Campfire Audio Trifecta – Three Steps to Heaven. Огляд унікальної потрійної динами

• ПАКОВАННЯ ТА КОМПЛЕКТАЦІЯ
• ДИЗАЙН ТА ЕРГОНОМІКА
• ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ 
• ЗВУК
• ВИСНОВКИ

ВСТУП

Campfire Audio Trifecta – не просто чергові навушники, огляд яких мені довелось написати. Частка моїх оглядів на навушники цього, без перебільшення, славетного бренду, від загальної кількості моїх текстів настільки велика, що це вже щось на кшталт профілю чи спеціалізації. До “амбасадора бренду” мені, звісно, далеко, але я відкритий до пропозицій.

Втім, востаннє про навушники портлендців я писав так давно, що і не буду згадувати, коли. А за останній рік якось взагалі стало не до того, і от, наприклад, Supermoon взагалі пройшли повз мене. На щастя (дійсно, на щастя, я зараз не іронізую), Trifecta не пройшли. 

Коли ти “в бізнесі” вже далеко не перший рік, та й коли тобі вже далеко за 30 на таймлайні життя, то тебе стає все складніше та складніше здивувати. На будь-що вже реагуєш якось рутинно та беземоційно. 

Аудіо це стосується зокрема. Чи то добре, чи то погано? То є факт, тому приймаємо і йдемо далі. І якщо раптом тебе щось зачепить, здивує та викличе інтерес і бодай трохи емоцій, бажано гарних, то ти миттю хапашєся за це “щось” і намагаєшся не відпустити.

Скажу чесно, Campfire Audio Trifecta вдалося мене здивувати двічі. Одного разу їм виявилось мало, і, окрім дизайну, в першу чергу акустичного, вони вирішили добити мене звуком. Буває, чогось чекаєш, на щось розраховуєш, а отримуєш зіпсоване враження та негатив. Аудіо це стосується, якщо не в першу чергу, то десь у другу-третю точно. А тут вийшло навпаки. Не чекав, а отримав купу вражень, та ще й яких…

Trifecta – це чергова лімітована модель. Але від рядової лімітки їх відрізняє те, що це не просто перетюнінговані навушники з дещо зміненим дизайном. Це лімітований, самостійний, унікальний продукт. В модельному ряду компанії немає нічого і близько схожого, а дизайн настільки своєрідний, що в них варто були закохатися хоча б через нього. 

Вся концепція сконцентрована навколо трійки. Хоча яке там “навколо”? Тут мова йде, скоріше, про трикутник. 3 – драйвери. 3 – кути шелів (умовно трикутна форма, звісно, але концептуально так). 3 – кількість, навушників всього випущено 333 штуки, а екземпляр 1/333 на Мюнхенському High-End вручили Алану Парсонсу, який і був обличчям тодішнього шоу. 3 – ціна. “Там” вони коштують біля 3333 доларів. Скільки в нас – краще подивіться самі. Це дуже болісна тема. 

ПАКОВАННЯ ТА КОМПЛЕКТАЦІЯ

Зазвичай про презентацію продукції Campfire Audio щось писати не треба: все дуже звично, майже традиційно з мінімальними варіаціями. Навіть лімітовані моделі особливо не відрізнялись коробкою та, що найбільш засмучує, комплектацією. Але не цього разу. Trifecta вирізняються на фоні решти модельного ряду. Насправді ж вони стали стартом нового етапу для виробника і їх паковання задало нові традиції, але це вже зовсім інша історія. 

Одразу кидаються до ока незвичні пропорцій. Коробка прямокутна і достатньо велика. Папір в ній тільки на обкладинці. Бірюзова, вона фіксується невеликими клапанами. На обкладинці зображені крупним планом самі Campfire Audio Trifecta на фоні небес. Претензійно, нічого не сказати. З боків коротко описано суть технології та натякають на подальший вміст. 

Під обкладинкою сховано коробочку з фанери. Типу таких ми робили на уроках праці в середній школі. Зверху макінтош прикрито шматочком гофрокартону, де схематично показано, що робити далі. А далі ми відкриваємо кришку труни. Вона зафіксована в самому коробі і після відкриття фіксується під кутом 90 градусів. На її зворотньому боці наклеєно шмат небес. Буквально. В верхній частині трикутний отвір. Навіщо – дізнаєтеся далі.

Як приберете ще одну кришку (так, це вже третя, рахуючи гофру), то побачите основний крам. М’який чохол з мішечками для навушників і навушниками всередині, ще один кейс для кабелів, документи та коробочки з аксесуарами. Їх дві: одна з насадками (щітка, пін, три пари Comply та три пари звичайних силіконових Campfire Audio), друга – з рукою. Так, з рукою. Ви бачили фото з презентації моделі? Навушники тримались в повітрі на долоні, що ніби була простягнута з самих небес. Так ось що. Це не була ідея для презентації продукту як така. Це був комплект поставки. Якщо Fostex комплектують де-які моделі підставкою, то CA пішли схожим шляхом зі своїми внутрішньоканальними навушниками.

Ця рука вструмляється в трикутний отвір і на її долоні тримаються Campfire Audio Trifecta. Красиво? Так. Зручно? Суперечливо. Але рішення цікаве та багато що говорить про ставлення виробника до свого продукту. 

Чохол тут не типовий. Абсолютно не типовий. По-перше, їх тут два. По-друге, обидва на магнітах без жодних застібок та блискавок. Основний, для навушників, шкіряний та виконаний а-ля портмоне. Шкіра чи то справжня, чи то якісна еко-версія, я не настільки фахівець, але тактильно відчуття дуже класні, як на внутрішній частині, так і на зовнішній. У тих частинах, де ви могли б тримати гроші (хоча після купівлі Trifecta з цим будуть проблеми), в цьому “гаманці” можна сховати комплектний мішечок для навушників незвичного синього кольору та резервний кабель. Окрім того, в портмоне є якісний карабін, від якого так і віддає преміальністю.

Кабелі дбайливо сховали в другий чохол. Він такого типу, як і основний, тільки простіше, з синтетичної тканини. Їх тут три. З 2,5мм, 3,5мм та 4,4мм джеками. “І ніхто не піде ображеним”. Звісно, коли одні роблять змінні джеки і кладуть один кабель, інші просто роблять кілька кабелів. Так чи інакше, підключити Trifecta ви можете одразу до будь-якого пристрою. Тут зараз власники старих HiFiMan’ів з 3,5мм балансом, а також QLS невдоволено насупили брови.

Campfire Audio нові кабелі нарекли Time Stream, тобто часовим потоком. Чому так? Гадаю, на то була дуже вагома причина. Або кілька. Але це, безумовно, найбільш незвичайний кабель з тих, що я знаходив в коробках з продукцією Campfire Audio. Він виконаний а-ля Nordost (хоча не тільки ці американці розміщують провідники паралельно одне одному, у вашого покірного слуги аналогічний акустичний кабель, але родом він з Британії та доволі поважного віку), а в якості провідника використовується посріблена мідь. Нажаль, ніяких технічних характеристик виробник не поширює. Кабель має ПВХ ізоляцію, дуже м’яку. На морозі твердіє, але настільки незначно, що в цілому на зручність користування це не впливає. Спліттер дуже компактний та легкий, тому це ще один бал в категорії “ергономіка”. Відмічу, що таких балів буде чимало за самі навушники, адже по ергономіці ця модель в CA може конкурувати навіть з універсальними Solstice (і рештою подібних рішень). 

ДИЗАЙН ТА ЕРГОНОМІКА

Чого чекаєш від навушників за майже чотири тисячі доларів? В плані екстер’єру. Ефектних форм та преміальних матеріалів. Щоб дорого-багато. Щоб тільки по одному погляду було зрозуміло, що це не китайський виріб із картону, жолудів та клею ПВА, а флагман, який коштує як половина твоїх парних органів. Campfire Audio Trifecta зроблені з повагою до цього підходу, але в цілому – інакше.

Так, тут є золото. Ним вкриті корпуси динамічних випромінювачів. Скоріш з точки зору естетики, а не як кіч. Самі шели зроблені з прозорого нейлону. Всього на всього. Але кришталева прозорість та велика кількість граней та згинів, позолота корпусів драйверів та дроти всередині навушника роблять своє діло. Особливо, якщо на навушник потрапляє достатньо світла. 

Три драйвери розташовані всередині акустичної камери шела трикутником. Навпроти кожного в корпусі присутній плаский виріз компенсаційного отвору, що дає змогу динаміку нормально рухатися, забезпечуючи комфорт та долаючи проблему викривлень. Тобто отворів аж три, по одному на кожен драйвер. Це наближає Trifecta до відкритих чи напіввідкритих IEM. Ні, проблем з звукоізоляцією в них немає, але назовні трохи чутно. 

Традиційно, навушники мають mmcx-конектори, як завжди, з берілієвим покриттям. Звуководи сталеві, фактично без фільтрів. Навушник захищає тільки умовна сітка з великими круглими отворами, тому варто бути обережним. Звісно, жодних звуководів від випромінювачів до фільтра не підведено, адже вони тут просто непотрібні. 

Звуковод короткий, тому це варто врахувати при підбори насадок – глибоко вони не сядуть. Мені ідеально підійшли Spiral Dot, але довелось взяти на один розмір більші, ніж я використовую зазвичай. 

Щодо ергономіки. На фото вони виглядають великими, та й взагалі цього очікуєш від тріпл-динами. Наповірки виявляється, що вони дуже компактні, як для такої начинки. Більш того, вони неймовірно легкі. На жаль, так і не знайшов інформації про вагу навушників, але вони дійсно легкі. Дуже часто їх порівнюють з повнорозмірною підлоговою акустикою. Я таке порівняння і для себе зробив, і не в останню чергу через те, що через розміри та вагу Trifecta ти дуже швидко забуваєш і залишаєшся наодинці з музикою. 

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ 

В той час, як провідні виробники в High-End сегменті намагаються напхати якомога більше випромінювачів та ще й максимально урізноманітнити тип тих випромінювачів, залучаючи навіть таку до нещодавно екзотику як драйверіи кісткової провідності, Campfire Audio, мало того, що забезпечили найдорожчу в історії компанії модель лише трьома випромінювачами, так ще й зробили їх одного типу.

Ну і що тут такого? От власне я тривалий час користувався першою ревізією Andromeda, де було, щоправда, п’ять випромінювачів, але всі вони були одного типу. Арматурні. Отож.

Тому що тут ми маємо справу з ТРЬОМА ДИНАМІЧНИМИ ДРАЙВЕРАМИ В ОДНІЙ АКУСТИЧНІЙ МОДЕЛІ. Звісно, я вже мав справу з парою динам, але то було лише складовою багато-багато-драйверних систем. Таких як EE Legend X та Odin. Пригадую, ще дводрайверні динами у Dunu в нижньому ціновому сегменті. Та й, впевнений, китайці другого-третього ешелону щось подібне народжували в надрах чарівних підвалів Піднебесної. 

Але ж три. ТРИ. Якщо знаєте подібні моделі та, особливо, мали з ними справу, поділіться з автором, буду вдячний. 

Як я вже писав, тут немає звуководів та акустичних трубок, є лише одна загальна камера, в якій розташовані трикутником драйвери працюють в режимі широкосмугового спікера. Це означає, що тут відсутній кросовер також. Тобто принцип роботи однодрайверної моделі. Сигнал відтворюється як є, без його “розподілу” по частотні кросовером. Це дає (або має давати) максимальну когерентність та цілісність сприйняття. Звісно, проблема браку цих складових у багатодрайверних моделях вже давно не є проблемою для скільки-нибудь серйозних виробників, але все ж таки. 

В Campfire Audio Trifecta використовуються три фірмові 10-мм випромінювачі від Campfire Audio. Традиційно, мембрана виконана з ADLC. Це, якщо забули, вуглець, що своєю твердістю подібний до алмазу. Простіше кажучи, штучний алмаз. Але облишимо ці тонкощі гемологам. Нас має цікавити тільки те, що вуглецева структура мембрани та її надвисока твердість забезпечує наднизькі спотворення. Про успішність цього рішення найбільш красномовно має говорити той факт, що ця технологія лишається незмінною гостею в моделях з динамічним випромінювачем (в тому числі гібридних) вже не один рік. 

Отак подивишся, і розумієш, що якось небагато можна розповісти про особливості Trifecta. Значно більш дешеві моделі нерідко потребують викладення технічних нюансів їхнього функціонування на кількох сторінках. В порівнянні з ними Trifecta, одні з найдорожчих та найкращих навушників, які були в мене на огляді, виглядають простими. Парадокс. 

Щодо характеристик, то ми традцийно маємо суто кемпфаєрівське подання чутливості. А саме 94 дБ на 1 кГц при подачі сигналу з 16,91 Vrms. Від себе додам, що вони ДУЖЕ чутливі. Навіть на низькому гейні на DX220MAX при 100% цифрової гучності підлаштувати рівень гучності підсилювача було ще тією задачкою. 

Частотку заявлено на рівні 5 Гц – 20 кГц. І я охоче вірю в 5 Гц. Жодних сумнівів. Гармоніки на рівні нижче 1%. Опір 6,3 Ом на 1 кГц. Тому надпотужне джерело їм аж ніяк не потрібне. Головне – якість відтворення і контроль НЧ. Останнє – це лакмус для можливості вправно працювати з Trifecta. Якщо джерело дозволяє собі вільності у відтворенні НЧ, то начувайтеся. Воно повинно бути спроможним приборкати цю триголову гідру.

ЗВУК

І, нарешті, про головне. Як я вже казав, Campfire Audio Trifecta спромоглися вразити мене двічі. Вперше, при розпаковці, дизайном. Вдруге – після того, як підєднав їх до джерела і увімкнув тестовий трек. Це був Адріано Челентано – Ancora Vivo.

Trifecta – це не нейтральні монітори, це не прецизійний інструмент для роботи в студії. Я б навіть не назвав ці навушники суто аудіофільськими в звичному сприйнятті цього слова. Trifecta це більш меломанська модель. Це навушники здорового аудіофіла, який в першу чергу слухає МУЗИКУ. 

Я вже згадував про порівняння Trifecta з повноцінною акустикою. Так, Campfire Audio з цими навушниками найближче підійшли до відтворення в крихітних корпусах звучання акустичних стереосистем. Trifecta дають ВЕЛИКЕ звучання, фокусуючись на розмірі образів, динаміці, де треба додаючи тепла, де треба – забезпечуючи найвищий рівень окреслення, але без форсування. Тобто це не top of the tops в плані підкреслення деталізації. Я згадував про Odin – вони помітно сильніше йдуть в мікродинаміку та звучать більш агресивно. Trifecta без натяку на м’якість, обрану за мету, можуть бути і агресивними, і холодними, але вони можуть звучати обіймаючи, тепло. Головна їхня сила – гнучкість та універсалізм. 

Якщо використовувати більш звичні категорії, то Trifecta мають дещо W-подібну АЧХ, де середина трохи відведена на півплану за НЧ та ВЧ. Маємо помітний, але обережний акцент на нижніх НЧ, мід окреслений та чіткий, з достатньою кількістю маси та щільності, дуже жваву середину, вільну, прозору та грайливу, делікатні ВСЧ та яскраві, енергійні ВЧ. Напрочуд вдалий тюнінг, коли не бракує ані динаміки, ані яскравості, ані енергії верхів, ані щільності. Це як страва високої кухні: кожен інгредієнт вимірено та виважено до граму. Якщо кухар буде недбало додавати якийсь з компонентів, страва втратить ті смакові тонкощі, які перетворюють цю с(т)праву з ремесла у категорію мистецтва.

СЦЕНА

Trifecta забезпечують фантастичну тривимірність та об’єм. Головний акцент робиться на тому, щоб найбільш якісно візуалізувати образи, наділивши їх розмірами, масою та окресливши в просторі, для найкращої їх локалізації та ідентифікації. Цей підхід разом з комфортом носіння Trifecta змушують вашу свідомість НАСПРАВДІ почати сприймати цей звук як щось, що надходить ззовні. 

Сцена широка та багатошарова, проте, тут немає акценту саме на розмаху країв та підкресленні планів. Campfire Audio Trifecta діють дещо інакше. Тут побудова більш цілісна та її “логіка” йде від образу. Зараз спробую пояснити. Як правило, сприйняття сцени будується – принаймні в мене – від відчуття простору, в якому розташовані музичні образи, інструменти, музиканти та виконавці. І звуки та затухання мігрують в цьому просторі, утворюючи мережива, вʼязь та захоплююче “аудіофільське” повітря, про яке прийнято казати в таких випадках. 

З Campfire Audio Trifecta я мав інакший експірієнс. Вони в першу чергу малюють великі яскраві образи з маніакальною ретельністю фізичних, дотичних аспектів, щоб максимально навантажити нашу свідомість і змусити, ні, не уявити, а повірити  – так, саме повірити! – у справжність цих образів. І от саме від образів і будується сцена. Щільна та насичена подача Trifecta не створює повітря, в якому розташовані образи, вона навпаки, відтворює звучання інструментів з їхнім позиціонуванням, а вони в свою чергу визначають “параметри” простору. Сподіваюсь, я зміг донести свою думку.

НИЗЬКІ ЧАСТОТИ

Чого можна очікувати від моделі з трьома динамічними випромінювачами, кожен з яких працює на всю смугу? Звісно, басу. Ні, не так. БАСУ. Щодо кількості, то Xe6, які нещодавно були в мене на огляді, навіть з найменшим басовитим фільтром значно переважають Trifecta в цьому аспекті. Тобто все відносно. Проте бас тут не просто акцентований, він тут шедевральний. Без перебільшень.

Якщо б Trifecta не могли б похизуватися таким рівнем пропрацювання та саме характером відтворення НЧ, то я б навряд чи сприйняв би їх прекрасними чи бодай задовільними. Але вони все роблять дуже виважено. По-перше, акцент на нижніх шарах НЧ достатній, більш ніж, навіть, але його зроблено вельми обережно. Його неможливо не помітити, але ми не маємо настільки помітної різниці з середніми частотами та в цілому НЧ збалансовані жвавими ВЧ. 

Нижні НЧ виділені кількісно і в масі. Той характер побудови сцени, про який я тут згадував, робить так, що образи цього діапазону є одними з провідників побудови уявної сцени. Але не однією масою та натиском живуть НЧ Trifecta. Вражає роздільна здатність. Так, Odin дуже класно показали, якими текстурними можуть бути динамічні НЧ, і Campfire Audio Trifecta тут навіть не намагається нав’язати конкуренцію. Роздільна здатність забезпечує чудовий рівень прозорості та відтворення текстур на потужному “тілі” басу, але робиться це в більш розслабленій та м’якій манері. Бас не втрачає зібраності та спрямованості, але сприйняття такого саунду куди більш комфортне та налаштоване на довготривалі сесії. 

Мід має менше енергії, порівняно з нижнім басом, проте, він дає головне – ритмічність, структурованість партій та зразкову динаміку. Бас Trifecta взагалі втілює в життя головну рису сучасних систем, незалежно, що вони роблять і де вони існують – чи то відтворюють звуки, чи то створюють продукт чи послуги – гнучкість та універсалізм. НЧ Trifecta дають і потужність, і масивність, і в той самий час пластичність та хвисткість. Він зібраний, концентрований, в цій масі відчувається більше кісток, жил та м’яса, ніж жиру. Бас технічний, ця технічність полягає не в останню чергу в оперуванні потужним тілом басових нот з тою вправністю, з якою вони це роблять. 

Щодо післязвуч, то Campfire Audio в цілому реалізували у Trifecta на повну одну з найсильніших сторін динамічного драйвера – вміння видавати прекрасну протяжність. Три динамічних випромінювачі попри всю спритність основних тонів неперевершено делікатні в області дальних обертонів, і це зокрема стосується НЧ. НЧ відіграють найнижчі ноти з блискавичною осяжністю, водночас, затухання доповнюють цю картину більш делікатними мазками, додаючи більше тонів та нюансів. НЧ є, так би мовити, серцем звучання моделі, і їх “серцебиття” чітке, потужне та насичує киснем все навколо себе. 

Маючи у відібраних композиціях купу треків зі скаженим електронним басом, я врешті решт навів композицію з басом акустичним. Альбом Raise The Roof, записаний Робертом Плантом з Елісон Краус в 2021 році, на мою думку, став одним з кращих за той рік. Особливо раджу подивитись лайв сесії з виконанням композицій з нього. Плант розкішний навіть в його віці. Так до чого я? Trifecta, окрім того, що на найвищому рівні передає як глибину басу так і текстурність, вона ще й блискуче будує “тіло” та “форму”. Це не просто класна фактура, навушники вельми реалістично та точно відтворюють образи у вашій уяві, промальовуючи навіть дрібниці та характерні ознаки. Навушники, котрі не тільки звучать, а ще й малюють, креслять, висікають та різблять.

Мольвер – то один з моїх найулюбленіших джазових виконавців. Іноді в його композиціях можна віднайти такі басові партії, яким би позаздрив сам Леммі. Оце одна з них. Композиція не форсує сильну сторону НЧ Campfire Audio Trifecta, тут вся сіль в трохи вищому діапазоні. І як же воно “вставляє”… Таке своєрідне басове вібрато, де поєднується динаміка та прозорість, потужність трьох динам з якоюсь не “динамічною” (в сенсі не притаманною динамам), скальпельною точністю. Трек, де музикальність Trifecta проявляється у всій красі. 

СЕРЕДНІ ЧАСТОТИ

Хоч бас та верх помітно сильніше отримують додаткове підживлення, я б точно не визнав середні частоти Trifecta відведеними на другий план. Геометрично, себто просторово вони десь плюс-мінус в одній площині (тут поправка на джерело – адже з Dacportable ця пряма була “більш пряміша”, аніж з iBasso). Але за рахунок маси та динаміки НЧ і прудкості ВЧ середина сприймається як дещо менш фокусована.

Проте СЧ в Trifecta надчудові. Це не модель, де СЧ – її кілер-фіча, ні, тут ця роль відведена не їм. Однак, це не заважає середині видавати блискучий перфоманс, з натуральною “товщиною” нот та сатурацією тембру. Тонкість, ламкість та крихкість звуку? Забудьте про це, хіба що запис має такі ознаки як такий. Середні помірно теплі, варіативні – можуть полоскотати вас, наче пір’ячком, а можуть пригостити жирком, наче з тої качечки, з якої пір’ячко…

Саме цей діапазон фізичного сприйняття нот за їх, кхм, кондицією, підкупає ледь не найбільше. Trifecta рівнозначно фантастичні в легкості, плавності та делікатності відтворення найтонших моментів фонограми та в здатності видати насичені тембри та надати максимально можливу реалістичність на межі з фізичною присутністю кожній окремій ноті. 

При всьому цьому СЧ вміють і в роздільну здатність. Щось казати про деталізацію зайве. Якщо ви мали справу з топовими iem, то навряд чи ви щось нове почуєте в знайомих композиціях. Баланс між макро та мікро – десь посередині, тобто дійсно баланс. Мікроконтраст не акцентується, але й це не є, наприклад, як на Xe6. 

Як я вже казав, CA на всі гроші реалізують можливості динамічного драйвера з точки зору вміння в післязвуччя. Тут з цим повний та суцільний фест, нашарування створюється вражаюче. 

З точки зору презенсу нижні СЧ є продовженням мід-басу. Вони все ще мають гарну тактильність, чіткість та живлять нашу фантазію щодо сприйняття уявних химер як справжніх музичних образів. ВСЧ мають вивірено форсовану енергетику. Там ця дрібка відчувається далеко не на всіх треках, і зрештою головна задача такого тюнінгу – не досягнути хибного відчуття надвисокої роздільної здатності навушників, а не загубити емоції та драйв перед обличчям (чи що в них там?) вкрай жвавих ВЧ. Мав колись інші навушники від Campfire Audio – Jupiter – в цілому класна та вдала модель, якій якраз таки бракувало, і дуже, саме емоцій за рахунок відчутного дисбалансу між ВСЧ та ВЧ. 

Тут CA не повторюють тої помилки, Campfire Audio Trifecta забезпечує цілісність не тільки звукового полотна, яке можна порівняти з лоскутною ковдрою, а й цілісність емоційну. Всі образи на одній хвилі, немає перепадів настрою та різниці харизми. 

Робота всіх випромінювачів в одному діапазоні разом з поєднанням драйверів одного типу дає неперевершене відчуття цілісності. Звісно, мало хто ДІЙСНО відчуває “ватерлінію” при прослуховуванні гібридів, а половина тих, хто чує, просто ХОЧЕ це чути. Тому цю перевагу можна віднести до умовних. Сепарація образів зовсім не страждає. Trifecta видають справжню UHD-картинку (хоча зараз вже час порівнювати це з 8K). 

Вокал акцентовано в більшій мірі за рахунок щільності, тепла та емоційності. Він звучить пречудово, Trifecta в повній мірі розкривають здатності персони вокаліста, але в той же час це не є модель для вокало-філів, тут немає над-підкреслення, вокал не overpowered. 

Мій звичний набір треків, складних для прослуховування через альтернативну обдарованість звукорежисерів та продюсерів, Trifecta відтворили на прийнятному рівні акустичного стресу: “таланти” майстрів зведення та запису помітні, проте кров з вух ще не йде. 

В цілому Campfire Audio Trifecta показують прийнятну чутливість до якості матеріалу. З одного боку – ти хочеш згодовувати їм найвишуканіші страви, з іншого – вони цілком нормально звучать і з ненайкращими сучасними записами, рівно як і з олдскульними пасажами. The Best від Golden Earring зайшов аж бігом.

Шикарна композиція з останнього альбому Хіромі. Рояль та віолончель дозволяють сповна розкритися потенціалу середніх частот Trifecta. Ми маємо як нижню частину спектра від клавішних, так і яскраві, енергійні і навіть трохи жорсткі верхні середні від струнних. При цьому інструмент Хіромі звучить з ласкавою м’якістю і плавністю в тих моментах, де це потрібно. Камерна та щільна презентація тільки сильніше підкреслюють діапазон властивостей Trifecta.

Голос Леонарда Коена робить те, що він має робити – пробирає вас до мурах. “Крупна” подача і фантастична сатурованість тембрів робить реалістичним образ Коена настільки, наскільки це взагалі можливо. Не кваплива, майже повільна, бочка, яка також малюється вельми широкими рухами звукового пензля – навіть вона не в змозі витіснити чарівні тембри його голосу. Ця живість, тремор – в гарному сенсі цього слова – і натуралістичність відтворення роблять з вами дивні речі. До речі. Уявіть собі, що Коен ніколи не хотів та не планував ставати співаком, а хотів лише писати вірші. 

ВЕРХНІ ЧАСТОТИ

ВЧ в Trifecta енергійні, пухкі, яскраві та дуже протяжні. На цьому можна було б поставити крапку, але це не наш метод. ВЧ виступають тією силою, що не дає НЧ цілковито та безповоротно захопити вашу увагу. Вони чудово передають агресію, а коли цього не треба, все ще залишаються “пасивно-агресивними”. Це точно не вибір року для ВЧ-фобів, тому що верхів тут дійсно багато. І це утворює танець льоду та полум’я, сталі та вітру – тобто нижніх та верхніх нот. Масивність, тілесність та дотичність низьких прекрасно доповнює пружність верхніх тонів, їхня сатурація та наелектризованість. Кажучи про “аудіофільське повітря”, тут доречно було б визначити його саме таким, себто наелектризованим. 

Враховуючи помітно “витягнутий” характер подачі образів, деяку гіпертрофію, що відповідно піднімає стелю уявної сцени, то ця пульсуюча енергія верхніх частот, власне, і має достатньо простору для органічного сприйняття її в контексті решти діапазону, і добудовує картину до задуманої автором. Trifecta взагалі створюють враження присутності всього на своїх місцях.

Динамічні випромінювачі Campfire Audio Trifecta лишаються динамічними: хоча роздільна здатність і не є ахіллесовою п’ятою навушників, вона тут не у фокусі. Зайвого підкреслення мікроконтрастів не відбувається, тому з точки зору комфорту Trifecta може стати прекрасною альтернативою для тих, кому Odin є занадто яскравими та агресивними. В той же час, наприклад, порівняно з Tia Fourte, Trifecta помітно більш емоційні та контрастні. На мій особистий смак, 64 Audio аж занадто виважені, і Odin вважаю цікавішими, проте, не заперечую їхній “тиск” за рахунок форсованої мікродинаміки. Trifecta я знайшов (особисті уподобання і аж ніяк нічого більшого за це) ідеальними з точки зору цього балансу. Їх дійсно можна слухати годинами, при цьому не нехтуючи найбільш багатими на ВЧ записами. 

З точки зору перехідної характеристики ВЧ Trifecta близькі до ідеальних. Вони блискавично хвацькі на атаках і нашаровані, протяжні на післязвуччях, де особливо підкупає як їхня тривалість, так і та делікатність, з якою парціальними тонами поводяться Trifecta, особливо на фоні загальної презентації навушників. Верхи дійсно можуть вразити бувалого аудіофіла, схильного до сприйняття музикальних полотен не з точки зору максимальної точності, а скоріш під кутом зору естетики.

Ні, ви не подумайте, що десь у технічності вони мають вади, ні. Але вони – динами, не гібриди з кавалком арматур чи електретом на ВЧ. Проте, динами з відчайдушно вражаючою реалізацією їх сильних сторін. І ця цілісність – хоч динаміків й три, але вони не просто працюють “в унісон”, в них якесь містичне єднання, як у близнюків – вона тут створює різницю, перетворюючи Campfire Audio Trifecta не по одному певному критерію, а в цілому у модель особливу. 

Нажаль, Audiophile tribute Майлза Девіса недоступний на стрімінгах, тому дуже раджу знайти його і обов’язково придбати в хай-рез (багатозначно підморгую). На самому початку та в кінці твору маємо щільну і при цьому делікатну перкусію. Тільки прислухайтеся, яке нашарування, блиск та сяйво. Так, мабуть, я вперше характеризую звук цим словом. Але воно тут до біса доречно. 

Як завжди, складна в плані аранжування композиція Майкла Ківануки. Навіть на найнасиченіших фрагментах Trifecta зберігають згадану мною окресленість, залишаючись при цьому максимально цілісними в плані загальної подачі. Не фокусуючи нас на гіпердеталізації, вони в першу чергу підкреслюють естетику: тембр, мелодійність, енергетику. ВЧ не подаються з теплотою, але їх урівноважує трохи схильна до теплоти подача низу та середини. Інакше було б зажорстко, хоча це залежить від джерела не в останню чергу. 

ВИСНОВКИ

Робочою назвою цього рев’ю був заголовок “Тріп-дабл”. Тріпл – тут все зрозуміло. А дабл – тому що вразити мене вони спромоглися аж двічі. Спочатку своїм нетривіальним зовнішнім виглядом, а потім – звуком. Так, чув я і рівніші моделі, чув і технічніші, і навіть емоційніші або харизматичніші – також. Але за сукупністю та єднанням своїх властивостей і рис Campfire Audio Trifecta стали діамантом в колекції спогадів старого аудіофіла.

Чи варті вони своїх грошей – одвічне і болюче питання, погодьтеся. Кому як. Але на фоні “однокласників” вони точно мають, що показати та чим звабити. Тут питання в іншому – чи має портатив взагалі стільки коштувати?

Неодноразово чув і неодноразово сам звертався до цього порівняння – що Trifecta звучать як повноцінні колонки. Але вони й коштують як колонки! Парадокс. Чарівна властивість грошей – стискати простір та час.