Незалежний аудіоексперт
Аудіофіл-графоман
Команда Era in Ear
Незалежний аудіофіл
Експерт з Hi-Fi та High-End напрямку
Аудіофіл
Незалежна аудіоекспертка
Сучасні тенденції у великому аудіо (велике — в сенсі “колоночне”, звісно, можна зібрати без перебільшення велику систему для навушників) тяжіють до рішень all-in-one, коли одна, іноді навіть невелика коробочка, може виконувати функції цифрового мережевого плеєра, ЦАПу, передпідсилювача та підсилювача потужності. Але тру-авдіофіли досі збирають системи на окремих компонентах. Я — десь посередині. Мій підсилювач інтегрованого типу, але я нерідко використовую вхід на підсилювач потужності для свого CD-програвача, преамп якого дуже високого рівня і до того ж має два (балансний та небалансний!) входи на пред. Плюс для мережевого відтворення в мене окремий SBC-пристрій з окремим блоком живлення. Ця кроляча нора не має дна. Аби вистачило розеток усе заживити.
Гадаю, ви читали, з цікавості чи від нудьги, мою статтю про те, як працює підсилювач звукового сигналу. Технологія підсилення звуку як така — проста та зрозуміла (відносно), але інструментів та способів це зробити, як ви бачите, чимало. Як класичних, так і відносно нетипових — таких, як поєднання в одному корпусі принципів роботи кількох класів або типів підсилювачів. Наш сьогоднішній піддослідний — навіть піддослідні — якраз із тієї опери. Але фактично це два пристрої, а технічно — навіть три. Сьогодні я поділюся досвідом використання повної системи від Fosi Audio у складі лампового ЦАП-преампа GR40 (він же підсилювач для навушників) та моноблоків V3 Mono.
Сучасні тенденції у великому аудіо (велике — в сенсі “колоночне”, звісно, можна зібрати без перебільшення велику систему для навушників) тяжіють до рішень all-in-one, коли одна, іноді навіть невелика коробочка, може виконувати функції цифрового мережевого плеєра, ЦАПу, передпідсилювача та підсилювача потужності. Але тру-авдіофіли досі збирають системи на окремих компонентах. Я — десь посередині. Мій підсилювач інтегрованого типу, але я нерідко використовую вхід на підсилювач потужності для свого CD-програвача, преамп якого дуже високого рівня і до того ж має два (балансний та небалансний!) входи на пред. Плюс для мережевого відтворення в мене окремий SBC-пристрій з окремим блоком живлення. Ця кроляча нора не має дна. Аби вистачило розеток, усе заживити.
Тому, коли запропонували послухати систему з трьох окремих компонентів, у мене не виникло питання, куди це все підключити, а скоріше — куди це все поставити. Але коли я подивився на фото пристроїв та їхні специфікації, я спитав уже себе: “А що, так можна було?”
Компанія Fosi Audio була заснована у 2017 році двома молодими підприємцями у крихітному офісі, що скоріше нагадував комірчину Гаррі Поттера, в Шеньчжені. Один із засновників, Райан (Хуан Цінлун), був пристрасним аудіофілом. Вони заснували компанію Foresight Technology, яка згодом стала відомою вже як Fosi Audio.
Райан і його партнер мали на меті створити високоякісні HiFi-продукти, доступні для широкого кола споживачів. Вони почали з двох стареньких комп’ютерів і старого столу, працюючи в умовах, коли кондиціонер працював із перебоями, а під час тестування влітку піт капав на друковані плати.
Менш ніж за 10 років Fosi Audio перетворилася на глобально відомий бренд, який продає свою продукцію у більш ніж 150 країнах і часто займає перші місця в рейтингах HiFi на Amazon — тобто серед аудиторії, на яку з самого початку робили ставку засновники. Можливо, продукти Fosi не вражають уяву збочених аудіофілів, але вони пропонують дійсно чимало за розумні гроші людям, чиї потреби можна охарактеризувати як «раціональні».
Наш сьогоднішній сетап складається, як я вже писав, із “комбайна” Fosi Audio GR40 та пари моноблоків Fosi Audio V3 mono 48V5A. І нехай вас не вводить в оману такий зоопарк пристроїв. Насправді це неймовірно компактна система, яку навіть нескладно розмістити на столі. Аби вистачило розеток. Ну і було куди покласти чималі блоки живлення підсилювачів потужності. Хоча і тут є невеликий лайфхак: є опція, коли один БЖ живить обидва підсилювачі. Проте в моєму випадку все було по фен-шую: два ампи — два БЖ.
У якості мережевого плеєра виступив Nanopi Neo3 на Pure DSD з ЛБЖ. Також по оптиці GR40 було підключено до ТВ для перегляду кіно та концертів. Про подальші варіації з комутацією розповім окремо.
Головним викликом для системи від Fosi стало навіть не те, чи вдовольнить вона мої вибагливі смаки, а чи впорається вона з не найпростішим навантаженням у вигляді Rubicon 6, які мають опір 6 Ом. Подивимось, чи вдалося V3 mono прокачати цю підлогову акустику.
GR40 запакований у середніх розмірів коробку з кольоровою поліграфією. Коробка явно не несе в собі інформаційної функції: про вміст ми дізнаємося з крихітного стікера. Та й таке. Усередині все аскетично, але надійно: у міцних обіймах пінних підкладок “покоїться” сам пристрій, а також необхідні аксесуари. Це імпульсний блок живлення (ось вам і напрямок для апгрейдів — на жаль, маю тільки 5 В, а GR40 потрібно 12 В), антена для Bluetooth, пара ламп JAN5654W та інструкція. Рукавичок у комплекті немає, тому для безпечної роботи з лампами раджу мати пару: жирні відбитки не сприяють тривалому терміну використання ламп.
V3 mono мають вже більш стильну упаковку. Вона чорна, і на верхній кришці вже надруковано назву пристрою та є його зображення. Вона вже вдвічі більша за коробку GR40, що не дивно: хоч пристрої приблизно одного розміру, але у комплект V3 mono входить ще й доволі великий блок живлення. Окрім нього, у комплекті тільки інструкція. А більше вам і не знадобиться.
Отже, комплект поставки, як бачите, мінімалістичний. І я не забув — пульта ДК з GR40 дійсно немає. Ще один довід на користь того, що пристрій задумано як настільний. Якщо використовувати його, як я, то для регулювання гучності або перемикання входів потрібно відривати дупцю від дивану і топати до стійки.
Перед тим, як описати дизайн (вельми аскетичний також), наголошу, що перш за все ця система — це гімн мінімалізму та ергономіці. Суперкомпактна та настільки проста в інсталяції, що навіть мені не склало труднощів розставити її на стійці, не пересуваючи жодного з пристроїв, які там уже стоять.
Отже, GR40. Це маленька чорна коробочка з тонкого алюмінію, зі скругленими бічними гранями. Розміри — мрія мешканця смартквартири (це такі «кавалерки» у Львові, коли ти готуєш та спиш в одній кімнаті): 160×105 мм і заввишки всього 35 мм (70 — з лампами). Вагу зазначають тільки брутто — 800 грамів, чиста вага — десь удвічі менша. Самі бачите, компактність — друге ім’я Fosi.
Усі органи керування розміщено на передній панелі. Це одна багатофункціональна ручка та пара регуляторів тембру — верхніх та нижніх частот. Останні два мають тугий хід в обидва боки. А от перша — «дорогого» бронзового кольору — навпаки, рухається вільніше. Довге натискання керує живленням, коротке — перемикає входи. Також на панелі ви знайдете вихід для навушників. Нічого фантастичного, просто 3,5-мм джек. Ну і світлодіод-індикатор активного входу. Має теплий помаранчевий колір у тон бронзи окремих елементів. DSD-потік індикується окремим діодом, до речі.
Про входи. Їх тут достатньо: оптичний, коаксіальний, USB-C (довелося відмовитися від звичного кабелю і взяти інший) та Bluetooth. Поруч із ними на задній панелі розміщена також пара RCA-виходів. Так, балансного виходу немає і тут. Але й годі було чекати на це в такому корпусі й за такий прайс, давайте будемо реалістами. На верхній панелі розміщені отвори для встановлення ламп — вони мають такий самий бронзовий обідок, щоб перекликатися з багатофункціональною ручкою. Загалом дизайн приємний. Позитивно виділяється на тлі іншого бюджетного чай-фаю.
V3 mono має схожі габарити: 145×105×35 мм. Коротший за GR40 він через доволі довгі регулятори останнього. Вагу виробник не зазначає, але вона не має вас турбувати — стіл витримає. Або компактна настільна стійка для аудіо.
На передній панелі є два органи керування — це два перемикачі. Один відповідає за живлення і має три положення: два зрозуміло, а третє — це АВТО. Тобто блок переходитиме при простоях у режим очікування. Плюс — це зручно (мій монструозний M6si так не вміє), мінус — споживання електроенергії зменшується всього лише вдвічі. Тому я не користувався цим.
Другий — перемикач входів. Щодо входів: на задній панелі їх два — RCA та комбінований XLR/TRS 6,5 мм. Також на задній панелі розміщено роз’єм для живлення та пара клем. Клеми ну дуже компактні. Бажано використовувати кабелі з конекторами типу «банан», адже недостатньо гнучкий кабель з лопатками створить чимало складнощів. Над RCA-входом розміщено перемикач гейну, який пропонує два режими — +25 та +31 дБ.
Бічні панелі оздоблені по всій довжині отворами, закритими дрібною перфорацією того ж бронзового кольору. Приємно, що виробник враховує такі дрібниці. Вентиляція блокам потрібна — попри те, що це клас D, вони гріються вельми помітно. У моєму випадку їм доводилося працювати на 80–90% потужності. Тут я відзначу одну річ: регулювання гучності в передпідсилювачі лінійне. Це означає, що на 12 годинах ви не матимете близько 100% потужності, а матимете, як і очікуєте, близько половини.
Отже, GR40 та V3 чудово гармонують і легко можуть бути розміщені навіть на столі. На невеликій тумбі поруч із парою поличників чи поруч із програвачем вінілу вони, якщо не розчиняться, то принаймні не будуть привертати до себе багато уваги. Як через сам дизайн — акуратний та не вирви-очі, так і через скромні розміри. Хіба що ввечері світло ламп раз за разом привертатиме до себе увагу.
Почнемо з серця системи. ЦАП Fosi Audio GR40 побудований на чипі ES9028Q2M, що добре себе зарекомендував не тільки у мобільних пристроях, але й у бюджетному стаціонарному аудіо. Це дає змогу GR40 перетворювати цифровий сигнал до PCM 32 біт 384 кГц та DSD256. Заявлено діапазон від 20 Гц до 20 кГц при THD+N менше 0,03% та співвідношенні сигналу до шуму до 103 дБ. Динамічний діапазон при цьому становить 104 дБ. Підсилювач для навушників доволі скромний — всього 250 мВт на 32 Ом. Чого має вистачити майже всім IEM, але повнорозміри раджу підключати тільки по-справжньому чутливі. Не найвидатніші показники, але не забуваємо, що це, по-перше, ламповий пристрій, по-друге — бюджетного сегмента.
Bluetooth у GR40 версії 5.1. За його роботу відповідає чип QCC3031, який забезпечує підтримку більшості кодеків, але без LDAC. Радіус достатньо великий — до 10 м без перешкод, але все одно раджу знайти спосіб підключити його кабелем.
V3 mono вже має чим здивувати. Почнемо зі спеків. Виробник декларує вражаючі для розмірів 240 Вт на 4 Ом. Оскільки немає офіційної інформації про потужність на 8-омному навантаженні, припустимо, що це, як і має бути, 120 Вт. Співвідношення сигналу до шуму — 123 дБ, THD+N менше 0,006%, динамічний діапазон — 123 дБ. Цифри, достатні для роботи майже з будь-якою акустикою, окрім по-справжньому тугої або відвертого хай-енду, яку треба качати зварювальними апаратами (по одному на канал). Акустику психічно здорової та фінансово відповідальної людини пара V3 mono змусить працювати на потрібному рівні гучності та динаміки.
У ролі модуля підсилення використовується мікросхема TPA3255. Якість та баланс між потужністю і якістю звучання роблять схему однією з найбільш популярних серед розробників. Так, це не HypeX, ICEPower чи Purifi Eigentakt, але це по-справжньому “народне” рішення. TPA3255 поєднується з якісною компонентною базою: японськими конденсаторами Nichicon, конденсаторами ELNA, німецькими WIMA та японськими індукторами Sumida. Крім того, підсилювач має оновлену чотиришарову друковану плату. І це в бюджетному сегменті аудіо, Карле!
Щодо особливостей. V3 має дещо в рукаві (“він має карти”, як сказав би Дональд Фредович). По-перше, це можливість заміни операційного підсилювача. Замість передустановленого NE5532 можна встановити будь-який DIP8-операційник, аби дозволяв корпус. Хоча кого коли це зупиняло. Я, наприклад, нарощував ніжки Aune X8, щоб встановити туди операційний підсилювач на дискретних компонентах.
Друга фіча V3 mono — це система, як її назвали Fosi, PFFB (post-filter feedback), тобто технологія зворотного зв’язку після фільтрації. PFFB — удосконалена схема зворотного зв’язку, яка значно знижує спотворення, покращує лінійність і підвищує ефективність. Вона також вирішує структурну проблему підсилювачів класу D, усуваючи залежність від навантаження, притаманну цій технології. Тут треба додати пояснення, навіщо це.
Якщо на вашій акустиці написано “8 Ом” або “6 Ом”, як у мене, то це зовсім не означає, що акустична система має такий опір на всій довжині АЧХ. Опір може “гуляти” й падати ледь не до 2 Ом. Так, у дуже дорогих системах опір лишається стабільним у межах 20 Гц — 20 кГц, але навіть у недешевому Hi-Fi ви навряд чи знайдете системи з рівним імпедансом. PFFB покликана вирішити цю проблему. Це не власна розробка і не нова технологія, але вона переважно була перевагою набагато дорожчих пристроїв. Добре ілюструє роботу PFFB цей графік, який я чесно поцупив з AudioScienceReview. Як бачите, у чутному діапазоні відмінності між АЧХ на різному опорі немає.
Після короткого огляду технічних параметрів системи поговоримо про головне — як звучить система у складі Fosi Audio GR40 та пари V3 mono, а також про моноблоки окремо.
Почнемо з повної, монобрендової системи, в якій за цифроаналогове перетворення та регулювання рівня сигналу відповідає GR40.
Fosi Audio GR40 дає саме те, чого очікуєш від лампового джерела: теплоту, натуральність, насиченість, певну м’якість та комфорт. От чого очікуєш менше — це пристойної реалізації лампового тракту за такий прайс. Звісно, GR40 не грає на рівні дорогих лампових ЦАПів, але за свій більш ніж скромний прайс він дає звук, за який уже не соромно.
Але тут треба розуміти: GR40 (і система на його базі) — це ламповий саунд у всій своїй суті. Він приємно насичений, вокал ллється як акацієвий мед, нотки тепла просочують увесь частотний діапазон. Щоправда, GR40 тут діє помірковано. Хоч теплота та густота і є домінуючими “генами”, вони не гіпертрофовані. Як би там не було, GR40 я б охарактеризував як смаковий пристрій. Лампа є лампа.
Це не добре і не погано. Тут уже кожен сам собі обирає, що йому до душі: лампові сатурації чи швидкість і прозорість транзистора. Моє бачення десь посередині. Добре мати кілька джерел у системі. Навіть вишукані страви набридають, і часом хочеться просто котлетки з пюрешкою.
Одне скажу точно — цей звук не втомлює. Це як насіння соняшника або фісташки. Його можна “їсти”, поки раптом не помітиш, що у тарілці порожньо.
З GR40 система будує компактну сцену. Тут дива не сталося. Проте технічно сцена подається непогано: є уявлення про розділення планів та локалізацію. Інша справа, що вона, себто локалізація, доволі проста, адже всі образи групуються в сфокусованій проекції, яку можна порівняти зі сценою в невеликому клубі або навіть пабі. Водночас така презентація підкреслено емоційна та музично забарвлена. Вона сприяє концентрації уваги скоріше на тембрально-гармонійних ходах у композиції, ніж на загальній геометрії презентації. Є чимало жанрів та релізів, які тільки виграють від такого. Знов-таки, беремо поправку на акустичну систему. Компактні поличники далеко не завжди зможуть відтворити масштаб, який здатен видати сучасний ЦАП у відповідному налаштуванні звуку.
Система з GR40 має помітну округлість звучання. Бас не найшвидший, зате радує якісним гуркотом і добре контрольований. Трохи більше енергії в зоні середніх басів – вони мають приємну важкість та непогану роздільну здатність, хоч акцент явно на макро складовій, а не на рельєфності. Акустика дає масу, динаміку, непоганий удар. Так, удар має гарну вагу, добре передається тактильність звуку. Акустика навіть із середніми мідвуферами дасть відчутний імпакт при атаках на НЧ. Одним словом, кількістю та характером НЧ ви не залишитеся розчарованими.
Щодо якості та присутності нижніх НЧ можуть бути питання. Роздільна здатність непогана, але на складних електронних композиціях не вистачає витонченості та прозорості – GR40 сконцентрований на відтворенні гуркоту та соковитості середніх басів. Знову ж таки, якісні нижні НЧ притаманні акустиці класу, до якого вже належать більш вартісні системи. Тому загалом з НЧ GR40 працює добре, однак середні НЧ цікавіші за нижні.
Calibro 35 — це дань поваги жанру єврокрайм, фільмам про вусатих італійських мафіозі та відважних карабінерів. Все почалося з саундтреку до вигаданого фільму, а зараз це дуже цікавий проєкт, який я раджу вам. GR40 помітно фокусується на мідбасі. Це не виглядає як тональна неточність, а скоріше як більш помітне насичення вагою басової секції. Водночас це добре працює з характерною презентацією СЧ. Звучить дуже «смачно» та динамічно, з приємною густотою звуку та «жирком». Але досить помірно. Так, щоб одразу впізнати лампу, але не почати задумуватись про характерні лампові недоліки.
Те саме стосується швидкості. Тут я уточню, що і мікросхема ЦАП, і лампова обв’язка здатні опрацьовувати «швидкісний» звуковий сигнал — ЦАП не створює відчуття сповільнення звуку, однак помітно, що мікродинаміка дещо просідає. Макро при цьому — без зауважень. GR40 жанрово дійсно чудово працює з джазом, нескладними електронними композиціями та популярною музикою — не надто швидкою та агресивною. Класичний рок, джазові стандарти та сучасний джаз, камерна музика звучить природно та, не приховуватиму, приємно. Різного роду метал та альтернатива — якщо це ваші основні вподобання, то подивіться у бік класичних схем реалізації ЦАП.
Бас, я повторюся, не повільний, а дещо плавний, що не найкращим чином поєднується з різного роду швидкою, агресивною чи надміру емоційною музикою. GR40 цікаво насичує гітари та висуває неймовірний вокал Честера на передній план. Бас не скочується у безформний гул — він залишається розбірливим, але так само розбірливо видно, як він стає більш текучим на такій швидкості.
Тобто моя основна претензія до НЧ системи на базі GR40 — це не найуніверсальніша подача.
Тут Fosi Audio GR40 дає рівно те, чого хочеш, коли купуєш ламповий підсилювач або ЦАП з лампою. Насичення, солодкість, густоту та певний акцент на діапазоні — не стільки тонально, скільки в побудові віртуального простору. Я казав, що сцена відверто компактна, і центральне місце в ній займає персона вокаліста та різного роду струнні й духові. Звісно, ведучий барабан та бочка теж дуже прямолінійні, але саме ці звукові образи вихоплюють найбільше світла софітів вашої уваги.
Більш того, GR40 на СЧ вже уникає вад, які я відзначив щодо швидкості низькочастотного діапазону. Тут він тримає планку якості як в мікро-, так і в макро-. Повітря присутнє, хоч і помірно. Воно, знов-таки, помітно тепле. СЧ вже не такі округлі, як НЧ — відчутно більша увага приділяється саме звуковим текстурам. В цілому, характер GR40 — це ефектна емоційна середина, розмашисті, можливо, не найточніші НЧ (але від того не менш музикальні), та комфортна і помірно інформативна верхня частина спектру.
Чи я б назвав звук GR40 імерсивним? Скоріше так, ніж ні. Але тут не та природа занурення, яку, наприклад, я міг би відзначити в Kukulkan. Якщо останні захоплювали вас прозорістю та неймовірною побудовою простору, то GR40 робить це більш прямолінійно і просто. Він тисне на емоції і на ті елементи музичної естетики, які лежать на поверхні. Ось, бери і слухай.
Отже, за СЧ — від мене зірочка GR40. Це точно не найтехнічніші СЧ, які я мав у своїй системі, але вони точно заслуговують на епітет “привабливі”, а це вже немало. Вони відверто не змушують звертати увагу на свої недоліки, адже якісно це компенсують характером подачі. Та й, якщо говорити без снобізму, вони дійсно такі, що задовольнять 95% майбутніх слухачів. Причому — тут уже без жодних проблем з універсальністю.
Тепла, майже сонячна композиція. GR40 не робить її такою — вона такою є сама по собі. Він лише це додатково підкреслює. Тілесний вокал, щільні НЧ на стику з мідом. На протилежному кінці середньочастотної області теж все «лампово»: нижні ВЧ приємно бархатисті та переливчасті. Технічно — не найкраща інтерпретація, але естетично GR40, спираючись на пару V3 mono, видає дуже класну картину. Її естетика явно більше в макроплощині, але навіть якщо почати вислуховувати критично, система не дає відчутних збоїв.
Якщо чесно, я неабияк здивований тим, що цей шедевр ще жодного разу не зʼявлявся в оглядах. Якщо помиляюсь — поправте мене. Плавна, сатурована та тепла подача GR40 дозволяє вокалу Кейва — який навіть не спів, а vox de caelis, що лунає у голові — проникнути ще глибше у свідомість слухача. Чудово підкреслена інтимність, що межує з вісцеральністю. Випадок, коли неуніверсальність джерела як вада перетворюється на зброю. Якою GR40 цілить у вас своєю червоною правицею.
Fosi Audio GR40 надає всій системі на ВЧ своєї ледь не головної ознаки — комфортності. Не хочу казати “м’якість”, тому що GR40 уникає цього визначення. Так, ВЧ комфортні, але це переважно за рахунок тонального балансу: вся область ВЧ добре збалансована з характерним розмашистим басом та насиченими (не тільки емоціями) СЧ. Скажімо так, вони не на першому плані у презентації: їхнє умовне позиціювання — акурат між першим та другим планом. Ешелонування в системі на GR40 не саме глибоке, тому таке визначення найбільше пояснює місце ВЧ в ієрархії GR40.
В цілому вони добре окреслені, плавні, помірно енергійні, атаки передаються без зауважень — базові післязвуччя відпрацьовуються теж належним чином. Вони присутні і достатньо інформативні, але при цьому не досягають тієї нашарованості, яка можлива на акустиці, використаній для тесту.
На мою думку, Fosi пішли вірним шляхом: тюнінг вийшов збалансованим, ВЧ позбавлені відвертих вад, натомість вони вийшли натуральні та не приховують інформацію з того 99%, який відтворить переважна більшість акустичних систем.
Повертаємося до пана Миколи Печерного. Заголовна тема з Let Love In звучить дещо різко, ВЧ важко назвати комфортними. GR40 додає їм помірну дозу м’якості. Так, він не робить їх досконалими, мабуть, їх такими не зробить ніщо, але його комфортна подача сприяє покращенню сприйняття. Водночас GR40 зберігає світлий характер аранжування, не викривляючи його. Особливість тільки у нюансах відтворення. Тонально GR40 — доволі “чесний” пристрій.
Так, я не забув. GR40 — це також і підсилювач для навушників, хоч і з доволі обмеженими можливостями. Як по потужності, так і по комутації, адже про балансне підключення можна забути. Загалом, подача з навушникового виходу GR40 збігається з описаними мною ознаками: тепле, масивне внизу, динамічне звучання з приємно насиченою серединою, дещо висунутою вперед (але це якщо немає потужної басової секції), та плавними ВЧ. Сцена будується ще компактнішою — все-таки V3 mono та пара АС дають змогу звуку краще “розгорнутися”, особливо в горизонтальній площині.
Як базовий функціонал навушниковий вихід GR40 має право на життя, особливо з огляду на гарну реалізацію саме лампового характеру. Тільки раджу дотримуватися двох моментів: навушники мають бути чутливими (з Supermoon довелося викручувати гучність відсотків на 90) та без акценту на НЧ, а в ідеалі — відверто світлими. Тоді GR40 може виступити гарним балансиром. Але тут є і інший бік медалі: з суперчутливими Solaris SE фоновий шум уже був дуже помітний, і тут на виручку прийшов iFi iEMatch — але це, погодьтеся, відверті милиці.
Отже, як на мене, GR40 ЦАП-преамп >> GR40 ЦАП-амп для навушників. Хоча при належному підході ви зможете знак “>” змінити на тотожність.
Ось воно, авдіофільське божевілля. Маючи в системі CD-програвач із вбудованим преампом та парою входів, я отримую в свій арсенал пристрій, який може як бути самостійним джерелом (ще й яким! Кругляшки звучать як боженька), так і дозволяє під’єднати будь-яке балансне та небалансне джерело, гучністю якого на виході можна керувати. Так, я зміг підключити Firdac Mini до V3 mono, хоча Firdac не має регулювання гучності. Власне, через якість преампу я переважно використовую саме by-pass вхід підсилювача, коли слухаю CD.
По-перше, я відмічу, що продуктивність системи сильно залежала від вихідного рівня джерела. Muza і DX220 Max явно видають більше на виході, ніж GR40, за рахунок чого умовний відсоток використання потужності моноблоків знижувався для досягнення того самого, комфортного рівня гучності. З CD-програвачем узагалі здалося, що запас по гучності величезний. Але я загалом не слухаю дуже гучно, і моє приміщення не стільки велике по площі, скільки по об’єму.
По-друге. Звук V3 mono в парі з GR40 — це звук передусім GR40. V3 mono показали не по ціні високий рівень акустичної прозорості, тембральної достовірності та чудову динаміку. Я був приємно здивований, коли почув усі ті тонкощі та нюанси, які виділяють кожне з моїх джерел, змушуючи мене періодично тасувати їх. Всього я з різною періодичністю тасую 4 джерела: Firdac, Muse model 11, DX220 Max та… Nunchaku. А що, лампа в тракті (нехай і дві манюнькі) ще нікому не заважала. Це лише додаткові викривлення, які додають звуку неперевершеності та унікальності. Взагалі, що є авдіофілія, як не прагнення викривлень? Ми міняємо девайс за девайсом заради них — нових викривлень, яких немає в попередньому девайсі.
V3 mono чудово передали ту натуральність саунду та неповторний аналоговий присмак. Акустична прозорість, я би навіть сказав пластичність, дозволяє моноблокам мімікрувати під джерело, перетворюючись на його продовження і насичуючи акустичну систему сигналами джерела, належним чином посиленими. Колись я дуже любив Centrance DACportable, який часто називав “дротом з підсиленням” — настільки прозорим та нейтральним був характер цього комбайну.
V3, хоч і не досконало (видихаємо і дивимося на цінник), у цілому передали епічних масштабів сцену Музи. Так, цей програвач може більше, проте одразу помітний характер та розмах (для розуміння — в цьому плані model 11 програв Gustard X30 тільки в глибині уявної сцени, і то “за очками”). Є розмах, є панорама, все є. Чого мені відчутно бракувало з GR40.
Max у ролі джерела стереосистеми люблю за фірмові сабрівські ВЧ — неймовірно протяжні та відтого супернасичені на обертонах. Не приховаю, коли Макс підключений до Фіделя напряму або через преамп Музи, то “дихає” краще, і це також зачіпає ВЧ та вертикальну проекцію в цілому. Але ж V3 дуже добре передали і цю рису джерела.
Ну а що малюк Nunchaku? У нього нема шлейфу ВЧ сабри, авжеж нема широченної сцени Музи, але він бере іншим (тут я зауважу, що найбільше мені подобається поєднання лампи з NOS-режимом) — поєднанням текучості звуку та приємної сатурації. Із усіх джерел на нього найбільше схожий Firdac, але він трохи більш аналоговий тонально. Є щось у його звуці від гарного вінілового тракту або стрічки. Не касети, а саме стрічки.
Запасу вихідного сигналу малюка вистачило, хоч і позбавило мене суттєвого запасу потужності. А от чого не позбавило — так це задоволення від тих самих характерних та неповторних викривлень джерела.
Отже, V3 mono, власне моноблоки, мають нейтральний почерк, геть позбавлений власного забарвлення. Чудова — як для формфактора і ціни — динаміка та гарний діапазон дозволяють впевнено розкривати як дрібні нюанси композицій навіть на не найпростіших системах, так і транслювати тонкощі звучання того чи іншого джерела.
При цьому V3 демонструють гарний контроль. Потужні та глибокі НЧ DX220 Max навіть на перенасичених НЧ композиціях, теплих та щільних за характером, звучали зібрано та контрольовано на далеко не дистрофічних Rubicon. А глибина мене взагалі приємно здивувала — не стільки безпосередньо глибиною НЧ, як дуже толковим пропрацюванням діапазону.
Середні та верхні частоти подаються гарно окреслено, з належним розділенням та — знову ж таки — контролем. V3 mono вистачає чесних ватів, щоб подавати музичний матеріал цілісно, динамічно, і при цьому без надриву.
Чи можу я радити їх під складні підлогові системи? Скоріше ні, ніж так. Як варіант для майбутнього апгрейду — без вагань. V3 mono можуть стати тимчасовим рішенням, яке залишиться з вами надовго. Якщо у вас невелике приміщення і ви переважно слухаєте тихо, ці моноблоки впораються і з великими системами. Звісно, якщо це не старі тугі Dynaudio.
Для поличників V3 mono — це підсилювачі, які схоплять драйвери колонок мертвою хваткою і не відпустять, поки ви не натиснете STOP. А компактність такої системи змушує заздрити власників великих монстрів.
Єдине — слід холодно підійти до вибору джерела. Ви будете чути саме його. І слабкою ланкою системи може стати саме джерело (якщо АС обрані «на виріст»), бо V3 mono складно назвати такими, що «грають на свою ціну». Вони дають більше, ніж вартують. Але вони й вибагливі — чим краще джерело, тим більше емоцій. І справа не лише в цифрах чи цінах. Умовно кажучи, у вас система з трьома змінними, але V3 mono — це вже стала величина. Ваше завдання — або збалансувати, або, навпаки, підкреслити характер джерела й АС. Тут лишається одне — слухати, шукати й насолоджуватись.
V3 mono — з тих рідкісних пристроїв, які можна радити до покупки навіть без попереднього прослуховування. Щодо ЦАПу та преампа — підозрюю, Fosi Audio має що запропонувати краще за GR40, тому шанси на повністю монобрендову систему є. Водночас і за межами бренду знайдеться чимало гарних партій для V3 mono.
Що я можу сказати після двох тижнів, прожитих з GR40 та парою V3 mono?
Сама по собі система дає приємне, естетично привабливе звучання з чисто ламповим вайбом. Широкі комутаційні можливості GR40 і наявність виходу на навушники роблять з нього по суті аудіофільський швейцарський ніж. Такий самий функціональний і з таким самим рівнем реалізації цих функцій — тобто таким, що далекий до повноти. Але тут я додам балів GR40 — все це стає зрозумілим після того, як моноблоки V3 отримують інше джерело.
Щодо V3 — це просто знахідка для збирача бюджетної системи. По-перше, вони дають чудовий запас по потужності і можуть працювати з джерелами з балансним виходом. По-друге, вони мають неочікувано високий рівень акустичної прозорості і дуже нейтральну подачу. Це дає змогу зменшити вплив підсилювача на кінцевий звук системи, фактично зводячи його до нуля.
Дайте V3 гарне джерело — і вони прокачають навіть підлогову акустику. Про поличну я взагалі мовчу. Навіть з DAP у ролі джерела ви отримаєте дуже приємну систему. Але не забудьте — V3 mono потребують регульованого виходу на джерелі.
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Авторизуйтеся для отримання розширених можливостей