“Я ношу чорний, тому що це мені подобається. Я буду робити це й надалі, доки це матиме для мене значення. Чорний – це мій символ бунту проти застою, лицемірних домів Бога, людей, чиї думки закриті для чужих ідей,” – Джонні Кеш

ЗМІСТ

ВСТУП

Campfire Audio, один динамічний випромінювач, три арматури, знайомий корпус. Готовий забитися, що переді мною нова ітерація Solaris. Яка вже по ліку? Я нещодавно рахував-рахував, але все одно забув про “X”, які портлендці зробили в обмеженому тиражі не з Ілоном Маском, як би ви могли подумати, а з Astell & Kern. Цього разу виробник не став розширювати модельний ряд добре відомої гібридної лінійки, а пішов шляхом виділення новинки як окремої моделі чи то просто з пафосною назвою, чи то роблячи посилання на останній альбом Девіда Боуї Black Star. 

Хоча і в ну дуже знайомому корпусі та не менш знайомому акустичному дизайні. Навіщо щось змінювати, якщо воно файно працює? 

Лінійка Solaris різноманітна не тільки завдяки яскравому дизайну (мої перламутрові то є любов), а й завдячує цим звуковому підпису кожної окремої моделі. Ви тільки порівняйте OG та 2020 – це просто різні навушники. Тому Black Star цілком могли посісти своє місце. Але позиціювання для неї CA обрали дещо інше, це такий дуже ласий сегмент 1000+ навушників, де вже рівень звуку такий, що для багатьох аудіофілів стає чимось на кшталт opus magnum. Останнім рубежем, далі якого вже немає сенсу рухатися ні з точки зору звуку, ні з точки зору подальших вкладень.

Це своєю чергою накладає надвисокі вимоги до виробника – адже конкурувати треба з десятками інших рішень, і якщо ти хочеш, щоб твій продукт став хітом та черговим вбивцею вбивць, то треба вкласти максимум звуку у відведений бюджет. Тут CA трохи легше – адже досвід та власні розробки дозволяють використовувати ті самі рішення, що працюють в топах на кшталт Stellar Horizon в більш доступних моделях.

УПАКОВКА ТА КОМПЛЕКТ ПОСТАЧАННЯ

Останні моделі від Campfire Audio пакуються в коробки середнього розміру з мікрогофри, які відрізняються дуже яскравою поліграфією. Окрім тематичних артів, сама упаковка містить інформацію про виробника і де-факто опис звуку, який виробник намагався досягти і, судячи зі всього, досяг. Чесно кажучи, настільки ретельно описаний ЗВУК навушників від виробника, особливо прямо на пакуванні, я, мабуть, і не зустрічав. “Астанавітєсь”, Campfire, не їжте мій хліб, то я маю розповісти, а не ви!

В середині знаходиться добре знайомий по моделі Fathom, огляд на яку ви можете прочитати за посиланням, комплект постачання. Це набір засобів для зберігання та транспортування: чохол-портмоне на магнітах з карабіном, мікросумочка на змійці та мішечок для роздільного зберігання, – ганчірочка, комплект насадок, пін, щіточка. Ну і самі навушники й пара кабелів Time stream, на 3,5 та 4,4 мм. Чи не було б краще зробити один кабель, але з модульною конструкцією? Можливо, але такий варіант – надійніший. Краще це, ніж сумнівної якості модульні конектори. 

Кабель достойний, це не smokie litz, він помітно кращий. Це посріблена OFC-мідь не заявленого виробником калібру. В кабеля дуже класна ергономіка та наднизький мікрофонний ефект, ще й до того він не дубіє відчутно на морозі. Звісно, апгрейд кабеля дасть вам належну віддачу. Але, забігаючи наперед, я скажу, що такого ефекту, як від заміни Time stream на Fusion #8 на CA Fathom, у випадку з Black Star я не отримав. Зміни були, але вони були менш виразні. Водночас срібний Whiplash twag II повів звуковий підпис не в той бік, щоб казати про підвищення рівня всієї зв’язки. 

Комплект багатий, он, аж два кабелі поклали, а чохлів по суті взагалі три. Комусь хотілося б нехай один (плюс мішечок), але більш функціональний, але то комусь. Гадаю, за роки в цьому хобі всі вже мають всі можливі варіанти зберігання та транспортування як навушників, так і джерел.

Додам, що коробка що від Fathom’ів, що від Black Star буде гарною прикрасою на полиці аудіофіла-гіка, серед книжок, альбомів, фігурок та інших ознак “хвороби”. 

ДИЗАЙН

Ну тут все просто. Основа концепту – це старі добрі Solaris, але не в оригінальному за розміром корпусі, а в його зменшеному варіанті, як у 2020 або Stellar Horizon. Вдале цілковито рішення, адже форма та, головне, розмір роблять ці навушники нехай і не такими зручними, як custom-like Supermoon та іже з ними, але все ще дуже зручними для підбору насадок та посадки у вухо. 

Окремо похвалю рішення не використовувати фарбу, а лишити корпуси “як є”. Тобто просто дати змогу насолоджуватися видом нержавіючої сталі. По-перше, це красиво. По-друге, це надійніше. 

На металевому корпусі є два чорні “акценти” – це компенсаційний отвір на верхній грані корпусу та кільце кріплення на нижній. Вони виконанні зі сталі, пофарбованою методом PVD. Фейсплейт являє собою матову акрилову вставку найчорнішого кольору. Металеве лого Campfire Audio на чорному фоні виглядає особливо виразно. 

Ще одним акцентом можна назвати чорні акрилові носики, захищені сіткою з великими круглими отворами, але той акцент, ймовірніше, буде прихований вашими насадками. Довжина носика – помірна. Здається, тут СА знайшли такий баланс, який дозволяє посадити навушники, не висуваючи їх за межі вушних раковин, і водночас не дуже глибоко. Згодом просто перестаєш їх помічати й залишаєшся наодинці з музикою.

В цілому дизайн лаконічний та стильний. Не такий лаконічний, як в Solaris 2020 (вони тупо чорні), але тут є невмируща класика у вигляді нержавіючої сталі та цікавий хід з матовим акрилом. Стримано й естетично. Схвалюю. Дещо простіше за Stellar Horizon, але різниця між ними достатньо велика, щоб очікувати більших дизайнерських витребеньок. 

Щодо ергономіки я вже висловився – не Supermoon, звісно, але й не OG, SE, LE Solaris. Пробував різні насадки – зі всіма навушники сіли без якихось негараздів. Питання більше до ізоляції та комфорту. Інше питання власне сам матеріал. Взимку сталеві навушники сильно поступаються моделям з акриловими корпусами, хоча не думаю, що хтось по-справжньому цим керується у виборі моделі для придбання. 

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ

Campfire Audio заявляє чутливість навушників на рівні 94 дБ на 1 кГц при 9,429 мВт. Імпеданс – 9 Ом. Здається, CA вважають, що тугі навушники знищують озоновий шар на планеті, тому і роблять дуже чутливі моделі. Легко качнути – важко уникнути фонового шуму. Хоча з більшістю сучасних плеєрів відповідного рівня фонового шуму бути не має. Частотна характеристика, як завжди в CA, – від 5 Гц до 20 кГц.

Як я вже казав, в плані акустичного дизайну навушники повторюють такі милі серцю Solaris – тобто Black Star є гібридними eim, з одним динамічним випромінювачем, який відповідає за бас, та трьома арматурами, які опрацьовують решту діапазону. Відповідно, один драйвер зі збалансованим якорем працює в діапазоні СЧ, ще пара – в діапазоні ВЧ.

Але на цьому подібності закінчуються. У порівнянні з більш просунутою лінійкою Solaris тут відсутня як фірмова акустична камера T.A.E.C, так й інша фіча виробника – ADLC-мембрана динамічного випромінювача. Щодо останнього СА не зазначають, з якого матеріалу виготовлений дифузор драйвера, тому маю припустити, що це не супертвердий карбон. 

Але динамічному випромінювачу дісталось дещо інше – DMDD або Dual Magnetic Dynamic Driver. Виробник лише описує переваги цього рішення, не пояснюючи, на жаль, принцип роботи. Але, оглядавши купу як динамічних навушників, так і акустичних систем, смію припустити, що мова іде про посилення (підозрюю, що вдвічі) сили магнітного поля, в якому знаходиться звукова котушка. Відповідно, потужніше поле спричиняє не просто більшу амплітуду руху мембрани з погляду потужності звукового тиску, а й розширює діапазон, підвищуючи чутливість драйвера. 

Доказом цієї думки є те, що навушники демонструють легкий ефект магнетизму один до одного. Не так, звісно, як то було з Dunu Zen, які було не відірвати, але що є, то є.

Щодо камери – тут СА пропонує дещо інше. Парі новинок – Black Star та Fathom – дісталось рішення Phase Harmony Engineering. Якщо коротко – виробник акцентує не на кількості випромінювачів, а на вмінні отримати максимум від обмеженої кількості драйверів, уникаючи розповсюдженої проблеми багатодрайверних навушників, в особливості гібридів. Так, СА замість класичного кросовера використовує узгодження драйверів, по фазі та по ділянці АЧХ, за яку ті відповідають, за допомогою розміщення випромінювача, форми корпусу драйвера та навушника, а також демпфірування. 

ЗВУК

Маємо навушники, які виглядають як Solaris, мають композицію драйверів як Solaris, а чи звучать вони як Solaris? І так, і ні. Так -, тому що версій Solaris настільки багато, що нескладно знайти щось, що буде схоже на Black Star. Ні -, тому що це ще далеко до останньої ітерації флагмана СА. 

Black Star пропонують слухачу теплу, з уклоном в аналоговість презентацію, яка поєднує чудову візуалізацію з камерністю, що створює прекрасну інтимну атмосферу між вокалістом та слухачем. Насправді тут СА вдалось намацати якийсь такий баланс, коли менш акцентована середина на фоні більш енергійних ВЧ не утягує вокал за собою на другі ролі, а лишає його у центрі уваги. 

При цьому навушники чудово пораються з підкресленням вокалу не тільки коштом позиціювання, а ще й завдяки гарній тембральній насиченості, густоті, рельєфності, вазі врешті решт. Вокал не висувається на авансцену, він органічно вписується у передній план з іншими більш емоційно інтерпретованими образами. 

СЦЕНА

Візуалізація, повторюсь, чудова. Навушники будують хоч і не рекордну, але добре збалансовану сцену з гарною голографізацією. Вони створюють відчуття напівсфери, розгорнутою основою до слухача, в центрі якої перебуває персона вокаліста. Тут себе добре проявляє заміна кабеля на вищий за рівнем – використання Era Cables Fusion #8 дозволило збільшити уявну сцену, пропорційно збільшивши відстань між образами, сильніше окресливши межі між ними. Кабель також підкрутив контрастність планів, зробивши презентацію геометрично більш виразною. 

БАС

Емоційна складова Black Star меншою мірою лежить в області баса та більше – в області верхніх частот. І я б не назвав це V-шкою, тому що кількісно все занадто врівноважено. Тому таке визначення доцільне хіба що для емоційно-просторової категорії визначення характеру навушників. Розберімось з цим. 

З одного боку бас не домінує з відвертою неприкритістю. Black Star видають дуже класний нижній бас, копаючи до самої стюардеси нижньої межі – чи то слуху, чи то здатності програвача відігравати бас. І я б не назвав його прямолінійно підкресленим. Нижнім НЧ не додається так уже багато додаткової ваги чи, не дай боже, кількості. ННЧ мають чудовий презенс, текстуру, вони осяжні та повнотілі. 

Водночас Black Star уникають форсування мід баса. Якщо найчастіше навушники середнього сегмента роблять акцент на окремій ділянці нижнього спектра, то Black Star будує чудово збалансовані, органічні НЧ, де додана енергетика та драйв рівномірно розподіляються по всьому нижньому діапазону. Відмінна робота інженерів. Бас достатньо швидкий, з приємним панчем на міді та чудовою рельєфністю нижнього баса. 

Контролюється бас теж на відповідному рівні. Навушники забезпечують помірно протяжний розпад нот, щоб уникнути ефекту “гало” від повільного баса, який на повільних композиціях може вводити в оману хибним враженням надзвичайної шаруватості, а на швидких сідати в калюжу. Тут такого немає. 

Натомість хотілося б трохи більше структурованості та хльосткості середнього баса на стику з НСЧ, але тут є ремарка: мені цього не вистачало тільки на важких жанрах і, відверто кажучи, такі НЧ, як в Black Star, тільки з означеними принадами, треба шукати у сегменті з 150-200% ціни BS. Як мед, так ложкою.

Композиція містить чудову – глибоку, потужну і при цьому дуже обережно зведену до купи – басову партію. І Black Star класно передають це: бас іде глибоко-глибоко, він зберігає рельєфність та гарне відчуття гуркотіння, добре контрастуючи з виразними ВЧ. При цьому бас перебуває в повній гармонії з середнім діапазоном. Чудовий баланс.

СЕРЕДНІ ЧАСТОТИ

З серединою СА поступили мудро з погляду того тюнінгу, який вони хотіли досягти. І я впевнений, що вони досягли саме того, чого прагнули з рештою. СЧ дуже обережно відведені на другий та “на крок позаду першого” плани, а їхня присутність вельми відчутна, хоч і будемо відверті вона менш виражена, ніж у верхніх частот.

СЧ чіткі, акуратні, витончені. От якраз витончені, мабуть, це найбільш домінантна ознака середніх частот Black Star. На відміну від Fathom, тут СЧ більш рельєфні та з більшою кількістю деталей, попри те, що просторово цей шар інформації розташовують на невеликому віддалені від слухача. Незначному, сцену не витягують коридором, але все-таки на відстані.

В Black star зразково для свого цінового сегмента реалізовано стик мід-баса на нижніх СЧ. Цьому сприяє лінійність НЧ, дуже обережна гра навушників з вагою у нижньому спектрі та цілісна подача на СЧ. Попри те, що вони демонструють відмінну технічність, та, як я казав, хизуються не абиякою витонченістю, в цілому подача є тепла, повна. Назвімо її “аналоговою”. На фоні максимально нейтральних у всіх сенсах СЧ Fathom середні частоти Black Star, зберігаючи в цілому теплу сигнатуру, мають більш виражений аналітичний характер. 

Окремо похвалю вокал. Про позиціювання я вже казав в іншому підрозділі – лише повторюсь, що подача помірно інтимна, виразна, візуалізація на дуже і дуже високому рівні. Навушники в плані вокалу демонструють повну універсальні та всеїдні. Якщо через характер ВЧ та більшу, ніж у Fathom, вибагливість до якості запису Black Star не дуже “люблять”, коли їм згодовують щось з занадто агресивним верхом, або з ефектом компресії, то з вокалом проблем немає. Ні через якість зведення, ні через власне властивості самого вокалу. Все дуже плавно, детально, органічно та тепло. Голос звучить виразно та фізично, так би мовити. 

ВСЧ стримані, та енергія, яку отримали верхні частоти, починається трохи вище цього діапазону, тому сибілянтофобів та власників емоційно неврівноважених плеєрів прошу не хвилюватися – ваші вушка лишаться цілими та неушкодженими. 

СЧ Black Star – той випадок, коли тобі дійсно подобаються СЧ, попри те, що їх “приготували” без якихось кухарських витівок та хитрощів. Тут немає ані гри на емоціях, а ні додаткової сатурації, все просто, але за цією простотою прихований цілий світ, де на вас чекатиме багато всього цікавого. Я не буду казати, що ви тут почуєте щось таке, чого ніколи не чули, це треба збільшити бюджет на навушники разів в п’ять, а замість плеєра обрати стаціонар на ламповому тракті. Але СЧ Black Star класні.

Black Star тут майже академічно чітко та вивірено подають СЧ. Коштом витонченості та збалансованості вони звучать майже моніторно, але помітне тепло дає відчуття натуральності та зберігає музикальність загальної презентації. Вокал ближче ритм-гітари до слухача, але це позиціювання добре пропрацьоване – немає дисбалансу ні тонально, ні емоційно. Партія гітари сприймається такою ж нерозривною частиною композиції, як і вокал.

ВЕРХНІ ЧАСТОТИ

Ось з ВЧ цікаво. Якщо взяти стоковий кабель, Time steam, то ВЧ мають невеликий, але помітний акцент, не стільки кількісний, скільки емоційно – підкреслений виразністю презентації, прозорістю, яку чудово контрастує чорний фон навушників. Але якщо почати гратися з кабелями, цей ефект посилюється. І якщо у випадку зі сріблом, це в принципі логічно та очікувано, то у випадку з гібридом – ні. 

Річ у тому, що мій Fusion #8 в рівній мірі, обережно, але все-таки підсилює обидва краї діапазону. Це дали чудову синергію з CA Fathom, і я сподівався отримати такий самий результат з Black Star. Натомість ефект з гібридом був більш помітний саме на ВЧ. Кабель став чимось на кшталт лупи, яка посилила патерни навушників, зробивши їх відверто агресивними та яскравими. 

Звісно, я раджу послухати їх з кабелем вищого рівня, ніж стоковий. Але я точно раджу більш ретельно підбирати пару, ніж у випадку з тими ж Fathom. 

Тому саме на стоці ВЧ набувають незначної додаткової порції енергії. Вони виразні, динамічні, з гарними розділенням та шаруватістю. ВЧ Black Star демонструють гарну чіткість презентації та прекрасну локалізацію. Кожна нота подається з класно пропрацьованою сепарацією, як тонально, так і просторово. Маємо баланс між планами та гарну контрастність. 

З Time stream ВЧ Black Star все ще далекі від викликання відчуття втоми, але цей ефект наближається в міру зростання сили впливу кабеля на верхній діапазон. Тому на стоці я б охарактеризував ВЧ Black Star як теж збалансовані – вже не стільки по решті діапазону, скільки по співвідношенню комфортності сприйняття, емоційності та естетичної складової. Погодьтеся, навіть красою можна перенасититися. 

ВЧ Black Star я б визначив як здобрені помірною дрібкою інформативної насиченості, динаміки та сфокусованості. Порівняно з Fathom це дає трохи більше присутності в передніх шарах звукових образів і кращу ретрансляцію агресії, присутньої в записі. 

Це добре працює з важкими жанрами, краще, ніж басова частина діапазону у виконанні Blask Star. Вона справляється, проте не так добре, як верхня. На дуже швидких і не кращим чином записаних речах відчувається обмеженість роздільної здатності, однак, це не впливає радикальним чином на сприйняття. На Hate me від Children of Bodom мої Solaris справлялись помітно краще, як на ВЧ, так і в цілому. Але було б дивно, як би Blask Star демонстрували такий самий рівень продуктивності. Як би це не було дивно, але як правило, гірше записаний контент вимагає більшої якості від тракту. Гарно записане звучить гарно з будь-чого. Питання тільки – наскільки.

Дивно, що ця композиція ще жодного разу не гостювала в цьому блозі. Принаймні, в моїх публікаціях. Дуже тендітна скрипка, “розташована” на другому плані не губиться на фоні доволі прямолінійної бас-бочки. Black Star вимальовують кожен інструмент з належною присутністю, забезпечуючи чудову вертикаль сприйняття – є відчуття простору, локалізація передача чудово, але немає дисбалансу ані розмірів образів, а ні їхнього впливу на композиції і її сприйняття. Як бонус: відмінна робота з простором на вступі.

ВИСНОВКИ

У випадку з парою Black Star та Fathom Campfire Audio дали дві опції, дещо різні, але подібні в одному – у відмінному балансі, балансі навколо трохи різної концепції. Обидві моделі подають матеріал з упором в натуральність, не забуваючи про музичність презентації, і прагнуть балансу. Але Fathom прагне більше: це більш рівні, більш нейтральні, при цьому густіші та жирніші за звуком навушники. Натомість Black Star уводить нас на поле витонченості СЧ і більшої агресивності верху. Бас в Black Star показує кращу лінійність, уникаючи додаткового панча міду. 

Black Star – це опція до поточного середньобюджетного сегмента від СА. По відношенню як до Fathom, так і до більш старших за віком хітових Supermoon. Останні не втратили своєї актуальності з огляду на доступність новіших моделей по співставній ціні. Різний акустичний дизайн, різна ергономіка і, що найголовніше, різний звук. Мені ближче звук Supermoon. А який буде ближчий вам – вам і вирішувати. Сподіваюсь, цей текст хоча б на дещицю наблизить читача до відповіді на це питання. А краще завітайте до салону Era-in-ear і переконайтесь самі – чи збігаються мої враження з вашими власними відчуттями.