Незалежний аудіоексперт
Аудіофіл-графоман
Команда Era in Ear
Незалежний аудіофіл
Експерт з Hi-Fi та High-End напрямку
Аудіофіл
Незалежна аудіоекспертка
Мій стіл нагадував мобільну електротехнічну лабораторію. У мене було два срібні кабелі, кабель з чистої міді, два гібриди, один з яких завтовшки з мізинець, а ще стоковий кабель від Alo Audio, кілька (а саме п’ять, з яких два на лампах) джерел та англійський підсилювач для навушників у класі А з лінійним блоком живлення.
Не те щоб усе це було необхідним для огляду, але щойно в тебе опиняється серйозна колекція кабла — ти прагнеш зробити з ним якомога більше.
Єдине, що мене непокоїло — це лампа. На світі немає нічого більш безпорадного, безвідповідального й розпусного, ніж людина з ламповим підсилювачем. І я знав, що невдовзі я доберуся й до цієї втіхи.
Коли у 2012 році вийшла шикарна відв’язна комедія «Проєкт Х: Дорвалися», почався дикий флешмоб з намагання повторити таку ж вечірку — за масштабами та ступенем руйнівних наслідків. Ну, це в якомусь іншому світі, в якому жив не я. Тому що в моєму рідному місті чомусь усе закінчувалося тусами в стилі Trainspotting. І от зараз, сидячи буквально перед стосом кабелів від Era Cables (а ще бонусом — вінтажний TwAg2 від Whiplash), я відчуваю себе персонажем «На голці».
Ладно, можна вислуховувати різні ЦАПи, навушники, навіть цифрові джерела або прошивки плеєрів. Але сьогодні я розповім вам, як я пішов ще далі і вирішив послухати кабелі. Кабелі від Ери.Сам я вже два роки як основний кабель до Solaris SE використовую Fusion #8, а до цього мав досвід із Symphony, а на Optima маю міжблок для балансного підключення джерел з Pentacon до XLR. Тому це було неминуче — познайомитися з відносними новинками та безперечними хітами від Ери — Stellar та Oreo. Мимохідь порівнявши їх зі своїм товстуном Fusion та невмирущою класикою Symphony.
Роблячи огляд кабелів, розповідати про дизайн — це як намагатися описати захід сонця. Всі його бачили, але даремно його описувати, тому що треба просто побачити всі ці сплетіння-переплетіння цінних та не дуже металів та те, як вони грають на сонечку.
Що по презентації? Ера підійшла з відчуттям стилю: всі кабелі упаковані в маленькі картонні коробочки з логотипом компанії. В коробочці знаходиться шкіряний кейс-мішок-коробка на кнопках, я не знаю, як його ще описати, але концепт доречний. Власне, там, з фурнітурою, захищеною сіткою, яка наштовхує на сумні думки про елітний алкоголь з розетки, лежать кабелі. Останній цвях в кришку труни — штрих — це шкіряний брендований ремінець-фіксатор, яким можна скріпити змотаного удава.
Щодо виконання. Тут варіантів не менше, ніж опцій в комплектації складного виробничого обладнання: починаючи від кількості дротів (4, 8, а ще може бути і 16), закінчуючи терміналами. Іншими словами, вам можуть запропонувати кабель, який можна підключити до будь-якого джерела і до будь-яких навушників: XLR, Pentacon, mini-XLR, 6.3mm, 2pin, conX — що вам потрібно, те й отримаєте. Мій власний кабель — це 4,4mm та MMCX, щодо останнього іноді жалкую, тому що зрідка доводиться мати справу з 2pin-навушниками, і тут можливість зміни терміналу була б доречна. Та й таке.
Почнемо з класики, тобто Symphony. Це дійсно ще класика. Якщо кожен чоловік повинен мати костюм та білу сорочку, то кожен пошановувач портативного звуку мусить тримати в господарстві гарний мідний кабель. Symphony виготовлений з 7N UPOCC Litz-міді з кріообробкою. Калібр кожної жили — 24 AWG.
У протилежному кутку рингу не жене конячок Stellar — представник “срібного” табору. Stellar — справжній флагман Era Cables, кабель виготовлений з чистого срібла UP-OCC Litz TWag 40. Кожен провідник калібру 24,5 AWG складається з 66 срібних жил, які сплетені навколо нейлонової нитки шістьма круглими групами, а весь кабель сумарно складається з 528 лакованих срібних жил.
Особлива внутрішня конструкція, окрім висококласних електричних характеристик, дозволяє залишатись кабелю максимально м’яким і еластичним навіть при такому високому значенні площі перерізу. Кабель дійсно максимально зручний — на рівні таких специфічних кабелів, як стокові від оригінальних Odin та Kukulkan.
А що наші гібриди? Fusion також відноситься до топового сегменту кабелів Ери. Він виготовлений з 7N UPOCC Litz-міді та срібла. Провідник складається з 24 срібних жил та 24 мідних. Калібр кожної жили — 26 AWG.
Oreo — це гібридний кабель, виготовлений з комплектуючих преміальної лінійки. Як провідники використані чисте срібло UP-OCC Litz TWag 40, як у Stellar, а також мідь 24,5 AWG UP-OCC Litz TWcu 40. Мідь відрізняється від тієї, яка використана у Fusion. Це видно навіть за кольором. Звідти і така назва — бо хочеш не хочеш, а згадуєш про печивко, коли дивишся на кабель.
Кожен провідник калібру 24,5 AWG складається з 66 срібних та 66 мідних жил, які особливим чином заплетені навколо нейлонової нитки шістьма круглими групами, а весь кабель сумарно складається з 528 лакованих срібних жил. Тобто принцип виконання ідентичний флагману Stellar.
Відповідно, кабель теж зручний у щоденному використанні.
Всі кабелі плетуться вручну і комплектуються якісною фурнітурою — зокрема Furutech та Neutrik, а пайка виконується Furutech’івським же припоєм. Це ті дрібниці, які зрештою і формують хворе збочення під назвою “авдіофілія”.
І от ми ступили на надзвичайно тонку кригу, мої друзі Педігріпал. Чи звучать кабелі? Чи дають вони настільки відчутний приріст, щоб заміняти іноді навіть не дуже соромне кабло в навушниках топового рівня на сторонній кабель по ціні навушників, які самі по собі задовольнять 95% аудиторії?
І так, і ні. Сам по собі кабель не грає, він не творить дива. Якщо ваше джерело відверто мутне або не додає ВЧ, якщо ваші навушники не можуть дати ясність дальніх ВЧ або якісно розділити плани на НЧ — від наднизьких до стику СЧ — то один тільки кабель цього не виправить. Або якщо ваша аудіотека — це колекція lo-fi та гаражного року.
Кабель можна розглядати з точки зору звуку як додатковий фільтр, якого ви не можете позбутися у класичному сетапі. Тобто ви лише обираєте цей фільтр, яким він буде. Лишень, на відміну від цифрових — його чутно. Тобто, іншими словами, кабель — це додаткові викривлення, а що є наше хобі, як не перебирання між сортів різного роду викривлень і суперечки про те, які з них смакують більше? Обираючи кабель, ми обираємо викривлення, які більш нам до душі.
Ще я б провів аналогію з кулінарією. Ви любите орегано? Я — так. І додавати орегано до м’ясних страв або сирних — це прекрасно. Але до буряку чи борщу я б його точно не додавав. Так і кабелі — один кабель, навіть самий кращий, самий дорогий та жаданий, не зможе бути топ-опцією для будь-якої моделі навушників. Тому що окремі кабелі роблять цікаві акценти, які підкреслять особливості тракту — і вам це подобається (тут це ключове). Інші — навпаки, лише є бустом технічного потенціалу навушників, не роблять змін у тоналці чи в розмірах образів, проте ця прозорість все одно так чи інакше спричинить більш явне окреслення характеру навушників чи джерела.
В результаті ви стаєте перед вибором — мати один кабель, який плюс-мінус однаково пасує до ваших навушників (якщо у вас вони не одні, звісно), або мати цілий кабельний гардероб, де під кожні навушники, незалежно від формфактора, є своє кабло. Або просто змінювати нюанси подачі на одній моделі, як це роблю я.
Тасування кабелів та витрачання на них бюджету середньостатистичної української родини — це не обов’язок аудіофіла, а лише один із виборів, який відкривається перед нашим братом. Я делікатно мовчу про сам провідник та матеріал, з якого той виготовлений. Це болюча тема, на якій можна обламати кільканадцять списів та розтрощити декілька щитів. Кабель і кабель — ви слухаєте систему, а не мідь, чи срібло, чи навіть золото.
Одразу зроблю дисклеймер: всі розглянуті в цій статті моделі дають не розюче різну подачу, але мають відмінності, які я для вас зібрав і спробував систематизувати. В якості піддослідних виступили трійка навушників Campfire Audio: Solaris SE, Supermoon та Moon Rover. В якості джерела: DX220 MAX, Nunchaku, Firdac Mini, Muse model 11 і навіть Fosi Audio GR40, а також в якості запрошеної зірки — Graham Slee Solo.
Era Cables Symphony
Як я казав, кабель з чистої міді — це мастхев будь-якого аудіофіла. Гарний мідний кабель — як гарний костюм. Його можна і на весілля, і на корпоратив, і на похорон. Це справжня класика, якій дуже важко буде щось зіпсувати (наприклад, прийти у костюмі-трійці на метал-фест), і яка точно підніме загальний рівень системи у порівнянні з 99% стокових кабелів.
Symphony тут себе веде саме таким чином. Вплив на побудову уявної сцени я оцінюю як дуже помірний. Цей кабель не бустить краї — ані діапазону, ані простору — сцена будується дуже збалансовано та виважено. Це стосується також і позиціювання та розміру образів. Я очікував, що мідь дасть більше ваги та посилення вертикальних проекцій. Але ні, всупереч очікуванням, Symphony показав себе в цьому плані самим нейтральним кабелем.
Тонально також, і тут слід ще раз зауважити, що кабель не бустить краї частотного діапазону. Навіть бас, що я теж міг очікувати від міді, як би не перестав вірити аудіофільським стереотипам. Тобто нейтральні Супермуни лишатимуться нейтральними. V-подібні Solaris матимуть цю V-подібність, музикальність та емоційність — цього в них не відніме жоден кабель, але при цьому Symphony жодним чином не піднімає градус емоцій. З Moon Rover ситуація вже інша — це, як на мій смак, достатньо специфічні навушники, які на окремих композиціях торкалися мене самісінько до серденька, але в цілому справили враження не самих універсальних за рахунок подачі СЧ та побудови уявної сцени.
І якщо Stellar, хоч і безпосередньо це не підкреслювали, але слугували таким собі глютаматом натрію, який змушував Moon Rover місцями сильніше торкатися серденька, спричиняючи мікроінфаркти, а в цілому ще сильніше відзначати їхню жанровість та смаковий характер, Fusion помітно додавав наголосу просторовому патерну навушників, то Symphony виступив таким собі рефері, який зробив для мене ці навушники більш привабливими. Як тонально, трохи опанувавши середні частоти (т.я. кабель тонально є найменш СЧ-фокусований), так і просторово, віртуально “відсунувши” мене від сцени.
Era Cables Fusion #8
Одразу зауважу — кабель має 8 дротів, тому просто майте на увазі, що це додає звучанню щільності (я слухав версію на 4, тому можу порівняти). Тут вже починаються ігри розуму. Fusion додає сатурації СЧ і доволі помітно змінює фокус уваги на СЧ-образах. Додаючи при цьому розміру уявним образам. Це більш ефектна подача, сконцентрована на додатковому підкресленні емоцій та створенні додаткової інтимності. За рахунок посилення вісцеральності звучання, особливо на СЧ, окремі моменти у позиціюванні образів стають більш виразними. Так, Moon Rover одразу змусили задуматися про інший кабель до них, щоб продовжити наше знайомство.
Supermoon, у свою чергу, зняли свій опломб нейтральності і додали емоцій. Помірно, виважено, але СЧ додали макродинаміки і ваги, звук став наче “злішим”. І це все відбувається не на тональному рівні, а на рівні візуалізації. Здається, варто запровадити термін “аудіолізація”. Якщо що — запишіть мене у автори.
Era Cables Stellar
Флагман є флагман. Дуже акуратна робота з простором. Кабель не має якогось характерного почерку в тому, що стосується уявної сцени. Він працює на максимумах: дає найширшу та найглибшу сцену з цієї четвірки. Образи великі та чудово окреслені, мають відмінне співвідношення ваги та розміру, кабель зберігає чудовий баланс щільності та повітряності подачі. Він свого роду окуляри — не лупа, яка збільшує все, що потрапляє в її фокус, а як коригуючий пристрій, який дозволяє краще побачити предмет, не збільшуючи його при цьому.
У більшості випадків це безумовно працює. Але не завжди. Наприклад, з Moon Rover — за рахунок прозорості та чудової мікродинаміки зв’язки джерела, кабелю та самих Роверів — їхня характерна подача СЧ та відповідних образів стала, як на мене, ще більш дошкуляючою.
Solaris SE — це ще один приклад не самого, на мій смак, вдалого поєднання. Але тут питання не до сцени та образів. Це V-шка з насиченими та багатими ВЧ, вони навіть через стільки років класні і з гарним кабелем доставляють насолоду будь-якому ВЧ-філу. Саме зі Stellar це не спрацювало. Чому? А пес його знає, але ця зв’язка дала забагато ВЧ навіть для мене. Це не зовсім питання розділу, але це той червоний прапорець, про який я маю одразу вам просигналізувати.
Supermoon показали блискучу синергію з Stellar. Все просто: найширша сцена, прекрасна глибина, ще більш ясне розділення планів. Кожен аспект просторової презентації набув незначного покращення, але кумулятивно ви розумієте, що перед вами топовий кабель, який дозволяє розкрити навушники на 110% потенціалу. Так, це не універсальне рішення, як Symphony. Але ви не обираєте Lamborghini як авто на кожен день. Для цього ви оберете Octavia і не матимете клопоту. Так і тут — витративши час на підбір тандема навушники-кабель, ви матимете саме ту “пару” (пам’ятаєте всі ці шоу про кохання з першого погляду? Дідо знову забув прийняти пігулки).
А можна піти іншим шляхом, обравши умовний Symphony. Який 100% не розчарує, з яким ви проживете довге та щасливе життя. Але іноді, серед ночі, вас навіщатиме думка: “А чи не могло бути ще краще?”. Або ні.
Era Cables Oreo
Печивко, яке наполовину складається з провідника Stellar — наскільки воно схоже? Важко оцінити ступінь, але є відмінності. Проте печивко я би назвав другим за універсальністю кабелем після Сімфоні. Oreo має одну рису, яку він переймає не від Stellar, а скоріш від Fusion — СЧ-образи набувають більших розмірів і дещо висуваються вперед. Сама сцена не така широка і глибока, як зі Stellar. Тут кабель ближче до Symphony, але з вже зазначеною рисою Fusion.
Але все це подається помірно, роблячи кабель чудовим вибором навіть не для самих рівних та нейтральних навушників. Печивко менше за Fusion бустить емоційну складову Solaris, він більш помірно фокусує фронт сцени на слухачі: Fusion — ви під сценою, перші, чуєте запах шкарпеток вокаліста; Oreo — ви у фан-зоні, але вас дістане хіба що його перегар.
Знайомство з Oreo вважаю успішним. Обидва кабелі з TwAg-провідником показали себе чудово. Гадаю, що у випадку, якщо ви володієте навушниками високого рівня, то інвестиція в кабель на кшталт Stellar — цілком виправдана. Але навіть він не закриє всі питання у разі, якщо ви маєте великий зоопарк техніки або, як я, оглядаєте різну техніку. Тут найкраще стане в нагоді зв’язка Stellar із Symphony. Ні, Oreo — прекрасний кабель, який цілком може зійти за майже універсального бійця, але пара чистого срібла та чистої міді робить вас готовим до будь-яких викликів, які можуть поставити сетапи, які вам доводиться слухати.
Тут на мене чекало здивування. Я почув більше відмінностей у тому, що стосувалось роботи з уявною сценою, ніж у тональному балансі. Так, четвірка кабелів у меншій мірі демонструє різницю у передачі тонального балансу. Ще раз скажу, що кабель — це не еквалайзер, це тонкий, іноді в більшій або меншій мірі, фільтр. Який може лишитися непомітним, може дійсно покращити кінцевий результат, але не може головного — виправити невдалий сетап у повній мірі.
Якщо ви жертва стереотипів, то ви очікуватимете, що Symphony додасть НЧ, пом’якшить верхи та взагалі додасть ваги і жирку. А от дудки. Symphony, як на мене, це кабель, який найменше намагається чинити вплив на тональний баланс та рівновагу між мікро- та макроскладовою. Попри очікування, бас подається виважено, нижні НЧ добре окреслені, мідбас у випадку Solaris, до яких я звик із Fusion, стає менш динамічним за рахунок того, що кабель не підкреслює саме атаки. Він не змушує навушники мазати чи грати нарочито плавно, але і до атак підходить так само врівноважено, як до тонального балансу. Symphony однаково добре працював зі всіма трьома парами IEM, які я використовував для прослуховування, а для Moon Rover взагалі став кращим варіантом. Принаймні, я вже менше звертав увагу на специфіку подачі навушників.
Те саме стосується середніх та верхніх частот. Тільки тут мова про те, що кабель не прибирає нічого і не закутує у вуаль. Забезпечує високий рівень прозорості та можливість навушникам демонструвати звичний, а то й вищий рівень детальності, якщо мова йде про заміну стокового кабелю. Верхній та середній діапазон подається відкрито та легко. Відносно чистого срібла чи гібридів є відмінності, авжеж, але я би тут відзначив не кількісну площину, а те, як кабель працює з діапазоном у тандемі з навушниками.
Один з найцікавіших інді-гуртів, що почали свій шлях на межі століть. Чому саме Symphony? Драйвовий, трохи брудний і відверто агресивний саунд, з жорсткими ВЧ. Він по-своєму звабливо звучить на Fusion та дуже “породисто” з Oreo, але саме Symphony втримує його в канві збалансованості та більш комфортної подачі. Особливо з Moon Rover.
Мова про окриленість. Проти Stellar Symphony не втрачає ВЧ, а той, у свою чергу, не додає їх і не посилює. Різниця — в окресленості та форсуванні виразності. Це як характеристика sharpness у графічних редакторах. Але Stellar ні в якому разі не робить нейтральні навушники яскравими. Як я вже казав, Stellar мені нагадує окуляри з топовими лінзами. Він додає чіткості та ясності всюди. Мова не тільки про ВЧ, але й про середину, і про низ.
Знизу він чудовий. Я просто закохався у пару Stellar + Supermoon. Мене попереджали, що це може бути аж занадто яскраво, що Supermoon помітно різкі в стоку і т.д., і т.п. Але для мене це стало просто вбивчим тандемом, попри те, що кабель коштує як половина навушників, що дещо забагато, як на мене. Але до біса це, коли він так розкішно передає нижчі НЧ Мунів. Supermoon — це нейтральні навушники, які мають незначний акцент на нижніх НЧ, і Stellar дуже явно додає їм прозорості, що особливо кидається у вуха на нижніх шарах НЧ. Що дає розкішне поєднання як масивного і потужного гуркоту на самих нижніх рівнях басу, так і відмінну передачу текстур.
Агресивні СЧ не стають більш агресивними, мікродеталі не форсуються — тандем Мунів та срібного кабелю тут поводиться неочікувано делікатно та розважливо. Якщо вам подобається нейтральне звучання з класною мікродинамікою та відмінними текстурами, то раджу оцінити таку зв’язку. Недешево, але того варте — без сумнівів. До речі, не все срібло дає такий самий ефект. TwAg II, на мою жаль, теж гарно себе поводить у парі з Мунами, але вже без цієї магії, яку Stellar творить із текстурами.
Натомість з Solaris сталося те, чого і варто було очікувати. Самі по собі яскраві навушники з емоційною подачею за рахунок цього “окуляра” стали ще більш окреслено сатуровані на ВЧ. Відверто не краща пара. В меншій мірі це можна сказати і про пару з Moon Rover. Я переконаний, що той, кому до душі подача Роверів, оцінить роботу пари Stellar та Moon Rover, тому що по суті кабель виступив посилювачем характеру їхньої подачі. Так, в певній мірі акуратно, але ця СЧ-центричність та сфокусованість подачі та позиціювання діапазону стає іще більш виразна і помітна — на межі з нав’язливістю.
Нещодавно я перевідкрив для себе Radiohead, а саме після того, як познайомився з сайд-проєктом The Smile, який ведуть Том Йорк та Джонні Ґрінвуд. Але приклад не звідти, та й не безпосередньо від Korn. Ймовірно, Unplugged— мій улюблений їхній реліз. Всі Unplugged’и прекрасно записані, беззаперечно, а тут ще й класна пісня, незвичне виконання і акустичний перформанс як такий. Що ми думаємо в першу чергу, коли мова йде про Korn? Жирнючий, дахозносний бас та шалена ритм-секція (не за швидкістю, а за подачею). А що робити, коли в тебе тільки акустичні інструменти? Що-що, грати! Нижні НЧ тут настільки глибокі, наскільки це можливо досягти з акустичними інструментами. А це доволі тонкі матерії, погодьтесь. І тут нам у нагоді стає неймовірна прозорість Stellar, особливо в нижньому регістрі. На зв’язці Supermoon + Stellar досягається максимальна інформативність НЧ і на додачу — глибина сцени. З поправкою на камерність самого виступу.
Після Stellar Fusion дещо менше насичує інформацією краї діапазону. Натомість відбувається переорієнтація в зону презенсу та СЧ в цілому. Ще Fusion теж не йде у типову стереотипну мідну подачу: НЧ не набувають додаткової ваги, але сатурація мід-басу на межі з СЧ посилюється, що в окремих моментах дає соковиту, насичену аудіокартинку, на кшталт QLED Samsung середнього сегменту. Красиво, яскраво та насичено, але шальки терезів у звуковому балансі вже невідворотно схиляються у бік більш емоційної та агресивної подачі.
Це дуже добре, до речі, працює на лампі — звук дійсно стає таким, що слово “шикарний”, ймовірно, буде найкращим визначенням. Мова не стільки про технічні характеристики, скільки про саму подачу. Коли естетика виходить на перший план.
Верхню половину спектра Fusion значним чином також не перекроює під себе. Незначна пікантність на ВСЧ–ВЧ з’являється, проте це не так сильно бустить яскравість для “ризикованих” навушників на кшталт Solaris, не кажучи вже про Supermoon, які, справедливості заради, все-таки стають дещо агресивнішими, тому врахуйте це на майбутнє. Традиційно, срібло в цьому кабелі добре відзначається на дальніх ВЧ: Supermoon’ам додає протяжності на фоні мідного Symphony, з Solaris — окресленості. Проте для перших мій однозначний вибір — Stellar, як і однозначний анти-вибір для Solaris. Останні явно краще поєднуються з Fusion чи Symphony. Особливо цікаво спробувати Symphony-вісімку.
Fusion добре підійде, якщо вам бракує фокусу в звучанні сетапу, а також емоцій. Fusion не вирішить це питання в повній мірі, але може змінити кут, під яким ви сприймаєте звук портативної системи — на користь гедоністичної перцепції від аналітичної.
Обожнюю Seek & Destroy — один з найулюбленіших рифів Metallica особисто для мене. І Fusion тут класно так окреслює партії Хеммета та Папи-Хета (тоді він ще не був Папою-Хетом). Емоційно, виразно, драйвово. Проте не в останню чергу слід відзначити, що мікроконтрасти тут на висоті. Кабель здорово передає рельєфність СЧ-області. Так, як, наприклад, Stellar працює в низькочастотному діапазоні.
Добре, а що тоді Oreo? Це ж теж гібрид, хоч і з іншого матеріалу, а сам кабель можна теж назвати молодшим братом Stellar. Stellar, який уже є у нас вдома, якщо забажаєте. Якщо висловлюватися мовою фотографів, проти Fusion Oreo, як вінтажний об’єктив, більш плавно малює звукове зображення. Він залишає звуки чіткими, дає прекрасне розділення, але ця плавність більш помітна на рівні “емоція vs рівновага”. Oreo однозначно має дещо більш музикальну подачу, ніж Stellar чи Symphony, але на цій шкалі він ближче до них, ніж до Fusion.
При цьому з Oreo можна отримати чудовий баланс динаміки — як мікро, так і макро. Він помітно заграє з текстурами, даються все-таки 50% Stellar в його ДНК, але друга половина його генетичного коду вже забезпечує цей flow звуку. Це, якщо бажаєте, пластичність звучання — позбавлення різкості, яку можна спіймати на Fusion(особливо) та Stellar, але при цьому збереження чудової чіткості атак. Скажімо, перехідні характеристики — це свого роду фішка Oreo. Чудовий кабель, якщо навушник занадто яскраві для Stellar або ж хочеться трохи більш емоційної та сфокусованої подачі, але не хочеться це отримати у більш форсованому форматі.
Oreo чудові на вокалі — хоч і висувають вокаліста у фронт менше за Fusion, передача тембру і взагалі фокусування на вокалісті відмінні. Якщо казати про баланс серед учасників цього тесту саме не як нейтральність, а про намагання якісно та з розумінням поєднати різного роду маніпуляції зі звуком, щоб він набув характеру, то Oreo — це уособлення цього балансу.
Характерний жирнуватий, щільний звук T.Rex (як сказав би Джош Хомм, “як товстий пацан, перемазаний шоколадом”) ставить іноді сетап, розрахований на додаткову сатурацію чи додавання ваги образів, у ситуацію, коли насичення вже за край. Всі 4 кабелі не пішли у зайве роздування басу чи додавання маси. А Oreo дуже якісно передав плавну аналоговість саунду Болана та тембр гітари. До речі, Болан зведенням своїх записів займався не на студійному обладнанні, а з “цивільними” підсилювачами-моноблоками Quad 303. В якості моніторів використовував JBL Model 4320 Studio Monitor. Наша людина, чого там казати.
Кабелі не грають. Але кабелі грають. Якось так воно і виходить насправді. Настільки, наскільки кабель може стати останнім штрихом для досягнення ідеального звуку, настільки ж він може не впоратися з прагненням витиснути з системи максимум. Приклад мого пейрингу Stellar — безумовно, кабелю топ-рівня — з Solaris чи Moon Rover є показовим: не завжди “краще” і “дорожче” — це краще саме для ваших навушників.
Кабелі — це прекрасний фільтр, який діє в найбільш аналоговому з можливих доменів. І хто би що не говорив, але кабелі звучать. Звучать по-своєму. І головний біль — це підібрати той, який справді “грає”, або хоча б розібратися, чого ти насправді очікуєш від цього пошуку.
Oreo, Stellar, Fusion та Symphony — всі ці кабелі є чудовими рішеннями, кожне по-своєму. Кожне з них здатне в певній мірі вирішити ту чи іншу проблему чи ваду у звучанні вашого сетапу. Або ж просто урізноманітнити звичну подачу. Що особливо добре працює у випадку нейтральних систем: кожен кабель надає свій унікальний почерк, який сьогодні може стати саме “тим”, але чи буде ним завтра — ще те питання.
Адже, як немає у світі більш безпорадної, безвідповідальної й розпусної людини, ніж людина з ламповим підсилювачем, так і немає нічого більш мінливого, примхливого, вередливого та перебірливого, ніж аудіофіл зі стосом кабелів.
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Авторизуйтеся для отримання розширених можливостей