ПЕРЕДМОВА

Сьогодні я знову розповім вам про стаціонар. Тільки цього раз вже про стаціонар без альтернативних портативних сценаріїв. Ні, сьогодні все по-дорослому, від розетки і ніяк інакше. А ще цей огляд відрізняється від інших, тому що він є знайомством з продукцією бренду, який досі мені не траплявся, проте, був в переліку найбільш бажаних для огляду. І знайомство з Denafrips ми розпочнемо з останньої ревізії їхнього ЦАПу початкового рівня – Ares 15th.

Позиціювання Ares звучить доволі амбітно: the best value for money. Тобто виробник з порогу вам заявляє, що ніц краще за ці гроші ви не знайдете, а якщо знайдете, то нічого ви не розумієте про “найкраще”. Менше з тим, Ares – є лише вхідним квитком у R2R-звук Denafrips.

В цю статтю ви потрапили зі сторінки товару і, я в впевнений, вже подивились ціну. “Нічого собі – вхідний квиток”, – спало вам на думку. Так, Denafrips не розмінюється на початковий сегмент, компанія націлена на звук вищого рівня, тому старт модельного ряду починається там, де у декого вже “стеля”, як за рівнем, так і за ціною.

ПРО DENAFRIPS

Компанія Denafrips по мірках аудіоіндустрії не належить до аксакалів — вона була заснована лише в 2012 році. Але за ці неповні 13 років здобула собі ім’я, яке з повагою звучить навіть серед поціновувачів більш старих брендів, коріння яких не пов’язане з Китаєм. З крихітного виробництва в 5 осіб компанія виросла до виробництва, розташованого на півтори тисячі квадратних метрів, і нараховує штат у півсотні осіб. При цьому вся розробка, тестування та дизайн виконуються виключно командою Denafrips — жодного аутсорсу. Також компанія самостійно виготовляє друковані плати та трансформатори для живлення пристроїв. Якісний трансформатор — це серце будь-якого ЦАП, не мені вам розповідати.

Асортимент Denafrips на сьогодні нараховує вражаючу кількість моделей, які охоплюють ЦАПи, реклокери, стрімери, попередні підсилювачі, підсилювачі потужності, кабелі, кондиціонери живлення і навіть колонки. Тобто, при наявності такої мети та достатньої кількості грошей можна зібрати монобрендову систему Denafrips. І, знаєте, я би не відмовився від такого варіанту.

Але мова сьогодні саме про ЦАП. Denafrips у своїх ЦАПах робить ставку не на мікросхеми від відомих виробників, таких як Cirrus Logic, Asahi Kasei чи ESS. Denafrips цілком відв’язує себе від дефіцитів та циклів виробництва і постачання чипів, розробляючи нові рішення на старій добрій R2R-архітектурі. Так, це «сходинкові» ЦАПи, як у старі добрі часи, які останніми роками повернулися. Тепер мультибітні ЦАПи на резистивних матрицях можна зустріти ледь не так само часто, як і дельта-сигма ЦАПи.

Окрім незалежності від поставок ключових компонентів, це дає змогу більш точно налаштовувати звук своїх пристроїв, контролюючи процес отримання аналогового сигналу ще на стадії обробки цифрового сигналу та його перетворення у струм.

УПАКОВКА ТА КОМПЛЕКТ ПОСТАВКИ

Упаковка Denafrips Ares 15th максимально аскетична. Звичайний картонний бокс без вражаючої поліграфії, лише з зазначенням основної інформації про вміст пакунка. Усередині так само просто — вражати вас зібралися точно не упаковкою.

Маємо надійно запаковані всередині коробки ЦАП, кабель живлення та документацію. Кабель живлення — звичайний, виробник пропонує замовити на сайті заміну за скромні 450 доларів. А ще в пакетику ви знайдете силіконові вставки в ніжки в кількості шести штук, тобто виробник передбачив пару запасних. Ніжки містять отвори, і перед встановленням ЦАПу потрібно встановити ці заглушки. Чому вони не встановлені одразу або чому взагалі вони знімні — не питайте мене.

Нічого не бракує? Пульта, який зараз є в більш-менш дорогих ЦАПах (нехай і звичайний, дефолтний), тут немає. Проте не у випадку Denafrips. Якщо вам дійсно потрібен пульт, його доведеться придбати за ціною близько 100 євро (без урахування доставки). Так, він буде алюмінієвий і може бути в кольорі самого ЦАПу, проте — сумнівна опція за такі гроші. Скажімо так, я за час огляду жодного разу не пошкодував про відсутність пульта. Зрештою, Ares не є попереднім підсилювачем, і керувати гучністю потреби немає.

ДИЗАЙН

За дизайн — як зовнішній вигляд пристроїв, так і виготовлення алюмінієвих корпусів — відповідає безпосередньо Denafrips. До аскетичності Audio.GD їм далеко, але загалом дизайн пристроїв бренду строгий, проте впізнаваний. Усі лінійки витримані в одному стилі та пропонують два кольори на вибір: чорний і срібний. Цього разу Всесвіт почув мої прохання, і я отримав на огляд саме срібну версію, яка ідеально вписалася у мою систему.

Ares 15th — не повноформатний ЦАП, його габарити досить компактні: 220×230 мм, висота — близько 65 мм (45 мм — без ніжок). Вага — 3,5 кг, що за таких розмірів натякає на те, що котушка трансформатора всередині — не заради жарту. На повноформатному компоненті, у моєму випадку інтегрованому підсилювачі, він зайняв половину місця і залишив змогу розмістити поруч підсилювач для навушників для одночасної комутації.

Щодо комутації. Її можливості широкі, але не максимальні. Є такі цифрові входи: USB, коаксіальний, I2S на HDMI та оптичний. Можливості підключення до мережі не передбачено, також відсутній AES/EBU, яких одразу два передбачено у наступному ЦАПі в лінійці — Pontus. Виходи (як я вже казав, нерегульовані) — два: симетричний на XLR та звичний на RCA. Перемикати не потрібно — вони працюють одночасно. Гніздо живлення на задній панелі дозволяє легко встановити навіть наймасивніший кабель, кнопка живлення не заважатиме — вона тут відсутня.

Керувати входами та основними параметрами можна з передньої панелі. Тут присутні: кнопка stand-by, чотири кнопки вибору активного входу з відповідними світлодіодними індикаторами помаранчевого кольору, а також ще три кнопки. Перша — це вибір режиму оверсемплінгу (з або без), друга — перемикання фази, третя — просто mute.

Поруч із кнопкою живлення є приймач інфрачервоного сигналу для пульта дистанційного керування. Усі індикатори розташовані над кнопками. Окрім входів, оверсемплінгу та м’юту, це ще й індикація частоти дискретизації. Тут це працює шляхом підсвічування базової частоти (44,1 чи 48 кГц) та коефіцієнта множення для hi-res файлів і DSD (інструкція вам у поміч). Для DSD виділено окремий індикатор.

Якщо уважно прочитати інструкцію, можна дізнатися, що це ще не все. Довге натискання mute переводить Ares у режим вибору фільтра. За описом це доволі складно, але після першої спроби все стає зрозумілим. Всього доступно два фільтри — fast та slow. І на тому дяка.

Бонусом є можливість налаштувати контакти I2S, що загалом дуже круто, адже поки цей формат геть не уніфікований, і кожен виробник реалізує його по-своєму. Ще з цікавого — світч каналів для DSD. Просто знайте, що це тут є — і все це керується неочевидними кнопками на кшталт mute чи вибору оптичного входу.

Дизайн без вигадок, простий, зате зрозумілий. Вибір входів ідеологічно дублює вибір на моєму підсилювачі, що разом виглядає дуже і дуже цілісно. Псує картину лише різниця в кольорах діодів — проте в мені це вже говорить перфекціоніст.

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ

Gustard Ares 15th побудований на базі R2R-матриці. Це фірмова 30-бітна архітектура, яка складається з балансної 24-бітної “сходинкової” частини та 6-бітної для обробки DSD-потоку. При цьому, в Ares 15th реалізовано 32-ступінчату FIR-фільтрацію, як у D16. Завдяки цій матриці, Ares приймає цифровий сигнал до PCM 32 bit 1536 kHz (буває і таке) та DSD1024. Звісно, це через USB, інші SPDIF-входи дещо скромніші.

ЦАП може похизуватися частотним діапазоном від 20 Гц до 70 кГц з нерівномірністю до -3 дБ (!!!). Вражає. Рівень гармонійних спотворень не перевищує 0,002%, співвідношення сигнал/шум — 115 дБ, динамічний діапазон — 119 дБ, розділення каналів — 124 дБ. Про що ще не сказав? Аналогові виходи видають 2 вольти середньоквадратичної напруги для RCA та 4 вольти — для XLR. Опір — 625 та 1250 Ом відповідно. Можливо, вам ця інформація стане в нагоді.

Ювілейна 15th модель Ares II відрізняється, зокрема, вдосконаленими клоками, на що виробник робить окремий акцент. Як, власне, і на живлення. Я вже казав, що Denafrips самотужки виготовляє трансформатори, додаючи шар мідного екрана, і для реалізації потенціалу системи живлення застосовує групу лінійних стабілізаторів постійного струму з додатковим охолодженням — це дозволяє мінімізувати ризик нестабільності роботи електроніки під час зміни температури компонентів.

Я можу скільки завгодно хвалити Denafrips та їхніх інженерів, але ви просто подивіться на ЦАП ізсередини, а саме на цей ліс із конденсаторів.

ЗВУК

Чого ви чекаєте від R2R-ЦАПа, коли віддаєте йому перевагу над дельта-сигмою? У випадку з Ares 15th ви отримаєте рівно те, на що розраховуєте, з поправкою на дійсно високий рівень. Знаєте, той момент, коли ти підключив до системи новий пристрій, усе налаштував, увімкнув першу композицію з обов’язкового до прослуховування плейлиста, залунала музика — і ти в цей момент піднімаєш брову. Це любов з першої ноти.

Denafrips Ares 15th дивовижно поєднує вражаючу прозорість та м’якість звучання. На перший погляд — протилежні ознаки: як м’який звук, без підкреслення мікродинаміки, може давати прозорість у сприйнятті? Але не у випадку Ares. ЦАП найкращим чином це проявляє при прослуховуванні як на високій, так і на низькій гучності. Поясню: за рахунок прозорості він дає надзвичайно інформативну картину навіть на низькій гучності. Звісно, тут не останню роль відіграє решта сетапу, але без відповідної якості сигналу його подальше підсилення та відтворення на зазначеному рівні просто неможливе. В аудіо працює принцип гівна, вибачте, та варення — навіть одна маленька ложка гівна може зіпсувати бочку варення. А Ares дає той рівень транспарентності та інформативності, який дозволяє решті системи звучати.

На високій гучності, навпаки, проявляється м’якість подачі. Навіть з урахуванням того, що характер Ares 15th має схильність від нейтрального до відчутно світлого, на високих рівнях гучності (розумно високих, коли тобі комфортно перебувати в кімнаті разом із системою) ЦАП не звучить гостро, не втомлює. Звучання відмінне за глибиною динамічного діапазону, а ця плавність тільки посилює ефект: звучання сприймається як вишукане, делікатне у відтворенні дрібних нюансів — я би навіть сказав, аристократичне. Чесно кажучи, дуже неочікуване для самого себе визначення відносно ЦАПа, але таке воно, аудіофільське буття — ніколи не знаєш, що тебе очікує завтра.

R2R — це технологія, від якої можна отримати зразкові транзієнти. Вона не гарантує сама по собі, що ваші атаки будуть мати ідеальний імпульс, а затухання стануть взірцем поведінки звуку у дикій природі. Але R2R-ЦАП МОЖЕ це дати при належному підході. І Ares 15th має відмінні швидкісно-часові характеристики, так би мовити. Він може бути швидким, де це потрібно, утримуючи звук цілісним і з чудовим розділенням та чіткістю атак, і, навпаки, коли від нього цього не вимагається — демонструвати протяжні післязвуччя та передавати розслабленість у характері композиції.

NOS

Особливо це чудово відчуваєш в режимі NOS. Ares 15th при вимкненні оверсемплінга міняється в дрібницях, але сумарно це дуже помітно. Звучання набуває ще більшої легкості та текучості, при цьому скільки-небудь драматичної втрати чіткості не відбувається.

Чому це відбувається? У режимі non-oversampling не відбувається підвищення частоти дискретизації модулятором ЦАПу з подальшим застосуванням цифрових фільтрів. Як ви пам’ятаєте, оверсемплінг спричиняє так званий «дзвін», замаскувати який покликані цифрові фільтри. Їхня робота переважно не помітна на слух або ледь відчутна, але на дистанції звук NOS-ЦАПа буде більш комфортним та природним для ваших вух. Так, він може одразу при порівнянні лоб у лоб програти у передачі мікродинаміки, але це адекватна ціна за тривалу насолоду.

Denafrips, на мою думку, чудово реалізували роботу NOS-режиму. Я не відчув, що ЦАП став звучати темніше, тобто зі спадом в області 6+ кГц, проте таке визначення, як «аналоговість», стало сильніше проситися на кінчик пера (так, я знаю, що друкую це на клавіатурі робочого Dell Latitude). Мій постійний ЦАП — Fidac Mini від S-Audio Systems aka Назара Штиби — набагато більше заслуговує на те, щоб увінчати його звук саме таким епітетом — «аналоговий». Але й того рівня прозорості в області СЧ/ВЧ він, на жаль, не дає — дива бувають тільки у кіно та в деклараціях топ-чиновників.

Отже, раджу саме цей режим. Як додатковий фетиш для ваших збочень можу порадити апсемплінг зовнішніми засобами. Апсемплінг — він як йогурт, не однаково корисний, тому тут краще використовувати Roon або Audirvana, або навіть окремий апаратний апсемплер. У крайньому випадку є схеми, як його можна зробити під Arduino/BeagleBone. Були б прямі руки та гарячий паяльник.

СЦЕНА

Кілька слів про сцену. Ares 15th органічно будує простір та лишається врівноваженим, розставляючи уявні образи в ньому. Те саме стосується і їхніх розмірів: вони достатньо великі для живого, натурального відображення, проте позбавлені присмаку гігантоманії та суперреалізму. Дуже класна робота з окремим уявним уособленням — чи то вокал, чи то певний інструмент. Відмінні візуалізація та голографічність презентації.

Вокал не виділяється в геометрії сцени. Він відчутно окреслений, всі акценти — на рівні тембрального насичення та акценту мікронюансів. Може здатися, що температура звучання вокалу є дещо вищою завдяки саме такій подачі, але це помічаєш мимохідь, не як домінуючий патерн. У цілому, така подача не створює навантаження на слух та не вимагає використання навушників і систем із більш плавною АЧХ у вокальному діапазоні (особливо у випадку емоційного жіночого вокалу) — завдяки плавності, притаманній Ares.

Загальне уявлення про сцену — штука вельми суб’єктивна і не меншою мірою залежить від слухача, ніж від сетапу. Що почув я? Сцена помітно ширша за середню, не досягає масштабів X30 чи DSDAC1.0 від CEN.Grand, але перевершує за розмахом нещодавнього мого гостя — Topping x Holo Audio Centaurus. Ares забезпечує чудову побудову вглиб — демонструє прекрасне розділення планів та створює ефект глибини. Тут я би поставив на паритет з іншим R2R-ЦАПом — R26 від Gustard. У цілому просторово презентація дуже схожа, але прошу зробити мені знижку на пам’ять — то було доволі давно.

БАС

Ares 15th парадоксально вміє привернути увагу до низьких частот, не акцентуючи їх як такі. Не треба навалити масу на низах чи навіть додати їх кількісно, щоб слухач за власним бажанням або іноді навіть проти нього фокусував увагу на нижньому діапазоні.

Ares 15th пропонує бас з максимальною глибиною, зразковою — на мій смак — лінійністю, але це не те, щоб головне. Головне — це майстерність тюнінгу низьких частот, яка дозволяє поєднати динамічність, прозорість, якусь таку аристократичну плавність, делікатність щодо деталей і емоційність. Так, емоційність — попри тонни інформативності та сатанинську мікродинаміку басу (оце нечасто саме мікродинаміка привертає увагу, коли мова йде про НЧ), Ares 15th є емоційним та драйвовим.

У 99% випадків, коли кажеш про драйвовість НЧ, маєш на увазі збільшене тіло образів цього діапазону, чи додану масу, чи просто — прости господи — кількісне підкреслення шару та, відповідно, додану емоційність. Ares діє геть не так — він витончений, він закладає свою емоційність у площину більш тонких шарів маси нижніх частот. Він розкриває її в деталях. Навушники з відповідним рівнем контролю НЧ та достатньою деталізацією зможуть подарувати вам дійсно масу задоволення з Ares.

У моєму випадку це відбувалося при прослуховуванні на акустичній системі, тому що основними навушниками, з якими я слухав Ares, були Meze 105 AER. Чудові, але до рівня можливостей Ares дещо не дотягують. До речі, із Solaris SE вийшло набагато цікавіше, проте доволі помітний фоновий шум навушникового підсилювача місцями зводив це нанівець. Ares 15th — це прецизійний виріб і вимагає все-таки відповідного рівня від решти сетапу.

Щодо лінійності — тут Ares пропонує вам абсолютно рівну подачу на басу, без жодних акцентів у будь-якому вигляді. ЦАП ідеально балансує присутність усіх субдіапазонів НЧ — від нижнього басу до стику міда з НСЧ. Це візуалізується чудовою просторовістю та наповненістю НЧ, де один субдіапазон не забиває та не домінує над іншим.

Характер НЧ Ares 15th штовхає мене додати ремарку щодо порад. Я би зі 100% впевненістю радив ЦАП власникам сетапів із збалансованими НЧ, не занадто світлих, щоб отримати повну картину звуку. Якщо ваш сетап яскравий і ви відчуваєте необхідність певної компенсації, Ares може здатися занадто світлим. Але якщо вам потрібні НЧ без доданих патернів — чисті, прозорі та водночас емоційні й музикальні — можете робити вибір на користь Ares без сумнівів чи пересторог. Те саме стосується і систем з акцентом на нижній діапазон — Ares продемонструє всі можливості сетапу, але не піде в оверперформанс по басу.

Люблю витончену, “інтелектуальну” електроніку. Royksopp, на мій смак, — це якраз представник такої електронної музики. НЧ тут ідуть на глибину більшу, ніж живі інструменти, і Denafrips чудово передає це — бас пульсує, вібрує, але без надмірного гуркоту. Нижній бас не підкреслений додатково, але має прекрасний презенс — його рівно стільки, щоб не просто почути, а й відчути. При цьому мідбасу ніщо не заважає показати відмінну структурованість та чіткість. Бас контролюється так, як тільки його можна контролювати. Одразу виникає бажання дістати пару 12-дюймових “лапухів”.

Грег Фоат — це найбільше моє відкриття останніх тижнів. Джазовий піаніст з геніальним відчуттям стилю, яке дозволяє йому створювати колаборації з іншими виконавцями, зокрема представниками електронних жанрів, і дивувати різноплановим матеріалом. Різним, але беззаперечно живим, динамічним, кінематографічним та емоційним. Не виняток і The Rituals of Infinity. У композиції домінує мід, а самі НЧ динамічніші та швидші за попередній приклад. Відмінність характеру НЧ не стає на заваді — Ares і тут демонструє свої відмінні швидкісні характеристики та контроль. Контроль — зразковий: як при керуванні глибиною, масою та розміром, так і динамікою.

Я люблю Talking Heads хоча б тому, що для мене взірцем хореографії з точки зору моїх здібностей є Девід Бірн. Прекрасна динаміка, щільність і вага — відмірено наче в аптеці. Окремо заслуговує на похвалу удар. Тут той самий легендарний мультибітний “хлопок”, який послідовники секти свідків священного хлопка не чують на дельта-сигмі.

СЕРЕДНІ ЧАСТОТИ

ЦАП забезпечує збалансоване та гармонійне звучання. Відповідно, середні частоти Ares 15th дотримуються тих ознак, які я вже описав у попередньому розділі. СЧ повітряні, легкі, блискучі, на межі з “хрустинкою”, їм надається ваги ні на грам більше, ніж потрібно.

Притаманній ЦАПу масштабній презентації вторять СЧ: “тіла” образів, рух звуку — все це проєктується з чудовим відчуттям простору. СЧ окреслені, суперчіткі, проте їхня мікродинаміка не порушує балансу із загальною динамікою відтворення. Тембральний баланс витриманий перфектно, СЧ музикальні та емоційні, вони лише дозволяють вам самому вирішувати, на чому фокусуватися — на емоційно-гармонійній складовій твору, чи на нюансах виконання чи звучання окремих партій або навіть тактів. Ares 15th тут калейдоскопічний у подачі, змінюючи зображення під вашою уявою, як ця забавка, одне за одним, не затримуючи увагу надовго на чомусь одному. Але лише ви вирішуєте, коли та в який бік гортати цей аудіофільський калейдоскоп.

Роздільна здатність СЧ Denafrips Ares 15th знаходиться на максимальному для цього діапазону рівні. Важко порівнювати по пам’яті, але я б виділив їх саме так — вони максимально технічні, з прекрасним розділенням та дуже насиченими післязвуччями. Це зовсім не шкодить натуральності — тембри чи то транзієнти відтворені натурально, у природній манері. Хоча тут єдиного еталону немає, тому, скажімо так, я як слухач та оглядач для себе визначаю цей звук натуральним.

Любителі аналогової подачі знайдуть тут щось і для себе: Ares 15th, як я вже казав, чудово працює з тембрами. Проте попри це, попри натуральність та в цілому вже відзначену плавність подачі, я зауважу, що ЦАП має певну цілісність презентації, однак цей патерн тут не домінує. Ares 15th — це сучасний мультибіт. Швидкий, технічний, чіткий, прозорий. Це не густий та тягучий TDA1540. Він (тобто сучасний мультибіт), ймовірно, дасть більш натуральне та аналогове звучання за ДС-ЦАПи (але тут AK4499EX має що заперечити), але не звучатиме як чіпи 80-х років минулого століття.

І все-таки СЧ Ares’а чудово контрольовані в тому, що стосується яскравості та гостроти. Навіть на найбільш пікантних фрагментах самих по собі яскравих записів Ares, не згладжуючи та не замилюючи, збереже ваші вуха в недоторканності. Не в останню чергу це досягається за рахунок дуже рівної та збалансованої геометричної презентації. Яскраві та акцентовані в фонограмі образи додатково не акцентуються і не виводяться на передній план. Це не перевантажує ваш слуховий апарат і створює передумови для тривалого, навіть критичного, прослуховування.

Вага образів — помірна. Достатня, але не очікуйте жирних, щільних та дуже густих шарів. Це суттєво відрізняє Ares 15th від конкурента в особі Centaurus. Той — повна протилежність, хоча може також багато чого запропонувати в плані технічності. Але там цимес в іншому: Centaurus — це про ефектність та музикальність, це про ВАУ, в той час як Ares намагається здивувати вас на дистанції, розкриваючись не у перших нотках смаку, а десь у другому ешелоні післямакових вражень.

Ares також належним чином переконливий у тому, що стосується тембрального насичення та щільності звукового полотна. Він музикальний, по-хорошому музикальний — йому вистачає і пікантності подачі, і прискіпливості у відпрацюванні тонких нюансів. Його сила в тому, що він не просто балансує між аналітикою та дайвом — він цілковито залишає за вами вибір, що обрати сьогодні: посидіти після напруженого робочого дня, розслабляючись під smooth jazz, або повислухувати рифи та ритмічні ходи Tool.

Не чекали? А я вам ABBA приніс. Без жартів, але неможливо недооцінити вклад шведів (та й не тільки цих, а й усіх шведів) у поп-музику (та й не тільки поп). Пісня, яку розуміють неправильно — вона точно не про перемоги та змагання. У фокусі — неперевершений вокал та до біса в’їдливий мотив клавішних. Іншим “великим” образом є чітка та динамічна ритм-партія. Ares не висуває вокал Агнети Фельтскуг уперед, але робить його чарівно підсвіченим та окресленим легким, але помітним сяйвом. І все це без жодного натяку на жорсткість, яскравість чи будь-який аудіальний дискомфорт.

Знову хочу поговорити про вокал. Я був упевнений, що Ліанн родом із Ямайки. Ямайка — в її голосі. Але вона лише має ямайське коріння, а народилася в Лондоні. Її чарівний голос — це ледь не повна протилежність Агнеті. Але він підкупає іншим — хрипотцею, щільністю, глибиною і чарівною багатошаровістю. І Ares 15th відмінно передає всі ці особливості як виконання, так і самої фізіології голосового апарату Ліанн.

Гурт із майже рідного мені Манчестера. Минулого року я не встиг придбати лімітоване джерсі Manchester United у стилі обкладинки першого альбому The Stone Roses (не всі ж мають фанатіти від Ґалаґерів?). Тут виділю гітарні партії. Ритм — низька, чітка та вагома. На приспіві тон стає вищим, звучання — динамічніше та яскравіше. Denafrips без жодних поправок класно відіграє все тонально-емоційне розмаїття, зберігаючи відчуття цілісності композиції та її настрою.

ВЕРХНІ ЧАСТОТИ

Ось тут Ares 15th може зробити боляче. Ні, не вашим вухам, а конкурентам. Як на мене, то Ares має кращі ВЧ серед конкурентів у його ціновому сегменті. Коли його слухаєш, то відмічаєш всі сильні сторони конкурентів, але всі вони зосереджені в одній лише цій коробочці.

Ares має жваві, без перебору яскраві ВЧ, дуже енергійні та блискучі, все ж із тією плавною подачею, яка позбавить вас від проблем із тривалістю прослуховування, якщо тільки ваші навушники або підсилювач додатково не додасть їм масності. У своїй чіткості та розділенні ВЧ Ares напрочуд комфортні — без піску, навіть без натяку на нього, без розсипання в зернятка, без будь-якого стороннього присмаку. Ці ВЧ — вишукана страва для гурмана ВЧ-філа, всього рівно стільки, скільки треба. Ти насолоджуєшся смаком як таким і водночас можеш поласувати та оцінити кожен делікатес, який поклав вправний шеф-кухар на сцені чи в студії — чи то з інструментом у руках, чи то за мікшерним пультом.

Вага вивірена відмінно — ВЧ переконливі, реалістичні, з чудовим відчуттям тіла, ваги та текстури. Гадаю, що цією однією строчкою я б міг обмежити весь розділ — адже, як на мене, то це найважливіші патерни для сприйняття звуку, особливо коли мова йде про відтворення на акустичних системах. Мої АС мають спарений, гібридний твіттер, де за дальні ВЧ відповідає стрічковий випромінювач. І вони казково спрацювались з Ares’ом. Rubicon’и дали в поточному сетапі суб’єктивно еталонні ВЧ. Так, система спроможна на більше, за більші, звісно, кошти, вкладені у джерело. Але Ares став взірцем збалансованості “мапи продуктивності” в рамках відведеного бюджету.

Я б порівняв ВЧ Ares’а з ВЧ моєї одинадцятої Музи (CD-програвача) — характер PCM1704 в реалізації доктора Ґрема Харді дуже подібний до того, що я чую з Denafrips. Тільки з ним на дещицю більше ваги та, відповідно, переконливості.

ВЧ мають відмінну протяжність, затухання не такі гіпертрофовані, як у випадку з підключенням DX220 MAX до підсилювача (там все по фен-шую, через балансний лінійний вихід та відповідний вхід підсилювача). Так, це звучить цікаво, але менш натурально. Ares видає насичені обертони, добре передає нашарування, дотримуючись реалізму у відтворенні — якраз-таки не в останню чергу за рахунок роботи з транзієнтами: “правильні” швидкості атак (а ЦАП сам по собі можна вважати швидким) та природні затухання звуків. Лайв оркестра Дюка Еллінгтона в Штуттґарті 67-го року у виданні DSD 2XHD буквально переносить тебе у березневий вечір Баден-Вюртемберґа.

Переконливість — це сильна сторона Ares. Він змушує вашу уяву максимально реалістично намалювати вам виконавців та створити атмосферу залу. І не менш ефективно він переконує у доцільності апгрейду. Якщо без жартів, то Ares — це ЦАП, який не варто нарікати “аналоговим”. А от “переконливим”, “реалістичним” та “натуральним” — безсумнівно. ВЧ не викликають миттєвого вау-ефекту, не намагаються вразити космічним рівнем деталізації, але без відчуття вад у цих аспектах Ares просто дуже класно робить свою роботу — і мова не тільки про верхній діапазон. Мова про звук Ares 15th загалом.

Я обрав цю композицію не стілкьи через яскрві та ефектні ВЧ, скільки як добре тут через роботу з верхами передано об’єм. Сцена утворює над нами казковий шатер, накриває куполом, високим, об’ємним, образи витягнуті високо вгору, але в рамках прийнятих пропорцій та природніх співрозмірностей. Ares безперешкодно розишрює вертикальні межі вашої аудіо-візуальної уяви.

Неймовірно чутливий та трохи мрачний кавер на Саймона та Гарфункеля. Ще більше відчуття безмежного простору — не тільки в горизонтальній площині, а й у вертикальній. Сцена розкидається широко, має фантастично передану глибину і вертикальність. Перкусія передана відповідно — без докору і сумніву, варіативно та реалістично. Безперечно, Ares — це один з найживіших за характером пристроїв, які я чув.

Aaron Heick and J Di Martino — It Might Be You

Цю композицію, принаймні в цій її версії, я не знайшов ні на Spotify, ні на Qobuz. Але я її слухав у складі компіляції Master Superior 2022 у форматі DSD64. Скажу просто: ці тарілочки “продали” б мені цей ЦАП. Якщо вас не зачепить те, як тут записана, як звучить перкусія, то у вас немає або серця, або ви глухі, або і те, і інше. Розумію, що заслуга Ares 15th тут ділиться з тим, як записана та зведена композиція, і ще питання — в якій пропорції, але те, що навіть ідеально записані і зведені треки ще треба розкрити, а це неможливо без відповідної апаратури, — факт. І те, що Ares тут краде моє серденько і мої гроші — теж факт.

ПІСЛЯМОВА

Якщо після прочитання цього опусу у вас виникло враження, що я під враженням від ювілейної версії Ares, то ви біса праві. Denafrips принципово працює з R2R-архітектурою, і я здогадуюсь, чому. Тільки від них залежить тюнінг пристроїв, адже вони контролюють процес перетворення від А до Я за рахунок того, що самі відповідають за алгоритми, за компонентну базу, за живлення — за все. R2R — це не просто незалежність у вашому supply chain від ситуації на ринку та форс-мажорів у виробників мікрочипів, це ще й більша свобода та точність у досягненні поставлених задач, якщо так можна виразитися, про звук як кінцевий результат будь-якої розробки в аудіо високого рівня та високої чесності.

Denafrips іде цим шляхом вже майже 15 років, і шлях цей абсолютно вірний, якщо вони радують нас такими ЦАПами, як ювілейний Ares. Я з нетерпінням чекаю нагоди познайомитися з Pontus і, чого гріха таїти, старшими моделями. Хоча Ares — це вже той рівень, на якому не соромно зупинитися і просто насолоджуватися звуком системи, чи то навушникової, чи то «спікерної».