ear
Незалежний аудіофіл
Експерт з Hi-Fi та High-End напрямку
Адміністатор
Незалежна аудіоекспертка
Аудіофіл
До цього огляду я йшов довше, ніж це буває зазвичай. Вже коли я остаточно вирішив піти шляхом заміни стереосистеми, піднявши суттєво її рівень, я одразу в цьому бачив анлок нової логічної гілки для своїх оглядів – огляд стаціонару. Раніше я бавився цим, але я не можу впевнено заявити, що це був повноцінний тест компонентів, оскільки основою моєї старої системи були гарні, але бюджетні компоненти. Доречі, одними з проб у цьому напрямку був теж Gustard, і це також були пара ЦАПів – X26 та A22. Як бачите, один з них належить до того ж індексу – 26 – що й R2R-ЦАП R26. А от спроектований на АКМ DAC “приріс” аж на 4 одиниці. Тут мав би бути смайлик. І не дивно – наш ще один сьогоднішній герой може похизуватися найсучаснішою дельта-сігмою, доступною на ринку. Так, A26 побудований на тій самій парі AK4499EX+AK4191.
В блозі era-in-ear є ще один чудовий огляд цієї ж пари пристроїв, але він написаний в контексті побудови ультимативної “навушникової” системи. Я ж поділюсь своїм досвідом власне при використанні цих ЦАПів з акустичною системою. З якою я трохи вже познайомив читацьку авдиторію під час огляду Musical Fidelity M6SI.
Сподіваюсь, ви оціните старання автора, який шукав нагоди посухати R26 та A26 за умови регулярних відключень світла.
Виробник не вкладається в вражаючий дизайн коробки, залишаючи головний смаколик на потім. Тому Gustard зустрічає вас звичайною коробкою, на якій лише зазначено вміст. Щоб не переплутати. Зате в середині самі ЦАПи надйно зафіксовані полістирольними вставками. Дешево, сердито, проте надійно. Основна ставка зроблена на сам пристрій та його вміння.
Комплект поставки доволі обширний. Окрім самих R26 та A26, в коробці ви знайдете кабель живлення, кабель USB A-B, пульт ДК (вони однакові і можна керувати одним пультом обома ЦАПами), міні-CD з драйверами до ПК (ностальгія!) і документація. У випадку з Gustard R26 ви також отримаєте зйомну антенну для підключення до нього пристроїв по bluetooth. A26, на відміну від свого “сходинкового” брата, такої опції не має. Але точно не вона є причиною відмінності в ціні.
Комплект лаконічний, але більш ніж достатній. Я б ще додав пару батарейок, як це роблять європейські виробники зазвичай, якщо комплектують пультом ДК свої вироби, але то таке. На цей випадок завжди маю пару ААА-батарей.
Як і у випадку з комплектом поставки, тут я не буду розділяти окремо R26 та A26. Відмінність між ними, безперечно, є, але в цілому вони красномовно дають знать, що це пристрої-родичі, які мають спільне коріння.
Обидва ЦАПи побудовані на масивному шасі: важать обидва пристрої по 7кг, а розмірами трохи не дотягують до стандартних габаритів стаціонару – 330 х 260 х 65 мм. Були б вони трішки ширші, то ідеально би вписались верхи на підсилювачі в моїй тумбі. А так – це щось між настільним та стійковим варіантом. Виробник залишив вам шанс розмістити ЦАПи на столі разом з вашим підсилювачем для навушників. Поверхня гладка, матова. Моцний корпус стоїть на 4 ніжках, які мають м’яку основу. Повноцінної вібророзв’язки ЦАПи не мають. Це один з напрямків можливого апгрейду, про який я розповім окремо.
Бічні панелі оздоблені візерунком з алюмінієвих ребер, які не тільки роблять екстер’єр ЦАПів більш привабливим та загадковим, а й допомагають з охолодженням пристроїв. Це актуально, якщо ЦАП стоїть на столі. В стійці або тумбі бачити вам тільки його фронтальну панель. Проте, лаконічність та навіть строгість дизайну не змушують про це жалкувати.
Gustard пропонують два кольори виконання – чорний та сріблястий. Мені дісталась пара чорних пристроїв, що трохи шкода, адже сріблясті ідеально б пасували до M6SI та Muse Model Eleven в такому ж кольорі.
Основна відмінність між R6 та A26 – це передня панель та органи керування. Щодо першого відмінність полягає в скляній вставці: у R26 вона асиметрична, в А26 – навпаки. Органи керування R26 – фізичні. Це кнопки живлення та навігації, друга доповнена коліщатком-перемикачем для керування пунктами налаштувань.
Дисплей в обох моделях однаковий. Має 4 рядки для функціонального меню в лівому боці UI (якщо можна так виразитися). Правий бік дисплею виділено під значення опцій налаштування. Зручно та лаконічно. Ніяких тобі обкладинок чи намальованих стрілочок. Все суворо, по-авдіофільські.
A26 має сенсорні кнопки, як живлення так і навігації. Останню функцію виконує вже не коліщатко, а класичні кнопки, що я знайшов більш зручним. Але керування можна повністю здійснювати за допомогою пульта, що мені в цілому спростило життя.
Пульти – однакові, чорні пластикові, компактні. Кнопки приємні, резинові, мають м’який та глибокий хід. Це такий дефолтний пульт багатьох китайських пристоїв, який не претендує на ексклюзивність. Дає доступ до потрібного функціоналу, зокрема, до регулювання вихідного сигналу, якщо ви підключаєте ЦАПи до підсилювача потужності.
От щодо комутації, то тут просто фест: задня панель щільно наповнена всіма можливими входами та перемикачами. Отже, входи. Маємо USB-B, Ethernet, SPDIF (коаксіальний та toslink), I2S (на HDMI) та AES/EBU. Всі входи розміщено в центральній частині задньої панелі. Також по сусідству з численними входами маємо BNC-роз’єм для підключення зовнішнього clock-генератора та гніздо для bluetooth-антени. Але останнє актуальне тільки для Gustard R26. Мені досі не до кінця зрозуміле призначення bluetooth в пристроях такого рівня, але хто я, щоб ставити це рішення виробника під сумнів, адже в тих самих Aurender`ах можна знайти такий варіант підключення. І це не заважає їм коштувати достобіса грошей.
Ліворуч від входів розташовані виходи. Тут все просто: дві пари виходів, RCA та XLR. Порадували RCA-термінали: зроблені дуже якісно, відповідно до рівня пристрою. На протилежному боці панелі розміщено все, що стосується живлення. Гніздо для підключення кабеля, слот для запобіжника (я не дарма на цьому акцентую увагу), перемикачі напруги (два – потрібно перемикати обидва, що зроблено для запобігання випадковій помилці), кнопка живлення. Попри таку кількість органів комутації та керування, підключення навіть наосліп не викликає ніяких складнощів. Для аналогових виходів місця достатньо навіть для найтовстіших кабелів.
Обидва ЦАПи мають коротеньке, проте функціональне меню налаштувань. Є деякі відмінності, спричинені технологічними особливостями, тому давайте почнемо з R26.
PCM-filter. Тут на вибір 3 типи фільтрації: “швидка”, “повільна” та збалансований варіант “середня”. Різниця на рівні докопатися, але вона є. Варто побавитися. З рештою все впреться в чутливість та роздільну здатність акустики/підсилювача/навушників/слухача. Обрав собі як раз збалансований варіант – менш жирний ніж повільний, менш аналітичний ніж швидкий.
PCM NOS. Все просто – оверсемплінг. Можна обрати режим без оверсемплінгу. Це вимикає фільтри з попереднього розділу та робить звучання більш аналоговим. Різниця також не така вже велика, проте, вона є.
DSD direct. Це вибір режиму відтворення DSD. Або в native через 1-бітний DAC, або з конвертацією в PCM через R2R.
Attenuator. Вмикання знижує рівень напруги вихідного сигналу. Актуально, якщо в системі використовується окремий пре-амп. Гучність можна регулювати в обох варіантах. На дисплеї відображається FIXED, якщо ЦАП працює в лінійному виході, якщо регульований (потрібно знизити гучність відповідними кнопками на пульті ДК), то екран показуватиме актуальне значення.
Reff. clock. Вибір зовнішнього або внутрішнього clock-генератора. Все просто: якщо маєте зовнішній клок, то обираєте відповідне налаштування. Якщо ні – обираєте вбудований 10МГц фемтосекундний генератор Gustard K2.
Phase. Вибір фази, звичайна або інвертована.
Brightness. Вибір якравості та режиму роботи дисплею. Доступні 3 рівня яскравості: темна, середня, яскрава, режим screen saver (яскрава деякий час та затемнена згодом), авто вимкнення. Остання актуальна для маніакальних пуристів, які намагаються почути вплив роботи увімкненого дисплею на роботу пристрою.
Power LED. Три режими роботи індикатора живлення кнопки на передній панелі. Вимкнено, увімкнено та блимання.
Щодо A26 сфокусуємось на відмінностях меню. Вони полягають у налаштуваннях звуку, якими б несуттєвими вони не були. По-перше, PCM-фільтрів помітно більше: sharp roll-off (default), slow roll-off, short delay sharp roll-off, short delay slow roll-off, super slow roll-off (NOS-like). Не здивую, якщо скажу, що різниця між ними мінімальна. Хіба що останній додає плавності дуже хвацькому щодо транзієнтів звучанню A26. DSD-фільтрація представлена двома не менш подібними вараціями: narrow bandwidth (default) та wild bandwidth. Вплив полоси пропускання я почути не зміг. Мабуть, глухий.
Третій пункт подібний до R26 – вибір між відтворенням DSD як є та з конвертацією в PCM. Також тут є пункт Sound, який містить два пресети: listening та monitoring. Як я не намагався вловити якусь моніторність у відповідному пресеті, так і не спромігся. З рештою, звук Gustard A26 такий, що приводів лізти в налаштування він вам не дасть.
Якщо мова іде про такі технічно складні – та чого там вихляти – технічно досконалі рішення як ЦАПи рівня Gustard R26 та A26, цей розділ набуває значення ледь не меншого за розділ, що стосується безпосередньо звуку.
ЦАП побудовано на R2R-архітектурі, що стала одною із знакових фішек останніх років. Це повністю дискретний ЦАП, що працює за принципом сходинкової резисторної матриці. Однак, Gustard пішли далі і не стали обмежуватися тільки R2R-перетворювачем, який було винайдено ще до того, як на світ з’явився формат DSD. Тому Gustard R26 обладнано ще й дискретним 1-бітним рішенням для підтримки native DSD. Причому, меню ЦАП містить пункт налаштувань, який дозволяє обирати між відвторенням DSD в двох режимах: native (до DSD512) або DSD to PCM (до DSD256).
Через відмінність у підтримці форматів в залежності від обраних входів я просто наведу це зображення з офіційного сайту
Аналогові виходи забезпечують діапазон в межах 20 Гц – 20 кГц (+- 0,2 дБ в режимі оверсемплінгу) з динамічним діапазоном 115 дБ та співвідношенням сигнал-шум аж 122 дБ. THD+N менше 0,003%. Вихідна напруга на RCA та XLR – 2,5 та 5 Vrms відповідно.
На відміну від більшості виробників R2R-рішень, Gustard не приділяють багато уваги в маркетингових публікаціях саме матриці та компонентам. Знаючи не перший рік цього виробника, впевнений, що з цим там все в порядку. Та й звук ЦАПу говорить сам про себе все, що нам треба знати.
Якщо говорити про особливості Gustard R26, то хотілося б відзначити кілька моментів, окрім наявності по суті двох перетворювачів. Але перш ніж перейти до них, просто полюбуйтеся тим, як виглядає ЦАП зсередини. Гарне.
По-перше, це використання фемтосекундного клоку (маркування виробника К2). Це високопродуктивне 10 МГц рішення, покликане позбавити вас джиттера та забезпечити ідеальної чистоти цифровий сигнал. BNC на задній панелі натякає на можливість отримати сигнал ще більш ідеальної чистоти, але це більше ресурс під ріст рівня вашого джерела паралельно із зростанням рівня решти системи.
По-друге, це використання окремої плати власної розробки CPLD (Complex Programmable Logic Device). По суті це окремо спроектована плата, які містить основні “комутаційні мізки” R26. CPLD відповідає за роботу мережевого рендера, за USB-синхронізацію, роботу протоколів UPnP, Roon, на ній розташовані мікросхеми XMOS (XU216, як і в АКМ’івського брата) та bluetooth й, власне, клок-генератор К2. Тобто все що стосується комутації та тактування винесено на окрему плату від матриці резисторів. R26, як і A26, це не повноцінний стрімер. Це ЦАП з функцією рендера. Тобто він може бути енд-поінтом, який отримає потік по мережі і робить перетворення цифрового сигналу в аналоговий, але для цього потірбно мати окремий плеєр. В моєму випадку це була Audirvana та трохи Roon. Стрімер же містить відповідне ПЗ та залізо, яке дозволяє здійснювати відвторення на самому пристрої.
Третє, але не по важливості ледь не перше, це живлення. Цифрова та аналогова частина (до речі, регулювання гучності преампа відбувається в аналоговому домені) живляться окремо. Ба більше, для цього передбачено два окремих тороїдальних трансформатора. Звідси і така вага, аж 7 кг. Живлення для цифрових пристроїв тривалий час було злочинно недооціненим, залишаючись чимось типу міської легенди та забавкою аудіо ентузіастів. Добре, що зараз виробники пропонують рішення з вже адекватно пропрацьованим живленням цифрової та аналогової частини.
Gustard A26 побудовано на флагмані Asahi Kasei – AKM4499EX, який складається з парного ЦАПу. AKM4499 відповідає виключно за перетворення сигналу, а AK4191 – за дельта-сігма модуляцію. Тобто, на плечі 4191 покладено 2 задачі: оверсемплінг та фільтрацію. AKM4499EX це топове рішення, яке зарекомендувало себе не тільки у флагманських пристроях на кшталт SP3000, а й в дещо більш доступних типу R6 pro II від Hiby. Одне з найцікавіших дельта-сігма рішень: розділення цифрової та аналогової частин, окреме їхнє живлення, окрема “земля”. Все, як ми любимо.
A26 такий самий “багатоформатний”, як і R26. Тут я теж приведу ілюстрацію з сайту виробника:
Якщо дивитися в паспортні ТТХ, то A26 виглядає приголомшливо. Частотний діапазон такий же – від 20 до 20. Гц та кГц відповідно. А от динамічний діапазон вже 127 дБ, а співвідношення сигнал-шум – 126 дБ. THD+N менше за 0,0001%! Те що треба, для любителів красивих цифр. Я до них не належу, і волію взагалі не дивитися на характеристики ЦАПів, аж поки не послухаю самостійно. Яка різниця, який там THD, якщо воно не звучить?
В принципі, тут все те саме, що й у випадку з R26: теж є фемтосекундний клок К2, теж є окреме живлення цифрової та аналогової частин, теж присутня відокремлена плата для керування комутації.
От тільки плата має трохи іншу логіку, а саме побудована на FPGA-матриці. ПЛІС відповідає за роботу клоку К2, фазове вирівнювання частоти, керування сигналами та передачу потоків PCM, DSD та DoP до блоку ЦАП. Також на платі розміщено XMOS XU216 та мікросхему, яка відповідає за роботу рендеру.
Рендер в обох ЦАПів однаковий, працює однаково добре, без лагів, відпадань тощо. При увімкненні LAN-входу треба почекати до 30 секунд, щоб Gustard render став видимий в мережі. Для зручності в налаштуваннях роутера можна надати статичний IP рендеру. Я порівнював звук з нього та з USB-входу. Як рендер був Beaglebone black на Pure DSD. Різниці не почув ніякої. Гадаю, тут щоб витиснути максимум, потрібен окремий і дуже недешевий мережевий транспорт типу DMP A6 master edition або одразу DMP-A8, або стрімер від Matrix Audio.
Обидва ЦАПи виглядають технічно досконалими, а фотки їхніх нутрощів це справжнісіньке авдіофільське порно. Одразу розумієш, за що такі гроші, навіть якщо ти глухий і самі ЦАПи не слухав.
Ну і нарешті, про те, заради чого ви і я сюди прийшли. Gustard, створивши свої флагманські рішення, не пропонують два різних аудіо стилі. Це компанія, яка знає, чого вона хоче від своїх пристроїв і вміє того досягати. Тому і не варто очікувати, що від цих двох чорних (або сріблястих) коробочок ви отримаєте кардинально різний звук. Ні, Gustard – це не виробник лакофарбових виробів, і їхні ЦАПи звучать у відповідності від візії компанії (а як буде “візія” тільки про звук? “аудізія”?). Але з усім тим, вони не позбавлені відмінностей, які, з одного боку, дають змогу знайти СВІЙ характер, з іншого – створюють проблему вибору.
Почнемо з бази. Обидва ЦАПи, їхній звук, це приклад того, що буває, коли виробник зосереджується на тому, щоб досягти натуральності звучання, а не феноменальних цифр в даташитах. Звук з перших нот штовхає вас в груди, ледь не збиваючи з ніг – він живий. І живий це не просто теплий, та динамічний, він саме те що “живий”.
Натуральність у всьому: у тому, як ЦАПи будують сцену, у тому як працюють з простором, у передачі тембрів та транзієнтів. R26 та A26 вибудовують дуже розмашисту та інформативну картину, подаючи при цьому звукову інформацію цілісно, майже щільно, хоча тут, як і в деяких інших моментах, наші герої поводяться дещо по-різному.
Дуже класним тестом для цифро-аналогового перетворювача є відтворення живих виступів, особливо акустичних концертів (а ви теж обожнюєте концерти Unplugged?). Коли я слухав свій Firdacmini, порівнюючи з Aune X8 на стероїдах, то остаточно рішення замовити ЦАП я прийняв, послухавши акустичний лайв Nirvana.
Питання не тільки у передачі простору та вмінні відігравати емоції в “макро”, а й у таких складових як делікатне, з тонкощами, відтворення тих самих емоцій (починаєш мимохідь розуміти, що творилось в голові у Курта незадовго до його рокового вибору) та здатність передати поведінку звуку наживо. Передати таким чином, щоб ввести в оману і переконати слухача, що він слухає не запис, що є ланцюгом конвертації сигналів “аналог-цифра-бозна-яка-магія-маніпуляцій-в-цифровом-домені-аналог”, а власне той самий ЗВУК, які ці інструменти відтворювали тоді, 1 листопада 1994 року.
І тут обидва ЦАПи не те що справляються, вони це роблять непомітно. Тобто їх не помічаєш, є ти, і є музика, і є голос, і глядачі, яким пощастило стати свідками цього видатного лайву. Вони живі. Зі своїми особливостями, нюансами, і про це – далі.
R26 майстерно вибудовує сцену, крок за кроком, розставляючи інструменти по фронту, не забуваючи при цьому про глибину. І мова не тільки про цей лайв. Gustard R26 неперевершено відтворює геометрію та структуру, побудову та формацію музикантів, і чим складніша ця будова, тим сильніше він вражає. ЦАП забезпечує суцільне відчуття реалізму та дає змогу не просто уявити, а відчути приміщення, сцену та власну присутність.
Gustard A26 на A/B-тесті вражає навіть ще більше. Є в його подачі смаколик, який супернатуральний та реалістичний R26 дати не може. Це подача типу sound of wall. Причому, це не вал звуку, що форсує макродинаміку та гіпертрофуючи образи. Зовсім ні. A26 дуже акуратно додає вагомості образам, трохи збільшує їхні образи, лишаючи такі ж чіткі контури, лінії та межі, але наче під лінзою, яка дає невелике збільшення. І від цього складається враження, що він звучить ще ширше, ніж R26.
Але ні, при більш спокійному та уважному прослуховуванні вже відловлюєш ці моменти, це перетворення звуку, який він є, у “стіну”, що особливо здорово підкреслює неймовірна швидкість у відпрацюванні транзієнтів A26.
Дуже схожі ЦАПи, тонально та тембрально, але ось ці дрібниці, вага, швидкість, розміри – все це проводить між ними ту межу, коли тобі треба ОБИРАТИ, і ОБИРАТИ ой як нелегко. Це якщо, звісно, перед вами такий вибір стоїть. Мені більше зайшла презентація R26 студійних релізів та невеликих, камерних живих записів. На більш “просторих” лайвах ефект “стіни” звуку A26.
Швидкий, яскравий, динамічний трек. Якщо з R26 інструменти набувають звичних образів та втілень, а відстань між ними відчутна, то на A26 ми не втрачаємо в об’ємі принаймні, на перший погляд, але цей простір заповнюється більш щільно значнішими музичними образами, більш масивні з яких висувається на півкроку вперед, майже оточуючи вас кільцем (ВІДЧУТТЯ сцени не втрачає ширини!). Причому, особливістю A26 є тонше і “гостріше” відпрацювання мікродинаміки. ЦАП у середньовисокому діапазоні подає деталі більш сфокусовано й акцентовано саме в мікродомені. R26 звучить з уклоном в більш збалансовану та натуральну презентацію, A26 – в ефектнішу і смакову.
Gustard R26 та A26 створюють чарівне відчуття панорамності звучання, а розсип крихітних м’ячиків (що це? Ставлю на м’ячі для пінг-понгу) звучить так, наче ти знаходишся посеред велетенських сходин, на яких “тече” нескінченний водоспад кульок різного розміру, ваги та наповнення. Блискуча передача простору, об’єму та локалізація в цілому. R26 розкрив композицію навіть ще цікавіше: ширша, розлогіша презентація наштовхнула на розуміння, що в басово-ритмічній партії один з семплів – це теж кулька, тільки, скоріш за все, баскетбольна, важча і більша. Щільніша та динамічніша подача A26 (при повторному прослуховуванні) це теж підтвердила, але увага мене як слухача була направлена у бік загальної картини, а не окремих фрагментів.
Gustard між двома 26-ми ЦАПами точно не слід обирати з погляду приналежності до когорти басхедів. Так, цей фактор не є останнім, але і не є вирішальним. Різниця не в кількості й, звісно ж, не в якості. Поясню.
R26 наділяє життям та масою кожну ноту, вкладає в неї достатньо тепла і ваги, щоб створити реалістичний експіріенс живого прослуховування або принаймні наблизитись до нього.
A26, навпаки, піддає жиру. Кількісно басу не стає більше, тонально обидва джерела працюють збалансовано (знов-таки – баланс можна налаштувати по-різному, але не суть). А от вага, її дійсно стає більше. Причому, в канві найвищої роздільної здатності обох ЦАПів A26 розподіляє вагу рівномірно між басом на межі сприйняттям слухом та дотиком та “верхнім” басом на стику нижніх СЧ. Попри більшу масу A26 зберігає шикарну прозорість та інформативність.
Якщо R26 вміє не втратити структурованості та швидкості, якщо того вимагає запис, і розкласти низькі частоти перед нами, як піонер Миша препарує жабу, то A26, здається, змагається з ним у швидкості. З цією масивністю та вертикальністю ЦАП видає такі атаки, такий панч, що мимоволі починаєш сумніватися, а чи дельта-сігма в ньому стоїть.
В мене під час огляду Gustard’ів опинився DIY-ЦАП на PCM58. Своєю поведінкою на НЧ A26 мені нагадав цей ЦАП. З поправкою на те, що з погляду технічності та ступеню пропрацювання Gustard на 3 голови та 40 років попереду.
Цю композицію я вагався куди використати – як класний взірець вміння цапів видати широченну панораму (і це при всій мінімалістичності аранжування) або для ілюстрації особливостей ЦАПів у роботі з низькими частотами. Обидва копають до самої суті, бас глибокий, з відмінною рельєфністю. Пристрої відмінно передають текстуру та фактуру – образи дійсно “образи”, не пласкі та існують в тривимірному просторі. A26, як ви вже зрозуміли, при ідентичній інформативності більше уваги приділяє саме фактурі: НЧ надається більше презенса та фронтальної спрямованості, а самі басові ноти “значніші”. R26 своєю чергою не насипає більше інформації в діапазоні, а лише перемикає увагу з розкішних басових синтів на більш ефектну подачу простору та відчуттям панорами.
Інший приклад, вже з більш “традиційними” НЧ. Шикарна партія бас-гітари має відмінну прозорість у відтворенні обох ЦАПів, і на басовій лінії такого типу відмінність вже менш помітна, але є: у випадку з A26 скоріш більший вплив має синергія доданої ваги НЧ та середніх частот. R26 показує трохи більш виважений характер у презентації образів: не шкодує ваги, але намагається розподілити її в кращих традиціях марксизму-ленінізму – тобто порівну. Порівнюючи в лоба на фоні жвавого A26 мультибіт здається менш барвистим. І це твердження не має характеру ><, тобто “більше або менше”, це лише питання характеру. Але на дистанції, це відчуття зникає – R26 прекрасний з погляду збереження музикальності. Просто A26 це робить швидше і в інший спосіб.
Якщо мене спитають, чий бас мені більше подобається: авантюрно-ефектний A26 чи більш виважений від R26, то я спитаю у відповідь “А де?”. Річ у тім, що подача A26 мені здалася більш відповідною для лайвів. Особливо, записаних на відповідному рівні. Натомість R26 більш доречним мені був на студійних релізах. Звісно, я більше слухаю саме студійні релізи, проте, не може не відмітити особливої магії A26.
Цей лайв я слухав в форматі SACD (йохохо!), тому спотіфай лінк це як репліка дорогих парфумів. Більш насичений бас та “жирніші” СЧ A26 на сходинку вище підняли сприйняття цього запису як живого виступу. Говорячи про R26, додам, що в цих уявних сходах сходинок дуже багато, тому тут майже паритет.
Я вже згадував про відмінності в подачі СЧ. Тому цей параграф скорше є резюме раніше озвучених думок.
A26 подає середину з неприхованим теплом (в межах дозволеного), СЧ щільні, насичені, майже густі. Інтимність їм точно на руку, тут без сумнівів. При такій подачі вони ще й лишаються технічними, демонструючи найвищий рівень роздільної здатності, не фокусуючи при цьому мікродинаміку у діапазоні. Здається, Gustard A26 вдалося поєднати непоєднуване без шкідливих наслідків, як горілку та пиво, – вони змогли оксамитові (ось де velvet sound), повненькі СЧ змусити бути детальними! Передача дрібних нюансів, тонких відтінків та тембральних особливостей тут вищого ґатунку.
Шикарний тембр Кевіна Геловея обидва Gustard розкривають з кращого боку, легко підкреслюючи особливості та тонко передаючи всі нюанси виконання. Реверберації акустичної гітари створюють окремий шар звукового полотна, яке розкішно доповнює загальну картину, сягаючи нового рівня реалізму.
R26 меншою мірою насичує середніми частотами фронт уявної сцени, доводячи, що його фішка – це збалансованість і виваженість при гарній загальній музикальності. Гітара реалістична, і її передача технічно досконала.
A26, спираючись на принцип “стіни звуку”, подає бас громоподібно, розкотисто, проте м’яко. Rubicon’и цей ефект добре передають – присутні й вага, і спрямованість на слухача, і водночас звук набуває такої обгортальної м’якості, що не б’є слухача в лоб, а заповнює приміщення та вибудований уявний простір. І на тлі цих НЧ вокал висувається ще на крок уперед, підтримуючи міцний емоційний зв’язок зі слухачем. Та його гаманцем. В цей момент ти розумієш, що літню відпустку можна провести десь ближче до дому. І не стільки через вокал, скільки через гітару. Зберігаючи технічну досконалість R26, A26 додає її звучанню більше насиченості та вагомості.
Моя найулюбленіша пісня Коена. У виконанні Торі Амос вона набуває особливої чарівності. Можливо, її манера не передає тої емоційної глибини, як у виконанні Коена, але вона по-своєму чарує. Гнучкість та широченний діапазон, тембральна прозорість та правдивість подачі однаково добре працюють як з жіночим, так і з чоловічим вокалом, на кшталт Геловея, яким своїм тембром змушує “звучати” навіть підвальну репліку колонок jbl. Граючи в більш густій та інтимній манері, A26 дозволяє розкрити емоційну палітру вокалу Торі Амос.
R26, менше насичуючи тембр фортепіано, ще й грає з нами емоційною складовою, переносячи акцент з більш жирного та прямолінійного підкреслення чуттєвості на більш “тонкий” рівень. Це складно пояснити. Але відмінність в подачі очевидна: R26 не менш емоційний у свої презентації, але відрізняється в тому, ЯК САМЕ він цього досягає.
Справжній фанковий “бойовик”. Цей трек чудовим чином підкреслює різницю у передачі драйву та динаміки. R26 позбавлений будь-яких ноток вихолощеності та академічності – звучання живе, динамічне, забарвлене емоціями. Саме таке, яким має бути фанк. A26 викручує регулятор драйву ще на кілька позначок у бік максимуму. У випадку з R26 та A26 питання технічності та рівня в цілому взагалі не повинно стояти. А лише питання сприйняття – якщо вам до вподоби більш динамічне та емоційне звучання, то вам більше прийдеться до душі A26. Не забарвленням, ні. Це не “фарбування” звуку у всі кольори лгбт веселки. Ефект, наче A26 роздає виконавцям трохи речовин, так, дрібку, просто, для настрою. І це, курва, працює. Причому, R26 робить те саме. Тільки речовини інші, і, відповідно, ефект теж інший.
Класика. Майже як Реал – Барселона, тільки у світі аудіофілії. Мультибіт проти дельта-сігми. Бетмен проти Супермена.
Насправді все не так драматично та театрально. Але відмінність є. Gustard R26 робить з ВЧ те, що A26 робить на нижніх та середніх частотах. Тобто грається з масою. СВЧ в його інтерпретації більш повнотілі, дотичні й сягають максимального рівня реалізму. На користь презентації грають і особливості побудови уявної сцени – такі ВЧ органічно вплітаються в те, як вибудовуються плани, як локалізуються окремі образи. У всьому цьому “повітрі” ВЧ R26 знаходиться як місце, так і роль – зв’язати нотами та обертонами всі образи до купи, надавши розмашистій картині уявної сцени довершеності.
Відносно A26 не можу не визнати, що в обробці транзієтів 4499 виконує видатну роботу – і справа не стільки у швидкості, скільки в затуханнях, які є по-справжньому видатними. A26 не так яскраво відтворює верх, як у випадку з нижнім та середнім діапазонами, але при цьому є неперевершено прозорим та детальним в цьому плані.
Gustard R26 натомість пропонує більш натуралістичну подачу, коли акцент робиться не на технічних аспектах, з якими в ЦАПа все більш ніж добре, а на відтворенні звука максимально близько до живого. Так, як би не вражав та не лоскотав нервові клітини, які відповідають за задоволення, R26, на мою думку, сягає рівня гіперреалізму в обробці верхньочастотного діапазону. A26 не грішить “цифрою”, аж ніяк, але намагається грати цей діапазон як відмінник у школі дельта-сигм. А R26 – це “профі”, який каже: “Забудь все, чому тебе вчили, і роби ось так”.
І це знову нас повертає, що ці ЦАПи треба обирати не стільки розумом, скільки серцем. Тому що, я знаю, знайдуться прихильники обох підходів. Як би A26 мав би такий характер на нижніх та середніх частотах, то його звучання в цілому було б прісним і не цікавим, але в поєднанні технічних та менш емоційних ВЧ з тим, що ЦАП робить з іншими частинами спектра, дає прекрасний та збалансований, по-своєму, характер. Гадаю, як би Gustard продовжили концепцію НЧ-СЧ діапазону на верх – то отримали б відверто фарбований саунд. А так результатом є нейтрально-емоційна, динамічно збалансована подача. Насичуючи область ВЧ деталями й інформацією, відмінно пропрацьовуючи найтонкіші нюанси, але при цьому відводячи це на межі першого та другого планів, вони досягли дуже класного результату.
Натомість з R26 вони додали верху блиску та ваги, шорсткості, рельєфності, знаєте, такі шорсткі та рельєфні з приставкою “макро”. І результатом став ЦАП, який можна вважати одночасно одним з найнатуральніших і при цьому емоційним, технічним і збалансованим.
Греція – це не тільки Вангеліс, Деміс Русос та Кет Стівенс (так, він теж грек, як і Джордж Майкл), це ще й джазова сцена. Грайлива композиція контрабасиста Петроса Клампаніса чіпляє відмінно прописаними різноманітними перкусіями. Тарілочки, дзвіночки та інше приладдя доповнюють картинку, що будує наша аудіоуява. В результаті отримуємо чудову вертикальну проєкцію більш вагомих образів. R26 тут дає чудовий баланс між контрабасом та перкусією: як по енергетиці, адже верх не просідає по динаміці ні на йоту, так і по масі. Адже R26 вкладає в кожну верхню ноту трохи більше ваги, ніж A26.
Натомість A26 віддає перевагу ще більшій голографізації нижнього спектра: контрабас звучить неперевершено живо, реалістично, навіть гіперреалістично, а верх трохи припорошений тінню. Водночас A26 витискає максимум деталей і звучить тонше не тільки по суб’єктивній оцінці ваги, а й з погляду витонченості подачі. Грубо кажучи: R26 тут простіше, але “смачніше”, A26 – технічніше і водночас комфортніше.
Тут вже іде більша насиченість на ВЧ. Ситуація повторюється за одною відмінністю: характер перкусії в попередній композиції більше сприяє A26 внаслідок його презентації, більшою мірою, спрямованій на витягування деталей та опрацюванню післязвучання. R26 класно “кладе” верхній діапазон на динаміку ВЧ: ритмічна, артикульована презентація, з класним панчем та гострими верхами. A26 дає ще більше динаміки, додаючи обертонів знизу, а верх відтворюючи водночас швидко і плавно – чудова властивість ЦАПу, який по очікуваннях мав суб’єктивно в моєму сприйнятті “програти” R2R-близнюку, але не програв. Gustard A26 вміло вписав свою інтерпретацію у свою ж парадигму звуку, давши точну, але дещо іншу картину. І не менш естетично привабливу.
Нам, авдіофілам, тільки дай щось проапгрейдити. Часи, коли портатив взагалі не грав без модів, давно пройшли, і колупатися в нутрощах програвача чи його софті вже можна хіба що заради науки та спортивного інтересу.
Говорячи про ЦАПи від Gustard, мова йде як про “обвіс” пристроїв, так і про наповнення, хоча і меншою мірою, і я б радив в першу чергу робити саме “обвіс”. Отже, що ми можемо зробити з R26 та A26, щоб витиснути з них ще трохи звуку?
Можна додати до ЦАПу зовнішній клок, бажано, з лінійним блоком живлення і не стоковим кабелем комутації. Можна замінити кабель живлення, хто б там що не казав про цей компонент системи. Можна і варто замінити запобіжник на той, що окремо продає Gustard, або будь-який інший аудіофільського грейду, так би мовити. Якщо плануєте використовувати вбудований рендер, то можна додати до ЦАПу оптичну розв’язку, відв’язавши ЦАП від впливу мережі. Про антивібраційні ніжки я навіть не кажу.
Окремі користувачі ідуть ще далі, і облаштовують додаткове екранування в середині корпусу для цифрової частини. Технічного нічого складного, але радити робити це, маючи офіційну гарантію, я не буду.
Тобто ЦАПи створюють вам велике розгалуження можливостей для апгрейду. Але пам’ятайте, що сам по собі із коробки й R26, і A26 звучать прекрасно. З рештою, Gustard`и зі всіма цими апгрейдами сягнуть ціни ЦАПів ще вищого рівня. А в тому, що їхній звук теж сягне нових горизонтів, я ні на мить не сумніваюсь.
Знаєте, в чому головний мінус R26? В існуванні A26. А в A26? В існуванні R26. Особисто я не впевнений, що як би стало питання придбання одного з них (а це питання може стати рано чи пізно), то я б однозначно дав би відповідь, який би з них я б хотів бачити у своїй системі. З одного боку, A26 драйвовий, але не перетинає меж дозволеного, він грає на почуттях і неймовірний на програванні живих концертів. На інших шальках терезів R26, який сумарно створює мегареалістичну картину, не граючи при цьому з гіперболізацією образів, і на додачу робить магію на ВЧ. Дякую вам, Gustard! І це ще я не чув новий X30. Хоча я вже не знаю, що ще вони можуть запропонувати – хіба що іншу подачу.
Обидва ЦАПи – це майже ноубрейн варіант як для домашньої стереосистеми, так і для сетапу для навушників. Однак, обирати все-таки треба, і тут я б орієнтувався як на ваші вподобання, так і на особливості спікерів та підсилювача, незалежно від того – АС це чи навушники.
Функціонал не відстає від звуку. Немає повноцінного стрімера? Вбудований рендер перевершити можна тільки окремим стрімером за порівнянний з ЦАПом прайс – та й це лише здогадка на підставі досвіду з “кустарним” окремим енд-поінтом. А все інше реалізовано на повну. До того ж не забуваємо про найширші можливості для апгрейду. Купуючи R26 чи A26, ви купуєте базу, яка вже має прекрасний звук, просто з коробки, але ще дозволяє зробити крок, і не один, вперед.
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Авторизуйтеся для отримання розширених можливостей