Помилка: Contact form не знайдена.
Аудіофіл-графоман
Команда Era in Ear
Незалежний аудіоексперт
Незалежний аудіофіл
Експерт з Hi-Fi та High-End напрямку
Адміністатор
Аудіофіл
Незалежна аудіоекспертка
Якось ненавмисно сталось, що донедавна я обходив увагою плеєри FiiO. Не те щоб дуже, бували деякі приємні зустрічі – скажімо, М15 попри його деяку неоднозначність я все ж вважаю хорошим. Навіть більш ніж. Але то було так давно, що майже неправда. Тож огляд FiiO M11s таки може здатись трохи несподіваним.
Оскільки всі ці випуски, перевипуски з їх суфіксами і всім рештою мені як правило не припадали до душі. Ну зробили модель. Якщо вона вдала, випускайте її, якщо ні – робіть продовження, іншу модель. Можна навіть в тому ж корпусі. В чому біда? Але ні, треба придумувати, як ще можна випустити плеєр, який ніби і той самий (за нумерацією), але істина буде десь в тих самих «s», «plus», «2022», тощо. Зрештою, можна зробити ще цікавіше – додати до назви слово і воно і буде назвою серії, як зробили АК.
Бо так чи інакше, коли є 5 варіантів M11 – що це, як не серія? Рахуйте самі.
Попри мою нелюбов до множення сенсів, не можу сказати що навіть такий тренд, що зачепив, до речі, не тільки Fiio, а ще й Hiby та Shanling, повністю вбив в мені віру в людство. Певна зацікавленість лишилась.
Надто що Fiio M11 і був (за відгуками) цікавим, а тут його ще й оновили (знову ж, за відгуками) вдало… Словом, про нього і піде мова. Є, звичайно, більш топовий M11 Plus ESS, але то вже трохи інший звір з трохи іншим цінником. А от Fiio M11s хоча і зі скрипом, але втримується в межах розумних цін. Хоча з сучасним курсом це все одно 25 тисяч гривень – не так вже мало.
І, як не дивно, M11s також на сабрі. Що для хейтерів одразу буде вироком. Втім, тим краще. Більше плеєрів залишиться більш адекватним аудіофілам. Наскільки їх – аудіофілів – взагалі можна називати адекватними.
Плеєр має досить компактну, як для плеєра, коробку. Зрештою, більшість виробників потроху доходять до смартфонної схеми упаковки – все, що треба знати одразу, написано на коробці, верхня кришка знімається вгору без жодних вивертів і там на весь фронтальний розмір лежить сам девайс, а аксесуари під ним.
Тут майже так само – в плані того, що фронтально коробка все-таки більша за розміри плеєра і є невелика підставка, що утримує девайс від божевільних танців під час транспортування. І зверху накритий пристрій картонкою чорного кольору з логотипом компанії. І, за модою мобільних телефонів, на склі є плівка з основними перевагами плеєра. Зокрема намальовані його ЦАПи ESS9038Q2M і процесор Qualcomm 660. Щоправда, як часто буває в таких випадках, “все намальоване є фантазією художника” – в плані того що наживо це, звісно, виглядає трохи інакше. Але малюнок все одно гарний.
Сама коробка, щоправда, тут зроблена на кшталт сірникової. Тобто з суперобкладинки вона витягується вниз. Ну або вгору, хто з якого боку розріже плівку, в яку традиційно запаяна новенька коробочка.
На суперобкладинці, як і має бути, схематично намальований плеєр і вказана його модель.
Стиль оформлення відповідає навушниками компанії. Що, як на мене, плюс.
Плеєр нас зустрічає зі стильною наклеєчкою на фронтальній панелі і в простенькому прозорому пластиковому кейсі.
Крім нього в комплекті додається стандартний джентльменський набір – плівки на екран і кабель для підключення до зарядного пристрою чи комп’ютера. Теж корисна штука. Вірніше навіть не так. Захисне скло насправді вже наклеєне з заводу. І це добра новина, оскільки наклеїти його вдома без пухирців не завжди виходить.
Кожне покоління плеєра трохи змінювало зовнішній вигляд. Колись зліва було коліщатко регулювання гучності. Зараз його замінили кнопками. Загальний дизайн зараз також тяжіє до сучасного, з засиллям шестикутників.
Отож, перед нами фактично звичайний брусочок. Лівий бік, щоправда, має відчутні фаски на всіх гранях. На лівій боковині ж, якомога вище, розташована кнопка увімкнення/блокування пристрою.
Під нею – кнопки керування гучністю. Вони оформлені не під окремі кнопки чи одну спільну «гойдалку», а під цілу панель, зашиту під карбонове волокно. Спершу я гадав, що вона сенсорна (бачили вже таке в інших), але при користуванні помітно, що під нею вгорі і внизу є кнопки і вони мають досить відчутний клік.
Під цією панеллю нижче є ще одна кнопка – програмована. Їй можна призначити функцію в меню. Щоправда, яку, я так і не придумав, адже не дуже люблю всякі еквалайзери і подібні штуки, а призначити їй функцію запуску ракети на москву не вийшло, хоч як я старався. Ну але – нехай буде. Раптом комусь треба. Може в оновленнях прошивки таки додадуть.
На правій стороні три традиційні кнопки керування відтворенням, а нижче – слот під карту пам’яті.
Верхня панель пуста.
На нижню знесли всі порти і комунікації, яких тут 4. По-перше, це слот USB-C. Для підключення, зарядки і всього, що має вміти сучасний плеєр – зайве говорити, що M11s може бути і швець, і жнець, і русні капець.
По-друге, решта 3 – це порти для підключення навушників.
Лівіше від USB – традиційний небаланс 3.5 мм. Правіше – баланс 2.5, а також сучасний 4.4. Без модних золотих кілечок, між іншим. Зате розташовані рівненько, а не те, що в декого.
Здавалося б, можна вже забути про вихід 2.5, але ні. Тут вирішили, що в плеєр влізає – йой, най буде. І, маю сказати, що маючи в розпорядженні, наприклад, ALO CDM, де баланс той-таки 2.5, мене потішила така універсальність. Бо кабелів є і таких, і сяких. А тут як раз 3 слоти, можна не нарікати на перехідники. Якби розглядати плеєр як постійне джерело, мене б, мабуть, трохи бентежила така кількість отворів в корпусі, але я маю звичку використовувати заглушки, що запобігають процесу збирання пилюки. Тож не те щоб це біда, і навіть навпаки – з якого боку не подивись, плюс.
До того ж, біля 3.5 та 4.4 написано, що вони можуть використовуватися не тільки для навушників, але й для лінійного сигналу. Чого 2.5 так не може, не знаю, але як написано, так написано. Може там і не паралельні виходи, хто знає.
Передня панель Fiio M11s практично повністю закрита склом і екраном. Екран, звісно, не розриває рамки пристрою, але варто зазначити, що він вже досить і досить великий. Надто якщо порівнювати з багатьма плеєрами, що були до.
Рамка внизу не більше сантиметра, з боків і зверху – і того менше. Виглядає, звісно, просто шикарно. Це справді як телефон. Наскільки, що навіть неякісні обкладинки альбомів розміром 200х200 виглядають… погано. От не думав, що буде в цьому житті і таке.
Задня поверхня закрита склом. Звичайного чорного кольору. Відбитки збирає, як і будь-яке скло. Відтираються непогано. Але в розрізі цього пластиковий чохол в комплекті зовсім не зайвий.
Знову ж, традиційно, на панелі нанесена інформація про виробника, подвійну сертифікацію Hi-Res і так далі.
Завершити опис зовнішності Fiio M11s можна хіба що тим, що збірка прекрасна у всьому, жодних проблем, неточних стиків, якими грішать часом колеги по цеху, тут немає. Єдине, що псує враження – кнопки. Вони не дуже помітно, але трохи торохтять і мають деякий люфт на посадочних місцях. Не дуже критично, але як уже є.
Щодо ергономіки, то для себе я відмітив, що плеєр насправді більше оптимізований під використання лівою рукою, ніж правицею. У всякому разі як на мене.
Тобто кнопка розблокування, розміщена на лівій стороні максимально високо, опиняється під великим пальцем як раз коли плеєр тримати в лівій. Коли він в правій – дотягнутись до неї не так просто, тож в буденному житті я скоріше натисну цю кнопку лівою.
Панель гучності або кнопки керування відтворенням – тут вже простіше. Я можу як досягнути пальцями правої руки через спинку на ліву сторону плеєра, так і навпаки.
Ну і щодо доцільності тієї самої панелі. Коли я брав плеєр зі столу, автоматично обирається умовний центр ваги. Тож я постійно ненавмисно натискав на гучність. Може це і питання звички, та все ж, мені така ергономіка видалась трохи незручною. Або ж такою, що таки потребує звикання.
Що стосується управління, то плеєр являє собою традиційний Android. Тобто любителі стрімінгових сервісів можуть бути задоволені. Тут ставити можна не тільки їх або софтові плеєри на кшталт Hiby чи Neutron без жодних обмежень. Тут ставиться навіть те, що, здавалося б, на плеєрі ніколи бути не мало, на кшталт месенджерів чи програм для майнингу, торрентів абощо. Словом, кому на що вистачить фантазії. І, боюсь, перегляд фільмів зі звуком Hi-res – не найсміливіша з них.
Інша річ, що я так з плеєра не знущався. Більш того, використовував лише стоковий плеєр. Він хороший і загалом зручний. З мінусів – довго сканує фонотеку і не вміє робити це в фоні. Тобто, якщо я ткнув в нього свою звичайну карту пам’яті на 1 Тб, мені треба було просто покласти його і піти займатись своїми справами, поки він сканував.
Також неприємно дивує в плані програмного забезпечення ще й те, що української мови в пристрої, що легально заводиться в Україну, немає. І це на Android 10 в 2020 році. В той час, як мій старенький Onkyo на Android 5.1 таку розкіш надає. І надавав ще в 2017, між іншим. І Fiio завозиться в Україну вже не перший рік.
Може для когось це і буде не критично, зрештою я також нормально обходжусь англійським інтерфейсом, але програмне забезпечення існує щоб бути зручним. І зараз питання мови не менш важливе, ніж було раніше.
Щодо оптимізації Андроїда, тут все, звісно, на високому рівні. Коли я користувався iBasso DX200 та 220 на Android, було дуже зручно не вимикати його. Можна було поставити на паузу, залишити і все, він собі спокійно спить. Потім його достатньо розблокувати, натиснути на плей – і музика продовжується.
Тут десь та сама ситуація. При чому я відмітив цю енергоефективність і в плані бездротових модулів. Тобто, якщо я забув вимкнути Wi-Fi, поставивши на паузу відтворення зі стрімінгу, нічого страшного не станеться. Пристрій все одно засинає і не розряджається в нуль. Що, звісно, дуже позитивний момент.
Нарешті, добре і те, що плеєр добре тримає батарею. Його вистачає на цілий день або й більше. В рекламних матеріалах вказано, що це 15 годин. І підстав не вірити цьому у мене ні разу не виникало.
Зізнаюсь чесно, точних замірів я не робив, а за час, коли він був у мене на тесті, я заряджав його буквально двічі, і то скоріше для годиться, а не тому, що треба зарядити, інакше вимкнеться.
Нарешті, основне – звук.
Мій огляд на цей пристрій далеко не перший, тож я бачив огляди інших авторів навіть не шукаючи, а мимоволі стежачи. Однак коли я випадково зайшов в тему на хедфай і побачив там відгуки щодо того, що люди сприймають звук Fiio M11s як нудний, я був трохи здивований.
Перш за все, як на мене, це неправильний підхід до отримання бажаного звуку. Оскільки я все-таки вважаю, що джерело має бути нейтральним. Не нудним, звичайно, але нейтральним.
Це не той випадок, коли треба намалювати гарну картину на поганому полотні, і тоді художник вигадує, як би то підібрати фарби, щоб ці недоліки не вилізли. Ні, полотно – в даному випадку плеєр – має бути по-перше, нейтральним, і по-друге, універсальним. Під останнім я маю на увазі частково наслідок нейтральності, а частково – відсутність яких-небудь нерівномірностей щодо вихідного імпедансу, тощо. Тобто щоб пристрій добре працював і з однодрайверними планарами, і з багатодрайверними квадрибридами, умовно кажучи.
Позитивний момент тут полягає ще і в тім, що зараз виробники все ж перестали перекладати біди з хворої голови на здорову, як було колись. Мовляв, ми вам зробили планарні навушники, вони непогано грають, але чим ви будете їх тягнути, то вже ваша біда – а там без 2 Вт на канал навіть не підходь.
Проте, і коли говорити про плеєри, то розвиток останніх кількох років теж показав, що нехай формально і з натяжками, але ті самі 2 Вт на канал – це вже і не щось неймовірне. Тож все частіше постає більш традиційне питання «шоб шо?».
Але я трохи відхилився від теми.
Вів я до того, що інженери Fiio змогли зробити звук плеєра десь таким, яким на мою думку і має бути звук джерела. Досить нейтральним, технічним, детальним, точним. А ще потужним. Не лише по цифрах, але і на ділі. Маю на увазі, що по струму він теж видає немало, що добре позначається на його універсальності. Тобто, підключити до Fiio M11s капризні гібриди чи чутливі арматурки – не проблема. В обох випадках маю відмітити хороший контроль частот і низький показник вихідного імпедансу. Останнє я не заміряв, але це помітно по тому, що звук пристрою добре підходить до багатьох навушників і комбінації не бувають якимись несподівано поганими. А коли говорити про прослуховування з IEM – мені не доводилось перемикатись з низького підсилення навіть на середнє.
При цьому в активі все, що і має бути. Детальність, технічність, чесність, динаміка, але разом з тим і хороша якісна і натуральна передача звуку. На мою думку Fiio M11s досить емоційний і точно не нудний. І навіть більше.
Бас справді вагомий, середина виразна, верхи… Високі і трохи експресивні. Загалом на цьому можна було б і закінчити, але ні. Традиційно, підемо знизу вгору.
Як і з загальною звуковою характеристикою, спершу на думку приходить детальність, точність і контроль. При цьому бас не має надмірної окресленості. Все ж ця частина діапазону потребує деякої м’якості та цілісності. І коли це є в записі, то низ може бути досить легким, практично непомітним, огортаючим та атмосферним. Звичайно, коли йдеться про більш виразний живий бас або жорсткі синтетичні ударні, це також не стає проблемою.
Удари мають хорошу окресленість та артикуляцію. До того ж, бас щільний, а також добре передає розмірність, текстуру та характер ударів. Як і має бути, він варіативний і технічний. Іноді я бачив зауваження щодо його деякої легкуватості, але тут ні, погодитись не можу.
По-перше, це відносно легко можна вирішити навушниками. По-друге, це скоріше смакове.
Тому що якщо шукати особливості, то і саме налаштування звуку загалом не можна назвати сухим, і тим більше, не можна цього сказати про НЧ. Технічність передачі цього діапазону не призводить до зміщення подачі в цей бік та не дає надмірної сухості чи жорсткої подачі.
Серед характерних особливостей плеєра – він трохи підкреслює вагу НЧ, однак робить це дуже акуратно. Це буквально трохи позначається на щільності та динаміці, але помітити це завдяки грамотному тюнінгу справді важко, тож таких моментів, де згадане буде критично, мало. Крім того, це робиться задля того, щоб подача як раз і була не нудною. І інженерам цілком вдається це, адже разом з хорошою технічністю та контролем цей акцент виконує своє призначення. Дає трохи більше емоційності, тілесності та деякої аналоговості, гладкості та зрештою цілісності в подачі діапазону.
Отож, присутня щільність басу є трохи зниженою. Помітити це можна, наприклад, на деяких синтетичних ударних, де цей самий удар має бути дуже чітким і точним, але і твердим, мов камінь. Однак все ж це невелике відхилення, що підкріплюється розмірністю ударних, їх не те що достатньою, а навіть ледь підкресленою тілесністю та вагою.
Тож удар виходить трохи менш щільним, але відчувається не легшим, а навіть навпаки, трохи важчим та масивнішим.
Крім того, на відміну від досить багатьох пристроїв, тут нема загравання з відверто теплим звуком. Він не холодний, а саме нейтральний. І це справді цікаве рішення в плані тюнінгу подачі, а не пересмикування АЧХ. Тож серединка не виходить проваленою, а бас сам по собі наче і не акцентований кількісно. Однак дає досить емоцій.
Однак про середину у її власному розділі. Знову ж, серед її переваг – дуже хороша артикуляція, а отже не тільки детальність, але і точність та ретельність передачі цих деталей і увага до них. Разом з тим, плеєр не має на меті препарування запису. Більше того, це той випадок, коли хороша передача деталей досягає їх хорошої взаємодії та цілісності загальної композиції, де кожен нюанс – це окрема грань запису, органічно вписана в загальну картину. Завдяки уважному ставленню Fiio M11s до композиції та добре витриманому балансу між мікро та макро плеєр, маючи хорошу інформативність, добре передає емоції та не порушує необхідної цілісності композиції.
Вокал та інструменти мають необхідну тілесність та щільність, хоча і без загравання з теплом. Також не можна сказати про вплив НЧ на подачу середини – тут звучання ближче до нейтрального, тож згадана маса не підкреслюється. Але завдяки якісній передачі діапазону середина також не знаходиться в тіні. Більш того, мабуть, саме її варто було б назвати перлиною подачі плеєра.
Саме на ній лежить левова частка передачі як інформації, так і емоцій. І з цим плеєр справляється справді добре. Без зайвого підкреслювання чого не треба та драматизації, але і не роблячи запис власне нудним. А якісна передача діапазону, як на мене, основа основ. І тут плеєр сповна це демонструє.
От тут трохи помітно, що їм бракує того розширення, рівня легкості, взаємодії та передачі нюансів, якими володіють топи. Однак, якщо не порівнювати, то загальний тюнінг зроблений досить правильно, і наявні невеликі недоліки не є каменем спотикання.
Більш того, деяку простуватість тут також компенсує невелика частка додаткової енергії на верхах. Вони трохи підкреслені саме щодо їх розділення та виразності. Таким чином Fiio M11s вдається з одного боку, створити противагу подачі НЧ, а з іншого – деяке враження ледь-ледь V-подібної подачі, при цьому не зачіпаючи власне АЧХ, а досягаючи цього смаковими, а не кількісними акцентами в передачі діапазону.
Тож, верхи детальні, точні, і мають дуже добру окресленість. Більш того, остання навіть трохи акцентована. Так само плеєр трохи підкреслює розділення інструментів. Атаки виразні і швидкі, затухання виразні, але ледь вкорочені.
Передача верхів при цьому не є занадто тонкою чи схематичною, вони переважно мають досить хорошу артикуляцію та розмірність для передачі необхідного характеру. Просто це той випадок, коли додаткового блиску композиції може надавати саме акцент на виразності і детальності верхів.
При цьому хороший контроль дозволяє добре поєднуватись навіть з навушниками, що мають досить виразні верхи. Тобто якщо зазвичай навушники не яскраві, то і тут такого не буде. Високі тут не пригладжені, але і яскравими їх не назвати. Як на мене, їх кількість та характер в самий раз.
Трохи більше середнього за як в ширину, так і в глибину. Розміри співмірні, тож не виходить геть нереалістичного перекосу. Традиційно ширина трохи більша і більш помітна завдяки передачі верхів. До того ж, саме на них трохи акцентується розділення планів, що трохи створює додаткового простору та надає трохи більше повітря між інструментами.
З іншого боку, коли ідеться про низькі частоти, тут між інструментами трохи більше взаємодії за рахунок трохи збільшених їх розмірів.
При цьому загальний тюнінг Fiio M11s дозволяє зберегти все це в рамках цілісної загальної картини, коли макро складова не страждає від детальності, а самі деталі органічно вписані в загальну картину і кожна з них є важливою частиною запису. Важливою, але частиною.
Я добре розумію, чому Fiio M11s заробив деякий культовий статус у аудіофілів. За свої не такі великі гроші він пропонує справді смачний виразний та емоційний звук. До того ж, він універсальний як щодо сценаріїв використання, так і щодо навушників та виходів. Додайте до цього відмінну автономність – і наявні недоліки стають справді незначними. І якщо потрібен сильний середнячок, яким можна надовго закрити питання, зберігаючи достатню портативність – на Fiio M11s точно варто звернути увагу.
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Авторизуйтеся для отримання розширених можливостей